Загальна характеристика кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення затверджений 7.12.1984 р., введений в дію з 1.06.1985р.; охоплює 5 розділів. 33 глави, 330 статей.
Основні завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення:
1) охорона суспільно-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб;
2) охорона суспільного (конституційного) ладу України;
3) охорона всіх форм власності;
4) охорона встановленого порядку управління, державного і громадського порядку;
5) зміцнення законності;
6) запобігання протиправним діям;
7) виховання громадян нашої держави у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності громадян інших держав, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Суспільні відносини, що склалися в Україні за час її незалежності потребують прийняття нового адміністративного кодексу.

Завданням законодавства України про адміністративні правопорушення є охорона суспільного ладу України, власності, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до основ законодавства України про адміністративні правопорушення віданню нашої держави у галузі законодавства про адміністративне порушення підлягають:
– визначення принципів і встановлення загальних положень законодавства України про адміністративні порушення;
– встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил: стандартизації та якості продукції; випуску в обіг та утримання засобів вимірювань і користування ними; обліку та статистики; безпеки руху та користування засобами залізничного, повітряного, морського і трубопровідного транспорту; дорожнього руху; військового обліку; прикордонного режиму; паспортної системи; придбання, зберігання та використання зброї, вибухових, радіоактивних речовин та інших об’єктів дозвільної системи; охорони території України від занесення і поширення карантинних та інших інфекційних хвороб;
– митних правил і правил щодо боротьби з контрабандою;
– правил обігу валюти; перебування в Україні іноземних громадян та осіб без громадянства;
– визначення, в разі потреби, розгляду справ про окремі види адміністративних правопорушень, відповідальність за які встановлюється законодавством України.
Державні органи, громадські організації, трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним порушенням, виявлення й усунення причин та умов, що сприяють їх вченню, виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.
Ради народних депутатів, відповідно до Конституції України координують на своїй території роботу всіх державних, недержавних та громадських органів щодо запобігання адміністративних правопорушень, керують діяльністю органів внутрішніх справ, адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.
Додержання вимог законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів і службових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження іншими встановленими законодавством способами.

Поняття спадщини.

Спадкування – перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Звідси випливає, що спадкове право – це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу прав та обов’язків померлого до інших осіб.