Тема 8. Особливості міжнародного оподаткування.

1.Риси сучасних податкових систем світу.

2.Міжнародне подвійне оподаткування, договори про уникнення подвійного оподаткування.

1. Податкова система – сукупність встановлених в У. податків, зборів, платежів, принципів, методів їх встановлення, зміни, скасування дій, що забезпечують її сплату, контроль, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Принцип цілісності: системний підхід – реалізація обох функцій податків. З фіскальної позиції, податкова система зобов’язана забезпечувати гарантоване й стабільне надходження прибутків у бюджет. З регулюючої позиції – повинна забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Значна частка податкових надходжень у ВВП (податковий тягар).

У США цей показник становить 30%; Японія – 31%; Німеччина – 38%; Італія – 40%; Франція – 44%; Бельгія – 46%; Данія – 52%; Швеція – 61%; Хорватія, Угорщина, Чехія, Польща, Естонія - > 37%.

Відмінності в оподаткуванні в різних країнах показують різницю між часткою податкових надходжень у ВВП і моделлю ринкової економіки з масштабами й формами державного регулювання. Найменший податковий тягар характерний для американського варіанту ліберальної економіки та японської моделі.

В Японії невелика частка податків у ВВП є наслідком того, що податкова політика відіграє другорядну роль. Провідна роль належить державному програмуванню, прямій державній підтримці певних галузей, … (цільові субсидії).

Найвища частка податкових надходжень у ВВП характерна для шведської моделі (використання на соціальні потреби).

Більшості країн властиво помірне оподаткування, що поєдную 2 мети: створення сприятливого податкового клімату для господарської діяльності, ефективне вирішення соціальних проблем.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем є їх структура.

Прямі податки стягуються безпосередньо з одержувачів доходів, а непрямі – у процесі руху доходів чи обороту товарів і призначені для перекладання на кінцеві н… податкового тягаря.

Прямі податки переважають у Данії, Люксембурзі, Швеції, США, Японії, Новій Зеландії, непрямі – Іспанія, Австралія, Греція, врівноважена структура – Норвегія, Італія, Швеція, Фінляндія. Підвищення ролі прямих податків у Фінляндії, Великій Британії, а непрямих – у Швеції.

Зрушення у бік прямого оподаткування (розвинені країни).

Існую зв'язок між співвідношенням прямих і непрямих податків і податковою культурою, яка впливає на стягування податків.

Характерні риси:

· Розширення оподаткування особистих доходів, модернізація податків на споживання;

· Зменшення впливу податків на прибуток корпорацій;

· Безперервне зростання відрахувань на соціальне страхування.

Система оподаткування поділяється на:

· Класична система (не передбачає послаблення ек.(?) подвійного оподаткування, прибуток компанії, що розподіляється й обкладається корпорації й особистими податками – США, Швейцарія, Люксембург, Бельгія, Нідерланди);

· Система зменшення обкладання прибутку на рівні компанії (на основі різних ставок, на основі часткового звільнення від оподаткування прибутку, що розподіляється).

Податковий кредит (система захисту) – частковий залік податку, сплаченого компанією відносно прибутку, що розподіляється при оподаткуванні акціонерів. В суму кредиту включається сукупний, оподатковується особовий податок (Франція, Ірландія, Велика Британія).

Часткове звільнення від податку дивідендів незалежно від того чи був утриманий корпоративний податок з прибутку, що розподіляється, чи ні (Австрія, Канада, Данія, Японія).

· Система повного звільнення від податку на прибуток, що розподіляється на рівні компанії (Греція, Норвегія) та на рівні акціонерів (Італія, Німеччина, Австралія).

2.Подвійне оподаткування – обкладання одного податкового об’єкта в окремого вкладника тим самим чи аналогічним податком за один і той же відрізок часу.

При визначенні своїх податкових домагань або з принципу «Держава оподатковує будь-які доходи, отримані на її території, незалежно від того, чи має одержувач доходу місце проживання в даній країні чи ні».

2 принципа: резидентства, джерела.

