Поняття ознаки види субєктів мп

Суб’єкт - це учасник М відносин, що врегульований нормами МП, який володіє юридичною незалежністю і спроможністю самостійно здійснювати права і обов’язки .

Суб’єкті бувають:

1.Основні = первинні (держава, Нації та народи що борються)

2. похідні = вторинні (МО-ПЕРМАЛОЙ, Державоподібні утворення)

І .Держава (характер.: населення, територія, суверенна влада).

ІІ Державоподібні утворення (Ватикан не має самостійного статусу)

ІІІ. Нації та народи що борються за суверенність держави.

Ще одне розмежування суб’єктів:

Суб’єкті правостворюючі (держави і міжнародні організації)

Правозастасовуючі (всі суб’єкти МП).

21. Держави як основні субєкти МП

Можна виділити наступні основні права держав:

право на незалежність і вільне здійснення всіх своїх законних прав,

на здійснення юрисдикції над своєю територією і над всіма особами і речами, що знаходяться в її межах, з дотриманням визнаних міжнародним правом імунітету,

рівноправ'я з іншими державами,

право на індивідуальну або колективну самооборону проти озброєного нападу.

До основних обов'язків можна віднести наступні:

утримуватися від втручання у внутрішні і зовнішні справи інших держав;

утримуватися від розпалювання усобиці на території іншої держави;

поважати права людини; встановлювати на своїй території такі умови, які б не загрожували міжнародному миру; вирішувати свої спори з іншими державами мирними засобами.

22. Міжнародна правосубєктність народу нації…

Нації і народності є субєктами оскільки в основі їх правовизнання лежить принцип самовизначення.

За такими субєктами визнаєть ся право укладати угоди з іншими сторонами, які повстали. Під час ведення боротьби на учасників поширюється міжнародне гуманітарне право.

23. Правосубєктність міжнародних організацій

Правосубєктність міжнародних організацій є похідною від правосубєктності держав.

Права МО:

- укладати міжнар. договори

- право визнавати держави чи уряди

- право на співробітництво з іншими субєктами МП.

Види МО:

- ООН

- Рада Європи (26 дарж.)

- Євросоюз

За напрямками діяльності МО:

- політичні

- економічні

- соціальні

- військові

- спортивні

24. Провосубєктність державоподібних утворень(квазідержави)

Квазідержави є субєктами МП, але з обмеженою дієздатністю. Вони були тотожні державам але не володіли повністю суверенітетом. Їх стутус визначали міжнар. угоди.

До Квазідержав належать: (Краків, Рига)

Зараз: (Монако, Ватикан, Андора)

Раніше до них належали вільні міста які мали демілітаризовану і нейтральну територію.

25. Провосубєктність фізичних осіб

Єдиної думки немає томущо фіз. ос. Не є субєктом бо вони знаходяться під юриздикцією держав і на них діє вн. законодавство держави.

Фізичні особи мають спеціальну провосубєктність.

Посляди:

- Фізичні особи субєкти томущо – може звертатись в суд проти своєї держави

- Фізичні особи не є субєкти МП оскільки не має самостійного М статусу, особа не може бути творцем норм МП, права і свободи Фізичних осіб є проявом суверенної волі держави.

- Фізичні особи не є субєкти МП а є субєктом лише 1 галузі.

26. Поняття види способи міжнародно-правового визнання

Визнання – це односторонній акт держави який пов'язаний з виходом на міжнародну арену нових субєктів МП.

Визнання має – політичний і правовий характер.

Види визнання:

- de iure – офіційне остаточне і повне визнання яке встанавлює міжнар. відносини

- de facto – офіційне але тимчасове визнання яке встановлює не дипломатичні а кконсульські відносини

- ad hoc – це не офіційне одноразове визнання для здійснення конкретних дій

Спосиби визнання:

- наочно засвідчене – це офіційна заява про визнання, налагодження мирних стосунків з державою

- мовчазне визнання - визнання і встановсення дип. Відносин без будь-яких офіційних привіань

27. Визнання держав

У теорії МП є 2 точки зору на визнання держав:

конститутивна і декларативна теорії.

До серед. 2 світової війни панувала констит теор. Суть її в тому, що визнання грає вирішальне знач. Для того щоб визнати потрібно законстатувати факт визнання

Згідно декларативна теор поширена зараз – вона направлена на встановлення постійних стабільних відносин між субєктами МП.

28. Визнання урядів

Питання про визнання уряду виникає у разі створення уряду неконституційним шляхом, в результаті революції, перевороту. Визнання уряду означає, що визнаюча держава розглядає даний уряд єдиним представником гос-ва в межд відносинах.

