Політико-правове середовище міжнародних кор­порацій

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Основні питання до вивчення

1. Особливості середовища міжнародного менеджменту.

2. Політико-правове середовище міжнародних кор­порацій.

3. Економічне середовище міжнародних корпорацій.

4.Соціально-культурне середовище міжнародних корпорацій.

5. Особливості технологічного середовища міжнародних корпорацій.

6. Систематизація особливостей міжнародного середовища в Україні.

7. Огляд культурного контексту міжнародного менеджменту.

8. Особливості вимірів ділової культури в Україні.

ОСОБЛИВОСТІ СЕРЕДОВИЩА МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ.

Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяль­ності міжнародних корпорацій)— це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно включає три елементи:

1) середовище материнської країни (країни походження корпорації);

2) середовища приймаючих країн (країн-господарів);

3) нейтральне середовище (нейтральні водні і повітряні простори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

Галузевий аспект міжнародного середовища може бути представлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті. Якщо корпорація прагне досягти успіху в тій чи іншій країні, то вона має ретельно вивчати можливості і шляхи взаємодії політики корпорації з економічними і правовими системами приймаючих країн, їх культурами та станом технологічного розвитку.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРЕДОВИЩА
ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНИХ І МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ

Характеристика середовища	Національні	Міжнародні
Освітнє середовище
1. Мови (говорити, писати, спілкуватись)	Одна	Багато
2. Освітні системи (якість, рівень, тривалість)	Не створює напруження	Створює велике напруження
Соціальне середовище
1. Цінності, позиції (через досягнення, сприйняття ризику, наукові методи роботи)	Однорідні	Різноманітні
2. Соціальна організація (влада, статус, ролі, інститути, мобільність соціальних систем)	Подібна	Різна
Політико-правове середовище
1. Політична орієнтація (влада, ідеологія)	Державна	Транснаціональна
2. Правове середовище (закони, кодекси, регулятори)	Цілком уніфіковане	Різне
3. Національний суверенітет	Один	Багато
4. Урядова політика	Подібна	Різні
Економічне середовище
1. Економічний розвиток (слабкий розвиток, індустріалізація)	Подібні стадії	Різні стадії
2. Економічна система (капіталістична, змішана, соціалістична)	Подібна	Різна

ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ КОР­ПОРАЦІЙ.

Політико-правове середовище являє собою систему органів законодавчої, виконавчої і судової влади та законодавчих актів, що регулює ділові операції міжнародних корпорацій, у країні-господарі.

Політична складова політико-правового середовища включає три фактори впливу на діяльність міжнародних корпорацій.

1.Урядові позиції щодо міжнародних операцій:

· стимули для започаткування бізнесу в країні-господарі (низькі процентні ставки за кредит, податкові пільги, прискорена амортизація, дотації і субсидії);

· встановлення різних вимог до міжнародних компаній, виходячи зі свого суверенітету (обмеження частки іноземного капіталу у статутному фонді підприємств, вимоги продавати товари і технології на місцевих ринках, створення робочих місць для місцевого населення і т. д.).

2. Ефективність державного управління:

· наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності БНК (МНК);

· вплив бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;

· хабарництво. Закон про корупцію в зовнішньоекономічній діяльності США (1977 р.) забороняє американським компаніям давати хабарі іноземним урядам. У Франції, Великобританії це не забороняється, а навпаки, сума хабарів вирахо­вується з податку.

3. Політична стабільність:

· експропріація і націоналізація;

· політичні ризики (макроризик і мікроризик);

· тероризм.

Структура основних даних політичного аналізу зовнішнього середовища, необхідних міжнародному менеджеру, включає таке:

1. Політичний режим у країні-господарі (країні перебування) та його відносини з країною базування.

2. Міждержавні (міжрегіональні, міжміські) угоди між країною перебування і країною базування.

3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних союзах (можливий вплив на майбутній бізнес: можливості, небезпеки).

4. Політичні партії і громадські організації в країні базування, які мають тісні контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни перебування.

5. Найвидатніші політичні лідери (короткі біографічні дані).

6. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні перебування.

7. Основні політичні суперники, що борються за владу у країні, і сутність їхніх принципових позицій в економічних, соціальних і правових питаннях.

8. Коротка характеристика зв’язку «бізнес-політика» (фірми, партії, лідери).

9. Найближчі вибори парламенту і президента (або їх аналогів у країні), перспективи їх результатів і ймовірний вплив на бізнес і відносини з країною базування.

10. Роль і вплив регіональної влади (з урахуванням регіонів проникнення фірми).

11. Політична обстановка у регіонах проникнення фірми.

12. Загальна оцінка політичної стабільності у країні.

Під час самостійного вивчення теми важливо звернути увагу на те, що правове середовищеявляє собою сукупність законів та інших регуляторів, що впливають на організацію бізнесу іноземних компаній у приймаючих країнах. Правове середовище включає національне та міжнародне право.

З урахуванням різноманітного історичного досвіду існує чотири правових системи: звичайне, цивільне, теократичне та соціаліс­тичне право, які використовуються в усіх країнах з певними особ­ливостями.

Звичайне правоявляє собою таку правову систему, що ґрунтується на традиції, прецеденті, звичаях, а ключову роль у тлумаченні законів відіграють суди.Така система права походить від Великобританії і використовується в її колишніх колоніях: США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії та ін.

Цивільне право —це система правових відносин, що базується на детально розроблених комплексах законів, що зведені в певні кодекси, які і становлять основу ведення бізнесу.Ця система має походження з римського права і використовується у понад 70 країнах, зокрема в Німеччині, Франції, Італії, Японії, інших країнах Західної, Центральної та Східної Європи, у тому числі Росії й Україні. Відмінність між зазначеними вище правовими системами полягає в тому, що звичайне право ґрунтується на судовому тлумаченні подій, а цивільне — спирається безпосередньо на зв’язок подій із законами.

Теократичне право —система правових відносин, що має в основі релігійні заповіді.Досить поширений варіант цього права — ісламське законодавство, яке ґрунтується на Корані та його тлумаченні пророком Мухаммедом. Це право використовується в 27 країнах Середнього Сходу та Центральної Азії. У багатьох країнах ісламське право поєднується зі звичайним чи цивільним правом, оскільки правові системи цих країн поєднують історичні колоніальні зв’язки та ісламські традиції.

Соціалістичне право —це система правових відносин, що базується на марксистських принципах класового суспільства.Зараз ця система діє в Китаї, Північній Кореї та на Кубі.

Національні системи права мають безпосередній вплив на процес управління зарубіжними відділеннями міжнародних корпорацій.

Міжнародне право являє собою систему міжнародних пра­вових актів, а також неписаних домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.