Держава, діючи в рамках своєї податкової юрисдикції, обкладає доходи чи майно, які знаходяться на її території. При визначенні сфери своїх податкових домагань, деякі держави виходять або з принципу резидентства, тобто оподатковують усі доходи суб'єктів, які мешкають або мають резиденцію на їхній території, незалежно від того, у якій країні в дійсності цей дохід отриманий; або держава додержується принципу джерела, тобто оподатковує будь-які доходи, отримані на її території, незалежно від того, чи має одержувач доходу місце проживання чи резиденцію в даній країні чи ні.

У міжнародній практиці застосовують дві основні моделі податкових договорів: модель ОЕСР і модель ООН. Вони слугують зразком і юридичною основою для укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів.

В основу першої з них покладена “Модель договору про уникнення подвійного оподаткування доходів від праці і капіталів”, ухвалена Фінансовим Комітетом ОЕСР у 1977 році. Основна мета Договору про запобігання подвійного оподаткування - сприяння безперешкодному переливанню товарів, послуг, капіталу і робочої сили шляхом скасування (або елімінування) подвійного оподаткування. В основу даної моделі закладено принцип резидентства, відповідно до якого країна походження доходу поступається значною частиною податку з цього доходу на користь країни резидента компанії, який одержує дохід.

Для повернення (репатріації) прибутку у вигляді відсотків, дивідендів і роялті ця модель передбачає низькі ставки податку чи його повне скасування в країні одержання такого прибутку, і дохід, в основному, підлягає оподаткуванню в країні резидентства платника податків.

Ця модель, однак, виявилася неприйнятною для країн, які розвиваються, - адже у випадку її прийняття вони позбавляються значної частини податкових надходжень. Тому, щоб забезпечити надходження доходів від оподаткування транснаціональних корпорацій на користь країн, що розвиваються, ООН розробила і рекомендувала в 1980 році іншу модель типової податкової угоди між індустріально розвинутими державами і країнами, що розвиваються. У моделі ООН повніше використовується принцип територіальності, який передбачає оподаткування всіх доходів, які утворилися на території країн, що розвиваються. Цей принцип також дозволяє застосовувати вищі податкові ставки, ніж у моделі ОЕСР, на репатріацію прибутку в індустріально розвинуті країни.

При вирішенні проблеми подвійного оподаткування в сучасній світовій практиці виділяють загальні і спеціальні міжнародні угоди. Загальні договори вирішують проблему уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу у всіх галузях підприємницької діяльності, а спеціальні угоди регулюють податкові відносини в окремих галузях, наприклад, у сфері перевезення вантажів чи комунікацій.

Податкові договори передбачають вирішення проблеми подвійного оподаткування в такий спосіб:

1.У текстах договорів дається розмежування податкової юрисдикції у відношенні суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, позначається коло юридичних і фізичних осіб, які підпадають під дію даного договору, визначається спосіб урегулювання подвійного оподаткування, який гарантує зниження податкових витрат для цих осіб.

2.З метою уникнення дискримінації платників податків рівень внутрішнього оподаткування приводиться у відповідність з рівнем оподаткування іноземної держави-учасниці договору.

3.У текст договору вводяться пункти про порядок обміну інформацією і про взаємини між податковими відомствами в процесі боротьби з ухиленнями від сплати податків.

4.Розроблено спеціальну процедуру вирішення спірних питань і конфліктних ситуацій у сфері оподаткування з залученням при необхідності судових інстанцій.

“Шоппінг податкових угод” (tax treaty shopping).

Зміст терміну, зазначеного в назві, дослівно перекладається з англійського як “одержання вигоди від податкових угод”. До таких відноситься насамперед договір про уникнення подвійного оподаткування, мета якого, крім уникнення повторного оподаткування тих самих суб'єктів, - припинення шахрайських махінацій або втечі від податків у країнах, які підписали цей договір.

Механізм дії “tax treaty shopping” виглядає так. Країна А підписала податкові угоди з офшорним центром Б. Платник податків з третьої країни — В зможе зменшити свої податкові виплати завдяки “taxt treaty shopping”, не одержуючи свої доходи безпосередньо з країни А, а використовуючи податкову угоду між А і Б, а якщо така існує, то й угоду між Б і В.