Як і у випадку з гос-вом, визнання уряду може бути фактичним і юридичним.

Доктрини визнання урядів:

- доктрина законності ( уряд відпов. Правопорядку і конституції)

- доктрина тобару ( не визнають уряди які прийшли до влади шляхом переворот,, а визнають лише тоды коли визнає населення даної країни)

- доктрина естрада (мін. Зак. Справ Мексика) – визнання уряду не потребує особливого акту з боку інших держав і цей уря має вступити в міжнародні відносини.

- доктрина ефективного контролю ( ефективний контроль є осн. Вимогою у вирішенні проблеми визнання )

Правонаступництво держав

Правонаступництво - це перехід прав і обов'язків однієї держави до іншої внаслідок тереторіальних змін.

Правонаступництво стосується декількох аспектів:

n правонаступництво відносно договорів;

n правонаступництво у відношенні гос власності;

n правонаступництво у відношенні гос архівів;

n правонаступництво у відношенні гос боргів.

Основою правонаступництва явл юр факт возникнов нового гос.

Підстави:

- обєднання держав

- поділ держав

- відділення від держави частинитер.

- В результаті соціальної революції

30. Правонаступництво щодо договорів

Правонаступ у віднош дог регул-ся Венською конв про правонаступ держ стосовно дог від 23 серп 1978р.

За конвенцією є 3 випадки правонаступ держ:

1. Утвор нових незалеж держ на терит, що є об`єктом правонаступ держав;

2.об`єднання кількох держ в одну або поділ держ на кілька самостій держ;

3. Передача за погодженням частини терит однієї держави іншій.

№1- принципом tabula rasa (гос починає свої договір відношення з чистого листа.) Водночая нові держ можуть встановити свій статус учасника будь- якого багатосторон дог, що у момент правонаступ був у силі стосовно терит, що є об`єктом правонаступ.

№2- якщо 2 або кілька держ об`єднуються і тим самим утвор одну держ.- спадкоємицю, будь- який дог, що залиш чинним у момент правонаступ держ стосовно будь- якої з них, продовжує залиш таким стосовно цієї держ.- спадкоємиці.

№3- якщо частина терит держ, або будь- яка терит, за міжнар віднос якої держ відповідає і яка не є частиною її терит., стає частиною терит ін держ.

31. Правонаступництво щодо державної власності, архівів і боргів

Правонаступ-цтво у віднош. держ. вланості

Держ вл-ть держави-попередника – майно, права та інтереси.

Перехід виникає з моменту правонас-ва. Перехід – без компенсації. Перехід не торкається прав і майна третьої держави, яку в момент переходу знах на тер попередника. Обовязком попередника є зберіг-я від пошкодження майна яке перех до наступника. При виникн-ні на даній тер нової незал держ до неї перех майно, що знах на цій тер і за її межами.

Правонаступ-цтво у віднош держ архівів.

Державні архіви – сук-ть док-тів будь-якої давнини і змісту, утворених чи придбаних держ-попередником у ході її ді-ті, які належ їй згідно з її внутр правом і зберігалися як архіви.

Перехід архівів тягне за собою виникн-я прав на них у дер-наступника. Перехід архівів відбув без компенсації. Датою переходу архівів до наступника є момент правонаступ-ва держав. Перехід не торкається архівів третьої держави, які на момент правонаст-ва знах на тер попер-ника. Дер-попередник зобовязана зберігати від пошкодження чи знищення архіви.

Правонаступництво у віднош. державних боргів.

Державний борг – будь-яке фін зобовяз держави-попередника відносно іншої держави, чи ін субєкта МП.

Від. Конв83.

Перехід держ боргів попередника тягне за собою припинення зобовязань держави-попередн. і виникнення зобовязань наступника. Датою переходу д.боргів є момент правонаст-ва держав. Правонаст-во держав не торкається прав і обов¢язків кредиторів. Колі частина тер-ії держави передається ін державі, перехід д.борга від попередника до наступника регул-ся догодою між ними.

32. Поняття та підстави міжнародно-правової відповідальності

Міжнародно-правова відповідальность – це негативні наслідки для субєктів МП внаслідок порушення М правопорядку і М зобовязань.

Субєктами є: держави

Функції:

- правовідновлююча

- каральна

Підстави МПВ:

- юридичні – це є певні МП акти на основі яких певна поведінка кваліфікується як МП правопорушення

- фактичні – це сам факт вчинення правопорушення

- процесуальні – це сама процедура розгляду справ про правопорушення і порядок притягнення винних до відповідальності

3 види дій що не є правопорушеннями :

- недружні акти