Підзвітність ЗМІ суспільству і медіа критиці

Проблема соціальної відповідальності масмедіа нерозривно пов’язана з проблемою їх підзвітності . Ідеї соціальної підзвітності ЗМІ , які отримали визнання в країнах зрілої демократії , невідомі значній частині вітчизняних медійних професіоналів або вкрай не - популярні в їхньому середовищі.

Закономірне питання про те , яким чином громадяни можуть здійснити свої права спостереження за засобами масової інформації та забезпення підзвітності преси за соціальні наслідки її діяльності. У працях зарубіжних теоретиків присутні різні трактування проблеми підзвітності ЗМІ. «Розширювальний » підхід до підзвітності преси та журналістів проявився у виділенні чотирьох видів відповідальності: політичної ( за дотримання законів і приписів регулюючих органів) ; ринкової ( за слідування ринковим « правилами гри » ) ; публічної ( за облік і дотримання прав та інтересів медійної аудиторії , громадян і суспільства в інформаційній сфері ) ; професійної ( перед професійною корпорацією за дотримання внутрішньо-корпоративних стандартів і правил , вироблених журналістським співтовариством у цілому і конкретними медійними організаціями зокрема).

У світовій практиці існують різні види підзвітності ЗМІ. Х.М. Десантес і К.-Ж. Бертранд виділяють в цілому понад 30 видів внутрішньо-корпоративної і публічної підзвітності ЗМІ і журналістів. Поряд з різними формами власне внутрішньо-корпоративної підзвітності журналістів , видавців , медійних організацій сьогодні в закордонній практиці існують форми , що забезпечують поєднання всередині корпоративної та публічної підзвітності . Це відноситься до діяльності рад преси , спеціальних комісій та відділів з прийому та розгляду скарг та звернень від читачів , радіослухачів , телеглядачів (наприклад , британської Комісії зі скарг на пресу - РСЗ ) . Такі органи , створювані журналістськими і видавничими корпораціями і деякими медійними організаціями , можуть включати до свого складу представників громадськості.

Як правило , регулюючі органи та інстанції - ради і комісії з преси , омбусмени , наглядові ради здійснюють прийом і розгляд індивідуальних скарг громадян лише по окремих аспектам діяльності ЗМІ . Вони реагують на обмежений набір порушень преси, в основному на недотримання професійних стандартів фактичної точності інформації та втручання журналістів в особисте життя людей. Значна ж частина скарг, що надходять з різних причин відхиляється задовго до розгляду , в результаті чого діяльність цих структур не забезпечує повну реалізацію та захист прав аудіторії , а їх роль у забезпеченні публічної підзвітності преси та журналістів обмежена .

Велике журі Росії , яке приймає і розглядає заяви журналістів та їх організацій , а також юридичних і фізичних осіб за фактами « конфліктних ситуацій морально- етичного характеру , що виникають в журналістській діяльності у зв'язку з виконанням журналістських професійних зобов'язань». Велике журі , покликане поєднувати у своїй діяльності внутрішньо-корпоративну підзвітність з публічною, розглянуло ряд скарг на друковану та електронну пресу і прийнялоло всього 25 постанов компромісного характеру, що містять оцінку конкретних професійних дій журналістів.

Незважаючи на те , що створення такого журі та його діяльність представляють собою значимий крок до розвитку публічної підзвітності російських ЗМІ , необхідно визнати , що масштаби і ефективність його діяльності поки що не відповідають масштабу проблем , характерних для нинішнього етапу взаємин засобів масової інформації і російського суспільства.

У країнах Західної Європи діють спостережні органи , що приймають участь від імені громадськості у регулюванні діяльності громадських організацій. Не заперечуючи їх позитивної ролі , слід визнати , що вплив цих органів найчастіше виявляється недостатньо , щоб нейтралізувати негативні тенденції у діяльності громадських організацій мовлення, наприклад , пов'язані з прогресуючою комерціалізацією мовлення . У зарубіжній практиці існують різні форми публічної підзвітності ЗМІ та журналістів (наприклад , публікація регулярних відкритих звітів перед телеглядачами і радіослухачами , як це робить громадська мовна корпорація Бі -Бі -Сі )