Критерій появи ліг і союзів торгівельних та портових міст (ХІІІ ст.[1])

Таким чином, тип МП переважно виводиться з історичного періоду. Період виводиться із просторово-часових рамок існування особливостей МП, притаманних певному етапі розвитку людства.

7. Радянська періодизація історії міжнародного права.

Основна суть - ця періодизація здійснювалася за формаціями, тобто:

1) Рабовласницьке МП

2) Феодальне МП

3) Буржуазне МП

4) Соціалістичне МП

По конспекту:

- Після перемоги соціалістичної революції встановлюється соціалістичне МП;

- Поки не настало панування комунізму, теба взаємодіяти з іншими державами;

- Період наявності буржуазного та соціалістичного права – перехідний період;

- Буржуазне право соціалістичне право.

- Етапи: встановлення соціалістичного права; перехідний час (право нетривкого балансу сил); 2га половина 20 ст. після закінчення 2ї СВ.В. МП.

- радянські вчені вважали, що МП розвивається революційним шляхом.

В радянській науці міжнародного права визнавався поділ міжнародного права на періоди згідно з марксистським поділом історії людства на суспільно – економічні формації: “Історія міжнародного права є органічною частиною історії класового суспільства. Тому в основу періодизації міжнародного права повинна бути покладена періодизація загальної історії. Виходячи з цього розрізняються такі типи міжнародного права: 1) міжнародне право рабовласницького суспільства; 2) міжнародне право феодального суспільства; 3) буржуазне міжнародне право; 4) сучасне міжнародне право, тобто право епохи переходу від капіталізму до соціалізму.” Щоправда в самого К.Маркса можна знайти як більш загальний поділ історії людства (на три періоди – докласового суспільства антагоністичного класового суспільства і комуністичного післякласового суспільства), так і більш детальний поділ – поділ формацій на внутріформаційні періоди (наприклад, ранній, мануфактурний та розвинутий або індустріальний капіталізм).

Поділ міжнародного права, прийнятий в радянській науці обґрунтовувався тим, що, “за своїм змістом і формою це право відповідає певному класовому типу людського суспільства.” Більшість радянських вчених вважали, що міжнародне право виникає в період рабовласницької формації.

Прийнявши п’ятичленну формаційну схему розвитку історії і зокрема міжнародного права, радянські вчені не враховували регіональних, цивілізаційних особливостей, наприклад Сходу, Китаю, Індії, в яких лінійно – формаційний підхід не розкриває особливостей їх історичного розвитку, а деяких формацій взагалі не існувало в чистому вигляді.

Своєрідно розвивалася радянська наука міжнародного права у вивченні його історії. За увесь радянський період в СРСР було опубліковано лише три роботи безпосередньо присвячені історії міжнародного права: це підручники Є.А.Коровіна 1946 р., Д.Б.Левіна 1962 р. та Ю.О.Баскіна і Д.І.Фельдмана 1990 р. В радянський період погляди на історію міжнародного права були підпорядковані загальним ідеологічним критеріям. Розглядаючи це право як надбудову над міжнародними економічними відносинами, радянські вчені розглядали його історію як продовження марксистського погляду на загальноісторичний розвиток людства. Втім тут вони доходили й досить цікавих та прогресивних висновків.

