Тема 7. УПРАВЛІННЯ СИЛАМИ ТА ЗАСОБАМИ ОГ ПІД ЧАС НС.

План

1. Організація системи управління силами та засобами ОГ під час НС.

2. Санітарно-протиепідемічне забезпечення населення при НС.

3. Санітарна обробка.

1. Організація системи управління силами та засобами ОГ під час НС.

Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру та захистом населення і територій у разі їх виникнення.

Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах їх територій.

Завдання, організація, склад сил та засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з розділом ІІІ Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 23, ст.176, із змінами, внесеними згідно із законами N 662-IV (662-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209, N 743-IV (743-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233), відбувається діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного стану.

Розділ II. Умови і порядок введення та припинення дії надзвичайного стану.

Розділ IV. Заходи правового режиму надзвичайного стану,що запроваджуються в умовах надзвичайного стану.

2. Санітарно-протиепідемічне забезпечення населення при НС.

Основна мета санітарно - гігієнічних заходів – збереження здоров’я людини і запобігання інфекційним, професійним та іншим захворюванням.

Якщо дотримання норм і правил особистої гігієни насамперед залежить від конкретної людини, то у виконанні норм і правил колективної гігієни беруть участь як населення, так і місцеві органи влади і управління, а також медичні працівники. Головним є дотримання оптимальних умов розміщення людей, які залишили постійні місця проживання, організація їх харчування, водопостачання, лазнево-прального обслуговування, виключення впливу таких шкідливих чинників зовнішнього середовища, як зараженість повітря, води, продуктів харчування радіонуклідами, шкідливими для здоров’я хімічними речовинами, а також виключення переохолодження і перегрівання.

Протиепідемічні заходи – це науково обґрунтовані рекомендації, виконання яких дозволяє успішно боротися з інфекційними хворобами, захворюваннями серед окремих груп населення, ліквідувати або істотно зменшувати інфекційну захворюваність.

На початку розвитку екстремальної ситуації та мінливої епідеміологічної обстановки важливого значення набуває своєчасне проведення санітарно – епідеміологічної розвідки, тобто швидке одержання даних про джерела інфекції та шляхи її передачі.

На підставі такої розвідки санітарно-епідемічний стан району надзвичайної ситуації може бути оцінено як благополучний, хиткий, неблагополучний і надзвичайний.

Протибактеріологічний захист населення являє собою комплекс загально – організаційних, санітарно – гігієнічних, протиепідеміологічних та лікувальних заходів, які проводяться на кожному об’єкті народного господарства.

Відразу після встановлення факту бактеріологічного зараження одночасно з розвідкою, в осередку бактеріологічного зараження встановлюється карантин.

Карантином називається комплекс суворих ізоляційних і протиепідемічних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію осередків інфекційної захворюваності.

Найважливішою метою карантину є недопущення поширення інфекційних хвороб як усередині осередку, так і за його межами, що потребує проведення ряду адміністративних, організаційних, господарських і медичних заходів.

Термін дії карантину залежить від виду застосованих бактеріологічних засобів. Якщо встановлено застосування противником збудників особливо небезпечних інфекцій (чуми, віспи, холери), то карантинні заходи проводяться до повної ліквідації осередку та усунення можливості виникнення захворювань. Якщо індикація виявляє застосування противником збудників інших інфекцій (туляремія, бруцельозу, орнітозу та ін.), то карантин знімається і змінюється обсервацією.

Обсервацією називається комплекс обмежувальних заходів і посиленого медичного спостереження, спрямований на недопущення поширення інфекційних хвороб.

Основним завданням обсервації є своєчасне виявлення випадків прояви інфекційних хвороб з метою вжиття екстрених заходів їх локалізації та усунення причин, що сприяють їх поширенню.

Обсервацією передбачаються:

- виставлення регулювальних постів на зовнішній межі зони обсервації та основних маршрутах з метою обмеження в’їзду, виїзду і транзитного проїзду;

- посилення медичного контролю за станом території, організацією харчування, водопостачання, правилами торгівлі;

- опитування і термометрія населення з метою активного і своєчасного виявлення інфекційних хворих;

- проведення вакцинації;

- посилення санітарно-освітньої роботи.

Розмір осередку бакзараження залежить від виду бактеріологічних засобів, методів застосування, метеорологічних умов, швидкості виявлення та своєчасного проведення профілактичних заходів лікування та знезаражування.

У бакосередку можливі наступні шляхи зараження:

- через верхні дихальні путі;

- через шлунково – кишковий тракт;

- проникнення у кров(найчастіше передається крососними паразитами);

- контакт з зараженими речовинами та тваринами;

- попадання на шкіру та слизову оболонку мікробів та їх токсинів;

- безпосередній контакт з хворими.

