Україна в системі міжнародних відносин

З початку 90-х pp. XX ст. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб'єкт міжнародної політики. Вже на початку 1993 р. її визнали де-юре і де-факто понад 120 держав, з них понад 70 встановили з Україною дипломатичні відносини, відкрили на її території посольства і консульства.

Згідно Конституції України (ст. 18), зовнішньополітична діяльність нашої держави направлена на забезпечення її національних інтересів і безпеки, шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства у відповідності з принципами міжнародного права, логікою еволюції загальнолюдської цивілізації.

——'--—

УВАГА!

У кожної із держав, що оточують Україну, є своТ інтереси, а тому вони розглядають Україну через призму ^ корисності для себе і прагнуть впливати на неї, спрямовуючи її політику в той чи інший бік./

збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів, встановлення взаємовигідного співробітництва із усіма зацікавленими сторонами;

діяльність щодо утворення та розвитку незалежної демократичної держави; входження національного господарства в світову економічну систему та підвищення добробуту народу;

забезпечення стабільності міжнародного становища України;

захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном;

створення умов для підтримки контактів з українською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом;

виступ на міжнародній арені як надійний і передбачуваний партнер.

Зміст української зовнішньої політики у першій половині 90-х pp. зводився до розв'язання проблем ядерного роззброєння нашої держави, з'ясування стосунків з Росією щодо Криму та Чорноморського флоту, до заохочення іноземних інвестицій, до міжнародної участі у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи й запобігання її поширення та до отримання гуманітарної допомоги.

Сьогодні для України великий інтерес мають інтеграційні процеси у Європі і побудова нової архітектури безпеки на континенті. Європейська інтеграція сьогодні визначена як єдино прийнятний шлях розвитку України, але це зовсім не означає згортання політичних і економічних зв'язків на інших напрямках, зокрема з дер-жавами-учасницями СНД.

у всіх своїх проявах Зовнішня політика України носить

відкритий характер

її головними

завдання є:

110. Поняття і сутність політичного прогнозування

Розвиток техніки політичного прогнозування неминуче призведе до того, що еліти почнуть приховувати прогнози від нас.

Д. Томпсон

Прогнози - це вид знання.

Прогнозування - с окремим видом передбачення. Передбачення майбутнього - це результат пізнавальної діяльності людини.

УВАГА!

Оскільки люди самі творять свою історію, вони

завжди прагнуть знати результати своєї діяльності,

передбачити майбутнє, намагаються з'ясувати,

що чекає їх країни, їх держави, які

____перспективи розвитку._____

^Політичне прогнозування - це процес науково обгрунтованого припущення про можливі шляхи розвитку політичних подій у майбутньому, розробки рекомендацій для практичної діяльності в умовах теоретичної дійсності.

Метою політичного прогнозування є підвищення ефективності та результативності прийнятих політичних рішень, запобігання небажаному розвитку політичних процесів.

Предметом політичного прогнозування € політичні процеси.

До основних завдань політичного прогнозування можна віднести :

своєчасне пристосування до неминучого;

уникнення небажаних наслідків розвитку подій;

прискорення можливого розвш.іку конкретного явища у бажаному напрямку.

Політичні прогнози будуються на різні строки і, відповідно, час, на який вони будуються, є одним із критеріїв їх типології:

• оперативні (до і місяця);

• короткострокові (від 1 місяця до 1 року);

середньострокові (1-5 років); довгострокові (5-15 років); надстрокові (понад 15 років).

а трансформація політичної системи, її структури, активності; еволюція міжнародних пріоритетів, на-V прямків, зовнішньої політики, міжнародних

відносин; Л форми і методи діяльності політичних партій

і організацій;