Глобальні проблеми людства.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Проведення занять з студентами МНАУ

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Тема № 4. «Соціально-політичні небезпеки, їх види та характеристики»

Навчальна мета: ознайомити студентів з глобальними проблемами людства, соціально-політичними конфліктами з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження, класифікацією об’єктів щодо забезпе-чення захисту від терористичних дій, сучасними інформаційними технологія-ми та безпекою життєдіяльності людини, особливістю впливу інформаційно-го чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства, соціальними факто-рами, що впливають на життя та здоров’я людини

Час: 2 години.

Місце проведення: аудиторія.

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

Література:1. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / О.С. Баб’як, О.М. Сітенко, І.В. Ківва та ін. – Х.: Ранок, 2000. – 304 с. 2. Заплатинський В. М. Полімовний тлумачний словник з безпеки. Підручник. – К.: Центр уч-бової літератури, 2009. – 120 с. ISBN 978-911-01-0002-1. 3. Заплатинський В., Матис Й. Безопасность в эру глобализации. Монография. – ЦУЛ, 2010.- 142. 4. Іванова І.В., Заплатинський В.М., Гвоздій С.П. "Безпека життєдіяль-ності" навчально-контролюючі тести. – Київ: "Саміт-книга", 2005. – 148 с. 5. Импульсная техника пожаротушения и многоплановой защиты. Изд.3-е, с изм. и доп./ Сост. В.Д.Захматов, А.С. Кожемякин. – Черкассы: ЧГТУ, 2002. – 31 с. 6. Кулалаєва Н.В., Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д., Ручні та пересувні засоби пожежогасіння: основні типи, будова та безпечне використання. Нав-чальний посібник. Київ, 2011.– 189 с. 7. Кулешов Н.І., Уваров Ю.В., Олейник Є.Л., Пустомельник В.П., Єгурнов Ф.І. Пожежна безпека будівель та споруд. – Харків, 2004. – 271 с. 8. Літвак С. М., Михайлюк В. О. Безпека життєдіяль-ності. Навч. посібник. Миколаїв. - ТОВ “Компанія ВІД”. – 2001. – 230 с.

Порядок проведення занять.

Організаційний момент – 3 хв.

- перевіряю присутніх;

- оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

Викладення матеріалу теми - 72 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Глобальні проблеми людства.

2. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.

3. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.

4. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини.

5. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

3. Підведення підсумків – 5 хв.

- оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

- указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

1. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ре-сурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядер-ної війни.

2. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення.

3. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.

4. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини.

5. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

6. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та нарко-манія. Зростання злочинності як фактор небезпеки.

7. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у лю-дей, що знаходяться в районі НС.

Глобальні проблеми людства.

Гострі глобальні проблеми активно вивчали провідні вчені світу (політологи, соціологи, демографи, економісти, географи, біологи, математики та ін.). їх зусиллями наприкінці 60-х на початку 70-х років XX ст. сформувалася нова міждисциплінар-на наука - глобалістика.

Проте перші наукові передбачення таких проблем були зроблені значно раніше. «Батьком» глобалістики можна вража-ти англійського вченого-монаха Т.Мальтуса, який ще на почат-ку XIX ст. проаналізував глобальну проблему зростання народо-населення.

У другій половині XIX ст. з'явилося багато праць учених, що стосувалися взаємовідносин суспільства і природи. Теоретичні основи сучасної глобалістики заклали на початку XX ст. фран-цузький учений Теяр де Шарден та український учений В.І. Вернадський, котрі розробили вчення про «ноосферу» - як сфе-ру панування розуму на нашій планеті.

Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «глобус» - земля, зем-на куля) позначаються найважливіші і настійні загальноплане-тарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в ціло-му.

Усі глобальні проблеми (звичайно, умовно) можна поділити на:

1. Політичні проблеми.Найнебезпечнішими для людства є:

А) Війни та гонка озброєнь в глобальному масштабі.

Б) Економічні і політичні протистояння Сходу і Заходу, Півночі та Півдня.

В) Регіональні релігійні і військово-політичні конфлікти в Європі, Азії та Африці.

Упродовж багатьох століть на політичний розвиток людсь-кого суспільства впливали дві протилежні тенденції – створен-ня світових імперій та національних держав. Тривалий час ін-теграційні процеси, яких вимагав розвиток світового господ-дарства, йшли шляхом створення велетенських наддержав - імперій. У таких державах можна було мобілізувати великі тру-дові і фінансові ресурси, створити місткий внутрішній ринок.

Але поступово почала домінувати тенденція створення по-рівняно невеликих держав на національній основі, яка оста-точно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямків світово-го політичного розвитку постійно призводила до виникнення спочатку міжплемінних, а потім міжнаціональних суперечнос-тей, які дуже часто вирішувались за допомогою воєн.