Згідно з радянською концепцією, в результаті поділу суспільства на класи виникає держава як політична організація класового суспільства. Право ж, у тому числі міжнародне право виникає одночасно з державою: “об’єктивні умови розвитку держав зумовлюють необхідність встановлення між ними політичних, економічних і культурних відносин. Внаслідок цього виникає специфічна галузь права – міжнародне право, покликане регулювати різні відносини між державами і іншими учасниками міжнародного спілкування”. Базуючись на цій тезі радянські вчені визнавали доволі ранню появу міжнародного права (у стародавній період), на відміну від багатьох західних дослідників, які все ще часто не визнавали його докласичного періоду. Їх піддавала справедливій критиці радянська доктрина: “буржуазні юристи відривають розвиток міжнародного права від розвитку всього суспільства і розглядають міжнародне право як щось, що саме розвивається. Тому виникнення міжнародного права вони пов’язують не з поділом суспільства на класи і виникненням держави, а з якими-небудь історичними подіями чи з появою якоїсь ідеї.” В цих словах міститься критика хибних положень про те, що міжнародне право виникає лише після Вестфальського миру 1648 р., Віденського конгресу 1815 р., створення Ліги Нації 1919 р. чи ООН 1945 р. або після появи праць по міжнародному праву Франціско Вітторіа, Альберіко Джентілі, Гуго Гроція та ін. Хоча сама радянська наука не була вільна від таких помилок, і схильна була пов’язувати появу міжнародного права з жовтневою революцією, переоцінюючи роль СРСР в його становленні: “Велика Жовтнева соціалістична революція, що призвела до появи першої в світі соціалістичної держави, відкрила нову сторінку в світовій історії… Під благотворним впливом Радянського Союзу складалося принципово нове, сучасне міжнародне право.”

8. Вкажіть основні наукові періодизації історії міжнародного права.

Не існує єдиної історичної періодизації міжнародного права для усіх регіонів. Часто дослідники історії міжнародного права, не лише клали в основу її поділу загальноісторичні критерії і факти, а й поділяли згідно з ними його історичні періоди. Якщо якийсь важливий для розвитку людства факт не вписувався як критерій для відділення того чи іншого історичного періоду розвитку міжнародного права, його використовували для дроблення цього періоду. Найчастіше такими фактами виступали малохарактерні для міжнародного права, внутрідержавні політичні зміни.

Загальноісторична: Частіше за все періодизація міжнародного права проводиться згідно із загальноісторичною періодизацією і критеріями. Вважаючи історію міжнародного права частиною загальної історії, дослідники запропонували хронологічний поділ періодів міжнародного права, який залишається найбільш поширеним. Така періодизація є загальною, містить три – чотири періоди, як правило: стародавній, середньовіччя, новітній.

Європейський погляд:перший період – з найдавніших часів до Римської Імперії (держави як такі не мали взаємних права та обов’язків; спорідненість була основою відносин між еллінськими утвореннями). Другий період – від Римської Імперії до Реформації (відносини між державами повинні регулюватись спільною вищою владою: довгий час Римська Імперія була такою владою). Третій період – від Реформації до нашого часу (керівний принцип, що держави є утвореннями в великому суспільстві, члени якого мають взаємні права та обов’язки).

За критерієм укладання найбільш значних міжнародно-правових актів (основоположник – Вітон):

1) Міжнародне право розвивалось за такими періодами: І етап передісторії міжнародного права, що включав у себе міжнародно-правові наробки стародавніх Греції і Риму та сусідніх із ними народів. ІІ етап (власне появу міжнародного права) автор датує від Вестфальського миру 1648 р., що на його думку “може бути обраним як етап, з якого починається сучасна наука міжнародного права.” ІІІ етап починається із укладення Утрехтського миру 1713 р. ІV етап від Утрехтського миру до Паризького і Хубертсбурзького договорів 1763 р.; V етап від Паризького і Хубертбурзького договорів 1763 р. до Французької революції 1789 р.; VI етап – від Французької революції 1789 р. до договору Вашингтона 1842 р.

За Вітоном.

2)За Лістом: І період – від давнини, коли виникали поодинокі прояви міжнародно – правового регулювання, що стали зародками майбутніх правових інститутів до Вестфальського договору 1648 р., який кладе собою початок міжнародного права; ІІ – від 1648 р. – до Віденського конгресу 1814 (15) рр.; ІІІ – від 1814 (15) рр. – до 1865 р. (укладання Паризького мирного договору); ІV – від 1865 р. – до 1878 р. (укладання Сан – Стефанського мирного договору); V – від 1878 р. – до 1900 р. (Гаазьких мирних конференцій).

3)За Мартенсом: І – з давнини до Вестфальського миру (в цьому періоді автор виділяє два півперіоди: стародавні часи і раннє середньовіччя); ІІ – від укладання Вестфальського миру до Віденського конгресу 1815р. (цей період поділяється також на два півперіоди, водорозділом яких є перша французька революція); ІІІ – від 1815р. до кінця ХІХ – початку ХХ ст. (тут також включено два півперіоди, які відділяються за Паризьким миром 1865 р.).

