Особисті немайнові та майнові правовідносини подружжя
З моменту реєстрації шлюбу в органах РАЦС між чоловіком і дружиною виникають особисті немайнові та майнові права і обов'язки. Особисті немайнові права і обов'язки подружжя тісно пов'язані з особистістю подружжя, невіддільні від неї і не можуть відчужуватися. До таких прав відносяться: право на материнство і батьківство (небажання або нездатність одного з подружжя мати дітей може бути причиною розірвання шлюбу); право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань; право на фізичний і духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здатностей; право на зміну прізвища (обрання прізвища одного з подружжя в якості загальної або право іменуватися подвійним прізвищем); право на розподіл обов'язків і спільне вирішення питань життя сім'ї; право на свободу і особисту недоторканність (подружжя мають право на вибір місця свого проживання; на припинення шлюбних відносин, а також вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, для підтримки шлюбних відносин).
За правовим режимом майно подружжя поділяється на спільне сумісне і приватне майно. Право приватної власності подружжя поширюється на:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
6) речі індивідуального користування (одяг, взуття, індивідуальні предмети побуту), а також коштовності, навіть у випадку, якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
7) премії, нагороди, які чоловік або дружина одержали за особисті заслуги і т.д.
Кожний з подружжя має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном самостійно і при розподілі спільної сумісної власності подружжя, визначенні їх часток, це майно враховуватися не буде.
Якщо майно, що належало дружині, чоловікові на праві приватною власністю під час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок загальних трудових або грошових витрат або витрат іншого з подружжя, то воно у випадку спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Наприклад, якщо квартира належала одному з подружжя до одруження, була придбана на його особисті кошти або на інших підставах є його особистим майном, то суд може визнати право іншого подружжя на частину такого майна. Це можливо в тому випадку, якщо за роки спільного проживання подружжям були зроблені вкладення, що значно збільшують вартість цього майна (капітальний ремонт, реконструкція тощо).
Спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 60 СК є майно, яке набуте подружжями під час шлюбу. Кожний з подружжя має рівне право на майно спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (наприклад, навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми) самостійного заробітку (доходу). Подружжя як рівноправні співвласники володіють, користуються і розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою з метою задоволення своїх інтересів, інтересів своїх дітей та інших членів сім'ї. Згідно з ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, крім виключених з цивільного обороту. Спільними також вважаються заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним з подружжя і внесені до сімейного бюджету.
Як зазначалося раніше, необхідною умовою виникнення взаємних прав та обов’язків подружжя, у тому числі щодо об’єктів права спільної сумісної власності, є державна реєстрація шлюбу. За загальним правилом, відповідно до ч. 2 ст. 21 СК Украины проживання однієї сім'єю жінки і чоловіка без державної реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення в них прав і обов'язків подружжя. Разом з тим спільне проживання жінки і чоловіка однієї сім'єю без державної реєстрації шлюбу є підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно, придбане за час спільного проживання, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, може бути розділене між сторонами. Такий розподіл майна відбувається в добровільному або судовому порядку. Добровільний порядок застосовується у випадку, якщо між подружжями відсутній спір щодо визначення частки кожного з них у праві на майно, а також, якщо вони знайшли згоду з розділу майна відповідно до цих часток. У іншому випадку спор подружжя вирішується в судовому порядку. При розділі спільного майна частки подружжя визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Подружжя повинні матеріально підтримувати один одного. Якщо один з подружжя є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, то він має право на утримання (аліменти), за умови, якщо інший з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання зберігається також і після розірвання шлюбу. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Матеріальна допомога надається в натуральній або грошовій формі за згодою сторін. Право на утримання мають також особи, які не одружені між собою, але за умови якщо вони тривалий час проживали однієї сім'єю, а непрацездатність настала під час їх спільного проживання.
Сучасне сімейне законодавство надає можливість регулювати майнові відносини подружжя не тільки законом, а й договором. Серед усіх договорів, що регулюють сімейні відносини, особливе місце займає шлюбний договір. Шлюбний договір являє собою угоду осіб, які бажають зареєструвати шлюб, або подружжя, яка визначає майнові права і обов'язки подружжя, пов'язані з укладанням шлюбу, його існуванням і розірванням. Таким чином, шлюбний договір не регулює особисті немайнові відносини між подружжям, а також особисті немайнові відносини між подружжям і їхними дітьми.
Шлюбний договір може бути укладений як до, так і в будь-який момент після укладання шлюбу. Якщо договір був укладений до реєстрації шлюбу, то він набуде чинності не раніше державної реєстрації шлюбу.
Сімейний кодекс України встановлює обов'язкову письмову форму шлюбного договору. Разом з тим такий договір повинен бути нотаріально посвідчений. Недотримання необхідної законом форми спричиняє недійсність шлюбного договору.
Як правило, шлюбний договір є безстроковим, однак угода може носити і строковий характер, тобто укладатися на певний строк.
Подружжя має право визначити в шлюбному договорі свої права й обов'язки за взаємному утриманню, способи участі в доходах один одного, порядок несення кожним з них сімейних витрат; визначити майно, яке буде передано кожному з них у випадку розірвання шлюбу, а також внести до шлюбного договору будь-які інші положення, що стосуються майнових відносин подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 100 СК України одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Відмова від шлюбного договору можлива за наявності взаємної згоди подружжя.