Тема 4. Політичні режими та їх трансформація

План

1.Суть, структура та типологія політичних режимів.

2. Демократичний політичний режим.

3. Тоталітаризм – політичний феномен ХХ ст.

3.1. Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму.

3.2. Ознаки тоталітарного режиму.

4. Авторитаризм як недемократичний спосіб правління.

4.1. Сутність, особливості та ознаки авторитарного режиму.

4.2. Різновиди авторитаризму.

5. Трансформація політичних режимів. Стадії демократичних перетворень.

Реферати :

1. Поширення і “якість” демократії в сучасному світі
2. Голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні – акт геноциду українського народу.
3. Голокост як породження тоталітарного нацистського режиму.
4. Авторитаризм у країнах Азії, Африки та Латинської Америки: сутність та еволюція.

Література

1. Бебик В. М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: Підручн. / В. М. Бебик. – К.: Каравела, 2009. – 496 с.
2. Гелей С. Д. Політологія: Навч посіб. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – 7-ме вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 415 с.
3. Основи демократії: Навч. посібн. [для студентів ВНЗ] / М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук [та ін.].; за заг. ред. А. Колодій. – К.: Ай-Бі, 2002. – 684с.
4. Піча В. М. Політологія / В. М. Піча, Н. М. Хома – Львів: Новий світ-2000, 2002. – 344 с.
5. Політичні режими сучасності і перехід до демократії / Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В. – Львів, 1999.—168 с
6. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко.– 2-е вид., перероб. та доп.–К.: Ельга, Ніка–Центр, 2003.– 664 с.
7. Політологія: лекційний курс і практикум: Навч. посібн. / За ред. докт. філос. наук, доцента Т. В. Гончарук. – Тернопіль: Астон, 2009. – 376 с.
8. Політологія: Навч. посібн. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай, С. І. Дорошено [та ін.]. – Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2005. – 360 с. — (Серія "Дистанційне навчання"). – № 28.
9. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / За ред. проф. Ф. М. Кирилюка – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.
10. Політологія: Підручн. [для студентів ВНЗ] / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: Академія, 2001. – 528 с.
11. Політологія: Підручн. / За ред. М. М. Вегеша. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384с.
12. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.
13. Юрій М. Ф. Основи політології: Навч. посібн. / М. Ф. Юрій – К.: Кондор, 2005.–336 с.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно наголосити, що політичний режим (поряд із формою державного правління та державно-територіальним устроєм) визначає форму держави. Політичний режим розглядається як спосіб функціонування державної влади; система методів та прийомів її здійснення, що характеризується ставленням органів державної влади до правових підстав своєї діяльності, принципами взаємовідносин з громадянським суспільством, правовим статусом особистості, можливостями для реалізації людських прав і політичних свобод у суспільстві.У сучасній політичній науці політичні режими поділяють на демократичні та недемократичні.

У другому питанні, розглядаючи демократію як політичний режим, важливо з’ясувати основні ознаки демократичного режиму: визнання суверенності народу, як єдиного джерела влади; виборність вищих органів державної влади; загальність, регулярність, чесність і конкурентність виборів; забезпечення представництва інтересів усіх соціальних груп; конкуренцію політичних сил не лише при здобутті, а й під час здійснення влади; легалізацію політичної опозиції; поділ влади; волевиявлення більшості, висловлене через вибори і поєднане з гарантіями прав меншин; правову захищеність особи тощо [4, с. 128; 5, с. 60-63; 6, с. 424-425; 8, с. 179-183; 10, с. 264-267; 12, с. 389-391, 395-398].

Розглядаючи третє питання, необхідно наголосити, що тоталітаризм є деспотичним недемократичним режимом ХХ століття. Варто зазначити, що тоталітаризм є і політичним режимом, і певною суспільною системою, які визначаються насильницьким, політичним, економічним та ідеологічним пануванням правлячої еліти, організованої у цілісний бюрократичний партійно-державний апарат, що очолюється вождем. Тоталітаризм характеризується нічим не обмеженим втручанням держави в усі сфери життя громадян, функціонуванням єдиної масової політичної партії, існуванням єдиної офіційної ідеології, відкрита незгода з якою жорстоко карається.

Виcвітлення питання 3.1. вимагає аналізу двох різновидів тоталітаризму: праворадикального (фашизму (нацизму)) та лівоекстремістського (сталінізму) [4, с. 130-131; 5, с. 72-80; 6, с. 434-436; 7, с. 101-103].

Питання 3.2. передбачає чітке формулювання та аналіз основних ознак тоталітарного режиму. Необхідно приділити увагу злочинним виявам тоталітарних режимів: Голодомору в Україні 1932-1933 рр., як акту геноциду українського народу та Голокосту – політики послідовного і тотального винищення європейського єврейства [6, с. 438-445; 7, с. 97-101; 8, c. 203-208; 9, с. 288; 10, c. 261-263; 12, с. 385-386].

Аналіз авторитарного режиму (пит. 4), як недемократичного способу правління, передбачає визначення його сутності, специфічних особливостей та ознак. Значну увагу слід приділити порівняльній характеристиці авторитаризму та тоталітаризму. Порівнюючи тоталітарний та авторитарний режими, необхідно наголосити на умови, при яких він набуває поширення, на характер влади, на розвиток політичних інститутів тощо [4, с. 128-129; 6, с. 446-447; 7, с. 93-94; 11, с. 97-98; 12, с. 387-388].

Під час вивчення питання важливо охарактеризувати різновиди авторитаризму (пит. 4.2), до яких належать: абсолютні монархії, військово-бюрократичні диктатури; персональні тиранії; теократичні і неототалітарні режими [4, с. 129; 5,с. 86-90; 6, с. 446-450; 7, с. 94-97; 8, с. 209-211; 10, с. 263-264; 11, с. 98-99; 12, c. 387-388].

При підготовці четвертого питання потрібно розкрити зміст глобального процесу демократизації, який набув значного поширення в другій половині ХХ ст., дати характеристику трьох хвиль демократизації. При цьому важливо наголосити, що передумовою та підготовчим етапом такого процесу є делегітимізація та лібералізація старих недемократичних режимів, які втрачають підтримку своїх громадян. У світовому співтоваристві після закінчення Другої світової війни відбуваються глибокі зміни: консолідується нова політична еліта, пожвавлюється функціонування інститутів громадянського суспільства, зароджується та розвивається правозахисний рух, з’являється незалежна преса, формується відкрита політична опозиція. Владна політична еліта змушена вибирати шлях співробітництва з опозицією на основі поступок та компромісів [2; 3; 4, с. 145; 11, с. 86].

Також слід звернути увагу на висвітлення двох основних типів (способів) переходу до демократії, а саме: а) розрив з минулим, який можна здійснювати або насильницьким методом, або шляхом абдикації; б) перехід шляхом компромісів та взаємних поступок. Необхідно дати характеристику „переходу” як типу суспільної трансформації та показати, що саме при нереволюційному способу зміни політичного режиму зберігається правова неперервність. Також потрібно виділити стадії трансформаційного процесу, зокрема: а) переговорів та укладення угод; б) прийняття рішень; в) консолідації демократичних інститутів, звикання суспільства до нових політичних механізмів [1; 5, с. 127; 7].