Денонсація міжнародного договору можлива лише в

З М І С Т О В И Й М О ДУ Л Ь ІІ

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Т е м а 8. Право міжнародних договорів

1. Парафування – це:

а) висловлення згоди на обов’язковість міжнародного договору;

б) форма встановлення автентичності тексту міжнародного договору;

в) застереження до міжнародного договору; г) засіб тлумачення договору.

2. Підписання тексту міжнародного договору ad referendum означає, що:

а) цей договір в подальшому повинен бути прийнятийна референдумі відповідної держави;

б) цей договір потребує подальшого затвердження компетентним органом відповідної держави або міжнародної орга-нізації;

в) договір набув чинності відразу після підписання;

г) договір набув чинності після ратифікації.

3. Ратифікація є обов’язковою стадією:

а) укладення будь-якого міжнародного договору;

б) прийняття будь-якої резолюції міжнародної організації;

в) укладення міжнародного договору за умови попередньої домовленості сторін щодо ратифікації;

г) укладення будь-якого міжнародного договору за умови його подальшої промульгації.

4. Застереження до міжнародного договору:

а) виключає або змінює юридичну дію певних положень

договору в їх застосуванні до держави, що робить застереження;

б) декларує політичну позицію держави на міжнародній

арені щодо певної проблеми; 21

в) застерігає сторони договору про можливість його не-

виконання в певних випадках;

г) застерігає сторони договору про юридичні наслідки у

випадку невиконання міжнародного договору.

5. Оберіть, який вид тлумачення міжнародного договору має найвищу юридичну силу:

а) внутрішньодержавне парламентське;

б) автентичне;

в) доктринальне;

г) судове.

6. У разі не реєстрації в Секретаріаті ООН двосторонній міждержавний договір:

а) набуває чинності, але на нього неможливо посилатися

в органах ООН;

б) у жодному разі не набуває чинності;

в) набуває чинності, у тому числі з можливістю посилання на нього в ООН;

г) набуває чинності, але на нього неможливо посилатисяв рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі(ОБСЄ).

Держави дотримуються правила альтернату під

час:

а) внутрішньодержавного висловлення згоди на обов’яз-

ковість міжнародного договору;

б) підписання міжнародного договору;

в) висловлення застережень до міжнародного договору;

г) реєстрації міжнародного договору у Секретаріаті

ООН.

8. Відмова держави від ратифікації міжнародного договору, який був нею раніше підписаний за умови ратифікації:

а) є порушенням норм міжнародного права;

б) не є порушенням норм міжнародного права;

в) є порушенням зобов’язань за відповідним договором;

г) означає автоматичну зміну способу висловлення зго-

ди на обов’язковість міжнародного договору.

Денонсація міжнародного договору можлива лише в

разі:

а) невиконання його положень однією зі сторін;

б) колізії з нормою jus cogens;

в) якщо сам договір її передбачає;

г) не реєстрації його у Секретаріаті ООН.

10. Промульгація:

б) являє собою внутрішньодержавне опублікування між-народних договорів;

в) декларує політичну позицію держави на міжнароднійарені щодо певної проблеми;

Т е м а 9. Загальні питання міжнародно-правового

регулювання територіальних просторів

1. Вкажіть, що з перерахованого не входить до складу держтериторії:

а) суша в межах державного кордону;

б) прилегла зона;

в) повітряний простір над територіальним морем;

г) надра держави. 23

2. Континентальний шельф є:

а) частиною Міжнародного району морського дна;

б) продовженням суходолу прибережної держави;

в) власністю Міжнародної морської організації (ІМО);

г) власністю людства в цілому.

3. Демаркація – це:

а) договірне встановлення лінії державного кордону, що

здійснюється за картами;

б) засіб припинення дії міжнародного договору;

в) визначення та позначення лінії державного кордонуна місцевості;

г) визначення та позначення лінії державного кордонууповноваженою міжнародною комісією.

4. Територіальне море має ширину:

а) до 12-ти морських миль;

б) 24 морські милі;

в) 200 морських миль;

г) 48 морських миль.

5. Делімітація – це:

а) засіб припинення дії міжнародного договору;

б) договірне встановлення лінії державного кордону, щоздійснюється за картами;

в) визначення та позначення лінії державного кордонуна місцевості;

г) визначення та позначення лінії державного кордонууповноваженою міжнародною комісією.

