Тема 14. Конституційно-правові основи референдумів в Україні
Мета заняття –опанування здобувача вищої освітими теоретичними знаннями про референдум як форму народного волевиявлення їх види та демократичні засади підготовки, проведення та реалізації рішень референдумів.
Кількість годин – 2.
| Питання для самостійного опрацювання | Методичні рекомендації для підготовки питань для самостійного опрацювання |
| Характеристика референдумів як безпосередньої форми здійснення демократії в державі. Орієнтовний план 1. Поняття референдумів. 2. Референдум як форма народного волевиявлення: поняття, сутність 3. Об’єктивне та суб’єктивне значення референдного права України | При розкритті питань даної теми необхідно проаналізувати поняття референдуму. Референдум – важлива форма безпосередньої демократії, що полягає в голосуванні виборців (певної, визначеної законом групи виборців), шляхом якого приймаються рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за винятком тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум. Ці рішення – обовʼязкові до виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких вони мають імперативний характер. |
| 4. Види референдумів 4.1. Всеукраїнські референдуми 4.2. Місцеві референдуми. Характеристика сутності та видів референдумів в Україні; порядок і принципи їх проведення в Україні. | Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому Законом. Референдуми в Україні проводяться за певною процедурою, під якою прийнято розуміти референдний процес як сукупність низки нормативно визначених послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян України на участь у референдумі Референдний процес, у першу чергу, ґрунтується на загальних принципах безпосереднього народовладдя ‑ принципах свободи, справедливості, рівності (єдності прав і обовʼязків і взаємної відповідальності держави та особи), гуманізму, демократизму, верховенства права, законності та ін. Ці принципи властиві для всіх правових явищ у нашій державі. Загальні принципи виборчого процесу, визначені в ст. 71 Конституції, є важливими і для референдного процесу. Зазначена стаття Основного Закону декларує, що вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. |
| Визначити підстави юридичної відповідальність за порушення порядку проведення референдумів в Україні. Види відповідальності за порушення законодавства про референдуми. | Особи винні в порушенні законодавства про референдум, притягуються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом. Відповідно до сутності та змісту юридичної відповідальності у конституційному праві, юридична відповідальність за порушення законодавства про референдуми передбачає негативну реакцію держави на порушення права громадянина на участь у референдумі, чи на невиконання або неналежне виконання субʼєктами референдуму своїх юридичних обовʼязків, виражену у відповідній правовій формі. Як правило, юридична відповідальність за порушення чинного законодавства про референдуми має солідарний характер і може передбачати застосування як конституційної, так і адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності одночасно. |
Теми рефератів
1. Референдний процес в Україні: сутність, значення.
2. Демократичні засади підготовки, проведення та реалізації рішень референдумів.
3. Конституційні засади організації і проведення всеукраїнського референдуму.
4. Акти місцевих референдумів як джерела конституційного права України
Аналітичне завдання:
1. Дайте визначення поняття «референдум».
2. У чому полягає зміст і спрямованість конституційно-правового регулювання референдумів?
3. Хто і з яких питань може призначати всеукраїнськийі місцеві референдуми?
4. Які питання не можуть бути винесені на всеукраїнський і місцеві референдуми?
5. Яким є порядок організації і проведення референдумів, підрахунку голосів виборців?
6. Якою є специфіка проведення місцевих референдумів?
7. Які конституційні обмеження щодо проведення референдумів в Україні?
8. Запропонуйте питання, які ви вважаєте варто було б винести на всеукраїнський чи місцевий референдуми. Сформулюйте питання таким чином, щоб в одному випадку референдум вважався консультативним, а в іншому – імперативним.
9. Заповніть таблицю:
Види референдумів
| Критерій класифікації | Види референдумів, що виділяються за цим критерієм |
10. Заповніть таблицю:
Конституційно-правові принципи референдумів в Україні
| Принцип | Характеристика принципу |
| Загального права голосу Рівності Законності Прямого волевиявлення Вільної участі у референдумі Таємності голосування Особистої участі у голосуванні Однократності голосування |
Задачі
1. Ініціативна група громадян звернулися до Центральної виборчої комісії із заявою про призначення всеукраїнського референдуму з питання зменшення розміру ввізного мита на автомобілі іноземного виробництва, випущені до 2008 р. у своїй заяві вони зазначили, що зібрали на підтримку проведення референдуму підписи громадян України у 20 областях України. При цьому у 17 областях – понад 110 тис. підписів, у 3 областях – від 100 до 109 тис. підписів громадян України. Дайте конституційно-правову оцінку ситуації. Чи виконані усі підстави для призначення референдуму ? Який суб’єкт має призначати референдум у даній ситуації ? Чи до належного суб’єкта звернулася ініціативна група громадян із заявою ?
