Ред.]Війна Хорватії за незалежність

Докладніше: Війна Хорватії за незалежність

Хорватські танки в бою

22 грудня 1990 року парламент Хорватії ратифікував нову Конституцію (в якій закладались основи майбутньої незалежної Хорватії), проти якої одразу виступили серби, що становили 12% населення Хорватії (хорвати натомість 78%). У квітні 1991 року серби проголосили створення Республіки Сербської країни (яка включала чверть хорватської території) та бойкотували хорватський референдум про незалежність, що відбувся 19 травня 1991 року. Це призвело до того, що на референдумі 94% висловились за незалежність Хорватії. 25 червня 1991 року (в один день зі Словенією) Хорватія оголосила про свою незалежність. Югославська Народна Армія (скорочено ЮНА) на той час становила досить таки потужну силу в Європі і мала на своєму озброєнні 2000 танків та 300 бойових літаків, однак у той самий час мала нестачу сучасного озброєння. До того ж головною проблемою стало масове дезертирство несербських військовиків, яке значно послаблювало югославську армію. Хорвати натомість мали ще складнішу ситуацію, оскільки лише розпочинали створення власних збройних сил, зіткнувшись з суттєвими складнощами на цьому шляху, позаяк на території Югославії тоді діяло ембарго ООН на постачання озброєння. Активні бойові дії розпочалися битвою за Далмацію, що була спробою сербів відрізати південно-східні території Хорватії, які розташовані вздовж морського узбережжя, від решти території країни, однак серби були зупинені хорватськими військовими і не пробились до моря. 25 серпня 1991 року сербські війська обложили прикордонне місто Вуковар. Таким чином розпочалась одна з ключових битв усіх Югославських воєн та одна з найбільших битв XX століття — битва за Вуковар, в ході якої невеликий хорватський гарнізон (близько 2 000), що майже не мав важкого озброєння, майже три місяці тримався в облозі, завдаючи великих втрат значно чисельнішим сербським силам (залежно від фази битви від 30 000 до 80 000 вояків), які мали на озброєнні близько 1 500 танків, майже тисячу одиниць артилерії та багато іншої військової техніки. Успішна оборона Вуковара відіграла ключову роль у подальшому розвитку бойових дій. Змушені зосередити великі військові сили для штурму Вуковара серби втратили нагоду швидкого захоплення Хорватії; натомість хорвати виграли час для розбудови власної регулярної армії. Битва за Вуковар викликала небачений патріотичний підйом в Хорватії та сприяла хорватській загальнонаціональній мобілізації і єднанню. Хорватську війну за незалежність у Хорватії назвали Domovinski rat, що можна перекласти як Вітчизняна війна, а Вуковар називали «Хорватським Сталінградом». Зрештою, взяти місто сербам вдалося, лише майже повністю його зруйнувавши. Після входу до Вуковара сербами проводились етнічні чистки та масові вбивства хорватського цивільного населення та поранених військовополонених. Однак натхненні вдалим для себе розвитком бойових дій у Вуковарі та Далмації хорвати продовжили свої військові успіхи — їм вдалося не лише зупинити сербів на майже всіх напрямках, а й розпочати власний контрнаступ. Проте у розпал бойових дій за посередництва міжнародних організацій у січні 1992 року було укладено угоду про припинення вогню.

Хорватські солдати готуються обстріляти сербський танк під час Атаки на Мілевицьке Плато 21 червня 1992 року

Напівзруйнована водонапірна башта у Вуковарі

Майже повному припиненню бойових дій сприяло також направлення основних силЮгославської армії до Боснії, де військовий конфлікт лише розпочинався. Згодом спорадичні бойові дії часто поновлювались внаслідок частого порушення миру обома сторонами, проте військовою ініціативою вже володіли хорвати, які внаслідок багатьох вдалих битв та військових операцій поступово відновлювали контроль над своєю територією. В цей самий час хорвати неодноразово надавали військову та матеріально-ресурсну допомогубоснійським хорватам та мусульманам (боснійцям) під час Боснійської війни, проте бойові дії в цей період не були тривалими та інтенсивними. Однак у 1995 році війна розгоряється з новою силою: під тиском міжнародного співтовариства Сербська Країна позбавляється підтримки Белграда. На це миттєво відреагували хорвати, які скористались нагодою відновити територіальну цілісність своєї країни: під час операції Блискавка, що розпочалася1 травня 1995 року, хорватам вдалося миттєво розгромити сербські війська в Західній Славонії та відновити контроль над цією територією. Сербам не допоміг навіть обстріл Загреба та інших мирних хорватських міст, скоєний ними у відчаї. А під час проведення хорватськими військами операції «Буря» (4-7 серпня 1995 року) Республіка Сербська Країнабула остаточно ліквідована, а більша її частина взята хорватами під свій контроль. Після підписання Дейтонського миру (14 грудня 1995 року) решта території Хорватії мирно реінтегрувалася до складу держави.

