Особливості тактики дій підрозділів силових структур під час локалізації та ліквідації незаконних збройних формувань.

Участь механізованих підрозділів у стабілізаційних діях полягає у виконанні таких завдань, як участь у посиленні охорони ділянок державного кордону – шляхом виставлення постів спостереження, секретів, засідок, організації загороджувальних, сторожових і патрульних дій; блокування (очеплення) певних ділянок місцевості, проведення пошуку відповідно до поставлених старшим командиром ДПС завдань; у прикритті визначених ділянок державного кордону – шляхом облаштування окремих опорних пунктів і позицій відповідно до організації оборонного бою, при цьому особлива увага звертається на організацію тісної взаємодії з відділами прикордонного контролю прикордонних загонів ДПС; у пошуку (знищенні, ліквідації) НЗФ – шляхом виконання заходів, притаманних протидиверсійній операції.

Під час стабілізаційних дій взвод (відділення, танк) може залучатися для супроводження колон і охорони маршрутів руху. Під час організації супроводження колон старшим командиром взвод може призначатися в сторожову заставу для охорони маршрутів руху на найбільш небезпечні ділянки маршруту (командні висоти). Позиція сторожової застави обов’язково обладнується в інженерному відношенні. Після проходження колони взвод може зніматися з позиції або залишатися для забезпечення руху наступних колон.

Під час супроводження колон підрозділів технічного і тилового забезпечення, гуманітарної допомоги, взвод може діяти в органах похідної охорони, а також розподілятися по колоні з розрахунку не менш одного механізованого відділення (бойової машини) на кожні десять автомобілів. Транспортні машини обладнуються додатковим захистом, на них можуть встановлюватися вогневі засоби. Під час здійснення супроводження організується стійкий радіозв’язок із старшим командиром, всередині колони, підрозділами охорони, які встановлюються на маршрутах руху, комендантськими постами і диспетчерськими пунктами, а також з артилерійськими підрозділами, що забезпечують супроводження колони. Не допускається розташування бойової техніки між машинами з пальним і боєприпасами.

При підході до ділянок маршруту, де можливий напад противника з засідки, підрозділ охорони висувається вперед, проводить огляд прилеглої до маршруту руху місцевості, займає вигідний рубіж, прикриває колону з загрозливого напрямку, пропускає її через небезпечну ділянку і після цього займає своє місце в похідному порядку.

Доповіді про проходження визначених рубежів, прибуття в призначений район, напад на колону та інші затримки повинні передаватися короткими умовними сигналами. На кожному бронеоб’єкті організовується кругове спостереження, особовий склад повинен бути готовий до негайного відкриття вогню.

Рух колон, як правило, здійснюється у світлий час доби. Нічний відпочинок організовується у спеціально підготовлених місцях біля диспетчерських пунктів і сторожових застав, блокпостів. Під час нічного відпочинку вживають всіх необхідних заходів щодо охорони та оборони колони.

Техніка, яка вийшла з ладу, буксирується до району (пункту) призначення (до найближчого контрольно-пропускного пункту, підрозділу охорони на маршруті руху).

Інші заходи щодо організації супроводження колон притаманні діям взводу під час організації маршу та похідної охорони.

У ході стабілізаційних дій механізований взвод (відділення, танк) може також залучатися для охорони і оборони важливих об’єктів. Під час охорони і оборони визначених об’єктів основними завданнями взводу є: своєчасне виявлення розвідки противника і ДРГ на підступах до об’єктів; недопущення мінування об’єктів і місцевості на підступах до нього; відбиття нападу на об’єкт. Після прибуття на об’єкт, взвод займає його і готує до оборони, як опорний пункт, обладнує в інженерному відношенні. Для бойової техніки і всіх вогневих засобів обладнуються основні, запасні (тимчасові) вогневі позиції. Траншеї і ходи сполучення відриваються в повний профіль, позиції вогневих засобів обладнуються амбразурами (бійницями), над ними встановлюються протиосколкові козирки. На закритих від спостереження ділянках установлюються мінні поля і сигнальні міни. Охорона організовується відповідно до положень статуту щодо розташування взводу на місці.