Саме світові війни, до яких були залучені людські і матеріа-льні ресурси більшості країн світу, показати, що світові проб-леми, насамперед політичні, треба якось вирішувати. Для цьо-го після Першої світової війни була створена Ліга Націй, а після Другої світової - Організація Об'єднаних Націй. Проте, проти-стояння упродовж 1920 - 80-х років двох військово-політичних блоків (що отримало назву протистояння Сходу і Заходу) приз-вели до небаченої у світі гонки озброєнь і нарощування арсена-лів зброї масового знищення, насамперед ядерної. Це постави-ло людську цивілізацію на грань фізичного самознищення, бо використання навіть частини ракетно-ядерного потенціалу двох наддержав того часу, СРСР і США, могло викликати лан-цюг екологічних катастроф, що отримали назву "ядерної зими".

Зараз більшість регіональних конфліктів виникає на націо-нальній або релігійній основі. Особливо небезпечною є широка смуга регіональних конфліктів, що виникла на південних ме-жах колишньої світової соціалістичної системи. Вона простяг-нулась від Південної Європи до Центральної і Південної Азії. Постійно спостерігається протистояння між християнським та мусульманським світом. У багатьох мусульманських країнах посилюються ісламський фундаменталізм, який становить сут-тєву загрозу для міжнародної стабільності.

Регіональні конфлікти часто породжують ще одну важливу сучасну проблему - міжнародний тероризм. Щоб досягти своєї мети, ворогуючі сторони часто вдаються до захоплення заруч-ників, вибухів у літаках, поїздах, супермаркетах та інших міс-цях масового скупчення людей.

Вирішення проблеми регіональних конфліктів можливе ли-ше при усуненні їх причин, які найчастіше полягають в існу-ванні тоталітарних режимів, національному, релігійному і соці-альному гнобленні.

2. Екологічні проблеми.Знищення природних ресурсів. Забруднення навколишнього середовища. Збіднення генофон-ду Землі.

В останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Створення ж штучного середовища для життя людей є або абсолютно неможливим, або надзвичайно дорогим (американські проекти «штучної біо-сфери»).

Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Збідніння при-родних ресурсів посилюється тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мі-неральних, лісових, водних та інших ресурсів).

У другій половині XX ст. загострилися проблеми забруднен-ня навколишнього середовища. Викид промислових відходів, хімічне забруднення ґрунтів сільським господарством, шкідли-вий викид автомобілів, велика кількість побутового сміття – це не повний перелік джерел забруднення навколишнього середо-вища. Існують і такі специфічні види забруднень, як шумове та забруднення електромагнітними хвилями.

У зв'язку з неперервністю повітряного простору та швид-ким кругообігом речовин в атмосфері спостерігається велике розсіювання забрудників. Тому глобальні зміни в атмосфері можливі вже у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних заходів. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми «парникового ефекту», «озонових дір», кислотних дощів, пилового забруднення (2006 р. м. Миколаїв).

У 70 - 80-х роках XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону (О₃,) у стратосфері, особливо над полярними і приполярними районами. Це явище отримало назву озонових дір. Вони небезпечні тим, що зменшення вміс-ту О₃ дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультра-фіолетовим променям, які є шкідливими для живих організмів.

Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема «кислотних дощів». Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США, у Великобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Централь-ної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії.

Потрапляючи в ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кі-лькість поживних сумішей калію, кальцію, магнію, гнітюче впливають на ріст рослин, а інколи приводять до їх повної за-гибелі. Найбільш чутливо на випадання таких опадів реагують хвойні ліси.

Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, яка не має корму, розм'якшуються панцирі ракоподібних і молюсків. Значних збитків завдають окисли і кислоти сірки матеріалам і спорудам. Посилюється корозія чорних і кольоро-вих металів, мармур і вапняки внаслідок хімічних реакцій пе-ретворюються у гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам'ятників, які, простоявши століття або навіть тисячоліття.

Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові і озерні води. Основну масу забрудників приносять річкові води у Світовий океан, але багато їх надходить разом із атмосферними опада-ми, а також в результаті господарської діяльності людини в ак-ваторіях океанів і морів.

Найбільш забрудненими районами Світового океану вража-ються внутрішні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та Азії (внутрішнє Японське, Жовте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки.

Надважливою екологічною проблемою людства є – деграда-ція земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмеже-на, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресур-сами. Щороку з активного використання вилучаються мільйо-ни гектарів земель, хоч, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сирови-ну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Деградацію земель спричиняє багато факторів. Це, гірничі розробки, посилення водної і вітрової ерозії внаслідок людської діяльності, хімічне забруднення ґрунтів міндобривами та отру-тохімікатами.

Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських куль-тур і навіть тимчасово підвищити родючість земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин че-рез харчові ланцюги, вони часто у дуже значних концентраці-ях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність.

3. Демографічні проблеми. Для країн третього світу ха-рактерний «демографічний вибух», а в розвинених країнах спо-стерігається постаріння і депопуляція населення.

