Правовідносини: поняття, ознаки і види

Правові відносини — це суспільні відносини, врегульо­вані нормою права, змістом яких є суб'єктивні юридичні права та обов'язки їх учасників. Правові відносини є юри­дичним виразом економічних, політичних, майнових, культурних та інших суспільних відносин. Разом з тим правові відносини є найбільш поширеною і виразною фор­мою реалізації права, втілення в життя його приписів.

Ознаки правових відносин:

1) правові відносини є різновидом суспільних відносин,
тобто можуть виникнути тільки в людському суспільстві,
між конкретними суб'єктами — володарями певних юри­
дичних якостей (правоздатність та дієздатність);

2) правові відносини виникають на основі норми права.
Немає відповідної норми права — немає й правових відно­
син;

3) між учасниками правових відносин виникає специфіч­
ний юридичний зв'язок у вигляді су б' єктивного права
однієї особи і відповідного йому обов'язку іншої особи;

4) правові відносини мають вольовий характер, тобто
для їх виникнення необхідна воля (бажання) як мінімум
одного з учасників. Люди вступають у правові відносини з
певною метою — наприклад, одержати спадок, взяти участь
у виборах, придбати товар;

5) правові відносини виникають з приводу реального
блага (матеріальних або нематеріальних цінностей), яке
виступає як передумова та структурний елемент правовід­
носин;

6) правові відносини охороняються і забезпечуються силою державного примусу. Як правило, учасники право­відносин добровільно виконують покладені на них обов'яз­ки. Інакше уповноважений учасник правовідносин має право звернутися до компетентних органів держави з метою примусити протилежну сторону до виконання.

Різноманіття правових відносин викликає необхідність класифікувати їх за певними ознаками на види. Це дає можливість повніше визначити суть і призначення право­вих відносин.

Види правовідносин:

1) за предметом правового регулювання виділяють
правовідносини конституційні, адміністративні, цивільні,
трудові, сімейні тощо;

2) за функціями права розрізняють регулятивні та охо­
ронні правовідносини. Перші з них виникають із правомір­
них, а другі — з неправомірних дій суб'єктів;

3) за характером обов'язків розрізняють активні та
пасивні правовідносин. В активних правовідносинах
обов'язок суб'єкта полягає в необхідності здійснити певні
дії (передати річ, виконати роботу), в пасивному — обов'язок
полягає в тому, щоб утриматися від дій;

4) за ступенем визначеності суб'єктів розрізняють
абсолютні і відносні правовідносини. В абсолютних право­
відносинах конкретизована тільки одна сторона — носій
суб'єктивного права, а всі інші зобов'язані утримуватися
від порушення її прав. У відносних правовідносинах упо­
вноважена і зобов'язана особи точно визначені. Слід заува­
жити, що ряд учених стоять на позиціях існування абсо­
лютних правовідносин (М.І.Матузов), інші — заперечують
їх існування, визнаючи тільки відносні (P.O. Халфіна,
Ю.І. Гревцов);

5) за субординацією в правовому регулюванні розріз­
няють матеріально-правові і процесуально-правові відно­
сини;

6) за розподілом прав і обов'язків між сторонами роз­
різняють односторонні та двосторонні правовідносини;

7) за волевиявленням сторін розрізняють договірні
(головним чином у сфері приватного права) та управлінські
відносини (у публічноправовій сфері).

_{, 20.2. Структура правовідносин

Структура правовідносин — основні елементи правовід­носин і спосіб юридичного зв'язку між ними з приводу со­ціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів.

Таким чином, правовідносини є конструкцією, що скла­дається з наступних структурних елементів:

1) суб'єкти (суб'єктний склад) — як мінімум, два суб'єк­
ти права, один з них є уповноваженою особою (носієм права),
інший — зобов'язаною особою (носієм обов'язку);

2) об'єкт — реальне (матеріальне або нематеріальне)
благо, з приводу володіння яким або захистом якого суб'єк­
ти вступають у правовідносини;

3) зміст. Розрізняють юридичний та фактичний зміст
правовідносин.

Юридичний зміст є суб'єктивними правами та юридич­ними обов'язками учасників правових відносин. Суб'єк­тивне право — передбачена правом лінія дозволеної по­ведінки особи. Юридичний обов'язок — наказана правом лінія належної поведінки особи. У кожних правовідносинах суб'єктивному праву одного учасника відповідає юридич­ний обов'язок іншого учасника.

Фактичний зміст правовідносини — це конкретні дії учасників правовідносин, в яких реалізуються їхні права та обов'язки.

Юридичний зміст є завжди типовим для певного виду правовідносин, а фактичний зміст — завжди унікальний, неповторний. Наприклад, усі покупці супермаркету здій­снюють юридично однакові дії (сплачують ціну купленого товару), але фактична поведінка у кожного різна (різні товари, різні суми грошей, наявність або відсутність знижок тощо).

Суб'єкти права

У правових відносинах та інших формах реалізації пра­ва беруть участь люди та утворювані ними для своїх при­ватних і суспільних цілей організації: держава ті її органи, підприємства, установи, політичні партії та громадські організації — інакше кажучи, суб'єкти права.

Суб'єкти права (від лат. subjectus — підлеглий) — це фізичні або юридичні особи, держава, соціальні спільноти,

які здатні реалізувати безпосередньо або через представни­ка юридичні права та обов'язки. Види суб'єктів права:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) держава, її органи та органи місцевого самовряду­
вання;

4) соціальні спільноти (народ, територіальна громада,
етнічна або релігійна група).

Реалізація права вимагає певних якостей, визнаних або встановлених законом для всіх суб'єктів права. Сукупність цих якостей утворює поняття правосуб'єктності.

Правосуб'єктність включає наступні юридичні характе­ристики особи:

1) правоздатність — зумовлена правом здатність су­
б'єкта права володіти суб'єктивними юридичними правами
та юридичними обов'язками;

2) дієздатність — зумовлена правом здатність особи
своїми діями (бездіяльністю) набувати суб'єктивних прав
та юридичних обов'язків, здійснювати та припиняти їх.
Різновидом дієздатності є угодоздатність, тобто здатність
особисто, своїми діями здійснювати цивільно-правові опе­
рації;

3) деліктоздатність — зумовлена правом здатність
особи нести юридичну відповідальність за вчинені нею
правопорушення.

Правосуб'єктністю володіють як суб'єкти права, так і суб'єкти (учасники) правовідносин, що дає певну підставу для їх ототожнення. Але коректніше розмежовувати ці поняття. По-перше, суб'єкти права є тільки потенційними учасниками правовідносин. По-друге, володіння правами та їх утілення в життя (реалізація) можливо і поза право­відносинами. По-третє, суб'єкт права може володіти лише однією з перерахованих характеристик, що складають пра­восуб'єктність, а саме — правоздатністю (дитина, недієздат­на особа), — що є достатнім для володіння правами. Набут­тя прав та виконання юридичних обов'язків від імені таких осіб здійснюють їх законні представники (батьки, усинов-лювачі, опікуни). Таким чином, поняття «суб'єкт права» і «суб'єкт правовідносин» співвідносяться як загальне та часткове явище. Суб'єкт правовідносин — це суб'єкт пра­ва, що є учасником правовідносин.