Карантинні заходи передбачають ізоляцію осередку та повну ліквідацію його наслідків.

Для цього необхідно:

- організувати озброєну охорону осередку;

- суворо заборонити виїзд, в’їзд та перетин території;

- проводити подвірні обходи населення з метою виявлення хворих та їх ізоляцію;

- спостерігати за контактними особами ;

- проводити екстрену та специфічну профілактику хвороб, санітарну обробку людей, дезинфекцію території та приміщень;

- здійснювати санітарно-освітницьку роботу.

До групи особливо небезпечних інфекцій (карантинних) відносяться з 1971 року – чума, холера, натуральна віспа, жовта лихоманка, а з 1981 року і ВІЛ-інфекція. Ці захворювання характеризуються швидкістю поширення, важкою клінічною картиною і високою летальністю.

3. Санітарна обробка.

Санітарна обробка є складовою частиною спеціальної обробки. Це комплекс ліквідації забруднення радіоактивними речовинами, зараження небезпечними хімічними і біологічними засобами особового складу формувань ЦЗ і населення.

Санітарну обробку проводять для попередження або максимально можливого ослаблення ураження людей, в першу чергу в тих випадках, коли ступінь зараженості поверхні тіла перевищує допустимі рівні. Санітарна обробка супроводжується, як правило, дезактивацією, дегазацією або дезінфекцією одягу, взуття та засобів індивідуального захисту.

В залежно від умов, характеру зараження та наявності відповідних коштів санітарна обробка людей буває часткова і повна.

Часткова санітарна обробка зазвичай носить характер попередніх заходів перед більш ретельною повною санітарною обробкою, і її обов'язково проводять після виходу (виводу) людей із зараженого району. При радіоактивному, або хімічному зараженні часткова санітарна обробка полягає:

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначе­ний для знезараження краплиннорідких ОР, що потрапи­ли на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту вхо­дять флакон з дегазувальним розчином і чотири ватно-мар­леві тампони . Посуд і тампони запаяні в герме­тичну оболонку з поліетилену. При використанні ІПП-8 тампони щедро змочують розчином. (Слід пам'ятати, що цей розчин — отруйна рідина, і стежити, щоб не потрапив у очі.) Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка — протирання ура­женої ділянки . Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках.

Він скла­дається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла. В разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщу­ють по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, вико­ристовується для накладання герметичних пов'язок.

До кожного пакета додається інструкція з його застосування.

Перед тим як приступити до часткової санітарної обробки, спочатку роблять часткову дезактивацію одягу, взуття та наявних засобів індивідуального захисту. Для цього обережно знімають плащі, накидки, пальто або іншу верхній одяг і очищають її від радіоактивного пилу витрушування, вибиванням і обметаніем підручними засобами. Слідом за цим протирають або обмивають водою взуття.

Після завершення часткової дезактивації одягу, взуття та захисних засобів знімають протигази, респіратори або інші застосовувалися засоби захисту органів дихання. Особові частини і коробки протигазів ретельно протирають і укладають у попередньо очищені протигазові сумки.

Далі приступають до безпосереднього проведення санітарної обробки відкритих ділянок тіла. В першу чергу як можна краще миють чистою водою

забруднені в процесі дезактивації руки, а потім ретельно умиваються, промиваючи обличчя, шию, очі і вушні раковини. Для видалення радіоактивного пилу, що потрапила в порожнину рота і носоглотки, промивають ніс водою і кілька разів прополіскують рот незараженою водою.

В разі відсутності або наявності небезпечної зараженості води часткову санітарну обробку слід проводити за допомогою інших доступних засобів. Так, забруднені радіоактивними речовинами руки, обличчя і відкриті ділянки тіла обережно, без особливих зусиль обмахують і протирають носовою хусткою, чистою тканиною, травою, листям та іншими підручними матеріалами.

При зараженні отруйними речовинами часткова санітарна обробка полягає в дегазації ОВ, які потрапили на шкірні покриви, одяг, взуття та засоби захисту.

Загальний порядок часткової санітарної обробки і часткової дегазації одягу майже не відрізняється від того порядку, який рекомендований на випадок радіоактивного зараження. Часткову обробку в зараженому районі виконують, не знімаючи протигазу та інших засобів захисту. А після виходу з осередку ураження спочатку дегазуються одяг, взуття та засоби індивідуального захисту, потім знімають протигаз і проводять часткову санітарну обробку.

Кращим засобом для проведення часткової санітарної обробки слід вважати індивідуальний протихімічний пакет. Габарити і форма пакету зручні для його практичного застосування та носіння в кишені сумки протигаза.

