Чи відповідала боротьба ОУН-УПА інтересам українського народу?

а) ні, тому що вона мала своїми наслідками повну господарську розруху в західноукраїнських землях, значні людські втрати;

б) ні, тому що переважна більшість населення навіть у Західній Україні не розуміла, не сприймала й не підтримувала гасел ОУН-УПА;

в) так, тому що завдяки діяльності ОУН-УПА за кордоном розпочалася тривала й масова політична кампанія на захист національних інтересів українського народу ;

г) так, тому що приклад ОУН-УПА надихав усіх майбутніх борців за незалежність України.

22. ОУН-УПА у повоєнні роки ставила перед собою завдання:

а) винищити росіян, поляків, євреїв, представників інших національних меншин на території західних областей УРСР, щоб забезпечити „чистоту української раси”;

б) оборонити українське населення від беззаконня радянської влади і забезпечити умови для розгортання масової боротьби за незалежну українську державу;

в) забезпечувати західні спецслужби інформацією про військові таємниці СРСР, вичекати в „криївках” та гірських селах початку нової світової війни;

г) налагодити співпрацю з радянською владою в Україні, включитися у процес побудови соціалістичного ладу.

23. У роки правління М.Хрущова розвиток присадибного господарства селян ... :

а) заборонявся; б) стимулювався;

в) обмежувався; г) гальмувався.

24. Важливим засобом піднесення сільського господарства М. Хрущов вважав зростання:

а) врожаїв пшениці; в) врожаїв цукрових буряків;

б) врожаїв картоплі; г) врожаїв кукурудзи.

25. Паспорти колгоспникам було видано в:

а) 1957 р.; в) 1958 р.;

б) 1959 р., г) 1961 р.

26. Для загальної характеристики періоду правління М.Хрущова доцільно використовувати термін:

а) культ особи; б) націоналізація;

в) волюнтаризм; г) популізм.

27. Із вказаних тверджень виберіть ті, які характеризують політику радянського керівництва щодо церкви:

а) прокотилася нова хвиля по закриттю церков;

б) було легалізовано діяльність протестантських церков;

в) проведено широку антирелігійну кампанію у засобах масової інформації;

г) у вищих навчальних закладах було скасовано курс атеїзму.

28. Систему раднаргоспів запровадили в:

а) 1956 р.; б) 1957 р.;

в) 1958 р.; г) 1960 р.

29. На території УРСР створили:

а) 7 раднаргоспів; б) 10 раднаргоспів;

в) 11 раднаргоспів; г) 21раднаргосп.

30. Система раднаргоспів сприяла розвитку:

а) легкої промисловості; б) харчової промисловості;

в) важкої промисловості; г) народних промислів.

31. МТС було реорганізовано, а їхню техніку продано колгоспам у:

а) 1956 р.; б) 1958 р.; в) 1960 р.; г) 1963 р.

32. Гарантовану оплату праці трудівників колгоспів запровадили в:

а) 1964 р.; б) 1965 р.;

в) 1966-1967 рр.; г) 1968-1969 рр.

33. Політика реформ у аграрному комплексі, здійснена радянським урядом у 1959 – 1964 рр.:

а) загострила кризу сільськогосподарського виробництва в республіці, призвела до остаточного розвалу колгоспно-радгоспної системи;

б) мала непослідовний та волюнтаристський характер, що в підсумку негативно вплинуло на стан сільськогосподарського виробництва в Україні, призвело до виникнення дефіциту продуктів харчування;

в) сприяла зростанню продуктивності сільськогосподарського виробництва в десятки разів, що створило зручні умови для остаточного зникнення дефіциту продуктів харчування;

г) сприяло зрушенням у сільськогосподарському виробництві України на краще.

