Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя

Епоха Середньовіччя припадає на V - XVI ст. ст. На протязі цього значного періоду політичні погляди активно розвивалися та змінювалися. Три великі етапи включає у себе ця еволюція:

1)ранньофеодальний (кінець V - середина XI ст. ст.)- На цьому етапі держави спочатку організовуються у великі, але слабо інтегровані монархії, але потім розпадаються на окремі політичні утворення;

2) етап розвитку феодального ладу (середина XI - кінець XV ст. ст.). Для нього характерні централізовані станово-представницькі монархії;

3) етап пізнього Середньовіччя (кінець XV - початок XVII ст. ст.). Державність характеризується переважно абсолютними монархіями.

Глибокий відбиток на розвиток політичної думки наклали християнство та римо-католицька церква. Впродовж усієї епохи Середньовіччя йшла жорстока боротьба між папством і світськими феодалами, монархами за керівну роль у суспільстві. Центральною проблемою політичної думки було питання про те, яка влада (організація) повинна бути пріоритетною: духовна (церква) чи світська (держава). За домінування церковної влади виступали Тома Аквінський, Августин, а за пріоритет світської - М. Падуанський, В. Оккам, А. Данте.

Основні риси політичної думки епохи Середньовіччя - student2.ru

Філософ і теолог Тома А квінський запозичив у Аристотеля ідею про людину, як істоту політичну, а також думку про те, що держава, як ціле, логічно випереджує індивідів, що її складають, й благо держави є важливіше за благо її громадян. Держава є необхідною; на її чолі стоїть світська влада, але вона є вторинною, бо всі види влади на землі є від Бога. Головним завданням державної влади є сприяння державному благу, збереженню миру і справедливості у суспільстві. Народ має право скинути владу несправедливого та жорстокого монарха, якщо він посягає на права церкви. Найкращою формою правління Тома Аквінський вважав монархію, зокрема такий її різновид, як монархія політична, у якій влада правителів залежить від закону та не виходить за його рамки.

Італійський мислитель, політичний діяч Марсилій Падуанський сформулював свою доктрину у праці "Захисник миру " (1324). Він заперечував претензії Папи на владу над світом, бо це суперечило Святому Письму, за яким влада духовна мала бути відділена від світської. Відповідальність за всі біди та нещастя у світі Марсилій Падуанський покладає на церкву; усі негаразди припиняться, якщо церковники займатимуться виключно сферою духовного життя людей. Церква повинна бути відділена від держави та підпорядкована світській політичній владі.

Марсилій Падуанський відстоював тезу, що джерелом будь-якої влади (як світської, так і духовної) є народ. Народ є носієм суверенітету та верховним законодавцем. Але народ, у розумінні Марсилія Падуанського, - це не все населення, а лише його найдостойніша частина. Усе суспільство мислитель ділив на вищу категорію (військові, священики, чиновники), яка дбає про загальне благо, та нижчу категорію (торговці, землероби, ремісники), яка дбає лише про свої приватні інтереси. Марсилій Падуанський одним із перших почав проводити чітке розмежування законодавчої та виконавчої влади. На його думку, законодавча влада визначає компетенцію й організацію виконавчої влади. Мислитель виступав за виборність монарха та державних посадових осіб.

Держава для М. Падуанського - це світський інститут, який розвивається за власними законами. Держава виросла із сім'ї, як найпростішого елементу людської асоціації. З появою держави М. Падуанський пов'язує появу політичної влади. Держава, на його думку, є досконалою, якщо вона добре управляється, має хороші закони, а також виконує функції, що забезпечують підтримку миру. Саме Падуанському належить трактування миру, як засобу для досягнення "громадянського щастя ". Досягається мир тоді, коли кожен у державі отримує можливість безперешкодно займатися своєю діяльністю, а всі органи держави функціонують узгоджено. М. Падуанський був проти підпорядкування політики засадам релігії та моралі. В цілому його творчість свідчить про рішучий розрив з теологічною традицією у поглядах на державно-правові явища.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1.У політичних поглядах яких мислителів вперше намітився перехід від релігійно-міфологічних до раціональних трактувань?

2.На які засади спиралася політична етика Конфуція?

3.З яких позицій даоси обґрунтували недоцільність існування держави та влади?

4.Які стандарти життя намагалися запровадити старокитайські лепети?

5.Якими були підходи античних мислителів до визначення найкращої форми держави?

6.Хто з античних філософів розробив моральну філософію?

7.Перелічіть форми правління, які виділяли античні мислителі.

8.Якою бачив Платон ідеальну модель держави?

9.Хто першим розділив владу на три гілки?

10.Що розуміється під поняттям «політея»?

11.Хто з античних філософів закликав громадян до активної життєвої позиції, а хто навпаки - до пасивності?