Виконання режимних заходів (забезпечення виконання особовим складом і населенням встановлених чинним законодавством обмежень) підтримання миру, законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю, які покладені на військове командування, здійснюється шляхом організації комендантської службив районах розташування підрозділів (базових районах), районах (зонах) їх відповідальності та на комунікаціях.

Під час ведення стабілізаційних дій призначається:

- роті - зона відповідальності, величина якої може встановлюватися по фронту до 10 – 15 км, у глибину до 5 – 7 км;

- взводу - межі відповідальності, як правило, не встановлюються.

Залежно від обстановки, покладених завдань райони (зони) відповідальності можуть бути збільшені або зменшені.

При цьому, в умовах прикордонних і внутрішніх збройних конфліктів, під час стабілізаційних дій підрозділи можуть розташовуватися в районах зосередження (вихідних районах), місцях постійної дислокації, а під час виконання миротворчих завдань в умовах проведення миротворчих операцій, операцій з військової допомоги відповідно до міжнародних зобов’язань – у базових районах.

Для організації охорони і оборони, встановленого старшим командиром порядку серед військовослужбовців та організації служби військ призначається комендант району розташування (відповідальності).

Особливу увагу командир взводу приділяє організації сприятливих стосунків з місцевим населенням (органами місцевої влади та самоврядування).

На комендантську службу, у разі введення режиму воєнного стану, крім виконання режимних заходів, підтримання миру, законності та правопорядку, покладаються такі основні завдання: регулювання руху військ на маршрутах, переправах, перевалах; контроль за виконанням військами та населенням встановленого порядку та заходів маскування, збір і відправку особового складу та транспортних засобів, що відстали; охорона маршрутів і боротьба з ДРГ; підтримання встановленого порядку пересування місцевого населення в районах розташування або дій військ і врегулювання інших питань, пов’язаних з життєзабезпеченням військових підрозділів і місцевого населення, ефективним функціонуванням органів місцевої влади та самоврядування.

Під час виконання цих завдань комендантська служба тісно пов’язується з основними заходами територіальної оборони адміністративних районів. З цією метою створюються комендантські райони з організацією в них комендантської служби. Щонайперше узгоджуються питання організації регулювання руху з використанням сил та засобів ДАІ МВС, створення системи охорони важливих об’єктів різновідомчими підрозділами, порядку підтримання встановленого правового режиму (встановлених обмежень, комендантської години тощо), здійснення боротьби з ДРГ.

Комендантський район батальйону, як правило, збігається з межами їх розмежувальних ліній; при стабілізаційних діях військ він збігається з відповідними зонами відповідальності батальйонів; при розташуванні на місці – у межах їх районів розташування. Комендантські райони батальйонів на комендантські райони підрозділів не діляться.

У кожному комендантському районі для безпосередньої організації комендантської служби може призначатися посадова особа з відповідними повноваженнями та підрозділи (зведені підрозділи) для несення комендантської служби, у тому числі підрозділи ВСП у ЗСУ.

Під час організації комендантської служби встановлюються комендантські пости, пости регулювання руху, блокпости, контрольно-пропускні пункти з метою обмеження пересування на території конфліктного району.

Комендантський пост – це група військовослужбовців, які виконують завдання комендантської служби у визначеному пункті або на ділянці маршруту. Залежно від способу виконання завдань комендантські пости можуть бути рухомими та нерухомими. Склад комендантських постів залежить від покладених на них завдань і включає, як правило, командира поста та 2 – 3 солдатів. Командиром поста призначається сержант; у пунктах, які мають особливо важливе значення, комендантський пост може очолювати офіцер.

Пост регулювання руху – це група військовослужбовців, які виконують завдання щодо регулювання руху у визначеному місці. Він включає, як правило, командира поста та 2 – 3 солдатів. Командиром призначається сержант. Пости регулювання руху можуть бути як спільними з органами ДАІ МВС, так і окремими. Призначення старших на постах регулювання руху відбувається під час організації взаємодії.

Контрольно-пропускний пункт – це група військовослужбовців, які здійснюють перепуск військ і населення через визначений пункт у суворо встановленому порядку.