34. Завданням економічної реформи 1965 р. було:

а) продовженням економічної реформи 1959 р., запровадження госпрозрахункових методів стимулювання праці, розширення сфери товарно-грошових відносин, сприяння подальшому зростанню економічної самостійності республік;

в) подолання волюнтаризму та суб’єктивізму в управлінні народним господарством, зупинення падіння життєвого рівня населення, сприяння зростанню авторитету комуністичної партії, який значно похитнувся в останні роки правління М.Хрущова;

в) повернення до сталінських методів управління народним господарством: жорсткого централізму, воєнізованої дисципліни, без чого було неможливо подолати кризовий стан в економіці;

г) докорінна зміна основних принципів організації та управління народним господарством СРСР, реформування соціалістичної економіки в бік вільноринкової.

35. У процесі реформування сільського господарства в СРСР у 1965 р. в Україні:

а) заготівлю сільськогосподарської продукції замінили закупівлями, підвищили ціни на неї, реорганізували МТС у РТС, розширили колгоспи та радгоспи, обмежили індивідуальну діяльність селян на присадибних ділянках;

б) замінили продрозверстку на продподаток, дозволили селянам продавати продукти на внутрішньому ринку;

в) запровадили ринкові відносини в аграрному секторі, розпустили колгоспи та радгоспи, землю роздали в приватну власність селянам;

г) змінили порядок заготівлі сільськогосподарської продукції – визначили тверді перспективні плани закупівель, ввели диференційовані залежно від кліматичних та виробничих умов нові закупівельні ціни, запровадили надбавки на надпланову продукцію та гарантовану зарплатню колгоспникам.

36. Термін „культ особи” історія пов’язує з ім’ям:

а) М.Хрущова; б) Л.Брежнєва;

в) Й Сталіна; г) В.Щербицького.

37. Яким був зміст реформ 50-60 років у сфері управління промисловістю:

а) замість міністерств утворювалися раднаргоспи, планування "згори" замінювалося плануванням "знизу", розширювалися права керівників підприємств щодо визначення номенклатури виборів ;

б) замість міністерств утворювалися наркомати, на великих підприємствах вводився госпрозрахунок, вони об’єднувалися у трести, на місцях утворювалися раднаргоспи;

в) наркомати замінювались раднаргоспами, найбільш прибуткові підприємства отримали право самостійно налагоджувати зовнішньоекономічні зв’язки;

г) раднаргоспи змінювалися міністерствами, промислові підприємства отримували право на госпрозрахунок.

38. Наприкінці 50-х – у середині 60-х років основну частку українського експорту становила (и):

а) продукція сільського господарства ;

б) сировинні ресурси;

в) науково-технічні розробки українських учених;

г) продукція легкої та харчової промисловості.

39. Раднаргоспи було ліквідовано у:

а) 1963 р.; б) 1964 р.;

в) 1965 р.; г) 1966 р.

40. Обов'язковість носіння дітьми та молоддю УРСР зображених значків свідчить про:

а) рівні фізичної підготовки.

б) заходи естетичного виховання.

в) ідеологізацію суспільного життя.

г) етапи формування нової соціальної групи.

41. Характерними рисами розвитку політичного життя в 1965-1985 рр. були (виберіть невірну відповідь):

а) підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у радах;

б) зростання бюрократичного апарату;

в) послаблення ідеологічного диктату;

г) висунення гасла про "розвинутий соціалізм".

42. У чому проявлялася обмеженість реабілітаційних процесів в Україні у другій половині 50-х років :

а) не піддавалися сумніву депортація селян під час колективізації та виселення населення з західних областей України, реабілітація не поширювалася на всіх політичних в’язнів, кримським татарам не дозволялося повернутися на Батьківщину ;

б) реабілітація проводилась дуже повільно, оскільки кожну окрему справу розглядала Президія Верховної Ради СРСР, і не поширювалася на політв’язнів;

в) не піддавалися сумніву депортація селян під час колективізації, повністю реабілітованим учасникам збройної боротьби ОУН-УПА було дозволено повертатися лише в райони Східної та Центральної України;

г) було реабілітовано лише частину політичних в’язнів.