Протягом війни обома сторонами проводились етнічні чистки та масові вбивства цивільного населення. Однак більшість воєнних злочинів було все-таки скоєно сербами. Серед найбільших злочинів масові вбивства сербами мирних хорватів у Далжі, Вуковарі, Ловасі, Бачині, Вочині, Церовляні, Саборському та Шкабрні, а також вбивство хорватами цивільних сербів у Госпичі.

Хронологія основних подій

Події, що відбулися до початку бойових дій

· 13 травня 1990 Матч ненависті — Безлад під час футбольного матчу в Загребі між місцевим Динамо та белградською Црвеною Звездою, що був спровокований сербськими футбольними фанатами, яких очолював ультранаціоналіст Желько Ражнатович на прізвисько Аркан, який згодом створив Сербську добровольчу гвардію — одну з найбоєздатніших сербських військових структур, що скоїла безліч воєнних злочинів під час Югославських воєн.

· 1-3 березня 1991 — Битва за Пакрац

· 31 березня 1991 Плитвицький кривавий Великдень: зіткнення між сербами і хорватами на Плитвицьких Озерах в Хорватії внаслідок яких загинуло двоє людей.

· 2 травня 1991 Боровські заворушення зіткнення внаслідок яких загинуло 13 хорватських поліціянтів та 3 сербів.

Події, що відбулися після початку війни

· 25 червня 1991 — Словенія і Хорватія проголосили незалежність від Югославії

· 26 липня 1991 — Кулянська різанина вбивство цивільних хорватів сербами у селі Куляні

· 26 липня 1991 — Замочамська різанина вбивство хорват. поліціянтів сербами у селі Замочамі

· 26 липня 1991 — різанина в Струзі вбивство хорват. поліціянтів сербами у селі Струзі

· липень — грудень 1991 Битва за Далмацію

· серпень 1991 — травень 1992 Далзька різанина вбивство сербами щонайменше 135 мирних хорватських жителів у селищі Далжі на сході Хорватії (39 1 серпень).

· 25 серпня — 19 грудня 1991 Битва за Вуковар

· 8 вересня 1991 Кусонська різанина — масове вбивство сербами 20 хорв. поліціянтів (полонених) в с. Кусоне

· 21 вересня 1991 — різанина в Івановім Селі масове вбивство сербами 7 цивільних хорв. чехів в селі Івановім Селі

· вересень — грудень 1991 Битва за казарми

· вересень 1991 Битва за Госпич

· жовтень 1991 — травень 1992 Облога Дубровника

· 12 жовтня 1991 Саборська різанина масове вбивство сербами 29 цивільних хорватів в селі Саборське.

· 13 жовтня 1991 -різанина в Шірокій Кулі вбивство 23 цивільних хорватів (і 4 сербів) сербами у селі Шірока Кула

· 16 жовтня 1991 -Буковацька різанина вбивство 7 цивільних хорватів сербами у селі Буковці

· 16 — 18 жовтня 1991 Госпицька різанина вбивство хорватами щонайменше 100 цивільних сербів у містечку Госпич.

· 21 жовтня 1991 Бачинська різанина вбивство сербами 110 цивільних хорватів у селах Бачина та Церовляна

· 29 жовтня 1991 — 3 січня 1992 Операція Оркан '91

· 31 жовтня — 4 листопада 1991 Операція Откос 10

· 10 листопада 1991 Ловаська різанина вбивство 75 цивільних хорватів сербами у селі Ловас

· 18 листопада 1991 Шкабрньська різанина вбивство сербами 86 цивільних хорватів в селищі Шкабрня.

· 18 листопада 1991 Овчарська бійня вбивство сербами 255—264 цивільних хорватів на фермі Овчарі.

