Відбудава Укр у післявоєнний період

Війна призвела до небаченого руйнування еко­номіки України. Після війни її промислово-вироб­ничий потенціал становив 48 % проти рівня 1940р. Відбудова господарства починалася відразу ж піс­ля визволення українських земель, а вже в травні 1945 р. було відбудовано 30 % зруйнованих про­мислових потужностей.У березні 1946 р. Верховна Рада СРСРпри­йняла четвертий п'ятирічний план (1946—1950 рр.) відбудови народного господарства, що передбачав перевищення його довоєнного рівня. В Україні планувалося доведення на кінець п'ятирічки ва­лової промислової продукції до 113% порівняно з 1940р.Поставки за рахунок репарацій з Німеччини, допомога з-за кордону були незначними. Основним джерелом інвестицій в економіку залишалися внутрішні резерви. Відбудова господарства розпо­чалася з важкої промисловості. При цьому уряд керувався політичними мотивами: створити такий воєнно-промисловий комплекс, який би служив га­рантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізму над капіталізмом.В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові елект­ростанції, металургійні заводи. У 1948 р. маши­нобудівних заводів працювало більше, ніж до війни. Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури, які фінансувалися за залишковим при­нципом. Посилилася диспропорція в розвитку про­мисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу. Досягнення науково-технічного про­гресу впроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими технологіями, надзвичай­но високими були енерго- і матеріаломісткість ви­робів. Цим було обумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. Майже 90 % працюючих були охоплені різними формами соціалістичного зма­гання.1950 р. важка промисловість перевершила, а легка — ледве досягла 80% довоєнного рівня. Україна знову зайняла традиційне місце паливно-металургійної бази Радянського Союзу. У надзвичайно складних умовах проходила від­будова сільського господарства. Скоротилися посів­ні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней. Важким було становище селян: мізерна оплата пра­ці, високі податки на підсобне господарство, селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій не­працездатності. Капіталовкладення в сільське гос­подарство були недостатніми і складали не більше 7 % загального обсягу асигнувань. Здійснювалася політика «ножиць цін» стосовно сільського госпо­дарства: державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928.

Утворення ООн і Україна.

Сталінське керівництво переслідувало ряд цілей: представити приєднання західних об­ластей України і Білорусії як акт возз'єднання територій, населених представниками одного етносу, збільшити кількість своїх представників в Організації Об'єднаних Націй (ООН),перегово­ри про створення якої активно велись наприкін­ці війни. Вступ України до ООН мав створити ілюзію її державності й заспокоїти національно-визвольні сили. У серпні 1944 р. на конференції в Думбартон-Оксі (СЩА), під час. обговорення проекту майбут­ньої Організації Об'єднаних Націй, радянський представник А. Громико вніс пропозицію вважати 15 радянських республік членами-засновницями організації. Цю пропозицію було відхилено. На Кримській конференції у лютому 1945 р. США й Велика Британія зобов'язалися підтримати про­позицію радянського уряду щодо прийняття УРСР і БРСР у члени ООН.Українська делегація брала участь у розроб­ці Статуту ООН (Д. Мануїльський очолив комітет з підготовки тексту преамбули (вступу) першого розділу Статуту ООН — «Цілі та принципи діяль­ності організації»), 1945 р. проект був підписаний і ратифікований Україною. 1946 р. Україну було об­рано до Економічної і Соціальної Ради ООН. Країна стала членом постійної Комісії ООН з прав люди­ни, Міжнародної організації праці (МОП), Комісії ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародного суду, а в 1948—1949 рр. була непо­стійним членом Ради Безпеки ООН. Українські дипломати брали активну участь у роботі повоєн­них мирних конференцій: Паризької (1946 р.), Ду­найської (1948 р.).Прийняття України в ООН було результатом визнання її внеску в розгром фашизму, свідчило про зростання її міжнародного авторитету. Однак зовнішня політика України в повоєнний період цілком підпорядковувалась інтересам Кремля.Об'єднання українських земель у кордонах од­нієї держави, вихід України на міжнародну арену зумовили зміну державної символіки республіки. Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ про Державний Герб, Державний Прапор і Дер­жавний Гімн УРСР. Червоний прапор з написом «УРСР» було замінено двоколірним: верхня час­тина, що становила дві третини ширини полотна, була червоною, а нижня — мала світло-блакитний (лазурний) колір. У верхньому лівому куті пра­пора містилось зображення серпа і молота, а над ним — п'ятикутна зірка.