Дієздатність, правоздатність, деліктоздатність, право- суб’єктність, юридичні факти.

1. Поясніть поняття дієздатність, правоздатність, деліктоздатність, правосуб’єктність, юридичні факти.

2. Порівняйте

А правоздатність і дієздатність Б юридичні дії та події В юридичні та фізичні особи Г загальну, галузеву та спеціальну дієздатність

3. Наведіть приклади юридичних фактів, що вам траплялися в житті. 4*. Висловіть свою думку щодо доцільності зниження (або підвищен­ня) віку набуття особою повної дієздатності.

§ 29. Правосвідомість

1. Поняття та види правосвідомості.

Людина — свідома істота. У своєму житті вона сприймає навко­лишній світ, оцінює його, виробляє власні погляди на все,тцо її ото­чує, з чим вона має справу. Не є винятком і право, правовідносини, правові норми.Сукупність ідей, теорій, відчуттів, емоцій, погля­дів тощо, у яких відображається ставлення людини, соціальної групи, суспільства в цілому до існуючого або бажаного права, форм і методів правового регулювання, називають правосві­домістю.

Правосвідомість є лише однією з форм суспільної свідомості, вона існує разом із політичною, моральною, релігійною свідомістю та взаємодіє з ними. Правосвідомість відтворює життя суспільства й формується ним. Саме тому вона обумовлена рівнем соціально- економічного розвитку, особливостями історичного розвитку, рів­нем культури суспільства. Правосвідомість включає різноманітні елементи — ідеї, теорії, почуття, емоції, погляди та інші компонен­ти. Носіями правосвідомості є різні суб’єкти права й різні соціаль­ні групи. Вона суттєво впливає на дії суб’єктів права в певних си­туаціях, орієнтує їх у різноманітних правових ситуаціях, допомагає їм робити вибір, обирати варіанти поведінки.

Визначають декілька видів правосвідомості. Передусім можна розрізнити види правосвідомості залежно від її носія. Адже певну правову свідомість має кожна людина — це буде індивідуальна правосвідомість. Свої погляди на право має й кожна соціальна гру­па — розуміння й ставлення до права учнів молодшої школи та старшокласників буде відрізнятися, так само неоднаковим буде ставлення до права професійних юристів і представників інших професій. Іноді суттєво відрізняється правосвідомість представни­ків різних регіонів держави, різних національних або релігійних груп тощо. Такий вид правосвідомості називають груповим. Однак при всій різниці правової свідомості представників різних соціаль­них груп у будь-якій державі поступово формується правосвідо­мість, яка характерна для більшості населення держави. Правосві­домість, яка притаманна більшості населення певної держави, на­зивають масовою (суспільною) свідомістю.

Крім цього, правосвідомість поділяють на звичайну (повсяк­денну), професійну (спеціалізовану) та наукову (теоретичну). Зви­чайна правосвідомість характерна для більшості населення. Вона формується під впливом повсякденного життя людей, які не пов’язані професійно з правом, не мають спеціальної юридичної освіти. Для осіб, які мають більш високий рівень професійної під­готовки в галузі права, достатній професійний досвід у цій галузі, передусім юристів-практиків, характерним є професійний рівень правосвідомості. Вони володіють достатнім рівнем знань про пра­во, а також досвід застосування цих знань у повсякденному житті. Існує ще один рівень правосвідомості — науковий (або теоретич­ний), який притаманний для спеціалістів-науковців у галузі права, які ведуть наукові дослідження, професійно вивчають право. їхні дослідження стають основою для подальшого розвитку права, а іноді впливають і на формування інших рівнів правосвідомості.

$

2. Структура правосвідомості.

Правосвідомість є досить складним явищем, яке має певну структуру.

Правова ідеологія — це сукупність правових поглядів, ідей, ідеалів, принципів, понять, які засновані на певному соціальному досвіді й наукових знаннях і можуть бути закріплені в діючій сис­темі права й законодавства. Так, до правової ідеології належать принципи права в цілому й окремих його галузей; поняття, якими користуються правознавці; теорії, які покладено в основу системи правових норм. При цьому більшість елементів правової ідеології закріплюють у правових нормах.

