Тема: Соціальна мобільність

Мета:

сформувати уявлення про поняття соціальної мобільності, знання про роль спілкування і співпраці як засобу існування суспільства, уміти розуміти та порівнювати поняття «соціальна мобільність», «міжгенераційна мобільність», «внутрішньогенераційна мобільність»; характеризувати співпрацю як перспективу розвитку соціуму; аналізувати форми участі громадян у житті суспільства; формувати риси характеру людини, яка бере активну участь у житті суспільства.

Основні поняття: соціальна мобільність, міжгенераційна мобільність, внутрішньогенераційна мобільність, співпраця.

План:

1. Поняття соціальної мобільності.

2. Поняття комунікації та комунікативності.

1. Соціальна мобільність – це будь-який перехід індивіда, групи від однієї соціальної позиції до іншої, в результаті чого соціальне становище групи чи індивіда змінюється. Вона виражається у зміні класової належності індивідів, у переході з однієї групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки.

Розрізняють декілька типів соціальної мобільності:

- вертикальна мобільність – це посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи чи верстви з вищим чи нижчим статусом; графічно її позначають ;

- горизонтальна мобільність – це перехід від однієї соціальної позиції до іншої, що перебуває на тому ж рівні (зміна місця проживання, перехід з однієї сім’ї в іншу, з однієї релігійної групи в іншу), графічно її позначають ;

Перехід з однієї страти до іншої називають міжгенераційною мобільністю (дочка середньовічного заможного міщанина завдяки одруженню із сином графа переходить із верств міщан до верств дворян). Пересування в межах однієї страти – внутрішньогенераційною мобільністю (пересування службовими сходинками, наприклад військових).

Соціальній мобільності сприяють такі умови:

- соціальне походження;

- фінансові можливості;

- наявність престижних пропозицій;

- освіта.

Соціальна мобільність може відбуватися такими шляхами:

- економічним;

- політичним;

- військовим;

- церковним;

- шлюбним.

Соціальна мобільність може відбуватися завдяки одній чи кільком умовам, одному чи кільком шляхам.

Шляхи, якими відбувається переміщення людей з одних соціальних груп до інших, називають каналами соціальної мобільності, чи соціальними ліфтами. Прикладом може бути: служба в армії, здобуття освіти, оволодіння професією, укладання шлюбу, придбання майна.

Завдання

Зобразіть графічно у зошиті вертикальну та горизонтальну мобільність за такими позиціями:

А) зміна професії: робітник став інженером ( );

Б) переїзд з одного міста в інше без зміни професії ( );

В) підвищення кваліфікації в рамках однієї професії, наприклад, інженер –провідний інженер ( );

Г) підвищення рівня освіти (технік, здобувши вищу освіту, став начальником цеху) ( );

Д) пониження в посаді ( ).

2. Соціальна комунікація - це обмін між людьми цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо.

Можна говорити про існування двох підходів до визначення змісту комунікації – механістичного та діяльного.

Механістичний підхід розглядає комунікацію як єдиноспрямований процес передачі та прийому інформації.

Діяльний підхід розглядає комунікацію як процес спілкування, обміну думками, знаннями, почуттями, схемами поведінки, а також як спільну діяльність учасників комунікації під час якої виробляється спільний погляд на речі та дії з ними.

Завдання

До якого виду комунікації належить:

- виступ адвоката в суді;

- привітання з днем народження;

- розмова з подругою по телефону;

- лекція викладача;

- повідомлення в ЗМІ.

Комунікація виконує такі функції:

- інформаційна – означає, що завдяки комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

- експресивна – визначає здатність комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища.

- прагматична – означає, що комунікація є засобом, який спонукає людину до певної дії та реакції.

Якість комунікації залежить від комунікативності.

Комунікативність – професійно – особистісна риса, що характеризується потребою в спілкування, здатністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника. Відчувати задоволення від спілкування.

Комунікативність – сукупність істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.