43. Культ особи Сталіна був розвінчаний на ХХ з’їзді КПРС, який відбувся у:

а) 1952 р.; б) 1953 р.; в) 1956 р.; г) 1957 р.

44. Які особливості мав дисидентський рух в Україні:

а) був спрямований на досягнення незалежності України, охоплював винятково представників національно свідомої інтелігенції, усі дисидентські організації знаходилися у Києві, найефективнішими формами боротьби вважалися пропаганда й агітація ;

б) поєднував національні й демократичні вимоги, мав прихильників переважно серед селянства Західної України, найбільш ефективною формою боротьби вважалася збройна ( за прикладом ОУН-УПА) ;

в) мав національно-демократичне забарвлення, його учасниками були представники різних верств населення в усіх регіонах України, які прагнули досягти мети конституційними методами, шляхом проведення агітаційно-пропагандистських акцій;

г) носив суто релігійний характер.

45. Дисиденти не вдавалися до:

а) поширення статей і книг через самвидав;

б) шпигунської діяльності;

в) розповсюдження листівок;

г) критичних виступів по радіо і телебаченню.

46. В Україні учасниками дисидентського руху в основному були:

а) представники творчої інтелігенції; б) селяни;

в) робітники; г) вихідці з номенклатурних кіл.

47. "Українськими буржуазними націоналістами" комуністична влада називала:

а) усіх, хто був вихідцем з української національної буржуазії;

б) усіх емігрантів;

в) усіх, хто виступав за збереження мови, культури, звичаїв, історичних традицій українського народу;

г) тих, хто виступав за буржуазний шлях розвитку економіки УРСР.

48. Чому в 50-60-ті роки відбувалися лише так звана "відлига", а не повна ліквідація тоталітарної системи:

а) на той час ще не були вичерпані всі можливості економічного розвитку СРСР в умовах тоталітарної системи, а тому комуністичний режим вважався таким, що має історичні перспективи;

б) тоталітарна система на той час повністю збанкрутувала, але у Хрущова та його оточення не вистачило мужності відмовитись від комуністичної ідеї, якій вони присвятили все своє життя, і цим "перекреслити" власне минуле ;

в) тоталітарна система на той час збанкрутувала , але в умовах "холодної війни" радянське керівництво не наважилось визнати історичну поразку комунізму ;

г) Хрущов та його оточення готові були відмовитись від тоталітарного комуністичного ладу, але цьому завадив усесильний партійний апарат, боротьба з яким завершилась компромісом – "відлигою".

49. Головними ідеологічними установками правлячої партії в період відлиги були:

а) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на встановлення "залізної завіси" в стосунках із Заходом, в національній політиці – курс на "коренізацію " ;

б) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на злиття із західним "вільним світом", в національній політиці – курс на проголошення незалежності союзних республік ;

в) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на мирне співіснування держав з різним суспільним ладом, у національній політиці – курс на "зближення і злиття" націй;

г) загальний орієнтир – курс на побудову комунізму, у зовнішній політиці – курс на підготовку світової соціалістичної революції, у національній політиці – курс на створення конфедерації із союзних республік.

50. Чому в період "відлиги" політика десталінізації суспільного життя супроводжувалась не курсом на культурне відродження націй, а курсом на русифікацію:

а) тому, що будь-яке розширення суспільних свобод неминуче веде до добровільної відмови націй від своєї мови та культури;

б) тому, що, відмовившись від прямого терору, тоталітарний режим міг зберегти свій контроль над суспільством тільки спираючись на вірні йому російські або російськомовні партійно-державні кадри;

в) тому, що, відмовившись від прямого терору, режим прагнув зберегти свій контроль над суспільством завдяки мовно-культурній "уніфікації" останнього ;

г) тому, що російська мова відкривала усім націям і народностям шлях до свободи й демократії західного зразка.