· 12-13 грудня 1991 Вочинська різанина вбивство 47 цивільних хорватів сербами у селі Вочині

· 15 грудня 1991 Кострицька різанина вбивство 16 цивільних хорватів сербами у селі Костричі

· 16 грудня 1991 Йошевіцька різанина вбивство 21 цивільних хорватів сербами у селі Йошевіці

· 21 червня 1992 Атака на Мілевицьке Плато раптовий наступ хорватських військ на позиції контрольовані сербами з Сербської Країни, що дозволило хорватам відновити контроль над територією з площею 90 км²

· 22 січня — 1 лютого 1993 Операція «Маслениця»

· 1 травня — 3 травня 1995 Операція «Блискавка» — раптовий наступ хорватських військ на позиції Сербської Країни у Західній Славонії, блискавичний розгром сербських військ та відновлення хорватського контролю над цією територією.

· 2 — 3 травня 1995 Ракетний обстріл Загреба та інших мирних хорватських міст військами Сербської Країни, які, усвідомлюючи неминучість своєї поразки, у відчаї скоїли цей злочинний акт.

· 4 — 7 серпня 1995 Операція «Буря» — ліквідація Республіки Сербська Країна

Ред.]Боснійська війна

Докладніше: Боснійська війна

Палаюча будівля парламенту вСараєво

Станом на 1990 рік населення Боснії та Герцеговини складалось, головним чином, з представників трьох найбільших етнічних груп: боснійців (які становили 43%), — сербів (31%), та хорватів (17%). На початку березня 1991 року хорватські та сербські представники намагалися змовитися з приводу розподілу Боснії та Герцеговини, що, зрештою, привело до виникнення окремих державних утворень на її території: сербської держави —Республіки Сербської та хорватської — Герцег-Босни. 29 лютого і 1 березня 1992 року на референдумі з приводу незалежності Боснії та Герцеговини, який бойкотували боснійські серби, за незалежність висловились 99,43% населення. Незалежність була проголошена 5 березня 1992року. Згодом за сприяння міжнародних посередників робилися спроби відвернути конфлікт шляхом розділення країни за етнічною ознакою на три частини, однак ці спроби не мали успіху і вже в березні 1992 року в Східній Боснії розгортаються запеклі бої. 25 вересня 1991 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію про введення ембарго на постачання зброї усім сторонам конфлікту, що поставило боснійців у вкрай складні умови, позаяк серби взяли під свій контроль майже все озброєння югославської армії, а хорвати ввозили зброю контрабандно, використовуючи свої протяжні морські кордони. Натомість боснійцям, оточеним з усіх боків сербською та хорватською територією, доводилось пристосовувати свою промисловість до військових потреб. Уже на початку війни сербам вдалося захопити близько 60% території Боснії та Герцеговини. Причиною цьому стало те, що хорвати та боснійці, які могли бути природніми союзниками, не лише майже не співпрацювали, а й ставились одне до одного з неприхованою ворожістю, а іноді й вступали у відкриті військові зіткнення. Ключовим епізодом війни став початок облоги Сараєво сербами. Облога столиці країни — Сараєво, населеної переважно боснійськими мусульманами (боснійцями), тривала близько чотирьох років і є найдовшою облогою у сучасній історії та однією з наймасштабніших облог міста у світовій історії загалом. Затятий опір боснійців, які, зрештою, не дозволили сербам взяти свою столицю, довів життєздатність боснійської держави.

Ринок Маркале в Сараєво одразу після його обстрілусербами. На фото поранені та вбиті боснійці — мирні жителі Сараєво.

Бойові дії супроводжувались етнічними чистками, воєнними злочинами та масовим вбивством мирного населення. Зокрема, серби на захопленій ними території жорстоко розправлялись з цивільним боснійським та, подеколи, хорватським населенням. Масові вбивства та геноцид боснійцівздійснювався сербами у Сребрениці, Прієдорі, Вишеград, Фочі. А також хорватами у Лашванській долині. Внаслідок цих дій загинули десятки тисяч боснійських мирних жителів. Також сербами створювались концентраційні табори, де катувались і вбивались боснійці, при цьому чоловіки і жінки розділялись, і жінок у цих таборах використовували як секс-рабинь для потреб сербських військових. Протягом Боснійської війни щонайменше 20.000 боснійських жінок зазнавали систематичних зґвалтувань з боку сербських солдатів.

