Поняття статусу особи, основні моделі
4 моделі, які застосовуються при регулюванні конституційно-правового статусу особи:
1. Західна (ліберальна). В її межах основний акцент ставиться на природних правах людини, різниця між правами людини та громадянином обумовлюються тим що права людини наявні у людини від народження, а права громадянина існують у зв’язку із наявністю правового зв’язку особи та держави. Таким чином різниця в об’ємі прав людини та громадянина пов’язані тим що громадянину належать політичні права, в той час як людині ці права не належать.
Відповідно до неї права людини обмежуються в тому випадку, коли її реалізація призводить до порушення прав 3 осіб, шкоди здоров’ю, моральності суспільства.
2. Марксистська(колективістська) – пріоритет інтересів суспільства, держави, пануючого класу над інтересами конкретної особи. Існує значний розрив між правами громадянина, та правами іноземців. Зокрема іноземці позбавлені ряд економічних прав.
Є окрема категорія права: права трудящих. Якщо при ліберальній моделі обов’язки особи сформульовані лаконічно та за об’ємом є значно менші ніж права, то при колективістській моделі передбачається наявність широкого кола обов’язків, в тому числі морального характеру
3. Мусульманська. Особливість обумовлена впливом на неї законів Шаріату. Таким чином ця модель виходить з пріоритету обов’язків щодо права. Обов’язки розглядаються не з точки зору міри необхідної поведінки відносно держави, а з точки зору обов’язків перед Аллахом.
Принципи К-П статусу в цій моделі мають особливості тлумачення пов’язані з наявністю застережень релігійного характеру. Наприклад, принцип рівності жінки та чоловіка тлумачиться в контексті законів Шаріату, що відрізняється від аналогічного принципу, що існують в ліберальній. За мусульманським правом людина не вільна розпоряджатися собою, всі дії передбачені Аллахом. Таким чином обмеження прав людини пов’язане з релігійними канонами. При даному підході права людини залежать від її приналежності до певної віри.
4. Звичаєва модель. Право не може бути реалізоване поза межами спільноти.
Структура К-П статус особи:
1. Конституційні права та свободи
2. Обов’язки
3. Принципи К-П регулювання К-П статусу особи
4. Гарантії К-П статусу
5. Громадянство.
Принципи:
1. Принцип свободи. Реалізація свободи однієї людини не повинна призводити до заподіяння шкоди іншим особам.
Юридичний моралізм. Обмеженню підлягають ті права, щодо яких в суспільстві існує категоричне негативне ставлення. Таким сином критерієм виступає інтенсивність почуттів, які викликає у суспільства те чи інше явище.
Юридичний патерналізм – держава обмежує реалізацію певних прав з метою захистити особу від самої себе. Залежить від ступеня шкоди та процент можливого ризику, поінформованістю особи про небезпеку
2. Принцип рівності. Розглядається в контексті формально та фактичної(забезпечується диференціацію правового регулювання(означає, що створюється спеціальні норм для окремих категорій населення) та позитивною дискримінацією - надання переваг певним етнічним чи соціальних групам населення, які в минулому зазнавали утисків внаслідок чого фактично були позбавлені рівних стартових можливостей.
Люстрація – обмеження прав людини яке застосовується у зв’язку з тим, що особа в минулому виконувала репресивні функції в органах державної влади за часів тоталітарних режимів.
Формальна рівність реалізується через рівність прав та свобод, рівність обов’язків, рівність перед законом, рівність перед судом.
3. Взаємообумовленості прав та обов’язків. На відміну від принципу свободи та рівності цей К-П принцип в більшості конституцій прямо не закріплюється, однак він може бути виведений в процесі здійснення тлумачення конституції. Там, де цей принцип передбачений на конституційному рівні, як правило стосується можливістю реалізації права лише після виконання обов’язку.
4. Принцип поєднання індивідуальних та суспільних інтересів
5. Принцип непорушності прав людини та громадянина.