Контрольно-пропускний пункт встановлюється на кордоні району розташування частини (підрозділу), на основних комунікаціях під час організації комендантської служби і супроводження колон; є спрощеним варіантом блокпоста. Завданнями контрольно-пропускного пункту є: пропуск людей і транспорту, виявлення і затримка підозрілих осіб та осіб, які намагаються незаконно проникнути в район розташування військ (на об’єкт), перевірка окремих військовослужбовців і невеликих підрозділів при їх пересуванні по дорогах, виявлення дезертирів та осіб, які ухиляються від військової служби.

Він може виставлятися разом з органами (підрозділами) інших силових структур і діяти самостійно. У разі спільного несення служби перевірка документів і огляд транспорту проводиться міліцією, на загальновійськові підрозділи покладаються допоміжні функції перевірки та завдання щодо організації охорони й оборони. Склад контрольно-пропускного пункту може бути від трьох чоловік до взводу.

Для заборони обходу КПП прилегла місцевість і другорядні шляхи можуть перекриватися дозорами, секретами, засадами, рухомими патрулями, а також інженерними загородженнями. Обладнання КПП та способи виконання завдань на них також притаманні і найбільш характерні для дій взводу під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

Участь механізованих підрозділів у специфічних діях, пов’язаних з проведенням антитерористичних операцій на військових об’єктах у мирний час, полягає у виконанні завдань, визначених відповідними планами, в режимі підвищеної готовності та діях за надзвичайною ситуацією. Взвод може діяти у складі чергового підрозділу посилення варт; підрозділу посилення охорони й оборони об’єкта частини або гарнізонного об’єкта; входити (складати) протидиверсійний резерв; діяти у складі додаткових варт, сторожових постів, засідок, секретів, нарядів патрулів; входити до складу загону ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Протидиверсійна (спеціальна) операція може проводитися: пошуком у блокованому або неблокованому районі; блокуванням з подальшим оточенням та знищенням (у тому числі штурмом населеного пункту); переслідуванням; рейдовими діями; засідкою; розвідувально-пошуковими та ударними діями із залученням тактичної та армійської авіації, снайперів і груп спеціального призначення, підрозділів розвідки тощо; вистежуванням лідерів найбільш активних груп, антидержавних збройних формувань. При цьому можуть вестися як наступальні, так і оборонні дії.

Способами дій підрозділів під час ведення наступального бою в рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: знищення противника під час наступу в місцях його дій шляхом одночасного знищення або частинами; рейдові дії; блокування районів, ділянок місцевості, населених пунктів, шляхів сполучення та ізоляція дій противника в них; оточення, роззброювання і ліквідація збройних угруповань; деблокування оточених підрозділів, урядових закладів, місцевих органів влади; проведення розвідувально-пошукових дій; проведення (забезпечення проведення) прочісування місцевості; переслідування.

Способами дій підрозділів під час ведення оборонних дій у рамках протидиверсійної (спеціальної) операції можуть бути: охорона й оборона важливих військових і державних об’єктів; охорона комунікацій та супроводження колон у зоні збройного конфлікту; улаштування засідок; несення служби та ведення бою на контрольно-пропускних пунктах (сторожових заставах, пунктах спостереження, блокпостах); протидія диверсійним і рейдовим діям противника та діям із улаштування засідок.

За способами підготовки і проведенням протидиверсійна (спеціальна) операція подібна до загальновійськової операції, але за змістом має свою специфіку.

Одним із елементів протидиверсійної (спеціальної) операції є спеціальні військові дії, які здійснюються загальновійськовими підрозділами у взаємодії з формуваннями ІВФ та ПрО.

До спеціальних військових дій належать: пошук і блокування НЗФ, ДРГ; їх оточення; боротьба із засідками, запобігання нальотам; блокування та облога населених пунктів; штурмові дії в населених пунктах і горах; прочісування (зачищення); охорона й оборона розташування військових підрозділів, важливих об’єктів та комунікацій; встановлення рубежів загородження шляхом виставлення на них засідок, пунктів спостереження, секретів, рухомих патрулів, утримання в готовності резервів; застосування бойових груп – двійок, трійок і більших підрозділів; розгортання фільтраційних таборів (пунктів), організація збору, супроводження та охорони військовополонених; підтримання правового режиму воєнного стану (встановлених обмежень тощо).

