Тема 6. Громадяни України як суб'єкти адміністративно-правових відносин

План.

1. Конституційні основи адміністративно-правового положення громадян.

2. Адміністративно-правовий статус громадян.

3. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

1.Громадяни — найбільша група суб'єктів адміністративно - правових відносин. Конституція України надає перевагу інте­ресам, правам і свободам громадян перед інтересами, правами й свободами інших учасників правових відносин, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей. Людину, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку визнають в Україні найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль­ності держави (ст. З Конституції України).

Найчастіше особа вступає у відносини з державою в сфері виконавчої влади, де практично реалізуються надані їй Кон­ституцією та законами України права й свободи. Для реалізації деяких прав, свобод і виконання обов'язків важливе значення має громадянство — постійний правовий зв'язок особи та Ук­раїнської держави, що виявляється в їх взаємних правах і обо­в'язках. Право на громадянство є невід'ємним правом грома­дянина України, він не може бути позбавлений свого грома­дянства. Кожна особа має право на громадянство в Україні, яке вона може одержати за певних умов. Громадянство не по­єднується з постійними трудовими чи службовими відносина­ми особи з конкретною організацією.

На всіх осіб, що постійно чи тимчасово перебувають на те­риторії України, поширюється юрисдикція Української дер­жави. Проте законодавство в багатьох випадках чітко розме­жовує статус громадянина й особи, не ототожнює їх. Громадянин України має ширший обсяг прав і обов`язків, ніж особа, яка не пов'язана відносинами громадянства з державою, в тому числі й у сфері захисту (недопустимість видачі грома­дянина України іноземній державі, захист прав громадян за кордоном тощо).Адміністративно-правовий статус громадянина України є складовою частиною його загального статусу, встановленого Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. та іншими законодавчими акта­ми України.

Громадяни України рівні перед законом незалежно від по­ходження, соціального та майнового стану, расової і національ­ної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду й характеру занять, місця проживання та інших ознак. Рівно­правність громадян України забезпечується в усіх галузях еко­номічного, політичного, соціального та культурного життя. Всі ці конституційні положення підтверджують закони України про власність, про підприємництво, про підприємства, про зем­лю, про об'єднання громадян тощо.

Правовий статус громадянина включає:

а) основні (невід'ємні) права (або права й свободи людини і громадянина);

б) комплекс прав і обов'язків, закріплених Конституцією України, нормами різних галузей права, в тому числі адмініст­ративно-правовими нормами;

в) гарантії реалізації цих прав і обов'язків, а також механізм їх охорони державою.

До основних прав, крім невід'ємних (на життя, здоров'я, честь, гідність тощо), можна віднести: свободу слова, міграції, зборів, власності, користування засобами транспорту, будова­ми, політичні права (участь у законодавчій, виконавчій та юрисдикційній діяльності держави) та ін.

Комплекс прав і обов'язків у різних галузях управління складають права на підприємництво та створення підприємств, на землю, на освіту, на користування досягненнями культури тощо.

2.Адміністративно-правовий статус громадянина України встановлюється обсягом і характером його адміністративної правосуб'єктності, яку становлять адміністративна право­здатність і адміністративна дієздатність.

Адміністративна правоздатність — це здатність мати суб'єктивні права та обов'язки, передбачені нормами адмі­ністративного права. Вона виникає з народженням грома­дянина і припиняється з його смертю.

Адміністративна правоздатність може бути повною або обмеженою.

Обмеження правоздатності полягає в тому, що в ре­зультаті дії адміністративно-правових норм відбувається:

1) звуження кола прав. У даному випадку конкретний гро­мадянин повністю або частково позбавляється деяких прав, наданих йому особисто. Наприклад, позбавлення права керування транспортними засобами в результаті здійснення правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП (управління транспортними засобами в стані сп'яніння);

2) покладання на громадян додаткових обов'язків. У цьому випадку на громадянина, поза його волею, в адміністра­тивному порядку органом управління покладаються до­даткові обов'язки. Такі обов'язки можуть бути персоніфі­кованими, тобто зверненими до конкретної особи, обов'я­зок відбувати таке адміністративне стягнення, як виправні роботи. Можуть мати загальний характер, наприклад, обов'язок дотримуватися певних правил при перебуванні в районах епідемій, епізоотій, екологічних катастроф; обов'язок дотримуватись режимних вимог при роботі з лі­тературою обмеженого використання тощо.

У будь-якому випадку обмеження правоздатності має винятково тимчасовий характер і може бути викликане ли­ше однією з двох обставин.

По-перше. Виникнення особливих умов здійснення Державного управління (стихійні лиха, епідемії, епізоотії, Умови цивільної оборони), коли на громадян в адміністра­тивно-правовому порядку покладаються додаткові обов'язки і коли немає можливості реалізовувати певні права, передбачені нормами адміністративного права.

По-друге, скоєння конкретним громадянином право­порушення, у зв'язку з чим на нього покладаються додат­кові обов'язки або він позбавляється окремих прав. Грома­дянин, притягнений до адміністративної відповідальності, зобов'язаний виконати рішення компетентного державно­го органу про застосування до нього санкції, наприклад, сплатити штраф. Відносно певної категорії громадян (звільнених з місць позбавлення волі та визнаних особли­во небезпечними рецидивістами; тих, хто відбуває пока­рання за тяжкі злочини; засуджених два і більше разів до позбавлення волі за будь-які навмисні злочини, звільне­них від відбуття строку покарання з обов'язковим залучен­ням до праці тощо встановлюється адміністративний на­гляд, який являє собою систему обов'язків та обмежень щодо піднаглядних, які ґрунтуються на адміністративно-правових нормах.