Меморіал жертвам різанини в Сребрениці

Крім сербсько-боснійського та сербсько-хорватського конфліктів у Боснії та Герцеговині у 1993—1994 роках розгорівся повномасштабний хорватсько-боснійський конфлікт в Герцеговині у районах з мішаним хорватсько-боснійським населенням. Зокрема, драматичні події відбувались у містахНовий Травнік (хорватів — 43,12%, боснійців — 35,89%) та Горний Вакуф(хорв. назва — Ускоплє; боснійців — 55,84%, хорватів — 42,51%). Кульмінацією конфлікту стала битва за Мостар, західну частину якого населяли хорвати (що становили 39,6% населення міста), а східну —боснійці (36,6% населення міста). Прагнучи оволодіти східною частиною Мостару, хорватські військові тримали місто в облозі з травня по вересень 1994 року, коли боснійське командування, прагнучи зняти з нього облогу, розпочало битву за Неретву, яка була припинена, а боснійські війська відкликані після скоєння ними воєнних злочинів проти цивільного хорватського населення у селах Грабовіца та Уздол. Хорватсько-боснійський конфлікт був офіційно припинений після підписання низки угод у лютому-березні 1994 року, внаслідок яких хорватські та боснійські території в Боснії та Герцеговині були об'єднані у федерацію Боснії та Герцеговини і кількість воюючих сторін у Боснійській війні скоротилась до двох.

У Західній Боснії, в боснійському анклаві, відрізаному від решти етнічної боснійської території Республікою Сербською, певний час існувала також Автономна Область Західна Боснія — маріонеткова мусульманська держава, контрольована сербами. Автономна Область Західна Боснія була взята під контроль боснійською владою у серпні 1995 року.

У 1995 році бойові дії велись протягом більшої частини року. Відповідно до хорватсько-боснійських домовленостей, Хорватія провела операцію Літо в Західній Боснії та операцію Бурящодо захоплення Сербської Країни в Хорватії. Після цього ініціативою у війні заволодів хорватсько-боснійський альянс, який, провівши операції Містраль та Сана, відвоював у сербів більшу частину Західної Боснії і став загрожувати столиці боснійських сербів — місту Баня-Лука. Серби відповіли терористичними методами ведення боротьби: зокрема сербські військові вже вдруге обстріляли ринок Маркале в Сараєво (за зразком обстрілу мирного Загреба). У відповідь на цей та інші злочини сербів була проведена операція НАТО в Боснії та Герцеговині, в ході якої були завдані авіаудари по позиціях боснійських сербів. Попри малу військову ефективність операції вона здійснила суттєвий психологічний вплив на сербів.

Укладання Дейтонської мирної угоди. В центрі сидять зліва направо — Слободан Милошевич, Алія Ізетбегович,Франьо Туджман

На цьому етапі, під тиском міжнародного співтовариства, Слободан Милошевич, Франьо Туджман та Алія Ізетбегович сіли за стіл переговорів і 21 листопада 1995 року підписали Дейтонську мирну угоду.

Внаслідок Боснійської війни загинуло близько 100.000 тисяч людей. Серед них боснійців — 66%, сербів — 25%, хорватів — 8%. Однак 83% жертв серед цивільного населення були боснійцями, 10% — сербами, та 5% хорватами ^[1][2][3][4]. Близько 30% жертв серед мирного боснійського населення були жінки та діти ^{[Джерело?]}. Близько 90% всіх військових злочинів було скоєно сербами^[5].

Хронологія основних подій

· 5 квітня 1992 — 29 лютого 1996 Облога Сараєво

· весна 1992 Вишеградський геноцид вбивство сербами близько 3.000 боснійців в місті Вишеграді у східній частині Боснії та Герцеговини

· 1992 Прієдорський геноцид вбивство сербами близько 5.200 боснійців та хорватів у місті Прієдор та близько 14.000 в околицях міста

· 1992—1993 Різанина в Лашванській долині вбивство хорватами близько 2.000 мирних боснійців

· травень — вересень 1994 Битва за Мостар

· вересень 1994 Битва за Неретву

· 2 червня 1994 — 24 серпня 1994 Операція Тигр

· липень 1995 Різанина в Сребрениці — найбільший воєнний злочин Югославських воєн, полягав у вбивстві сербами щонайменше 8.000 цивільних боснійців

· 5 лютого 1994 та 28 серпня 1995 Обстріли Маркале — два мінометні обстріли ринку Маркале в Сараєво, здійснені сербами, внаслідок чого загинули під час першого обстрілу — 68 осіб та 144 було поранено, під час другого — 37 загинуло та 90 було поранено. Цей воєнний злочин став підставою для проведення Операції НАТО в Боснії та Герцеговині (1995)

· 25 липня — 30 липня 1995 Операція Літо

· 8 вересня — 15 вересня 1995 Операція Містраль

· 10 жовтня — 30 жовтня 1995 Операція Сана

· 14 грудня 1995 Дейтонський мир