Правова психологія включає почуття, емоції, настрої, які лю­дина, суспільство відчуває щодо правових норм, правових відносин, інших явищ правового життя суспільства. Хоча правова психологія безпосередньо не закріплена в правових нормах, вона може впливати на розвиток правової системи. Так, саме під впливом настроїв су­спільства було прийнято рішення про посилення відповідальності за торгівлю людьми, більшість населення схвально сприйняла прийняті рішення про боротьбу з курінням, про запровадження більш жорст­ких санкцій щодо порушників Правил дорожнього руху.

Між цими двома компонентами правосвідомості виникає взаєм­ний вплив. Правова ідеологія дає певні орієнтири для правової психо­логії, саме її складові — теорії, ідеї, принципи — стають об’єктом оці­нювання з боку правової психології. У свою чергу, правова психологія значною мірою визначає напрям і шляхи розвитку правової ідеології.

3. Правова культура.

Правова культура — система духовних і матеріальних цінно­стей у сфері функціонування права. При цьому необхідно зазна­чити, що потрібно розрізнятиправову культуру особистості й пра­вову культуру суспільства.

Правова культура особистості включає знання, уміння, навички, емоції та проявляється в правомірній діяльності й поведінці особи.

Показниками правової культури особи є передусім знання та розуміння права. Також правову культуру визначає повага до пра­ва, яка базується на власному переконанні особи. Виявом культури є правова активність особи, а також звичка діяти відповідно до норм права.

Правова культура суспільства визначається рівнем правосвідо­мості громадян і посадових осіб, рівнем їхнього переконання в не­обхідності діяти відповідно до вимог правових норм. Однак право­ва культура суспільства визначається не лише правосвідомістю окремих осіб, а й рівнем досконалості законодавства держави, тим, наскільки воно досконале, справедливе, науково обґрунтоване. Правова культура визначається також рівнем законності та право­порядку, який існує в державі, рівнем й ефективністю роботи пра­воохоронних органів.

Так само, як і в правосвідомості, визначають два рівні правової культури. Один рівень правової культури — звичайний, який прита­манний для більшості населення. Він обмежується загальними знаннями про право та його норми. Другий — професійний рівень. Він виникає в людей, які професійно займаються правом, — юрис­тів. їм властиві більш глибокі й упорядковані знання в галузі права.

Систему заходів, які здійснюють державні та недержавні ор­гани й організації, спрямовані на формування в громадян належ­ного рівня правосвідомості й правової культури, називають пра­вовим вихованням. Для реалізації завдань правового виховання
використовують засоби масової інформації — статті в газетах і жур­налах, телевізійні та радіопередачі, спеціальні сайти в мережі Інтернет. Виходить друком чимало юридичної літератури для різних категорій населення — від дітей до професійних юристів. Працівники правоохоронних органів, інші юристи зустрічаються з населенням, насамперед із молоддю, знайомлячи зі своєю роботою, з нормами права тощо.

Важливою складовою правового виховання є правова освіта, що має забезпечити ознайомлення громадян з основами законо­давства відповідної держави, їхніми правами й обов’язками, поряд­ком їх використання та захисту. При цьому треба зазначити, що в Україні правова освіта здійснюється відповідно до Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Прези­дента України. З метою виконання завдань правової освіти в шко­лах запроваджено вивчення правознавства, проводять різноманітні заходи — олімпіади, турніри, конкурси. Заходи з правової освіти проводять навіть у дошкільних навчальних закладах.

У будь-якому суспільстві формується правова свідомість. Залежно від носія, розрізняють індивідуальну, групову й суспіль­ну правосвідомість. Правосвідомість може мати побутовий, про­фесійний та науковий рівень.

Елементами правосвідомості є правова ідеологія та правова психологія, які розкривають різні види свідомості.

З метою формування високої правосвідомості, правової куль­тури в державі створено систему правового виховання, складовою якого є правова освіта.