Змістом спеціальних військових дій є: ізоляційно-обмежувальні, розвідувально-пошукові, ударно-вогневі та рейдово-штурмові дії, спрямовані на знищення іррегулярних формувань (НЗФ). Одним із найефективніших способів воєнних дій у збройному конфлікті є їх блокування. Підрозділи займають вигідні рубежі з метою перекриття доріг та інших шляхів можливого виходу і просочування противника з районів його зосередження; домогтися повної ізоляції району бойових дій (населеного пункту) і позбавлення НЗФ можливості постачання боєприпасів і зброї. Дії проводяться, як правило, двома етапами: перший – блокування наземного району, другий – його прочісування.

Побудову бойового порядку тактичної групи під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення НЗФ доцільно здійснювати з розподілом підрозділів на групи. Може включати групу планування й управління; групу локалізації зони відповідальності; групу розвідки, РЕБ та спостереження; групу пошуку та знищення; групу блокування; групу забезпечення блокування; групу доставки та вогневого забезпечення; групу вогневого ураження; групу зачистки та фільтрації, резерв. Механізовані (танкові) підрозділи можуть бути включені в групу локалізації зони відповідальності, групу пошуку та знищення, групу блокування, групу забезпечення блокування, групу зачистки та фільтрації, резерв. Підрозділам, які входять до складу цих груп, визначаються конкретні завдання та особливості способу дій.

Група локалізації зони відповідальності. Рішенням старшого командира по периметру зони відповідальності створюються блокпости та рубежі військових загороджень за рахунок механізованих і танкових підрозділів та підрозділів, що безпосередньо залучаються до проведення операції, якими перекриваються шляхопроводи, дороги та магістралі, і таким чином створюється зовнішня смуга блокування.

Блокпост – військовий наряд, як правило у складі посиленого взводу, призначений для несення служби на розгалуженнях важливих доріг, в’їздах (виїздах) до міст та населених пунктів, станцій; здійснення контролю за рухом транспорту, людей, їх перевірки та огляду, а головне – зовнішньої ізоляції району дій НЗФ, своєчасного виявлення їх пересування, шляхів можливого виходу бойовиків із районів їх зосередження, ізоляції і позбавленні доступу до джерел постачання; недопущення надходження поповнення, постачання боєприпасів і зброї та прориву через блокпост.

Місце несення служби обладнується за правилами підготовки взводного опорного пункту до кругової оборони та використанням табельного та допоміжного інженерного майна (мішки з піском, залізобетоні захисні конструкції різноманітного типу), забезпечується відповідною документацією, засобами зв’язку і електропостачання, місцем для перевірки документів, огляду транспорту, стоянкою для затриманого транспорту. Способи виконання завдань на них в основному притаманні виконанню завдань стабілізаційних дій, особливо під час проведення протидиверсійних операцій. Місцевість навколо блокпоста повинна бути під постійним безперервним контролем: для цього необхідно мати спостерігачів з приладами спостереження, у тому числі й нічного бачення.

У нічних умовах необхідно суворо дотримуватися світломаскування, правильно організовувати освітлення місцевості без визначення своїх позицій.

Усі блокпости прикриваються мінно-вибуховими загородженнями в керованому варіанті (УМН-2, ВКПМ-2), сигнальними мінами, на які складаються формуляри в чотирьох примірниках.

Для ускладнення підходу противника використовуються матеріали: консервні банки, шифер, покрівельне залізо, хмиз та інші предмети, що створюють гуркіт.

Під час організації відпочинку особового складу третина його відпочиває, решта – несе службу.

З отриманням даних про висунення противника підсилюється спостереження, весь особовий склад готується до бою, надається доповідь старшому командиру, оповіщаються сусіди.

Блокпости можуть посилюватися особовим складом внутрішніх військ, органів МВС, представників СБУ; на окремих ділянках можуть створюватися блокпости за рахунок підрозділів внутрішніх військ (ВВ).

Рубіж військового загородження призначається, як правило, уздовж основних комунікацій, рокад, на важливих водних рубежах з метою не допустити проникнення НЗФ, ДРГ і інших злочинних елементів у визначені смуги (райони) та прикрити якомога більше важливих об’єктів шляхом виставлення на ньому засідок, постів спостереження, секретів та організації патрулювання, а також утримання резерву для негайного реагування при виявленні НЗФ, ДРГ.

