Інститут міжнародного права, норма міжнародного права

З

а своєю структурою сучасне міжнародне право є бага­торівневим. Можна говорити про елементарний структур­ний рівень — структуру норми, компонентну структуру на рівні інституту і галузі міжнародного права. Крім того, слід мати на увазі, що сучасне загальне міжнародне право є лише ядром нині функціонуючої системи. Існують та­кож регіональні міжнародно-правові комплекси (наприк­лад, європейське право людини, право ЄС, комплекс між­американських норм права тощо), які регулюють спе­цифічні міждержавні відносини країн конкретного регіо­ну. Значною є кількість правових норм, які регулюють локальні, партикулярні відносини і які можуть не впису­ватися в певний інститут, тощо. Міжнародне право являє собою не тільки багатофункціональну систему (в межах якої вирізняються підсистеми здійснення регулятивних, охоронних, примусових, рекомендаційних, компенсацій­них, визначальних, узгоджувальних та інших функцій), а й складноструктуровану. Звідси випливає, що структурні зв'язки за лінією норма—інститут—галузь—система ста­новлять тільки одну сторону структурованості.

Сучасне практичне міжнародне право в такому спро­щеному вигляді майже не функціонує. Як зазначають віт­чизняні дослідники, нормативний масив міжнародного права структурований у багатьох площинах, зокрема у площині ієрархії його норм. Коли йдеться про ієрархічну структуру міжнародного права, доцільно виділити пере­дусім основні принципи міжнародного права як головні системоутворюючі засади цієї системи права. Саме прин­ципи міжнародного права є індикатором відповідності масиву норм міжнародного права потребам і засадам функціонування системи права. І в разі невідповідності система міжнародного права відкидає такі норми. Поза основними принципами не може функціонувати жоден інститут чи галузь, і навіть система міжнародного права в цілому.

Глава IV Система міжнародного права

Для будь-якої системи права характерне функціону­вання загальносистемних інститутів. Але в міжнародному праві вони відіграють основну, часто основоположну роль. Загальносистемні інститути міжнародного права — це особлива сукупність норм, покликаних забезпечити стій­кість системи права. У системі міжнародного права вони є тим ядром, навколо якого формуються галузі міжнарод­ного права. До таких інститутів належать інститут міжна­родної правосуб'єктності, інститут міжнародної право-творчості, інститут застосування норм міжнародного пра­ва, інститут міжнародно-правової відповідальності, інсти­тут відновлення порушених правовідносин (інститут роз­в'язання міжнародних суперечностей) та ін.

Галузь міжнародного права є особливою підсистемою системи міжнародного права, найбільшим компонентом його структури; це — комплекс однорідних норм певного функціонального призначення.

У системі міжнародного права розрізняють основні, профільні, традиційні і комплексні галузі.

Подібна класифікація є умовною і не випливає з юри­дичної значущості або місця галузі в системі міжнародно­го права. До неї вчені вдаються здебільшого з навчальною метою для полегшення засвоєння студентами складного масиву елементів та компонентів міжнародного права. Втім, трапляються випадки, коли під таку класифікацію намагаються підвести наукове підґрунтя (наприклад, по­зитивісти вирізняють як основну галузь право міжнарод­них договорів, солідаристи — права людини та ін.), але подібні спроби не дістали належного визнання ані в те­орії, ані у практиці міжнародного права.

Категорію основних галузей міжнародного права деякі вчені розглядали як наслідування тенденціям дослідження внутрішньодержавного права, коли розрізняли конститу­ційне право, цивільне право, кримінальне право та адміні­стративне право як основні галузі права, з яких і навколо яких нібито починали свій розвиток інші галузі права. За такою схемою в міжнародному праві ці вчені намагалися наділити властивостями основних галузей право міжнарод­них договорів, дипломатичне право, закони та звичаї війни, а останнім часом і право міжнародних організацій. Міжна­родно-правовій практиці не властивий поділ цієї системи права на основні та неосновні галузі.

___________ Система міжнародного права, галузь міжнародного права_______ ^^^^

Практичною доцільністю керуються науковці, коли впроваджують поняття профільної галузі, тобто такої, що є всеосяжним масивом норм регулювання конкретного виду міжнародних відносин. Наприклад, у міждержавних відносинах з освоєння космічного простору задіяно нор­ми права міжнародних договорів, права міжнародних ор­ганізацій, права зовнішніх відносин та ін. Але профільною галуззю в цій сфері виступає міжнародне космічне право. Профільним для міжнародних морських зносин є міжна­родне морське право, для співробітництва у сфері повітря­них сполучень — міжнародне повітряне право, в дипло­матично-консульських відносинах — право зовнішніх від­носин, у діяльності міждержавних організацій — право міжнародних організацій та ін.

Під традиційними галузями часто мають на увазі ті га­лузі, які склалися ще в так званому класичному («старо­му») міжнародному праві: дипломатичне право, право міжнародних договорів, міжнародне морське право тощо.

Для комплексних галузей міжнародного права харак­терне інтегральне, «міжгалузеве» регулювання складност-руктурованих міжнародних відносин. Комплексні галузі є особливими асоціаціями норм права, які можуть функціо­нувати у сфері суміжних об'єктів правового регулювання.

Структурними компонентами галузей міжнародного права є інститути права. Як особливий відокремлений комплекс (сукупність) норм міжнародного права інститут регулює певний вид (підвид) міжнародних відносин відпо­відної галузі. Іноді інститути регулюють міжгалузеву сфе­ру відносин. У такому разі вони не є складовими певної галузі і функціонують як міжгалузеві, прикордонні інсти­тути.