6. Визначте, яка з названих нижче підстав змінидержавної території є протиправною:

а) цесія;

б) давнина володіння;

в) анексія;

г) купівля-продаж. 24

7. Державні кордони поділяються на:

а) сухопутні, водні, повітряні;

б) сухопутні, морські, повітряні, космічні;

в) сухопутні, повітряні, космічні;

г) сухопутні та водні.

8. За правовим режимом території поділяються на:

а) державні території, території з міжнародним режимом, території зі змішаним режимом;

б) морські, повітряні, сухопутні;

в) державні території та території з частковим міжнародним режимом;

г) космічні та території Земної кулі.

9. Територія, на якій розміщене дипломатичне представництво акредитуючої держави, – це:

а) територія держави акредитації, але з особливим юридичним статусом;

б) суверенна територія акредитуючої держави;

в) нейтральна територія;

г) міжнародна територія.

10. Анексія – це:

а) передача території однією державою іншій на підставі

публічно-правового міжнародного договору;

б) спосіб придбання території, яка нікому не належить;

в) насильницьке приєднання території однієї держави до території іншої;

г) різновид оренди державної території. 25

Т е м а 10. Міжнародно-правовий режим

морського простору

1. Переважна кількість держав світу вважає, що ширина територіального моря може бути не більше ніж:

а) 20 морських миль;

б) 3 морські милі;

в) 12 морських миль;

г) 48 морських миль.

2. За загальним правилом військовим кораблям у міжнародних каналах:

а) забороняється прохід;

б) забороняється прохід за умови належності до воюючих держав;

в) дозволяється прохід без висадки військових та відвантаження (завантаження) зброї;

г) дозволяється прохід за умови належності до нейтральних держав.

3. До складу просторів зі змішаним правовим режимом не входять:

а) повітряний простір над відкритим морем і над виключ-

ною економічною зоною;

б) міжнародні протоки і канали;

в) континентальний шельф;

г) глибоководне морське дно.

4. Мирний прохід через територіальне море суден іноземних держав повинен бути:

а) швидким;

б) швидким і неперервним, але із можливістю зупинки у випадку необхідності, яка визнається міжнародним правом;

в) швидким і неперервним, без права зупинки і стоянки

на якорі;

г) неперервним, але необов’язково швидким. 26

5. Прибережна держава має право встановлювати прилеглу зону шириною не більше ніж:

а) 24 морські милі;

б) 12 морських миль;

в) 20 морських миль;

г) 48 морських миль.

6. Міжнародні канали – це:

а) природні морські протоки, що з’єднують частини сві-

тового океану;

б) штучні водні шляхи, що з’єднують частини світового океану;

в) штучні та природні водні шляхи, що з’єднують частини світового океану;

г) лінія найбільших глибин міжнародних рік.

7. Штучні острови:

а) не впливають на водний кордон держави;

б) мають своє територіальне море та можуть продовжу-

вати водний кордон держави;

в) мають своє територіальне море та можуть продовжувати водний кордон держави лише за умови знаходження небільш ніж за 24 морські милі від берега держави;

г) мають своє територіальне море, виключну економічнузону та можуть продовжувати водний кордон держави за умовизнаходження не більш ніж за 100 морських миль від берегадержави.

8. Кожна держава має право встановлювати ширину своїх територіальних вод. Внутрішня межа для виміру ширини поясу територіального моря є:

а) лінією найбільшого відливу вздовж берега;

б) межею найбільшого приливу;

в) лінією на відстані однієї морської милі від суходолу;

г) лінією, яка з’єднує глибини в 5 м. 27

9. Режим відкритого моря розповсюджується на:

а) Арктику;

б) Атлантиду;

в) Антарктику;

г) Шпіцберген.

10. Водну територію держави складають:

а) відкрите море і внутрішні води;

б) територіальне море і виключна економічна зона;

в) внутрішні води і територіальне море;

г) внутрішні води і виключна економічна зона.

Т е м а 11. Міжнародно-правовий режим

повітряного і космічного простору

1. Міжнародна практика виходить із того, що верхня межа повітряного простору не повинна перевищувати:

а) 50-60 км над рівнем океану;

б) 100-110 км над рівнем океану;

в) 120-140 км над рівнем океану;

г) 150-160 км над рівнем океану.

2. Здійснення польотів у міжнародному (відкритому) просторі можливе:

а) без дозволу будь-якої держави;

б) тільки з дозволу приймаючої держави;

в) тільки з дозволу Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО);

г) з дозволу Ради Безпеки ООН.

Наши рекомендации