Завданням підрозділу, що створює рубіж військового загородження, є недопущення несанкціонованого руху поза межами дозволених маршрутів, організація патрулювання на маршрутах органами ДАІ МВС, ВСП ЗСУ.

Група блокування (оточення). Під час вирішення спеціальних завдань щодо боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника, іррегулярними збройними формуваннями, а також його підрозділами, що опинилися (залишилися) у тилу наших військ, в умовах відсутності суцільного фронту, з метою обмеження маневру противника та уникнення з ним бою, застосовується блокування займаного ним району (ділянки) місцевості, з наступним його прочісуванням, виявленням противника, подальшим його оточенням, примушенням до складання зброї, а в разі здійснення опору – знищенням шляхом ведення активних наступальних дій.

Блокування полягає в зайнятті вигідних рубежів на місцевості, надійному перекритті шляхів можливого виходу (просочування) дрібних груп противника із району його зосередження, ізоляції району, шляхів (напрямків) зосередження (позбавлення доступу до джерел постачання, запобігання надходженню поповнення, постачання боєприпасів і зброї) з метою наступного роззброювання (полону) або знищення противника.

Блокування здійснюється шляхом зайняття визначеними підрозділами рубежів по периметру району вірогідного знаходження НЗФ. Дії з блокування плануються в тісній взаємодії з підрозділами інших силових структур.

Як правило, у внутрішньому (прикордонному) збройному конфлікті загальновійськові підрозділи беруть участь у блокуванні району (ділянки) місцевості, об’єкта, а підрозділи ВВ МВС (ДПС) проводять пошук противника в блокованому районі. Якщо не вистачає сил і засобів, механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку (прочісування) разом із підрозділами інших силових структур.

Коли в районі блокування відомі деякі місця розташування підрозділів НЗФ, складів зброї і боєприпасів, то одночасно з блокуванням усього району блокуються і ці місця (з метою унеможливлення просочування НЗФ), після чого проводиться прочісування та їх ліквідація (роззброєння).

Під час міжнародного збройного конфлікту (війни) механізовані підрозділи можуть залучатися до пошуку противника разом із підрозділами інших силових структур або проводити його самостійно.

Склад і чисельність підрозділів визначаються розміром району блокування, бойовими можливостями підрозділів, умовами місцевості, порою року і часом доби.

Район блокування поділяється на ділянки відповідальності рот, які, у свою чергу, розділяються на сектори для взводів. Район вважається блокованим, якщо між сусідніми підрозділами, розташованими по внутрішньому кільцю блокування, є вогневий і тактичний зв’язок та забезпечується суцільне спостереження місцевості.

При блокуванні підрозділам призначаються: на закритій місцевості – сектори відділенню – 100 – 150 м, взводу – 400 – 500 м, ділянка роті – до 1,5 км; на відкритій місцевості – сектори відділенню – 200 – 300 м, взводу – 800 – 1000 м, ділянка роті – до 3 км.

Бойовий порядок складається з бойових порядків підрозділів, розгорнутих на рубежі блокування і резерву. Підрозділи розгортаються за принципом оборони на широкому фронті. Залежно від умов місцевості перед рубежем блокування встановлюються пости спостереження, секрети і засідки. Для огляду місцевості та підтримки зв’язку в проміжках між військовими підрозділами, як правило, висилаються дозори.

На рубежі блокування підрозділи переходять до оборони. За наявності часу та відповідних засобів окремі ділянки місцевості перед рубежем блокування, а також стики і проміжки між підрозділами мінуються, встановлюються загородження та технічні засоби виявлення противника, які прикриваються вогнем.

Для своєчасного посилення підрозділів у батальйоні створюється мобільний резерв силою до взводу.

З метою досягнення раптовості підрозділи одночасно з декількох напрямків приховано та стрімко висуваються на бойовій техніці в зазначені сектори (ділянки) рубежі блокування, займають намічені позиції та надійно перекривають усі шляхи виходу з району, який блокується. На важкодоступні ділянки підрозділи можуть висаджуватися вертольотами як ТакПД.