Пакет призначений для дегазації ОР на відкритих ділянках шкіри (обличчя, шиї, руках) і окремих частинах одягу (комірі, манжетах). Крім того, можлива в окремих випадках дегазація лицьової частини протигазу і дрібних деталей і предметів, які становлять небезпеку.

При користуванні індивідуальними протихімічний пакет завжди слід пам'ятати, що в першу чергу потрібно обробляти заражені ділянки шкірних покривів і тільки після цього одяг і засоби захисту. Якщо ні індивідуальних протихімічний пакет, часткову санітарну обробку та видалення отруйних речовин проводять всіма доступними заходами з використанням наявних підручних коштів.

Найпростіші способи часткової санітарної обробки і дегазації полягають у тому, що спочатку відкриті ділянки шкіри і одягу промивають водою або протирають чистим піском, землею, снігом. Подібна обробка не забезпечує повної дегазації, але сприяє зниженню ступеня ураження.

При зараження хвороботворними мікробами і токсинами часткову санітарну обробку по можливості повинні проводити відразу ж після встановлення факту зараження або виходу з зараженого району.

Одяг, взуття та засоби захисту обмітають віниками, травою, обмивають або протирають вологою ганчіркою, водою, снігом. Далі рідиною з індивідуального протихімічного пакета спочатку обробляють лицьову частину і коробку протигаза, а потім протирають руки, обличчя і шию. Якщо пакета немає, часткову санітарну обробку можна проводити незараженою водою, краще з милом і добавкою дезінфікуючих речовин.

Повна санітарна обробка, також як і часткова, полягає у видаленні радіоактивних і отруйних речовин або бактеріальних засобів, але на відміну від неї носить характер заключній заходи профілактики ураження людей і збереження їх працездатності. Її виконують більш ретельно, при цьому обробляють не тільки окремі заражені ділянки шкіри, але і всю поверхню тіла водою з милом і мочалкою.

Повну санітарну обробку в обов'язковому порядку повинні проходити всі люди, які знаходилися на зараженій території.

Повна санітарна обробка людей проводиться, як правило, у попередньо обладнаних стаціонарних обмивочних пунктах, лазнях, душових павільйонах, санітарний пропускник або на спеціально розгорнутих для цієї мети майданчиках з використанням пересувних засобів.

При сприятливих літніх умовах повну санітарну обробку проводять на відкритих проточних водоймах або на річці.

Люди, що прийшли в зараженій одязі і потребують повної санітарної обробки, направляються в роздягальні, де знімають і передають свій одяг у спеціально обладнане приміщення для збору забрудненого одягу та підготовки її до знезараження.

Далі всі прибулі проходять в приміщення, де медичний персонал, оглядає уражених, допомагає їм в обробці слизових оболонок очей, носа і рота, а також надає нужденним необхідну медичну допомогу.

При вході в душове відділення люди отримують мило і мочалки з м'яких матеріалів або ганчір'я. На кожного витрачається приблизно 40 г мила і 30-35 л води, підігрітої до 38-40оС.

Санітарна обробка триває не більше 30 хв (роздягання 5 хв, миття під душем 15 хв і вдягання 10 хв). Після обмивання люди переходять до приміщення для одягання, де піддаються повторному медичному огляду, а при радіоактивному зараженні -- дозиметричного контролю.

Якщо в цьому випадку залишкова зараженість людей виявиться вище допустимої, то їх повертають назад в душову, де вони проходять повторне обмивання.

В приміщенні для одягання люди, що пройшли санітарну обробку, отримують свою знезаражену одяг, взуття, одягаються і йдуть з стаціонарного обмивочного пункту, не зустрічаючись з потоком людей, що прямують на пункт санітарної обробки. У тих випадках, коли складність і тривалість режимів знезараження одягу виключають можливість її своєчасного повернення людям, що пройшли санітарну обробку, видають чисту білизну, халати, тапочки і інші предмети одягу із запасу стаціонарних обмивочних пунктів (обмінний фонд).

Санітарна обробка людей, заражених радіоактивними і отруйними речовинами або бактеріальними засобами і мають поранення, опіки, контузії та інші ушкодження, організовується медичною службою цивільної оборони в її формуваннях.

Контрольні запитання:

1. Спеціальні відомчі та позаштатні формування, які залучаються (у межах їхніх тактико-технічних можливостей) до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

2. Визначення порядку їхнього приведення до готовності та організації управління діями у процесі виконання завдань.

3. Основні засоби, тактика дій і способи виконання робіт у зоні НС в залежності від профільного напряму ВНЗ.

4. Матеріально-технічне, медичне та інші види забезпечення при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт на об'єктах галузі.

5. Організація життєзабезпечення населення у НС та надання гуманітарної допомоги потерпілим.