51. Чому лише в умовах "відлиги" в Україні з’являється "дисиденство":

а) тому, що лише після смерті Сталіна з’явилися невдоволені політикою тоталітарного режиму ;

б) тому, що політичні права дисидентів були нарешті гарантовані Конституцією СРСР ;

в) тому, що центральна влада настільки ослабла, що вже не могла боротися з дисидентами;

г) тому, що репресивність режиму дещо зменшилась, а загальна спрямованість його політики, що викликала невдоволення, не змінилась.

52. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсинських угод (Українська Гельсинська спілка) була створена:

а) 1966 р.; б) 1970 р.;

в) 1976 р.; г) 1980 р.

53. Перша велика хвиля арештів дисидентів в Україні припадає на:

а) 1959 р.; б) 1965 р.; в) 1970 р.; г) 1972 р.

54. Друга хвиля арештів дисидентів в Україні припадає на:

а) 1965 р.; б) 1972 р.; в) 1975 р.; г) 1978 р.

55. „Українська Гельсинська спілка” – це:

а) громадська організація, яка не ставила за мету політичну боротьбу проти існуючого режиму, а керувалася у своїй діяльності гуманістично-правовими мотивами, спрямовуючи її на ознайомлення світового співтовариства з фактами порушення прав людини в Україні;

б) громадська організація, яка в своїй діяльності ставила політичні вимоги, а саме: реалізація Україною конституційного права на добровільний вихід зі складу СРСР, створення незалежної Української держави, демократизація суспільного життя республіки;

в) політична партія, яка проголосила непримиренну тотальну війну КПРС та радянському ладові в Україні і метою якої була повна національно-державна незалежність України;

г) політична партія, яка виступала за демократизацію політичного життя республіки та переведення економіки на ринкові засади, запровадження багатопартійності та ліквідацію диктатури КПРС.

На фото зображено

а) М. Руденка, письменника, автора поезій «Всесвіт у тобі»; керівника Української Гельсинскої групи.

б) С. Параджанова, кінорежисера, автора фільмів «Тіні забутих предків», «Колір гранату».

в) В. Стуса, поета, автора збірок «Круговерть», «Зимові дерева»; члена Української Гельсинскої групи.

г) Є. Сверстюка, філософа, письменника, дисидента, автора збірки «Блудні сини України».

57. Реабілітація – це:

а) визнання особи, притягненої до відповідальності за злочин, якого вона не здійснювала, і засудженої, невинною повністю чи в певній частині звинувачення;

б) офіційне закінчення терміну покарання засудженого за скоєний злочин;

в) визнання особи, притягненої до відповідальності за злочин, неосудною;

г) дострокове звільнення засудженого за неумисно скоєний кримінальний злочин.

58. Наприкінці 50-х – в середині 60-х років ХХ ст. зовнішньополітична діяльність УРСР:

а) мала незалежний і самостійний характер, сприяла розбудові миролюбних відносин між країнами з різними політичними режимами;

б) цілковито залежала від політичного курсу СРСР, який продовжував політику “холодної війни” з капіталістичними країнами;

в) цілковито залежала від офіційного зовнішньополітичного курсу СРСР, який ґрунтувався на принципі мирного співіснування країн з різним соціальним ладом;

г) зовнішньополітичні функції УРСР передано союзові, внаслідок чого були ліквідовані представництва республіки у міжнародних організаціях, у т. ч. в ООН та РЕВ.

