Службова недбалість та службове підроблення

Службове підроблення (ст. 366 КК) – це складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Службове підроблення полягає в умисному перекручуванні істини в офіційному документі, яке вчинене службовою особою, що діяла при цьому з використанням свого службового становища. Під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Службове підроблення часто вчинюється в сукупності з іншими злочинами.

Службова недбалість (ст. 367 КК) характеризується тим, що службова особа не виконує або неналежним чином виконує свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що заподіює істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. Службова недбалість може виражатися у формі невиконання службових обов’язків (невиконання службовою особою дій, які обов’язкові для виконання нею за службою, тобто службова особа повністю не виконує свої обов’язки) або неналежного виконання службових обов'язків (службова особа виконує свої обов'язки не так, як того вимагають інтереси служби). Діяння, яке полягає у невиконанні чи неналежному виконанні професійних функцій не може розцінюватись як службова недбалість (наприклад, коли лікар призначає неправильне лікування або хірург проводить невдалу операцію). Якщо службова особа мала недостатню кваліфікацію, або з інших обставин, що не залежать від неї, не змогла належним чином виконати свої обов’язки, її дії у зв’язку із відсутністю вини не можуть утворювати склад службової недбалості.

Службова недбалість вчинюється тільки з необережності. Цей злочин характеризується тим, що службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення, або службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити.

Питання до самоконтролю:

1. Надайте визначення кримінального права.

2. Вкажіть особливості предмету та методу правового регулювання кримінального права.

3. Охарактеризуйте кримінальний закон України.

4. Сформулюйте поняття і ознаки злочину за законодавством України.

5. Надайте визначення кримінальної відповідальності.

6. Вкажіть, що є підставою кримінальної відповідальності, та дайте визначення цього поняття.

7. Охарактеризуйте склад злочину, визначте його елементи та ознаки.

8. Що є покаранням та які його цілі?

9. Як побудована система покарань за законодавством України?

10. Надайте загальну характеристику злочинів у сфері господарської діяльності.

11. Які види злочинів у сфері господарської діяльності передбачені діючим законодавством?

12. Як визначається розмір заподіяної шкоди у злочинах у сфері господарської діяльності?

13. Назвіть, що таке корупція та які існують корупційні злочини.

14. Надайте загальну характеристику злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

15. Які види зловживання владою або службовим становищем передбачені кримінальним законодавством України?

16. Які види перевищення влади або службових повноважень передбачені кримінальним законодавством України?

17. Які види підкупу передбачені кримінальним законодавством України?

18. Що таке неправомірна вигода?

19. Що таке службова недбалість?

Тестові завдання:

1. Ким приймається кримінальний закон:

а) Верховною Радою України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Президентом України;

в) Міністерством юстиції України.

2. Не є ознакою злочину:

а) винність;

б) караність;

в) доказанність;

г) протиправність діяння;

д) суспільна небезпечність.

3. Підставою кримінальної відповідальності є:

а) вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК;

б) досягнення віку кримінальною відповідальності;

в) наявність кримінальних правовідносин.

4. Елементами складу злочину є:

а) об’єкт;

б) формальна сторона;

в) суб’єктивна сторона;

г) матеріальна сторона;

д) об’єктивна сторона;

е) суб’єкт.

5. Мета покарання:

а) навчання засудженого;

б) кара;

в) запобігання вчинення нових злочинів засудженим;

г) виправлення засудженого;

д) приниження гідності засудженого;

е) завдання фізичного страждання засудженому.

6. Яке покарання не належить до основного:

а) позбавлення волі;

б) конфіскація майна;

в) громадські роботи;

г) довічне позбавлення волі.

7. Суб’єктивна сторона злочинів у сфері господарської діяльності виявляється в формі:

а) умислу чи необережності;

б) умислу;

в) необережності.

8. Службовою особою є:

а) представник влади – особа, яка постійно або тимчасово перебуває на службі в органах державної влади або управління чи місцевого самоврядування і здійснює функції зазначених органів;

б) особи, які обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, службові посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків;

в) особи, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки за спеціальним повноваженням;

г) усі перераховані вище особи.