Елементарний поділ системи міжнародного права здійснюється на рівні норми права. Не заглиблюючись у детальний аналіз цього аспекту проблеми (про норми міжнародного права див. докладніше у главі V), зазна­чимо, що норми міжнародного права — це загальнообо­в'язкові, формально визначені правила діяльності суб'єк­тів міжнародного права, що встановлюють для них пра­ва та обов'язки, реалізація яких забезпечується юридич­ним механізмом.

Сучасне міжнародне право активно розвивається на­самперед завдяки різкому зростанню різноманітних норм.

Глава IV Система міжнародного права

Залежно від юридичної сили, функцій у механізмі міжна­родно-правового регулювання, сфери дії, змісту та місця в системі права, особливостей зв'язку з конкретною ситу­ацією чи суб'єктами, їх поділяють на імперативні (норма, відхилення від якої неприпустиме і яку може бути зміне­но тільки такою ж наступною нормою; як правило, одно­значно формулює права та обов'язки); диспозитивні (до­пускають відхилення від неї за взаємною згодою сторін, яких вона стосується, і якщо таке відхилення не зачіпає прав і законних інтересів третьої сторони); матеріальні (що регулюють конкретні відносини між суб'єктами пра­ва); процесуальні (що регулюють сам процес створення і застосування міжнародного права); універсальні (норми загального міжнародного права); регіональні (характерні для певного регіону); партикулярні (норми, обов'язкові для двох-трьох суб'єктів права, або такі, шо діють в обме­женому просторі — локальні); цілі (норма, що фіксує ба­жаний стан у майбутньому); принципи (основні ідеї, уза­гальнені правила вищої юридичної сили); чітко визначені норми (ті, що чітко формулюють юридичні факти, права та обов'язки тощо); невизначені (такі, шо дають право органам застосування права вирішувати справу з ураху­ванням конкретних обставин); ситуаційні (різновид не-визначених); альтернативні (дають можливість обрати правило поведінки або санкцію); факультативні (дають можливість застосувати іншу (не основну) норму, якщо при цьому не порушується законність) тощо.

Можливі й інші варіанти класифікації норм міжнарод­ного права.

Система міжнародного права,

система науки міжнародного права,

система підручників (викладання)

Міжнародного права

С

истема міжнародного пра­ва є визначальною в побу­дові системи науки міжнародного права. Проте обидві системи не є абсолютно тотожними. Між ними стільки ж

______ Система міжнародного права, система науки міжнародного права________

спільного та особливого, скільки між об'єктом досліджен­ня (його системою) та системою самого дослідження.

Система сучасного міжнародного права одна, а сис­тем науки міжнародного права майже стільки, скільки держав, які забезпечують розвиток цієї науки. В одних державах наука міжнародного права є однією з основних галузей правової науки, в інших посідає особливе, само­стійне місце або вважається комплексною наукою — в третіх. Не збігаються й методологічні підходи науки між­народного права у різних країнах.

Для системи міжнародного права не характерні деякі складові системи науки міжнародного права, без яких вона не може розвиватися (як-от: вчення про сутність міжнародного права, історія міжнародного права, тлума­чення міжнародного права тощо).

Система міжнародного права суттєво відрізняється від системи викладання міжнародного права (системи підруч­ників з міжнародного права). У науці права висловлюва­лася думка (Д. 1. Фельдман), що «коли йдеться про сис­тему викладання міжнародного права в юридичних вузах країни, важко провести розмежування між системою на­уки та системою викладання, оскільки значною мірою, за винятком деяких методичних аспектів, вони збігаються. Гадаємо — навпаки: вони збігаються лише в деяких ви­падках. У кожній країні наука міжнародного права одна, а підручників з міжнародного права — десятки. 1 в кож­ного автора підручника, як правило, своя система. Крім того, одні підручники розраховані на юристів, інші — на істориків, економістів, журналістів та ін. Система кожно­го з таких підручників будується з урахуванням потреб кожної спеціальності, світогляду, який вона формує, тощо.

Можна виокремити академічні, педагогічні, ідеологічні (пропагандистські) та інші системи викладання міжнарод­ного права, системи підручників з міжнародного права. Часто автори вилучають зі своїх підручників певні теми (які, можливо, охоплюють важливі проблеми системи міжнародного права та системи науки міжнародного пра­ва) з дуже простої причини: вони з нею глибоко не оз­найомлені і не можуть її викласти належним чином. Саме тому система викладання міжнародного права порівняно із системою міжнародного права позначається суб'єктиві­змом, еклектикою.

Глава IV Система міжнародного права

Система викладання міжнародного права (системи підручників з міжнародного права) часто будується залеж­но від потреб та можливостей навчального закладу та по­треб спеціальності. Саме тому військові вивчають міжна­родне право за однією системою, майбутні дипломати — за другою, а представники інших спеціальностей — за третьою; вона, як правило, в кожного своя.

Такий підхід до побудови системи міжнародного пра­ва дуже вразливий. У ньому часто криється не стільки наближення до спеціальності того, хто вивчає міжнарод­не право, скільки віддалення від науки міжнародного пра­ва і, безперечно, від системи міжнародного права.

Система викладання міжнародного права повинна максимально наближатися до системи науки міжнародно­го права, щоб сформувати у фахівця всебічні уявлення і ґрунтовні знання системи міжнародного права.

НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

РЕКОМЕНДОВАНА ,,_ш, ЛІТЕРАТУРА .„,,,„