59. Для структури промисловості України 70 – початку 80-х років характерна (і):

а) значні структурні зміни, пріоритетний розвиток наукомісткого виробництва та легкої промисловості, скорочення частки сировинно-добувної та обробної промисловості і важкої індустрії;

б) відсутність макроструктурних змін, переважаючий розвиток важкої індустрії – металургії, енергетики, машинобудування, вугільнодобувної, хімічної промисловості;

в) перетворення України з сировинного придатку СРСР у республіку з передовим рівнем технологічного розвитку, у якій приріст виробництва продукції забезпечувався за рахунок інтенсифікації виробничого процесу;

г) відсутність значних капіталовкладень у розвиток промислового сектора України призвела до його занепаду, припинився розвиток важкої індустрії, знижувалися обсяги виробництва підприємств легкої індустрії, республіка дедалі більше перетворювалася на аграрний та сировинний придатки загальносоюзного центру.

60. На президентських виборах 1994 р. перемогу здобув:

а) Л.Кучма; б) Л.Кравчук;

в) В.Чорновіл; г) Л.Лук’яненко.

61. Відображені на діаграмах зміни національного складу населення Криму стали наслідком:

а) десталінізації б) розкуркулення

в) трудової еміграції г) депортації

62. Розвиток сільського господарства України 70 – початку 80-х років характеризувався:

а) розквітом колгоспно-радгоспної системи, її подальшим удосконаленням шляхом організаційного розширення, заміною екстенсивного характеру виробництва сільськогосподарської продукції на інтенсивний, впровадженням нових технологій та агрокультур, внаслідок чого значно зросла врожайність та була остаточно розв’язана продовольча проблема в республіці;

б) кризою колгоспно-радгоспної системи, низьким рівнем механізації та хімізації виробничих процесів у сільському господарстві, низьким рівнем агрокультури та землекористування, що призвело до зниження врожайності та погіршило продовольчу ситуацію, а також спричинилося до загострення екологічної проблеми в республіці;

в) переведенням сільського господарства на нові форми господарювання, створення умов для розвитку індивідуального підприємництва, яке поступово стало основою розвитку сільського господарства;

г) вдосконаленням товарно-грошових відносин, значним підвищенням закупівельних цін, що сприяло зростанню зацікавленості селян у результатах праці і дало змогу розв’язати продовольчу проблему в республіці.

63. Русифікацію народної освіти в УРСР, яка посилилася в процесі реформування системи народної освіти у 1959 р.:

а) з розумінням зустріла українська творча інтелігенція, яка поділяла позицію партії щодо інтернаціоналізації та „зближення і злиття націй” у соціалістичному суспільстві;

б) українська творча інтелігенція розцінювала як загрозу знищення української національної культури і масово чинила їй опір;

в) українська інтелігенція зустріла загалом схвально і лише деякі її представники (М.Рильський, М.Бажан, Л.Костенко) виступили проти прихованого знищення української мови та культури;

г) українська творча інтелігенція сприйняла негативно, однак лише деякі її представники (М.Рильський, М.Бажан, Л.Костенко) виступили проти прихованого знищення української мови та культури.

64. Партійне та політичне керівництво УРСР на чолі з першим секретарем ЦК Компартії України В.Щербицьким:

а) з обуренням реагувало на нову хвилю русифікації, організовуючи масові акції протесту громадян;

б) чинило активний опір політиці центральної влади, зокрема, звертаючись до міжнародних організацій, прагнуло зберегти найкращі взірці української народної освіти;

в) підтримувало курс центрального керівництва на згортання сфери обігу української мови і втілювало його в життя, побоюючись відродження національної свідомості населення України;

г) на словах підтримуючи русифікаторську політику центру, водночас робило все можливе для збереження української мови та мережі українських навчальних закладів.

65. Активний опір політиці радикальних реформ в СРСР у 1985-1990 рр. чинили такі категорії населення:

а) робітники, селяни;

б) інтелігенція; військовослужбовці;

в) селяни, робітники, партноменклатура;

г) партноменклатура, працівники державного апарату та державних установ, військовослужбовці.