Громадянин, що вчинив правопорушення, може бути позбавлений певних прав (прав, зловживання чи порушен­ня яких призвело до правопорушення). Так, порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, перевезення людей , проїзду залізничних переїздів тощо можуть спричинити позбавлення водіїв прав на керування транспортними засобами. Грома­дянин, позбавлений в адміністративному порядку свободи (підданий адміністративному арешту), через істотне обме­ження свободи пересування та особистої свободи взагалі не має можливості здійснювати свої окремі права в дер­жавному управлінні.

Адміністративна правоздатність є основою адміністра­тивної дієздатності.

Адміністративна дієздатність — це здатність громадяни­на реалізовувати надані права і виконувати покладені на нього обов'язки.

Здійснюючи свої права і обов'язки, громадяни вступа­ють в адміністративно-правові відносини з виконавчо-роз­порядчими органами. Адміністративно-правові відносини даного типу (громадянин — державний орган) виникають у зв'язку з:

• реалізацією громадянином належних йому прав (при­значення пенсії, вступ на навчання, на роботу, надання відпустки, збереження чи зміна прізвища у зв'язку з одру­женням);

• виконанням покладених на громадянина обов'язків (військового обов'язку; обов'язку, що виникає у зв'язку з отриманням паспорта: реєстрація постійного місця про­живання, сплата мита за видачу паспорта; подання доку­ментів на обмін паспорта, зобов'язання зберігати паспорт і сповіщати паспортну службу у разі його втрати; обов'яз­ки, що виникають у зв'язку з отриманням права керувати автотранспортним засобом; придбанням зброї тощо);

• порушенням органами управління або їх посадовими особами прав та інтересів громадян (відмова у прийомі на роботу у зв'язку з наявністю малолітніх дітей; відмова прийняти скаргу; незаконний арешт; притягнення до від­повідальності; відмова у приватизації житла, гаража, дачі;

відмова видати довідку, диплом, оформити документи;

відмова приймати купюри дрібної вартості; відмова у збе­реженні місця роботи, житлової площі за громадянами, що проходять альтернативну (невійськову) службу тощо);

• порушенням громадянином його правових обов'язків (порушення громадського порядку, правил користування міським транспортом, паспортних правил тощо);

• поданням громадянином скарги, заяви з приводу не­доліків у роботі державних закладів, підприємств, органі­зацій (несвоєчасне проведення інвентаризацій; погане замають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додат­кову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі тощо.

У адміністративно-правовій науці прийнято виділяти три групи прав громадян: а) соціально-економічні; б) полі­тичні права і свободи; в) особисті права і свободи.

Соціально-економічні права стосуються основ життя лю­дей — право на працю, матеріальне забезпечення, право на освіту, на охорону здоров'я. Вони становлять основу пра­вового становища громадян.

Політичні права і свободи — це права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднан­ня в політичні партії; право вносити пропозиції до держав­них органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист. Сюди також належать право обиратися і бути обраним у ради будь-якого рівня; право на користування досягненнями культури, свободу наукової, технічної, художньої творчості.

Особисті права і свободи — це права, які пов'язані з ви­конанням громадянами дій, спрямованих на задоволення особистих потреб.

Адміністративно-правові обов'язки громадян — це вста­новлені державою і адресовані громадянам вимоги діяти в певних рамках та межах. Вони витлумачені в адміністративно-правових нормах, які регламентують численні пра­вила поведінки.

В обов'язках закріплюється необхідне, належне став­лення громадян до: а) держави та її апарату; б) суспільства та його членів; в) власних інтересів.

Особливості адміністративно-правового статусугромадянина:

1 він носить комплексний характер (втілює норми конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального права і інших галузей права).

2. по обов’язковості приписів має лише права (подавати заяви)., лише обовязки (по дотрим.правил Дор.руху), і права і обов’язки.

3. включає обов’язки загальні для громадянина (виконавчі органи у кожного своя компетенція).

3.Адміністративно-правовий статус іноземців регламентовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, а також міжнародними уго­дами. Статус осіб, які не мають громадянства, але перебувають на території України, визначає законодавство України.

Іноземці за своїм правовим статусом несуттєво відрізняються від осіб без громадянства. Обсяг прав і обов'язків цих суб'єктів вужчий, ніж у громадян України, але за загальним правилом вони користуються тими ж правами й на них покладено ті ж обов'язки, що й на громадян України. Від­мінності пов'язані з відсутністю громадянства в розглядуваної категорії осіб, яке є найважливішим компонентом адміністра­тивно-правового статусу особи. Правосуб'єктність виникає з моменту прибуття в Україну й завершується з часу залишення її території.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Разом з тим, ці особи не користуються частиною прав і обов'язків, що становлять гру­пу виключних прав і обов'язків громадин України (виборче право, право мати паспорт і громадянство України тощо).

Обмеження для іноземців і осіб без грома­дянства: 1) вони не можуть займати деякі посади (Президента України, судді, перебувати на посадах у складі морських і повітряних екіпажів тощо); 2) вони не ма­ють доступу до посад державних службовців, діяльність яких пов'язано з державною таємницею; 3) ці особи не можуть слу­жити в Збройних Силах України; 4) для іноземних громадян і осіб без громадянства допускаються обмеження в пересуванні чи перебуванні в окремих місцях; 5) для них встановлено ок­ремі правила паспортного режиму, вступу в навчальні заклади тощо; 6) для іноземних громадян і осіб без громадянства вста­новлено особливу адміністративну деліктоздатність.