Удар по духовності народу

Фізичне нищення українства супроводжувалося ідеологічною оброб­кою та психологічною напругою, які найбільше вражали інтелігенцію. Вражений арештом друга, президента ВАПЛІТЕ М.Ялового та подіями 1933 p., застрелився М.Хвильовий. Цього року, за звинуваченням у при­четності до У ВО, схопили Остапа Вишню. На допитах гуморист «зізнав­ся» у своєму плані вбити під час демонстрації П.Постишева, бо він «лю­бить убивати на свіжому повітрі» і отримав 10 років таборів. У грудні 1934 р. розстріляні українські письменники Г.Косинка, Д.Фальківський, К.Буревій, О.Влизько. Були репресовані талановиті поети і письменни­ки М.Ірчан, М.Куліш, М.Зеров, Б.Антоненко-Давидович, В.Підмогиль-ний, Є.Плужник та ін. На 1934 р. розпущено всі літературно-мистецькі об'єднання і утворено єдину Спілку письменників України (СПУ). Більшість членів спілки це не врятувало від загибелі.

Розігнано славетний театр «Березіль», а його творець, Лесь Курбас, був розстріляний разом з іншими в'язнями Соловків у 1937 р. «в честь 20-річчя Жовтневої революції». Така ж доля спіткала театральну сім'ю Крушельницьких, художника-монументаліста Михайла Бойчука та його послідовників (Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С).

Жорстоко переслідувалася українська церква. Нищилися тисячі храмів, у тому числі такі шедеври світового значення, як Михайлівсь­кий Золотоверхий Собор у Києві. У 1930 р. брутально розпущено ук­раїнську Автокефальну Православну Церкву (УАПЦ), а її ієрархів мит­рополитів В.Липківського, М.Борецького та десятки єпископів знищено. (Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. - т. 3).

Розгром Всеукраїнської Академії Наук супроводжувався терором проти її провідних науковців. М.Грушевський, після звинувачень у керівництві СВУ, помер під час легкої операції у Кисловодську (1934). Репресовано академіків М.Яворського, В.Юринця, І.Агола, М.Слабчен-ка, Н.Світальського, С.Єфремова та ін. Академіка А.Кримського чекісти схопили у паралізованому стані у віці понад 70 років, звинуватили в керівництві націоналістичною організацією, і повезли на заслання. У до­розі вчений, знавець 64 мов, загинув.

Сталінські кати не зупинилися навіть перед вбивством близько 300 кобзарів і бандуристів, здебільшого незрячих. їх у 1933 р. зібрали у Харкові на з'їзд і знищили. Культурне відродження України 20-х років стало у 30-і роки «розстріляним відродженням».

3. Здобутки «культурної революції»

З.1. Освіта. Наука.

Незважаючи на терор, у 30-ті роки були значні наукові здобутки, виріс рівень освіти народу. Перепис населення 1939 р. (знищено ре­зультати перепису 1937р., який засвідчував гігантські демографічні втрати) показав, що в Україні вже було 85,3% письменних у віці від 9 до 50 років. На кінець 30-х років у мережі вищих і середніх спеціальних закладів було підготовлено близько 400 тис. спеціалістів. (Король В. -с 147). Видатний вклад в українську педагогіку внесли А.Макаренко («Педагогічна поема»), Г.Ващенко, чия книга «Загальні методи навчан­ня» з 1933 р. заборонена за «буржуазний націоналізм».

Якщо в гуманітарних науках репресії викосили більшість нау­ковців і останнім «писком науки» став «Короткий курс» історії ВКП(б) за редакцією Сталіна, то в галузях прикладних наук був пев­ний прогрес.

У 1932 р. вчені Українського фізико-технічного інституту вперше в СРСР здійснили розщеплення атома. Значний вклад у теорію освоє­ння космосу вніс Юрій Кондратюк (О.Шаргей). Він вивів основні рівняння польоту ракет, розрахував енергетично вигідні траєкторії польоту. Євген Патон зробив значні відкриття у технології зварюван­ня і мостобудівництва. Плідно працювали в галузі медицини і біології президент АН УРСР О.Богомолець, В.Філатов, в галузі генетики й се­лекції рослин і тварин М.Холодний, В.Юр'єв, А.Сапєгін, у сфері ядер­ної фізики Л.Ландау, О.Бродський.

Література і мистецтво.

Поповнилася літературна скарбниця народу. Піддані критиці за націоналізм літератори змушені були рятувати себе віршами типу «Партія веде», написаному П.Тичиною у 1933 p., або «Пісня про Сталіна» (М.Рильський), але творили вони і талановиті речі. Вагомими здо­бутками прози стали «Голубі ешелони» П.Панча, «Дитинство» Ю.С-молича, «Бур'ян» А.Головка, «Людолови» 3.Тулуб, «Вершники» Ю..Яновського.

Композитори Б.Лятошинський, М.Вериківський, В.Косенко, К.Данькевич створили нові майстерні інструментальні і вокальні твори. У 30-х роках були відкриті консерваторії в Києві, Харкові та Одесі.

В українських театрах цього часу блискуче проявили себе актори і режисери Г.Юра, А.Бучма, Ю.Шумський, до яких з часом приєдна­лися молодші О.Сердюк, Н.Ужвій, О.Ватуля. Наприкінці 30-х років в Україні було вже понад 80 професійних театрів. (Король В. - с 150) Одні митці, як здібні оперні співаки М.Донець, 3.Гайдай, драматург О.Корнійчук та ін. допомагали каральним органам, інші, як Л.Кур-бас, актори Ф.Лопатинський, М.Надемський гинули в сталінських застінках.

