Чим відрізняється лінгвістичний аналіз нехудожнього тексту?

Які філологічні дисципліни досліджують текст?

Текст досліджують такі науки як текстологія (історично-філологічна дисципліна, що вивчає пам'ятки писемності, твори літератури і фольклору для критичної перевірки і встановлення на підставі наявних варіантів автентичності текстів), наратологія (розділ літературознавства, об'єктом дослідження якого є теорія оповіді), літературна критика (відносно самостійний вид творчої діяльності, спирається на практичний тип мислення задля поцінування художньої своєрідності нових літературних творів, їх естетичної вартості, виявлення провідних тенденцій літературного процесу), лінгвістичний аналіз тексту, лінгвістика і стилістика тексту, теорія літератури.

Перелічіть основні напрями дослідження тексту.

Основні напрями дослідження тексту це – графічний аналіз (писемна структура графем), фонетичний (встановлює звукову структуру), фонологічну (встановлює фонемну структуру слів та морфем), акцентний (визначає місце і роль наголосу), орфоепічний (нормативність вимови усного тексту), морфемічний (визначає морфемний склад слів), дериватологічний або словотвірний (виявляє способи словотворення), парадигматичний (дає характеристику словоформ), морфонологічний (виявляє фонемні (звукові) варіанти морфем у словотвірних і словозмінних формах слів у тексті та подає відповідні статистичні відомості про наявні в тексті морфеми), синтаксичний (дає характеристику моделей речень), лексикологічний (дає характеристику загального лексичного складу тексту), лексикографічний (укладання словника лексики твори), семасіологічний (характеризує семантичну будову тексту, виявляє також лексико-семантичну структуру слів у цьому тексті, з’ясовує пряме чи переносне значення лексем, встановлює, в яких омонімних, паронімних, антонімних чи гіпонімних зв’язках перебувають слова тощо), фразеологічний (виявляє фраземний склад), стилістичний, етимологічний (встановлює первинне походження слів у тексті).

Перелічіть прийоми дослідження мови художнього твору.

Прийоми дослідження мови тексту художнього твору ґрунтуються на таких принципах:

1. Характеристика мовних засобів у зв’язку з ідейно-образним

змістом твору.

2. Оцінка мовних фактів у межах смислової структури тексту.

3. Співвіднесеність стилістичних характеристик мовних елементів з літературними і стилістичними нормами певної епохи.

4. Врахування авторської позиції.

Як Ви розумієте поверхневий і глибинний аналіз художнього тексту?

Поверхневий аналіз пов’язаний зі словником тексту. Відповідно — тлумачення лексики тексту призведе нас до інтерпретації його поверхневого смислу.

Глибинний аналіз тексту передбачає аналіз:

— предметний (денотативний чи фабульний);

— образний;

— ідейний.

Поясніть терміни «предметний», «образний» та «ідейний» аналіз художнього тексту.

Предметний аналіз відповідає ситуації (фрагменту дійсності), описаній у тексті, а предметний рівень аналізу викриває “дослівний”, фабульний зміст тексту, його тематичну своєрідність.

Образний смисл — це результат об’єктивації асоціативно-художнього мислення автора і розчленовується на:

— образно-зображувальний смисл;

— образно-оцінний смисл, пов’язаний із позитивною чи негативною оцінкою зображуваного.

Образний рівень викриває специфіку асоціативно-образної побудови твору.

Ідейний смисл надбудовується над описом ситуації та над образним смислом, є відображенням задуму автора і тому мав концептуальний характер. Ідейний рівень виявляє авторську концепцію, що залежить від низки екстралінгвальних факторів«