Способи викладення норм права
93. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту
94. Система права та її структурні елементи
95. Галузі права
96. Предмет і метод правового регулювання як критерії розмежування галузей права
97. Загальна характеристика основних галузей права України
Інститути права
99. Публічне і приватне право
100. Матеріальне і процесуальне право
101. Співвідношення внутрідержавного (національного) і міжнародного права
102. Джерела і форми права
Правовий звичай
Юридичний прецедент
105. Нормативний договір
106. Релігійний текст
Юридична доктрина
108. Нормативно-правовий акт
109. Поняття, ознаки і види законів
110. Підзаконні акти: поняття і види
111. Дія нормативно-правових актів у часі, в просторі і за колом осіб
112. Юридична техніка
113. Правоутворення і правотворчість
114. Принципи правотворчості
115. Види правотворчості
116. Законодавчий процес і його стадії
117. Систематизація нормативно-правових актів
118. Система законодавства: поняття і структура
119. Співвідношення системи права і системи законодавства.
Поняття тлумачення норм права.
121. Суб'єкти тлумачення норм права.
Способи (прийоми) тлумачення норм права.
123. Види юридичного тлумачення за об'ємом.
124. Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні акти)
125. Реалізація права та її ознаки
126. Форми реалізації права
127. Правозастосування, його ознаки і функції
128. Стадії застосування права
129. Основні вимоги правильного застосування права
130. Прогалини в позитивному праві і способи їх усунення та подолання
131. Юридичні колізії
132. Акти застосування права: поняття, ознаки, види
133. Правовідносини: поняття, ознаки і види
134. Структура правових відносин
135. Суб'єкти права
136. Фізичні особи як суб'єкти права
137. Юридичні особи як суб'єкти права
138. Об'єкти правовідносин
139. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок
140. Законний інтерес
141. Передумови (підстави) виникнення правовідносин
142. Юридичні факти. Фактичний (юридичний) склад
143. Правомірна поведінка, її ознаки та види
144. Правопорушення, ознаки і види
Юридичний склад правопорушення
Зловживання правом
147. Об'єктивно протиправне діяння
Причини правопорушень
149. Юридична відповідальність, її ознаки і підстави
150. Мета і функції юридичної відповідальності
151. Принципи юридичної відповідальності
152. Види юридичної відповідальності
153. Поняття і структура юридичної практики.
154. Види юридичної практики.
155. Юридичний процес, його ознаки і стадії
156. Вимоги до юридичного процесу та юридичної процедури
Види юридичного процесу
158. Правосвідомість, її структура і функції
159. Рівні і види правосвідомості
160. Правова культура та її структура
161. Деформації правосвідомості
162. Правове виховання, його мета, форми і методи
163. Правова соціалізація
164. Професійна правосвідомість і професійна правова культура
165. Законність та її принципи
166. Гарантії законності
167. Правопорядок і громадський порядок
168. Проблема формування світового правопорядку
169. Правове регулювання, його межі, способи і типи
170. Механізм правового регулювання та його стадії
171. Правові акти, їх види і співвідношення
172. Пільги, заохочення і обмеження в праві
173. Правова політика: поняття, форми, принципи
174. Правова система суспільства і система права, їх співвідношення
175. Сучасна типологія права
176. Англо-американський (прецедентний) тип правової системи
177. Романо-германський (нормативно-актний) тип правової системи
178. Релігійний тип правової системи
179. Традиційний тип правової системи
180. Правова система України
Засоби діагностики успішності навчання.
Формою підсумкового контролю з курсу теорії держави і права виступає державний екзамен. Екзамен має мету визначити ступінь оволодіння вивченою дисципліною і уміння курсантів, студентів та слухачів застосовувати отриманні знання при вирішенні практичних завдань.
Рівень знань на державному екзамені визначається наступними оцінками: відмінно, добре, задовільно, незадовільно.
Критерії оцінювання.
Оцінка відмінно «А» виставляється у тому випадку, коли студент володіє програмним матеріалом, теоретичний матеріал пов'язує з практичною діяльністю, матеріал викладає логічно, послідовно, не допускає помилок, дає точні формулювання, вміє самостійно узагальнювати та робити висновки.
Оцінка добре «В,С»виставляється у тому випадку, коли студент добре знає програмний матеріал, на питання у межах програми відповідає грамотно і по суті, вміє наводити приклади, але в окремих випадках допускає неточності.
Оцінка задовільно «D,E»виставляється у тому випадку, коли студент дає в цілому, вірну, але не досить повну відповідь, допускає порушення послідовності і окремі неточності у викладенні програмного матеріалу.
Оцінка незадовільно «FX, F»виставляється у тому випадку, коли студент виявляє відсутність знань основної частини та базових положень програмного матеріалу, допускає багато помилок, або викладає матеріал не по суті.