2. Проаналізуйте Закон України «Про всеукраїнський референдум» від 06 листопада 2012 року. Визначте його переваги та недоліки у порівнянні з попереднім законом. Чи усі його положення, на ваш погляд, відповідають чинній Конституції України ?
Рекомендована додаткова література
Нормативно-правові акти
1. Про всеукраїнський референдум: Закон України від 06.11.2012 // Офіційний вісник України. – 2012. ‑ № 92. ‑ Ст. 3729.
2. Про Центральну виборчу Комісію України: Закон України від 30.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004.‑ № 36. ‑ Ст. 448.
3. Про Державний реєстр виборців: Закон України від 22.02.2007 // Відомості Верховної Ради України. – 2007. ‑ № 20. ‑ Ст. 282.
4. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35‑36, № 37. – Ст.446.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
6. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.
Спеціальна література
1. Барабаш Ю. Питання додержання Конституції при ініціюванні та проведенні всеукраїнських референдумів / Ю. Барабаш // Вибори та демократія. – 2009. – № 3. – С. 10–16.
2. Барабаш Ю.Г. Шляхи оптимізації конституційної моделі інституту референдуму в Україні / Ю.Г. Барабаш // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 6. – С. 31–40.
3. Дерев’янко С. М. Політико-правові особливості визначення терміна «референдум» у законодавчих актах України // Держава і право: зб. наук. пр. : Юрид. і політ. науки. – 2012. – Вип. 55. – С. 570–575.
4. Куненко І.С. Проблеми правового регулювання референдуму як форми участі громадян у конституційному процесі України / І.С. Куненко // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки.– 2009. – № 45. – С. 234–241.
5. Люлюк А.Р. Проблематика місцевих референдумів в Україні / А.Р. Люлюк // Актуальні питання конституційного права в сучасних умовах суспільного та державного розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 11 березня 2014 р.). – Львів: Центр конституційних ініціатив, 2014. – С. 60–64.
6. Мяловицька Н. Виборчі системи: досвід європейських держав / Н. Мяловицька // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – №1 (11). – С. 61–67.
7. Німченко В. Референдум як форма народовладдя потребує конституційного врегулювання / В. Німченко // Право України. – 2013. – №6. – С. 235-241.
8. Олькіна О. Референдум як пiдстава та порядок дострокового припинення повноважень посадових осіб, які обрані народом України / О. Олькіна // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 31–36.
9. Оніщук М.В. Конституційні основи референдної демократії в Україні: автореф. дис. док. юрид. наук: 12.00.02 / М.В. Оніщук; Ін-т законод. Верховної Ради України. – К., 2010. – 40 с.
10. Оніщук М.В. Референдна демократія: проблеми конституційної теорії та практики: монографія / М.В. Оніщук. – К. : Вид-во Європейського університету, 2009. – 450 с.
11. Оніщук М.В. Типологія референдної демократії: швейцарська, французька та американська моделі референдної демократії / М.В. Оніщук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка : наук.-теорет. журнал. – Луганськ, 2010. – Вип. 1. – С. 5–15.
12. Федоренко В.Л. Акти місцевих референдумів як джерела конституційного права України / В.Л. Федоренко, Л.В. Черничка // Держава та регіони. Серія: Право. – 2010. – № 1. –С.20–27.
13. Федоренко В. Законодавче регулювання місцевих референдумів в Україні: досвід, проблеми та перспективи / В.Л. Федоренко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2014. – № 1 (28) – С. 64–69.
14. Янчук А.О. Проведення референдумів в Україні (конституційно-правові аспекти): автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / А.О. Янчук; Ін-т законодавства Верх. Ради України. – К., 2009. – 20 с.
15. Янчук А.О. Теоретико-нормативні підходи до визначення поняття «безпосереднє здійснення влади народом» (конституційно-правовий аспект) / А.О. Янчук // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – №1. – С. 49–51.