Проблеми народонаселення є невід'ємною частиною глоба-льних проблем сучасності, до складу яких входять також проб-леми війни і миру, зростаючого розриву в рівнях економічного розвитку країн різного типу, забруднення довкілля, забезпе-чення продовольством населення Землі, водних, сировинних і енергетичних ресурсів, боротьби з міжнародним тероризмом і організованою злочинністю.

Прирости населення в різних регіонах різні. Переважаюча більшість населення живе в країнах, що розвиваються. У цій групі країн на при кінці XX ст. проживало 4087 млн осіб (разом з Китаєм). До 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95% приросту населення світу.

Особливо динамічно зростає населення в країнах Африки, де природний приріст становить 3% на рік, тобто 10 мли осіб щорічно. Середньорічні темпи природного приросту населення країн Азії і Латинської Америки становлять 1,8%, серед яких виділяються Індія, країни Західної і Південної Азії, Центральної Америки і Андської групи.

Кількістьнаселення економічно розвинених регіонів світу знизилося із 33,1% у середині XX ст., до 24,1% в останній чверті століття. За прогнозними розрахунками ООН спад три-ватиме й далі. В той же час відбулося зростання цього показ-ника в країнах Азії, Африки, Латинської Америки - з 66,9%. у 1950 р. до 79,5%, у 2000 р.

В останній чверті XX ст. у розвинених країнах Європи, Пів-нічної Америки, в Австралії, Японії природний приріст не пере-вищує 1 % на рік. Зниження показників народжуваності вик-ликає зміну вікової структури населення (зменшення частки ді-тей і молоді, збільшення кількості людей похилого віку, тобто «постаріння населення»), зменшення його кількості в праце-здатному віці, депопуляції в майбутньому.

Новий тип вікової структури викликає складні проблеми економічного, політичного і культурного характеру.

У групі країн нової індустріалізації (Східна Азія, окремі країни Латинської Америки) показники природного приросту становлять від 0,7 до 1,5% У результаті втілення у життя прог-рами планування сім'ї.

У великій групі країн тропічної Африки, Південної Азії, дея-ких країн Центральної і Південної Америки, а також країн му-сульманського Сходу зберігаються традиції високої народжува-ності і природний приріст перевищує 2,5 - 3%.

У найбагаточисельнішій групі країн, що розвиваються (Ін-дія, Індонезія, країни Індокитаю, Мексика, Колумбія, Венесуе-ла, Чилі. Єгипет, Туніс та ін.), де діють державні програми пла-нування сім'ї, показники природного приросту населення коли-вається від 1,5 до 2,5%.

Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуа-ції полягає в тому, що населення світу вступає в своє майбутнє з 1 млрд безробітних, 1 млрд голодуючих. 1 млрд неграмотних, 2 млрд, що живуть в умовах відносного або абсолютного пере-населення, 1,5 млрд знедолених, що знаходяться за «межею бід-ності».

4. Економічні проблеми. До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу. З одного боку, економічні проблеми стосуються безпосередньо кожного жителя, як споживача продукції. Адже дефіцит сировини, енергії, продуктів харчування призводить до зростання цін на готову продукцію, а отже - до зниження життєвого рівня насе-лення, особливо в найбідніших країнах.

З іншого боку, в глобальних масштабах, економічні пробле-ми втрачають гостроту у зв'язку з тим, що людство почало їх ефективно вирішувати. Зараз, наприклад, вже не стоїть пи-тання про те, чи ресурсний потенціал нашої планети дасть змогу прогодувати шість чи навіть десять млрд жителів. Тієї сі-льськогосподарської продукції, яка виробляється в останні ро-ки, цілком достатньо для повноцінного харчування всіх жите-лів Землі. Проблема полягає в тому, що вона дуже нерівномірно розподіляється між різними регіонами і країнами.

Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільно-го. Викликані вони насамперед недостатньою кількістю розві-даних запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх ви-користанням.

Активізація пошукових робіт дала змогу досягти позитивно-го балансу між кількістю ново розвіданих запасів корисних ко-палин і розмірами їх видобутку. Проте доводиться експлуату-вати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з ниж-чим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировини і енергії, а значить, і всієї продук-ції різних галузей господарства. Тому основним шляхом вирі-шення сировинної та енергетичної кризи є перехід до матеріа-ло- і енергозберігаючих технологій, комплексного використан-ня сировини, створення маловідходного і безвідходного вироб-ництва.

Серед глобальних економічних проблем є продовольча проб-лема. Вона визначається спроможністю Землі прогодувати ни-нішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслі-док того, що харчування є фізіологічною потребою людини.

Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. У сучасному світі продовольча проблема тісно пов'язана з іншими глобальними проблемами: демографічною, енергетичною, екологічною. Недостачу в продуктах харчуван-ня людство відчувало завжди.

Виділяють чотири групи чинників, які впливають на глоба-льну продовольчу проблему:

А) Природні умови і розміщення населення.

Б) Світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок.

В) Політична ситуація у світі.

Г) Світова економіка і торгівля у їх єдності.

Соціальні проблеми.