Правові задачі

1. М., перебуваючи у стані сп’яніння, вирішив покінчити життя самогубством. Для досягнення цієї мети він угнав пустий автобус і на значній швидкості спрямував його на товсте дерево. Внаслідок зіткнення М. дістав тяжке тілесне ушкодження, пошкодив автобус, заподіявши автопідприємству значні матеріальні збитки.

Ознайомтеся із ст.ст.121, 194, 289 КК. Чи є дії М. злочинними?

2. Художник Г. у вересні 2012 р. виготовив кліше для друку грошей номіналом 20 гривень. Після цього він запропонував З. виготовити прес для друку підроблених гривень. Той виготовив і передав Г. прес. У кінці жовтня 2012 р. Г. у себе на квартирі надрукував 10 банкнот на суму 200 гривень і наступного дня розплатився ними за покупки в магазині, але касир виявила, що гривні підроблені, і Г. було затримано.

Ознайомтеся із ст.ст.190, 199 КК. Чи підлягають Г. й З. кримінальній відповідальності?

3. Кандидат медичних наук, висококваліфікований лікар-хірург І. після проведення операцій приймав від родичів оперованих «подарунки» (спиртні напої, гроші тощо).

Варіант. І. часто погоджувався на проведення складних операцій лише після того, як одержував від хворих або їхніх родичів гроші.

Чи є в діях І. ознаки злочину «отримання неправомірної вигоди»?

4. За привласнення чужого майна в особливо великих розмірах Г. засуджено до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Серед майна був жилий будинок у сільській місцевості, в якому Г. та його сім`я постійно проживали.

Чи підлягає конфіскації такий будинок?

5. Керівник підприємства "Сервіз" К. за домовленістю з іншими посадовими особами, представив у банк помилкову інформацію про економічний стан підприємства, для одержання кредиту, який був наданий.

Вирішить питання про відповідальність К.

Список літератури

Нормативна література

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. - №9-10, №11-12, №13. – Ст. 88.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11.07.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 3-4. – Ст. 21.

5. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 р. № 3206 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 40. – Ст. 401.

6. Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.04.1996 р.

7. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 р.

8. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 р.

9. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 р.

10. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р.

11. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 р.

12. Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 15.04.2005 р.

13. Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 р.

Обов’язкова література

1. Андрушко П.П. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика: Навч. посіб. / П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська. – Київ, 2006.

2. Берзін П.С. Наслідки у складах злочинів у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: навч. посіб. – К., 2007. – 392 с.

3. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. – К., 2006. – 568 с.

4. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Х., 2001. – 384 с.

5. Денисова Т.А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз. – Запоріжжя, 2007. –340 с.

6. Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: монографія. – К., 2006.

7. Кривоченко Л.М. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості у Кримінальному кодексі України: монографія. – К., 2010. – 120 с.

8. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х., 2010. – 456 с.

9. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х., 2010. – 608 с.

10. Локтіонова В.В. Закон України про кримінальну відповідальність: навч. посіб. – Кременчук, 2011. – 356 с.

11. Меркулова В.О. Кримінальна відповідальність: окремі теоретичні та соціально-правові аспекти: монографія. – О., 2007. – 225 с.

12. Мирошниченко Н.А. Состав преступления. Текст лекций. – О., 2007. – 74 с.

13. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. – К., 2006. – 704 с.

14. Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: монографія. – К., 2008. – 368 с.

15. Пономаренко Ю. А. Виды наказаний по уголовному праву Украины : монографія. – Х., 2009. – 344 с.

16. Романюк Б.В. Законодавство України та зарубіжних країн щодо протидії корупції. Міжнародний досвід боротьби з корупцією: монографія. – К., 2010.

17. Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / за ред. В.О. Навроцького. – К., 2013. – 712 с.

18. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів вищ. навч. закл. 2-ге вид., допов. і переробл. – К., 2009. – 512 с.

Глосарій

кримінально-правова норма – це різновид правової норми, яка закріплює, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами, та які заходи можуть бути застосовані за їх вчинення;

кримінальні правовідносини – це певні юридичні відносини, які виникають з моменту, коли особа вчинила злочин, між нею та державою, в особі уповноважених органів, та які врегульовані нормами кримінального права;

злочин – це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину;

склад злочину – це законодавчо визначена сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, наявність яких є підставою кримінальної відповідальності;

покарання – це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого;

службова особа – це особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймає в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконує такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів;

неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав;

корупція – це використання певною особою наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.