За виникненням, зміною чи характеристикою міжнародно-правових шкіл і наукових напрямів: І – й етап (перехідний) IV - VІІІ ст. (діяльність І.Севільського 570 – 632 рр., пап Леона І 440 – 461 рр. і Григорія І 590 – 604 рр.) – початок науки міжнародного права; ІІ – й етап (VІІІ – друга половина ХІ ст.) – відносини між папською і світською владами та їх вплив на формування науки і ідей міжнародного права; ІІІ – й етап (кінець ХІ ст. – кінець ХІІІ ст.) – продовження боротьби між імперією Оттона Великого і папством, Декрет Граціана, діяльність декретистів, Ф.Аквінський, схоластична література, їх вплив на розвиток міжнародно-правових ідей.

Регіональний критерій:Періодизація міжнародного права О.В.Задорожнього, А.І.Дмитрієва та Ю.А.Дмитрієвої, які поділяють його історію на два періоди, локального (регіонального) (стародавнього та середньовічного) і універсального міжнародного права (від Вестфальського миру до наших днів. Як різновид цієї періодизації є пропозиція розглядати історію міжнародного права, як локального (додержавний, родоплемінний період), регіонального (стародавнє, середньовічне й класичне до ХХ ст. міжнародне право) та універсального (від створення Ліги націй 1919 р.).

Радянська періодизація МП за суспільно – економічими формаціями: ) міжнародне право рабовласницького суспільства; 2) міжнародне право феодального суспільства; 3) буржуазне міжнародне право; 4) сучасне міжнародне право, тобто право епохи переходу від капіталізму до соціалізму.

За А.Касезе: пропонує періодизацію міжнародного права з його поділом на чотири основні етапи: 1) від його поступової появи (ХVІ – початок ХVІІ ст.) до І – ї світової війни; 2) від встановлення Ліги Націй до кінця ІІ – ї світової війни (1919 – 1945рр.); 3) він встановлення ООН до кінця “холодної війни” (1945 – 1989); 4) сучасний період.

З розпадом СРСР: докласичний (стародавній і середньовічний), класичний та сучасний періоди. Докласичне міжнародне право у свою чергу пройшло два етапи формування: стародавній і середньовічний (феодальний), кожному з яких характерні свої особливості суб’єктів, структура, рівень системності зв’язків між нормами і інститутами, конкретно історична специфіка джерел та ін. Класичний період, що починається із переходом до вестфальської системи міжнародного права позначив собою увесь час до кінця ХХ ст., коли відбувається відхід від вестфальських принципів (суверенітету, втрата державою пануючого в міжнародній системі становища, вихід на перший план індивіда, перехід від позитивістської до ліберально-демократичної концепції міжнародного права тощо) до сучасного ліберально-демократичного міжнародного права. При цьому перехід від одного періоду міжнародного права до наступного не є різким а характеризується важливим процесом історичної трансформації, яка є проміжним етапом між такими історичними періодами.

9. Вкажіть 4 основні наукові напрями датування виникнення міжнародного права. Які критерії появи цього права висувають їх прихильники?

В науці міжнародного права склалось чотири основні напрями, що датують період його виникнення: 1) середньовіччя; 2) стародавній період; 3) поява в стародавній період зародків міжнародного права (“передісторія” міжнародного права або міжнародне “передправо”), з виникненням його системи в середньовіччі; 4) первісний (племінний) період.

Прихильники 1-го (середньовічча):

Різні його прихильники по-різному датують появу міжнародного права - як початком, так і серединою, чи кінцем середніх віків в залежності від висунутих ними передумов і каталізаторів його появи (поява незалежних держав, принципу суверенітету, папства і єдиної церковної організації, реформація, відродження та ін).

Критерій появи ліг і союзів торгівельних та портових міст (ХІІІ ст.[1]).