Для посилення того чи іншого напрямку на рубежі блокування, а також переслідування противника, який прорвався через рубіж блокування, у ротах створюються резерви силою до 1-2 відділень, які розташовуються позаду рубежу блокування на найбільш загрозливих напрямках.

Коли не вистачає сил і засобів для суцільного блокування району розташування антидержавного збройного формування, блокуються тільки окремі напрямки, де вихід (прорив) противника може бути найбільш вірогідним. Блокування цих напрямків на рубежі блокування здійснюються заслонами силою до механізованого взводу, кожний заслін блокує ділянку місцевості.

Заслін– підрозділ, який виставляється для прикриття напрямку, на якому передбачається поява противника або виявлено його просування. Взводу (відділенню), призначеному в заслін, на рубежі блокування вказується позиція, на якій, залежності від наявного часу і передбачуваного складу противника, він переходить до оборони або виставляє спостережні пости, дозори, секрети. Проміжки прикриваються вогнем, загородженнями, виставленням охорони.

Довжина позиції може бути: на закритій місцевості – відділенню – до 250 м, взводу – до 750 м; на відкритій місцевості – відділенню – до 500 м, а взводу – до 1500 м. Інтервали між солдатами, з огляду на умови місцевості, можуть досягати 100 м, під час дій уночі вони скорочуються.

Блокування напрямку заслоном може здійснюватися з ходу або висуванням з вихідного району як на техніці, так і в пішому порядку. Підрозділи висуваються і займають позиції блокування приховано, з дотриманням заходів маскування. На позиціях можуть відриватися одиночні і парні окопи, на ділянках, що не проглядаються, встановлюються сигнальні міни.

Бойова техніка зосереджується в зазначеному районі в готовності висунутися до своїх підрозділів для підтримки їх вогнем або залишається у вихідному районі. З метою досягнення раптовості висування може здійснюватися на бойовій техніці безпосередньо на позицію. У всіх випадках озброєння, військова техніка підрозділу для захисту її та особового складу від ураження радіокерованими вибуховими пристроями, у тому числі саморобними, оснащується малогабаритними передавачами перешкод.

У разі виявлення противника заслін уживає заходів щодо його захоплення, у разі вчинення ним опору – вступає у бій. Підозрілі особи затримуються.

У разі прориву (обходу) противником заслону він, як правило, залишається на зайнятому рубежі до завершення проведення пошуку. Про напрямок прориву (обходу) і відходу противника, його склад повідомляється старшому командиру. Переслідування організовується старшим командиром із можливим залученням частини сил і засобів заслону.

Під час здійснення блокування взвод може діяти у складі основних сил роти або діяти окремо, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту або бути в резерві роти (батальйону).

Поряд із блокуванням застосовується оточення противника. Якщо місце перебування противника встановлено, то може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі з подальшою ліквідацією підрозділами, які вступили в зіткнення з ним, або підрозділами, спеціально виділеними для цього.

Оточення застосовується у випадку, коли є точні дані про місцезнаходження НЗФ, диверсійно-розвідувальних сил і інших груп противника. На відміну від блокування району блокується не район, а сам противник. Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту з противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Бойовий порядок при оточенні будується, як правило, в один ешелон і складається з груп оточення, вогневої і резерву.

Група оточення діє, як правило, у бойовій лінії пішим порядком або в бойовій лінії на БМП, БТР. При нічних діях особовий склад забезпечується освітлювальними (пізнавальними) знаками (катафотами, ліхтариками), закріпленими на спорядженні, з метою недопущення ураження вогнем своїх підрозділів. Зміна кольору сигналів здійснюється щодоби. Для досягнення раптовості підрозділи виходять на рубіж оточення, дотримуючись заходів маскування. Підрозділам, що діють в групі оточення, призначаються ділянки (сектори).

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості. Роті призначається ділянка оточення до 1000 м, взводу сектор – до 400 м, відділенню – до 100 м. Позиції підрозділів на рубежі оточення обладнуються в інженерному відношенні.

Вогнева група розташовується на відстані до 1000 м за групою оточення в готовності до подавлення і знищення вогневих засобів противника.

Резерв розміщується на найбільш імовірних напрямках прориву противника в готовності до вирішення завдань, які раптово виникають. Забезпечення відкритих флангів досягається побудовою бойового порядку підрозділів уступом, улаштуванням інженерних загороджень, посиленням спостереження і постійною готовністю до маневру резервів у бік загрозливого напрямку.