66. Стан політичного та соціально-економічного розвитку СРСР, а відтак УРСР, початку 80-х років прийнято характеризувати як системну кризу, що означає:

а) кризовий стан економіки країни, неможливість її подальшого розвитку без докорінної зміни виробничих відносин;

б) кризу політичної надбудови, що спричинилася до змін партійно-державного керівництва СРСР упродовж декількох років;

в) відсутність соціальної рівності та загострення протиріч між соціальними верствами населення СРСР, в тому числі між партноменклатурою та трудівниками, між міськими жителями та селянами;

г) кризовий стан усіх ланок та сфер життя радянського суспільства, в тому числі економіки, політичної сфери, соціальних відносин.

67. Партійно-політичне керівництво УРСР, очолюване першим секретарем Компартії України В.Щербицьким, стосовно реформаторського курсу М.Горбачова 1985-1987 рр.:

а) зайняло стриману, навіть консервативну позицію, блокувало проведення реформ в Україні;

б) підтримало реформаторський курс на демократизацію суспільного життя в СРСР, активно впроваджувало нововведення в життя республіки;

в) зайняло відверто реакційну позицію щодо дій М.Горбачова, очоливши боротьбу всередині КПРС за усунення його з посади генерального секретаря ЦК КПРС;

г) висловило власний погляд на характер та зміст реформ у СРСР, вважаючи, що першочерговим завданням повинна стати, зокрема, реалізація національними республіками права на вільний вихід зі складу СРСР.

68. Номенклатура – це:

а) та частина населення, яка користувалася певними пільгами у радянському суспільстві;

б) партійно-господарська верхівка, яка займала панівне становище у системі управління державою;

в) список посадових осіб у державній установі;

г) список вищого командного складу Радянської армії та флоту.

69. Привілейоване становище партійно-державної номенклатури проявлялося у тому, що:

а) вона користувалася благами, недоступними рядовим громадянам;

б) у неї був більший доступ до будь-якої інформації;

в) вона була непідсудною і неконтрольованою;

г) вона могла без перешкод виїздити за кордон.

70. Заходи з подолання системної кризи в СРСР, у тому числі в Україні, здійснені у 1985-1987 рр. партійно-державним керівництвом СРСР мали характер:

а) кардинальних всеохоплюючих реформ, спрямованих на демократизацію усіх сторін життя радянського суспільства;

б) кардинальних всеохоплюючих реформ, метою яких був злам соціалістичної системи суспільних відносин і побудова в СРСР відкритого громадянського суспільства та вільноринкової економіки;

в) часткових, обмежених реформ, які передбачали лібералізацію економіки країни та піднесення життєвого рівня населення, проте не торкалися сфери суспільно-політичних відносин;

г) повернення до сталінських методів управління державою, посилення її репресивно-каральних функцій, що мало сприяти подоланню кризових явищ в економіці та прискореному будівництву капіталізму в СРСР.

71. Масова громадсько-політична організація, створена в Україні 1989 р. для підтримки перебудови, називалася:

а) Українське культурологічне товариство;

б) Українська Гельсинська спілка;

в) Народний рух України за перебудову;

г) Нова спілка сприяння перебудові.

72. На XIX конференції КПРС (червень-липень 1988 р.) висувалася пропозиція:

а) радикальних економічних реформ;

б) кардинального реформування політичної системи;

в) активізації боротьби за екологічну безпеку;

г) посилення соціального захисту громадян.

73. Рішення березневого (1989 р.) пленуму ЦК КПРС мали безпосередньо стосуватися розвитку аграрного сектора в Україні і передбачали:

а) реорганізацію управлінських структур сільськогосподарським сектором;

б) передачу землі селянам у приватну власність;

в) розвиток на селі альтернативних форм господарювання (фермерських господарств, оренди, створення кооперативних спілок);

г) розпуск колгоспів та радгоспів.

74. Народна рада – це:

а) назва Президії ВРУ;

б) керівний орган Народного руху України;

в) офіційна опозиція комуністичній більшості у ВРУ, створена у 1990 р.;

г) комуністична більшість у ВРУ, створена у 1990 р.

