Сучасна світова наукова фінансова думка

Багата історична спадщина фінансової науки, безумовно, створює хороше підґрунтя для сучасної фінансової думки, яка має вирішувати нині набагато складніші питання сус­пільного життя. На сьогодні фінансова наука досліджує про­цеси і явища у суспільстві, використовуючи значно вищі те­оретичні підвалини та враховуючи певні гуманістичні засади життя людини.

Центральне місце в наукових дослідженнях сучасних фі­нансистів посідають ідеї спрямування та використання фінан­сів для досягнення суспільного блага, яке повинно забезпечу­ватися за допомогою демократичних Інститутів держави та політичної волі правлячих еліт. Обов'язковою умовою для цього є розвиток приватного підприємництва та ефективних державних структур, що мають у своєму розпорядженні до­статній фінансовий потенціал.

Для сучасної фінансової науки характерно те, що вона не має ідеологічних уподобань. Йдеться про ідеалізм, матеріалізм, метафізику тощо. Основу нинішніх наукових досліджень ста­новить глибокий аналіз сучасності, який повинен визначити недоліки системи і збудувати її з урахуванням інтересів біль­шості у суспільстві, тобто з огляду на вимоги теорії суспільно­го добробуту.

Вперше основні положення теорії суспільного добробуту були розроблені італійським економістом В. Парето (1848— 1923 р.р.) Відповідно до його тверджень зміни або дії у сфері фінансів мають сенс лише тоді, коли матеріальне становище певних соціальних груп покращується без погіршення його для інших. Згідно з ідеями Парето видатки бюджету можуть зростати за певними напрямками тільки за умови, що це не зашкодить іншим напрямкам.

Фінанси у системі Парето відіграють роль регулятора сус­пільного добробуту, механізму, за допомогою якого можна створити умови для поліпшення добробуту всіх. Парето ствер­джує, що коли існує великий розрив між багатими і бідними, то доцільно фінансовими методами здійснити перерозподіл на користь бідних верств населення. Мається на увазі, що при одних і тих же ресурсах можна збільшити добробут одних верств населення, не погіршуючи добробут інших.

З оптимуму Парето випливає декілька дуже важливих вис­новків, що мають для фінансової науки першорядне значення. Так, усілякі зміни або реформи в фінансовій сфері недоціль­ні, якщо вони не покращують життя населення, простіше ка­жучи, вони соціальне безперспективні і не принесуть користі суспільству.

Інший висновок із концептуальних положень Парето сто­сується морально-етичних аспектів фінансової науки. Ця проблема розглядається вперше, її суть полягає в тому, що всі фінансові явища і процеси повинні мати хороше моральне підґрунтя, в іншому разі вони матимуть руйнівний характер. Суть сказаного полягає в тому, шо всякі дії держави, під­приємця, людини повинні враховувати інтереси людини. Словом, одна особа не може шкодити іншій або жити за її рахунок. Моральний бік фінансової діяльності будь-якого суб'єкта в сучасній фінансовій практиці набуває глибшого змісту, а в науці — всебічного дослідження. Дуже важливим для сучасної фінансової науки є дослідження про функціону­вання фінансів в умовах демократичного середовища. Відомо, що в демократичному суспільстві прийняття управлінських рішень в галузі фінансів має свої проблеми, їхня суть полягає а тому, що кожна юридична чи фізична особа може впливати на ті чи інші процеси в галузі фінансів на всіх стадіях їх реалізації. На практиці трапляються непоодинокі випадки, коли в деяких демократичних державах питання податків або видатків можуть вирішуватися або вирішуються на всенарод­них референдумах.

Фінансові програми політичних партій або об'єднань сут­тєво впливають на результати виборів і розстановку політич­них сил у державі. З огляду на це фінанси стають проміжним, але дуже впливовим інструментом між економікою та політи­кою, вони впливають на співвідношення центру, регіонів і місцевого самоврядування.

Питання про співвідношення демократії і фінансів дослід­жують багато вчених-фінансистів, проте нині найяскравішим представником в цьому напрямку слід вважати американського вченого Дж. Бюкенена. Його наукові праці "Державні фінан­си в демократичному процесі" (вийшла в 1967 р.) і "Попит та пропозиція суспільних благ" (1972 р.) е одними з фундамен­тальних робіт у сучасній світовій фінансовій думці. Він справед­ливо наголошує, що Його попередниками були вчені, пред­ставники Швеції Е. Ліндаль і К. Віксель. Це справедливо, оскільки шведські вчені ще на початку століття довели, що фінанси справляють величезний вплив на економічні й соціальні процеси в державі. Ліндаль і Віксель були теорети­ками шведської моделі фінансової системи, яка й забезпечи­ла соціальний мир та економічний розквіт держави.

Дж. Бюкенен досліджував передусім поведінку як окремих громадян, так і політичних груп і партій при прийнятті рі­шень щодо кількісних і якісних параметрів державних доходів та видатків. Так, наприклад, які податки за можливості віль­ного вибору можуть сплачувати платники. За цикл робіт із розробки теорії суспільного вибору та методів прийняття фі­нансових рішень Бюкенену в 1986 р. була присуджена Нобе­лівська премія.

До числа яскравих робіт із питань фінансів належить мо­нографія М. Фрідмена "Податкові обмеження і зростання дер­жави", яка вийшла в 1978 році. У ній дуже стисло та обґрунтовано викладено суть податків і їхній зв'язок з економічним розвитком держави. По суті, це теоретичне обґрунтування ево­люції податків в сучасних умовах.

Характерною рисою сучасної фінансової науки в світі є насамперед плюралізм поглядів при єдиних методологічних підходах до аналізу явищ суспільного життя. Плюралізм є гарантією знаходження найраціональніших рішень. Не можна не звернути увагу на постійний прагматизм досліджень із по­зицій суспільних інтересів. Фінансова наука в працях зарубіж­них вчених позбавлена ідеологічних нашарувань, примітивних класових та старомодних уявлень про експлуатацію народних мас, роль держави тощо,

Зарубіжній фінансовій науці притаманна висока етика на­укової полеміки, суперечливість і багатоваріантність науково­го пізнання сьогодення, плюралістичне змагання ідей та піз­навальних підходів.


Наши рекомендации