Знищення противника здійснюється безпосередньо в місцях і районах його розташування шляхом одночасного впливу на нього силами й засобами підрозділів.

Існують декілька способів завершення розгрому противника після оточення. До них належать: поступове звуження кільця з одночасним просуванням до центра всіх підрозділів, що беруть участь в оточенні; розчленування противника і знищення його частинами; сполучення звуження кільця оточення на одних напрямках із стійкою обороною на інших.

Виконання завдання блокування (оточення) НЗФ здійснюється в межах встановленого рубежу, після досягнення якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою і уточнюють завдання.

Якщо не вистачає сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ, частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього за окремим розпорядженням командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення з кожного взводу), яка перейде до виконання завдань як заслонів з метою знищення окремих груп антидержавного збройного формування, що можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Особливості блокування великих населених пунктів. Під час блокування (оточення) великих міст і населених пунктів або окремих районів міста батальйон (рота, взвод) може займати позиції на одному з двох кілець блокування (оточення), зовнішньому чи внутрішньому, або по периметру об’єкта.

Насамперед займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати майдани, перехрестя, основні вулиці, двори, проходи і дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, снайперами. Основні шляхи, де можливий рух збройних формувань, всередині міста, перекриваються посиленими механізованими взводами.

Для механізованих взводів призначаються сектори відповідальності, які включають конкретно визначені частини міста. Танки, БМП, БТР займають вогневі позиції в районі майданів і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях. Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків або горищах, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї. Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

При відмові від опору з виходом НЗФ до позицій підрозділів вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а в разі опору – знищуються.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на відстані до 2 – 3 км від околиці міста.

До тактичних прийомів, які застосовуються підрозділами для знищення противника, що перебуває в оточенні, належать: атака (штурм), фронтальний удар, повітряно-штурмова атака, атака за напрямками, що сходяться, сполучення різних видів удару і маневру.

Група, що атакує, (група захоплення) діє на БМП, БТР або в пішому порядку. Її склад визначається залежно від сил противника, його озброєння і активності. До неї можуть включатися авіанавідник і артилерійський корегувальник. Дії групи захоплення починаються негайно після завершення оточення. Атака здійснюється шляхом руху тих, хто наступає, від укриття до укриття, використовуються складки місцевості і місцеві предмети, що забезпечує скритність дій. Метою дій є одночасний вихід на відкриті ділянки місцевості всіх бойових машин на високій швидкості із завданням раптово завдати противнику вогневого удару і позбавити його можливості чинити опір. Подолання можливих загороджень здійснюється під прикриттям вогню артилерії, вертольотів, а також при взаємній підтримці вогню танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї, як і в загальновійськовому бою.

Під час розгрому оточених найперше ліквідується найбільш велике й активне формування. При діях на важкодоступній місцевості особлива увага приділяється забезпеченню флангів і веденню розвідки.

Вогнева група розташовується за бойовим порядком групи оточення в готовності до негайних дій щодо знищення противника вогнем. Резерв розміщається на напрямках можливого прориву противника з оточення.

Група пошуку та знищення. Пошук, затримка й остаточне знищення противника розпочинається після завершення блокування і знищення його основної групи. Під час проведення пошуку здійснюється ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель і інших об’єктів. Під час пошуку виявлені зброя і боєприпаси вилучаються, підозрілі особи, що вийшли на позиції підрозділів блокування, затримуються і супроводжуються до фільтраційного пункту, ті, хто чинить опір, – знищуються.

До складу групи пошуку та знищення можуть включатися підрозділи спецпризначення ВВ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.

Її головним завданням є проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлений рубіж і зайняття позицій. Проникнення здійснюється під прикриттям групи блокування (оточення) і групи забезпечення блокування з метою у першу чергу подавити осередки опору, які залишилися, надалі здійснюється пошук штабу, складів, інших можливих сховищ. Пошук може здійснюватися в одному напрямку, за напрямками, які сходяться в центрі, та розбіжними напрямками із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.

До початку пошуку в населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій робиться оголошення, у якому пропонується населенню залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).