Шпон, шпона - шпбнка -шпбнька

Шпон, -у, шпбна. 1. Металева пла­стинка, що використовується для збільшення проміжного матеріалу між рядками в наборі.

2. Одношарова наклеєна фанера.

Шпонка. 1. Кріпильна деталь.

2. Те саме, що шпон.

Шпбнька,діал. 1. Запонка.

2. Шпилька для приколювання чо­гось.

ШРІТ,шроту. 1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб.

2. Відходи олійницького виробни­цтва, які використовуються як корм для худоби.

ШТАБ-...Перша частина склад­них слів, що стосується штабу, а та­кож складних назв військових чинів і посад; пишеться через дефіс: штаб-квартира, штаб-лікар, штаб-офіцер(також штабс-капітан).

ШТОФ - ШТУФ

Штоф¹,-а. Давня одиниця виміру об'єму рідини в Україні і Росії (1,23 л); скляна пляшка такої міст­кості.

Штоф²,-у. Цупка однобарвна тка­нина з великим узором, яку викорис­товують для виготовлення портьєр, оббиття меблів тощо.

Штуф,-у. Зразок гірської породи, руди або мінералу, призначений для дослідження чи колекції.

ШУМІТИ - ШУМУВАТИ

Шуміти¹,-млю, -мйш. Видавати глухі звуки, шум. Стоїть гора висо­кая, Зелений гай шумить (Л.Глібов); Ліс шумів, стогнав (В.Стефаник); А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла (Б.Грінченко).

Шуміти².Те саме, що шумувати.

Шумувати,-ує. Переважно покри­ватися піною, пінитися, вирувати; переносно — бурхливо виявлятися, протікати. Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В.Кучер); Шумує в кухликах вино (П.Грабовський); На заході понад лісом шумує ярмарок(С.Васильченко); Шумує в потоках весна... (Л.Первомайський).

ШУМНИЙ - ШУМОВИЙ

Шумний. 1.Який створює шум, супроводжується шумом. Вж. зі сл.:

ЩОБ

натовп, збори, розмова, суперечка, ве­чір, річка, водоспад.

2. Наповнений шумом, пожвав­ленням; неспокійний: шумний май-дан, шумне місто, шумне життя, шу­мніприголосні (у лінгвістиці).

Шумовий. Пов'язаний з творен­ням, відтворенням шуму. Вж. зі сл.: оркестр, прилад, музика, ефект, но­мер, оформлення.

ШУМОВИННЯ¹. 1.Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо.

Щ (ща). Як назва літери вживаєть­ся в с. р.: велике щ; як назва звука вживається в ч. р.: м'який щ.

ЩАБЕЛЬ,-бля. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок у драбині. Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (М.Старицький); Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі ву­зенького трапа (М.Трублаїні).

2. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь; рівень, на якому перебуває, якого досягає хтось, щось і т. ін. [Магістер:] Ідімо далі: ви в своєму хисті щаблів найвищих досягли колись(Леся Українка); Кобзарський цех належав до великої старечої спіл­ки, тільки був він там найвищим щаб­лем (З.Тулу б).

ЩІЛЬНИЙ- ЩІЛИННИЙ-ЩІЛЯСТИЙ, ЩІЛИСТИЙ

Щільний. Такий, складові частини якого міцно з'єднані між собою; який

Лягало за кормою шумовиння (Л.Пер-вомайський); В дійниці попискує вкри­те шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шу­мовиння з баняків збирають (Я.Ка­чура).

2. Сусальне золото.

ШУМОВИННЯ².Шум. Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини(Є.Кравченко); Сани вихопилися на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів (М. Стельмах).

шухляда див. ящик.

складається з осіб, предметів, розта­шованих недалеко одне від одного, і т. ін.: щільні вапняки, щільний ґрунт, щільні зарості, щільна димова завіса, щільна юрба, щільний дощаний паркан, щільний кулеметний вогонь.

Щілинний.1. Який має щілини, проходить крізь щілину, є щілиною: щілинний диск, щілинне джерело.

