Політична реакція 1907-1910 років. Столипінські реформи.

Білет 6.

1. Причини роздроблення Русі. Утворення самостійних князівств.
У XII ст. могутня ранньофеодальна Давньоруська держава роздробилася на окремі самостійні князівства і землі: Новгородську і Псковську землі, князівства Ростово-Суздальське, Муромське, Смоленське, Турово-Пінське, Полоцько-Мінське, Тмутараканське, Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Галицьке і Волинське.

Основними причинами роздроблення Київської Русі були дальший розвиток феодальних відносин, піднесення продуктивних сил, особливо зростання міського ремесла, феодального землеволодіння, а на цій основі — зміцнення місцевої землевласницької знаті, посилення і відособлення окремих князівств, економічна самостійність і політична відокремленість яких ґрунтувалися на натуральному господарстві. Державна влада в князівствах, що відірвалися від Києва, була зосереджена в руках феодалів. Увесь апарат влади й управління будувався за принципом феодального васалітету. На чолі кожного князівства стояв старший князь, що називався великим і був носієм верховної влади. Кожне князівство мало свій політичний центр — найбільше місто. Велике князівство або земля поділялося на менші князівства або князівські волості, які складалися з сільських волостей, або погостів, що об'єднували по кілька сіл. Сюди для управління великий князь призначав посадників, тисяцьких, вірників, тіунів, що перебували у васальній залежності від старшого князя.

Великий князь і вся феодальна знать, які жили за рахунок експлуатації залежного від них населення, розширювали і зміцнювали державний апарат, адміністрацію, яка тримала в покорі пригноблені народні маси.

Політична реакція 1907-1910 років. Столипінські реформи.

Третьочервневий виборчий закон, що надавав абсолютну перевагу поміщикам та крупній буржуазії, фактично зводив нанівець проголошену 1905 р. демократію. Розпочався наступ реакції (1907-1910 рр.) – жорстокого переслідування опозиційного руху. Головним прихильником такої політики голова уряду Росії – П.Столипін.

У багатьох районах Рос. імперії було введено воєнний стан. .Катеринославська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Чернігівська та Херсонська губернії тривалий час пере­бували в стані посиленої охорони. Період реакції — це час «надзвичайних заходів» у боротьбі з революційним рухом, зростання кількості арештів, сва­волі воєнних судів зі спрощеною формою судочинства, масових заслань без суду і слідства, погромів профспі­лок, заборони демократичних видань тощо.

Після революції активно запрацював репресивний апа­рат. За звинуваченням у «політичних злочинах» за пе­ріод 1907—1909 pp. було засуджено 26 тис. осіб, з яких 5 тис. винесено смертні вироки. У переповнених тюрмах країни 1909 р. перебувало майже 180 тис. осіб.

Досить відчутним був наступ реакції в культурній сфе­рі. Піднесення реакційної хвилі зумовило тотальне насильницьке закриття укр. клубів, наукових товариств, культурно-освітніх організацій. Уряд заборонив викладання україн­ською мовою в школах, де воно було самовільно запро­ваджене у роки революції. З'явився новий циркуляр, що забороняв вчителям роз­мовляти з учнями українською мовою навіть у позаурочний час за межами школи.

З метою координації діяльності українських сил у нових умовах укр. діячі в 1908 р. створили між партійний політичний блок – Товариство українських поступовців (ТУП). Лідери – Грушевський М., С.Єфремов, Є.Чикаленко, Д.Дорошенко.Обстоювали конституційно-парламентський шлях боротьби за національну свідомість.

Придушення революційного руху, наведення порядку жорсткою рукою, наступ на демократичні завоювання ре­волюції, відверта асиміляторська політика щодо пригні­чених народів — все це складові одного плану, за допо­могою якого голова царської Ради міністрів П. Столипін хотів створити потужну, централізовану, монолітну імпе­рію, повернути царизмові колишні владу та вплив.