75. Очолив Народну раду:

а) О.Мороз; б) Л.Кравчук; в) І.Юхновський; г) В.Чорновіл.

76. Виникнення багатопартійності в Україні стало можливим після:

а) активізації громадсько-політичного та робітничого руху в Україні у 1988-1989 рр., зростання політичної свідомості громадян;

б) усунення у вересні 1989 р. з посади першого секретаря ЦК КПРС В.Щербицького, який гальмував реформаторські процеси в Україні;

в) рішення лютневого (1990 р.) пленуму ЦК КПРС про відміну статті 6 Конституції СРСР, яка закріплювала керівну роль КПРС та однопартійну політичну систему;

г) проголошення політики гласності, яка сприяла утвердженню у свідомості громадян альтернативних комуністичних поглядів на сучасний суспільно-політичний процес.

77. Народний рух України за перебудову, що діяв у 1989-1991 рр.:

а) це масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного, гуманного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету України та її виходу зі складу СРСР;

б) це масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного, гуманного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету України, а також у перебудові СРСР на засадах федералізму;

в) це політична партія, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету України;

г) це політична партія націонал-демократичного спрямування, мета якої полягала в досягненні державної незалежності України, а також у розбудові української державності, реформуванні основ її політичного та економічного устрою на демократичних засадах.

78. Хто переміг на президентських виборах в Україні, напередодні яких:поширювалася зображена агітаційна листівка?

а) Л. Кравчук

б) В. Чорновіл

в) Л. Кучма

г) В. Ющенко

79. Урочисте проголошення положень чи принципів:

а) постанова; б) конституція;

в) декларація; г) указ.

80. Добровільне об’єднання громадян для спільної господарської діяльності – це:

а) федерація; б) кооператив; в) республіка; г) спілка.

81. „Група 239” у Верховній Раді України, що була обрана у березні 1990 р., представляла інтереси:

а) комуністичної більшості; б) центристів;

в) опозиції; г) консерваторів.

82. Декларація про державний суверенітету країни була прийнята:

а) 16 червня 1987 р.; б) 16 липня 1990 р.;

в) 1 грудня 1991 р.; г) 24 серпня 1991 р.

83. У Декларації про державний суверенітет України було проголошено намір республіки:

а) в подальшому бути постійно нейтральною державою;

б) приєднатися до блоку НАТО;

в) увійти до стратегічного союзу з Росією та Білорусією;

г) залишитися в Організації Варшавського Договору.

84. Суверенітет – це:

а) цілковита незалежність держави від інших держав у внутрішній та зовнішній політиці;

б) часткова незалежність держави від інших держав у сфері зовнішньополітичної діяльності;

в) повна незалежність держави у вирішенні питань культурного розвитку;

г) часткова залежність держави від інших держав у економічній галузі;

85. Автономія – це:

а) самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією);

б) необмежена самодержавна влада;

в) форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам;

г) система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством.

86. Партійно-політична система України в перші роки після проголошення незалежності характеризувалася:

а) виникненням значної кількості нових політичних партій, які, за поодинокими винятками, не мали масового характеру і не відігравали помітної ролі в політичному житті країни;

б) кризою політичних партій, що існували у 1990-1991 рр. До кризи спричинилася вичерпаність їхньої програмної мети: Україна здобула незалежність, була ліквідована багатопартійність та відновлена однопартійна система, при якій провідну роль у суспільстві відігравала так звана партія влади;

в) виникненням значної кількості політичних партій, діяльність яких мала масовий характер і суттєво впливала на політичні події в країні;

г) перебудовою багатопартійної системи в двопартійну , при якій провідну роль відіграють Компартія України та Народний рух України.