2. лінгв. Утворюваний від тертя по­вітря в щілині між зближеними орга­нами мовлення; фрикативний: щілин­ні приголосні.

Щілястий, щілистий. Який має ба­гато щілин; із щілинами: щілясті (щілисті) ящики.

ЩОБ- ЩОБ

Щоб, спол., част. З фляги він пригу­бив Води краплину, щоб зросить язик (М.Бажан); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли... (В.Сосюра); — А таки втечу, втечу — от щоб я вчорашнього дня не побачив, — жарто­ма клянеться він (О.Гончар).

Щ

щод

Що б, займ. з наст. Все лазить [пе­стунчик] по столу і, що б не було на столі або на лаві, все трах об долівку! (Грицько Григоренко); Згинь! Пропа­ди!.. Як буде, так буде... Що б люди сказали? Люди! Вони осудять(М.Ко­цюбинський); Передай Калініну: за-йняти Лису гору, що б там не було... (О.Гончар); [Микита:] Що б не робив і як би не блукав,— Завжди мети дохо­дить Ярослав (І.Кочерга).

ЩОДАЛІ- ЩО ДАЛІ

Щодалі, присл. Дедалі. Щодалі все більше людей прибувало (Леся Україн­ка); Щодалі від центру дрібнішають будинки і нижчають церкви (П.Панч); Але щодалі — все повільніше ходив його пензель по полотну (А.Головко).

Що далі, спол. з присл. Гарна краї­на! А ще ж то кажуть, що далі вона ще краща (Леся Українка); Справді, помітно було, що далі розмову продов­жуватинезручно (О.Соколовський); Люди коло багаття розповідають уся­кі бувальщини, й що далі заходить ніч і більше змагає сон, меншає жартів, стихає сміх, і розповідь переходить на страшне (Б.Антоненко-Давидович); Що далі було, вас цікавить? Усього бу­вало: і втіхи, і гіркоти зазнавали (О. Ковінька).

ЩОДЕНЬ - ЩО ДЕНЬ

Щодень, присл. розм. Щодня. Во­ни., усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім кус­ком хліба розділялись, так їх усі старці і облягли, та їх щодень, щоніч усе й за­бавляють (Г.Квітка-Основ'яненко); — Дитино моя, Орисю! Не довго вже тобі дівувати: щодень благаю Господа милосердного, щоб послав тобі вірну дружину (П.Куліш); Наступ набирав щодень навальнішого темпу (О.Гон­чар); Сонце щодень теплішало (Р.Іва-

ничук); Щодень міняється колір пи­люки, яку здіймає над Глинськом че­реда, — від теплих тонів до понурих (В.Земляк).

Що день, част. з ім. Що день, то неборак, знай, молиться все Богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу (П.Гу-лак-Артемовський); Споконвіку Про-метея Гам орел карає, Що день божий довбе ребра й серце роздирає(Т.Шев­ченко); — Хоч устілка волочиться, А робити не хочеться! Що день роблю, три дні лежу (пісня).

ЩОДО, ЩО Ж ДО, ЩО СТО­СУЄТЬСЯ- що до

Щодо, що ж до, що стосується, прийм. Стосовно до когось, чогось; з приводу чого-небудь. Щодо моєї робо­ти, то краще не питай. Я нічого не ро­блю(М.Коцюбинський); — Ви як, Бо­рисе Савовичу, щодо Кульбаки?(О.Гон­чар); Цимбалюк був дуже задоволений з свого майбутнього зятя, що ж до Ганни, то нема чого й казати (А.Ка-щенко).

Не варто заміняти ці прийменни­ки словами у відношенні: став у цьому відношенні недосяжним; у цьому відно­шенні справляє позитивний вплив; дія­ти в цьому відношенні має іншими за­собами.

Що до, займ. з прийм. Що до чого, а борщ до хліба (приказка); — А мені що до тог0.^?(І.Нечуй-Левицький).