Кіномистецтво 30-х років поповнилося геніальним поетичним фільмом Олександра Довженка «Земля»(1930 p.). З появою звукового кіно з'явилися роботи режисерів Д.Вертова, І.Кавалерідзе (Наталка Полтавка»), І.Савченка («Дума про козака Голоту»).

Творили талановиті графіки і художники М.Дерегус, А.Петрицький, В.Касіян, Ф.Кричевський («Замріяна Катерина»). Скульптор М.Манізер створив пам'ятник Т.Шевченку в Харкові. Були досягнен­ня і в пісенно-музичній та декоративно-прикладній творчості. На ви­ставці народної творчості, яка демонструвалася у 1936 р. в Києві, Москві, Ленінграді були представлені роботи з традиційних украї­нських центрів народного мистецтва: Петриківець, Решетилівки, Опішні та ін.

Дуже змінилася тематика творів. Вимагався «соціалістичний ре­алізм». Митці переважно оспівували подвиги партії і її вождів, соціалі­стичні здобутки і дружбу народів СРСР, а національні культурні дже­рела замулювалися, вироблявся тип вторинної периферійної української ментальності і культури. (Попович М.).

Кормич, Багацький

СТАНОВИЩЕ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ У 30-х рр. «РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»

На початку 30-х pp. в Україні в цілому було подолано непи-семність, широко здійснювалась підготовка спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.

Але культурний розвиток проходив за умов повної ідеологізації всього суспільства, масових репресій, переслідувань інакомислячих, особливо інтелігенції. Політика українізації замінялася поверненням політики русифікації. Остаточний крах політики українізації стався у 1933 p., коли з посади наркома освіти було усунено Скрипника, який незабаром покінчив життя самогубством.

До України прибув П. Постишев разом з тисячами партійних функціонерів. Вони посіли всі керівні посади в республіці і почали виконувати завдання Сталіна, що були викладені в сумнозвісній телеграмі, яку надіслали до України в грудні 1932 р. У цій телеграмі була вимога: «Припинити українізацію». Українізація оголошува­лася націоналістичною контрреволюцією. Сталін оголосив основною небезпекою місцевий націоналізм. Було різко скорочено кількість українських шкіл. Відбулися зміни української абетки, граматики і словника (вони відтепер наближалися до російських), скорочувався відсоток українських вчителів.

Багатьом вченим навішували ярлики «войовничих фашистів», «махрових представників української націоналістичної контррево­люції». У 1931 році було заарештовано М. Грушевського, а установи, якими він керував — розігнано. Лідера українських істориків-марк-систів М. Яворського було заслано на Соловки, де він загинув.

У листопаді 1933 р. П. Постишев похвалявся, що лише з Нарко­мату освіти «вичистили» біля 300 вчених і письменників. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством відомий письменник-новатор Микола Хвильовий. У тому ж році за надуманими звинуваченнями було заарештовано Остапа Вишню, М. Ялового, М. Ірчана та багатьох інших. Було припинено діяльність ряду науково-дослідних інститутів та установ. Протягом одного 1933 р. від наукової роботи було усунено 1649 осіб, або 16,4% всього складу науковців.

У середині грудня 1934 р. у справі так званого «Українського центру білогвардійців-терористів» було засуджено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції, серед яких письмен­ники М. Лебединець, О. Близько, Г. Косинка, літературознавці Р. Шевченко, І. Терещенко та ін. У 1935 р. були «викриті» «Всеукра­їнський боротьбистський центр» та інші «антирадянські органі­зації». Жертвами репресій стали М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник, В. Підмогильний, В. Поліщук, Г. Енік та багато інших діячів культури. Протягом 1934-1938 pp. було заарештовано понад половину членів та кандидатів-стажистів Спілки письменників України (97 з 193). У цілому жертвами репресій стали біля 500 українських письменників.

Було знищено всесвітньо відому школу художника-монумента-ліста Михайла Бойчука (1937 p.), репресовано акторів театру «Березіль» на чолі з Лесем Курбасом. Не було галузі української культури, якої б не зачепили репресії.

Було перероблено український правопис, наближено його до російського. Закрились також всі українські школи та видання за межами України. Фальсифікувалась історія України. У 1938 р. запро­ваджується обов'язкове вивчення російської мови в усіх школах України. Митці, українські науковці, що залишилися в живих, змушені були мовчати і без найменшого натяку на критику зображати минуле й сучасне, прославляти більшовицьку партію, Сталіна. За цих надзви­чайно складних соціально-політичних умов письменники республіки зберегли українське художнє слово, а також можливості для відро­дження української літератури в майбутньому.

Джерела та література

Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.-К., 1990.

Вегеш М. Карпатська Україна (1938-1939).-Ужгород, 1993.

Гонга О., Захарчук Б. Проблема державних кордонів України (1917— 1940 pp.). - В зб.: Проблеми історії України: факти, судження, пошуки.- К., 1992.-Вип. 2.

Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки.-К, 1991.

Історія міст і сіл УРСР. Одеська область.- К., 1969.

Касьянов Г. Українська інтелігенція 1920-х - 30-х років: соціальний портрет та історична доля,- К.,1992.

Конквест Р. Жнива скорботи.- К., 1993.

Кульчицький С В. Ціна «великого перелому».- К., 1991.

Лозицький В. Політика українізації в 20-30-х роках.- УІЖ, 1989.- № 3.

Нариси з історії Закарпаття.- Ужгород,1993; 1995.- Т. 1-2.

Рубльов О., Черченко Ю. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелі­генції.-К., 1994

Алексеєв