2) Культурно-цивілізаційні та ідеологічні критерії (в сферу дії міжнародного права включалися лише держави Європи і згодом Сполучені Штати Америки, об’єднані цінностями західно - європейської культури. Прихильники: “міжнародне право цивілізованих націй” (М.Таубе, Ф.Мартенс, Д.Анцилотті та ін.); ті, хто перебільшували факт проголошення ООН як критерію становлення міжнародного права (А.Фердросс, Д.Старк, Ч.Фенвік, Дж.Браєрлі, В.Фрідман та ін. ).

3) Рівень культури держав і сповідання ними одних культурних цінностей (підхід був особливо характерним для представників російської дореволюційної науки; Ф.Мартенс).

4) Критерій доктрини чи науки міжнародного права ((італійська та іспанська школи), праць з його теорії Ф.Вітторіа, Д. Сотто, Б. Айали, А.Джентілі, Ф.Суареса, Г.Гроція, ін.)

5) Часті війни, стан постійної ворожості (Г.Мен, Ф.Ліст).

6) Критерій державного суверенітету (появу міжнародного права стали датувати тим періодом, коли складалась сукупність суверенних держав. На думку Ф.Ліста: міжнародне право могло виникнути тільки тоді, коли наприкінці середніх віків, поряд з Німецькою Імперією, утворились і розвинулись великі самостійні християнські держави Європи, які усвідомлювали свій суверенітет (Іспанія, Франція, Англія, Австрія, Скандинавська Північ). Тобто необхідною фактичною умовою виникнення міжнародного права є одночасне існування багатьох держав приблизно однакової могутності, при чому ці держави повинні бути пов’язаними спільністю культури і інтересів і повинні знаходитись в постійних і жвавих зносинах одна з одною). Деякі автори уточнювали, що мова йде про християнські держави (Вішшер).

Спроби систематизувати критерії: Л.Камаровський (1) фізичні особливості Європи, 2) племінне родство європейських народів, 3) їх родство духовне, 4) паралельність їхнього історичного росту та розвитку); М. Таубе (а) ідея культурної єдності, тобто усвідомлення державами своєї приналежності до однієї культурної групи; b) ідея рівності, тобто визнання державами одна за одною однакової право- і дієздатності – усвідомлення ними загальної рівноправності, юридичної рівності в сім’ї народів; с) ідея права, тобто усвідомлення державами необхідності певного правопорядку у взаємних відносинах); Дж.Браєрлі (вважаючи передумовою появи міжнародного права систему сучасних європейських держав з їх атрибутами (суверенітет, територія, громадянство) та усвідомлення ними необхідності мирних відносин).

Загалом, критерії появи міжнародного права в середньовіччі зводяться до таких: 1) наявність певної кількості суверенних держав; 2) знаходження держав на приблизно однаковому рівні культурного розвитку, та усвідомлення ними цієї культурної єдності; 3) існування спільних міжнародних інтересів; 4) усвідомлення державами необхідності врегулювання своїх взаємовідносин нормами права.

Прихильники 2-го (стародавній період):

1) існуванні міжнародних звичаїв, практиці укладання міжнародних договорів і т.ін., вказували й на наявністьінститутів міжнародного права (А. Мартін: група держав, яка постійно підтримує відносини, не може не створити систему норм для їх врегулювання. Між державами існували постійні взаємні інтереси, які не лише об’єднували їх і сприяли розвиткові міждержавних відносин, але й викликали до життя необхідні для їх врегулювання інститути міжнародного права. Представники даного напряму справедливо обстоюють можливість існування міжнародного права в інших, аніж європейський, регіонах і епохах. Міжнародне право, як системне явище, не може бути виведене з таких окремих категорій як культурна спільність, розвиток певного географічного регіону чи релігійної системи. Його появу спричиняють об’єктивні вимоги, фактори розвитку міжнародних відносин).

2) існування міжнародного суспільства з приблизно однаковим культурним і цивілізаційним рівнем розвитку,

3) наявність держав, наявність спільних інтересів в цих держав, усвідомлення ними своєї незалежності і вимоги підкоритися у взаємовідносинах праву,

4) наявність писанихджерел міжнародного права,

5) наявність міжнародних союзів держав,

6) вимоги торгівлі і економіки,