ЩО-НЕБУДЬ - ЩОСЬ

Що-небудь, чого-небудь, займ. 1. Який-небудь предмет, явище і т. ін.; байдуже який предмет, явище тощо; байдуже що, хоч що. Йому хо­четься і собі що-небудь сказати(Па­нас Мирний); — Втни що-небудь нам, дідусю! (П.Грабовський); — Та кажи хоч що-небудь, голубе!(О.Гончар).

ЮЛІ

2. Те саме, що щось¹2. [Милевсь-кий:] Ну та й азартна ж ви, Любов Олександрівно! А що, хоч виграли що-небудь, принаймні? (Леся Українка).

ЩОПРАВДА - ЩО ПРАВДА

Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажу­чи; правда, справді. [Марція:] Щопра­вда — фарби тут кращі, ніж в Римі. В нас не вдали б ніяк такої барви(Леся Українка); Спершу будиночок мав од­ну-єдину, щоправда, простору кімна­ту. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім — ще кімнату (П.Загребельний).

2. спол. допустовий. Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього, вхопив — що­правда не за голову, а тільки за хвіст (І.Франко).

Що правда,словоспол. Вж. перева­жно у фразеологічних зворотах. Що правда, то не гріх(прислів'я); — Ні, куме, — кажу, — що правда, то прав­да: горілка до добра не доведе/ (Марко Вовчок); Є ще, правда, кілька полков­ників, здатних на великі чини. Що пра­вда, то правда (М.Лазорський).

ЩОСЬ¹,чогось, займ. 1. Невизна-чений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що, хто. Щось ніби бовтнуло в болоті (І.Нечуй-Левицький); Гості помітили,

Ю. Вживається в с. р.: мале ю. юбкадив. юпка.

ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР -ГРИГОРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР Юліанський календар, юліанське

що дівчинка чимось збентежена (М.Трублаїні); Щось тихо застогнало поміж деревами (М.Стельмах); Марії кольнуло в серці: щось тривожне вно­сить у їхній двір ця плетуха-цокотуха, щось таке, що обов 'язково має зв язок з пожильцями цього дому (Вал. Шевчук).

2. Незначна, якась частина, кіль­кість чого-небудь. Пішов Михайло чу­макувати.. "Запрацюю щось, підможу-ся та візьму-таки Наталю " (Марко Вовчок); — Ми дурно не хочемо: щось відробимо (М.Стельмах).

У словосп.: мати за щось, тут щось не так, щось на зразок.

ЩОСЬ²,присл. 1. Невідомо, з якої причини, неясно чому; чомусь. Не спиться щось моєму парубкові(Марко Вовчок); — Я, мабуть, не доспав, — каже Матня, — бо голова щось болить (Панас Мирний).

2. Ніби, немов, здається. — Я щось не чув в Лубнах ні про якого Світайла(І.Нечуй-Левицький); [Перший:] Щось потемніло наче?[Другий:] Вже ж бо вечір (Леся Українка).

3. у знач, прийм. Близько. Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось че­рез півроку (Леся Українка); В просто­рій кімнаті стояло щось із п'ятнад­цять столиків (М.Трублаїні).

літочислення.Система літочислення, запроваджена Юлієм Цезарем в 46 р. до н. є.; старий стиль.

Григоріанський календар, григо­ріанське літочислення.Система літо-

ю

юпк

числення, запроваджена в 1382 р. за Папи Григорія XIII замість юліансь­кого календаря; новий стиль.

ЮПКА, ЮБКА.Верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки. Ой продала дівчинонька юпку Та купила козакові губку. Губку за юпку купила, Бо козака вірно любила (пісня); Васи-

Я. Вживається в с. р.: мале я.

ЯВІР,явора. Дерево родини кле­нових з великим п'ятилопатевим лис­тям; білий клен, іноді осокір. Посади­ли над козаком Явір та калину (Т.Шевченко); Ходім туди, де явори високі Над воду гнуться з берегів (О.Олесь); Коло вікна шелестить лис­тя явора (Г.Косинка); Уже стоять вози під яворами (Л.Костенко).