87. Після здобуття незалежності перед Україною в економічній сфері повстало завдання:

а) створити стабільну, ефективну національну економіку шляхом реформування соціалістичної системи господарювання, для чого частково ліквідувати заборону на індивідуальну трудову діяльність, здійснити реформу органів управління народним господарством на територіальних засадах, вдосконалити систему оплати та стимулювання праці;

б) створити стабільну, ефективну національну економіку на засадах багатоукладності, для чого забезпечити фінансову стабільність, здійснити приватизацію, реформу органів управління народним господарством з метою створення рівних умов для розвитку багатоукладної економіки, структурно перебудувати економіку, налагодити економічні зв’язки;

в) створити стабільну, ефективну національну економіку шляхом відновлення економічних зв’язків з колишніми радянськими республіками, зміцнення економічного союзу на пострадянському просторі, перед усім з Росією та Білоруссю;

г) створити стабільну, ефективну національну економіку шляхом налагодження економічних зв’язків із провідними економічними організаціями світу, формування внутрішнього „вільного ринку”.

88. У соціальній сфері українського суспільства упродовж 90-х років ХХ ст. відбулися зміни:

а) поступово зростав життєвий рівень населення, його купівельна спроможність, знизився рівень безробіття, поліпшились побутові умови, розпочалось кількісне зростання населення;

б) різко знизився життєвий рівень населення, з’явилось нове соціальне явище – масове безробіття, знизився рівень соціальної захищеності населення, суспільством опанували настрої соціальної депресії, зневіри, з’явилось різке соціальне розшарування;

в) практично жодних змін не відбулося, життєвий рівень населення залишався стабільно високим, відбувався приріст населення, поліпшувалися умови його життя;

г) частково знизився життєвий рівень населення, спостерігалося зростання чисельності населення, ліквідовано безробіття.

89. Після проголошення незалежності для України розпочався новий період соціально-політичного розвитку, суть якого:

а) перебудова радянських суспільно-економічних відносин на принципах „гуманного соціалізму”;

б) поступова трансформація мирним шляхом радянських суспільно-політичних структур у правову демократичну державу, а радянської економіки в багатоукладну ринкову;

в) радикальна насильницька перебудова основ радянського суспільства з метою побудови правової демократичної держави та багатоукладної ринкової економіки;

г) вдосконалення радянської політичної системи та економічних відносин соціалізму.

90. Групу "239" у Верховній Раді України очолював:

а) О.Мороз; б) І.Драч;

в) В.Чорновіл; г) Л.Кучма.

91. Україна була одним з ініціаторів створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), яка являла собою:

а) нову модель СРСР, спробу під новою назвою зберегти старий геополітичний порядок;

б) нове державне політичне утворення радянських республік на конфедеративних засадах;

в) нове державне політичне утворення радянських республік на федералістичних принципах;

г) форму ліквідації СРСР і переходу новостворених держав до системи двосторонніх рівноправних стосунків.

92. Співдружність Незалежних Держав (СНД) було утворено:

а) 25 грудня 1990 р. б) 27 жовтня 1991 р.;

в) 8 грудня 1991 р.; г) 28 червня 1992 р.

93. У структурах СНД Україна виступає:

а) повноправним засновником та членом цієї міжнародної організації;

б) засновником, асоційованим членом, оскільки не підписала статут та не приєдналася до частини договорів у рамках СНД;

в) засновником, членом-спостерігачем, який не приєднався до жодної з угод, досягнутих країнами-учасниками СНД;

г) засновником, який не приєднався до жодної із політичних угод, досягнутих країнами СНД.

94. Акт про державну незалежність України був проголошений Верховною Радою:

а) 21 серпня 1990 р.; б) 24 серпня 1991 р.;

в) 24 серпня 1992 р.; г) 1 грудня 1992 р.

95. Незалежність України здобуто:

а) мирним шляхом; б) збройним шляхом;

в) шляхом державного перевороту.

96. Першою формально задекларованою партією стала:

а) Українська християнсько-демократична партія;

б) Українська національна партія;

в) Українська республіканська партія;

г) Демократична партія України.