Моделі соціальної відповідальності

Моделі СВ:

- американській моделіхарактерно те, що через природу американського підприємництва, яке ґрунтується на максимальній свободі суб’єктів господарювання, багато сфер суспільства залишаються до сьогодні саморегульованими. Так, соціально-трудові відносини працівник – роботодавець значною мірою є предметом двостороннього договору. Право американців на охорону здоров’я здійснюється через добровільне медичне страхування. Державне регулювання у цих сферах зачіпає лише базисні невід’ємні права членів суспільства. Тобто, усі ініціативи у сфері СВ бізнесу є для корпорацій добровільними за природою. В США діє безліч корпоративних фондів, створених з метою розв’язання різних соціальних проблем за кошт бізнесу. Американський бізнес заохочений державою в добровільних внесках в освіту, пенсійні, страхові схеми для персоналу та інші соціальні програми.

Європейська (континентальна) модель соціальної відповіда­льності бізнесу, як правило, регулюється нормами, стандартами та законами відповідних держав, тому що більшість соціальних проблем європейські компа­нії відносять до царини етичної відповідальності. У багатьох країнах Європи законодавчо закріплені обов’язкове медичне страхування та охорона здоров’я працівників, пенсійне регулювання та низка інших соціально значущих питань.

Британська модель соціальної відповідальності бізнесу поєднує в собі еле­менти американської та континентальної моделей. Принциповим її моментом є яскраво виражена активність самого бізнесу в утворенні проектів у сфері соціаль­ної відповідальності, що за своєю суттю повністю відповідає принципу добро­вільності. Ключовою рисою цієї моделі є перш за все активна підтримка бізнесу з боку держави та добре розроблена система заходів соціального забезпечення та охорони здоров’я. У Великобританії ініціаторами вияву соціальної відповідаль­ності з боку підприємницьких структур виступають здебільшого урядові структу­ри. Останнім доручена і координація зусиль щодо впровадження соціальної від­повідальності у практику. Участь влади в розвитку соціальної відповідальності бізнесу виявляється в налагодженні партнерства із власниками підприємств, які беруть участь у фінансуванні проектів, стимулюванні учасників, просуванні ініціатив щодо відповідності національних стандартів до міжнародних. Про особливу увагу до соціальної відповідальності бізнесу у Великобританії свід­чить той факт, що в Уряді створено посаду міністра з корпоративної соціальної відповідальності (КСВ).

Канадська модель корпоративної соціальної відпо­відальності ввібрала в себе сильні елементи американської та європейських мо­делей і досягнення провідних компаній цієї країни. Компаніям, які за по­казниками, розробленими канадськими фахівцями, досягли найліпших резуль­татів у впровадженні корпоративної соціальної відповідальності і в яких ці показники мають позитивну тенденцію протягом останніх трьох-п’ яти років, вручається спеціальна премія.

Наведемо чотири складники, на яких базується канадська модель удоскона­лення якості і здорового робочого місця:

- Наймання працівників за вибором. Пошук і добір нових співробітників пе­редбачає обґрунтування цінності організації, до якої вони запрошуються. При цьому важливо не тільки знайти і запросити компетентних фахівців ззовні, а й зберегти власних добре підготовлених працівників.

- Корпоративна соціальна відповідальність. Формування сприятливого імі­джу, залучення інвестицій потребує опису цінностей організацій і її соціально відповідальних дій. Здорове робоче місце розглядається як критично важлива складова портрету компанії.

- Створення і прирощення вартості. Цей складник збалансованого розвит­ку розглядається в контексті наявності здорових робочих місць, турботи про стан здоров’ я працівників, їх розвиток.

- Нова економіка. Діяльність, спрямована на гуманізацію праці, створен­ня безпечних умов праці, активізацію трудової діяльності, слугує важливою характеристикою загального стану діяльності організації, становлення нової, досконалої економіки.

Японська модель корпоративної соціальної відповідально­сті передбачає соціальну згуртованість на рівні компанії й ділову згуртова­ність на рівні індустріальної групи. Для японської моделі характерна активна роль держави, яка тривалий час брала участь у стратегічному плануванні. Управління бізнесом має не тільки орієнтуватися на одержання прибутку, а й базуватися на правильному розумінні буття, суспільства і довкілля, усвідом­ленні відповідальності перед суспільством і прагненні до прогресу цивіліза­ції в цілому. Для Японії характерне сприйняття підприємства як виробничої родини. Працівник вважається членом такої родини, а це означає, що його відповідальність і права значно ширші за звичайні трудові обов’язки. Водно­час корпорація підтримує свого співробітника на всьому життєвому шляху: у придбанні житла, після народження дітей, під час їх навчання, після виходу на пенсію тощо.