Соціальна політика зі створення умов
для реалізації соціального потенціалу людини:
- розширення, поглиблення суспільного поля для реалізації творчого соціального потенціалу людини, свободи вибору нею способів і форм самореалізації у сфері соціального буття, збагачення змісту і напрямів альтернативної діяльності в процесі соціального, суспільного розвитку;
- досягнення в суспільстві соціальної злагоди в процесі суспільного розвитку на основі сталих процесів – соціальної структурованості, соціального миру та співробітництва, соціального партнерства як різних класів, соціальних груп, прошарків суспільства, так і суб’єктів соціального регулювання, ринку;
- утвердження в суспільстві соціальної справедливості як важливої суспільної цінності, без здійснення якої неможливий повноцінний соціальний та економічний розвиток суспільства, свободи, задоволення соціальних потреб та інтересів людини, створення умов для соціальної безпеки;
- формування в суспільстві нової соціальної культури, яка ґрунтувалась б на новій парадигмі базисних морально етичних, соціальних цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій.
Соціальна політика
як чинник розвитку суспільних, соціальних відносин:
- формування та розвиток соціально-ринкових відносин, соціально орієнтованого господарства, за яких економічна свобода ринку спрямовувалася б на посилення соціальної безпеки людини і суспільства, соціальної захищеності особистості, її незалежності від держави;
- розвиток соціально-класових відносин, в основі яких лежать становлення різноманітних елементів нової соціально-класової структури суспільства, і формування середнього класу як чинника соціально-політичної та економічної стабільності суспільства, створення умов для функціонування динамічних процесів соціальної мобільності;
- розвиток етнонаціональних відносин, на основі зваженої етнонаціональної політики, основна мета якої полягає в забезпеченні умов вільного розвитку народів України;
- розвиток сімейно-шлюбних відносин, спрямованих на зміцнення соціальних, духовних, моральних, матеріальних підвалин сім’ї, ефективного виконання нею репродуктивної, виховної, економічної, соціальної функції;
- розвиток територіально-поселенських відносин, регулювання соціально-просторових форм організації суспільства, а також міграційних процесів;
- розвиток соціально-демографічних відносин на основі здійснення активної демографічної політики, головними завданнями якої є забезпечення розвитку народонаселення, зниження смертності в усіх вікових групах населення;
- регулювання соціально-трудових відносин і, насамперед, ринку праці та зайнятості населення з метою підвищення ефективності використання трудового потенціалу, забезпечення продуктивності зайнятості, скорочення прихованого безробіття, створення нових і ефективне використання наявних робочих місць;
- регулювання міграційних процесів з метою захисту національного ринку праці та інтересів громадян України, які працюють за її межами, сприяння процесу репатріації, повернення депортованих в Україну;
- здійснення захисту трудових прав громадян, насамперед права на безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної за законом; законодавче врегулювання системи державного нагляду та контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про працю;
- реалізація соціальної політики в галузі охорони праці, основними завданнями якої є створення безпечних умов праці на виробництві, суттєве зниження рівня робочого травматизму та професійних захворювань, поліпшення стану гігієни праці та виробничого середовища;
- розвиток відносин соціального партнерства з метою утвердження в суспільстві соціальної злагоди, громадянського миру й демократії.
Соціальна політика