Діалекти — це відгалуження загальнонародної мови, яким говорить частина народності; нації, племені. 2 страница

2. Вихідний і висхідний.

В одному газетному тексті написали: «Висхідною точкою треба вважати становище, яке склалося на сьогодні»- Тут мало б стояти вихідною, тобто початковою, від якої ведеться облік. А висхідний - той, що підіймається вгору, розвивається до вищого рівня: висхідна інтонація, висхідна зірка. Напр.: «Я захотів стати ученим. З погляду мого вихідного пункту й тодішніх соціальних умов це було зухвальство» (В. Підмошльний); «Загальна еволюційна лінія Семенка як поета хай подекуди синусоїдна, а проте висхідна» (газета).

3. Гривня і гривна.

Грошова одиниця незалежної України зветься гривня, а гривна - це металева шийна прикраса у вигляді обруча. Напр.: «Поки що гривня, на жаль, не належить до найстабільніших валют» (газ.); «Єдиний знак великокняжого роду - золотава гривна» (С. Скляренко). Багато хто з мовців помилково вживає слова гривна в обох випадках. Гривня відмінюється як вишня: дві гривні (а не гривни), п'ять гривень (а не гривен), двадцятьма шістьма гривнями (а не гривнами) і под.

6. Житловий і жилий.

Щодо слів житловий та жилий існують різні погляди. Одні мовці твердять, начебто слово жилий не є українським, і пропонують вилучити його з мови; інші вважають їх за синоніми і пишуть, наприклад, гак: «На новому масиві, наче гриби, ростуть жилі будинки». Насправді ці слова, хоч і близькі звучанням, але відмінні значенням, тобто вони не синоніми, а пароніми. Житловий має такі значення: стосовний до житла, пристосований для життя людей: «Ліворуч, у саду житловий будинок з верандою» (О. Левада). Закономірними для української літературної мови є словосполучення: житловий фонд, житлове будівництво, житлова проблема, житловий відділ тощо. Жилий означає «заселений, залюднений»: «Фельдфебель повернувся до жилого кутка теплушки» (Ю. Японський).

7. Завдання і задача.

Однокореневі слова завдання й задача мають досить суттєву семантичну відмінність. Завдання - не визначений наперед обсяг роботи, те, що хочуть здійснити; доручення; а задача являє собою питання, що його розв'язують шляхом обчислень за певною умовою (напр., у математиці) Пор.: «Не можу погодитися з висловленими Вами думками про завдання нашої літератури» (М. Коцюбинський); «Коли Варя приступала до розв'язання математичної задачі, виникала в уяві невесела картина» (О. Донченко). У пресі часто плутають ці пароніми й пишуть: «Відповідальні задачі (замість завдання), що стоять перед молодою державою».

8. Кампанія і компанія.

Ці два близько звучні слова досить часто вживають одне замість одного. В усному мовленні від неофіційних та офіційних осіб можна почути: робота телерадіомовної кампанії (треба компанії); виборча компанія (треба кампанія). Таке сплутування неприпустиме, бо слова не лише не тотожні у вимові, а й вельми віддалені щодо походження та значення. Кампанія пов'язане з фр. campagne «похід» і використовується для позначення сукупності заходів, спрямованих на виконання певного завдання (наприклад, виборча кампанія, антифілоксерна кампанія тощо). Компанія походить від іт. compagnia, що зводиться до лат. cum «разом» та panis «хліб», і означає «група осіб, пов'язаних певними інтересами». Пор.: «Весела компанія з піснями й музикою зупинилася біля острова» (О. Бойченко); «Вій і прибув сюди, щоб дізнатися, яка буде директива щодо посівної кампанії» (Д.Бедзик).

9. Особа і лице.

В одній із радіопередач на юридичну тему було заявлено: «Він має статус юридичного лиця». Російському слову лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати й казати: «дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи».

10.Попит і пропонування (а не пропозиція).

Російське слово предложение українською мовою слід перекладати речення (граматичний і логічний термін), пропозиція (те, що виноситься на обговорення; порада, вказівка) і пропонування (економічний термін, уживаний у сполученні зі словом попит). Напр.: «За будовою й типами синтаксичних зв'язків речення поділяються на прості і складні» (підр.); «Одним із важливих економічних законів є закон попиту і пропонування» (журнал). Уживання в останньому значенні слова пропозиція зумовлене негативним упливом російської мови і не відповідає українським лексичним нормам.

11. Постачальник, а не поставщик.

В українській мові є слово постачати зі значенням «давати кому щось, забезпечувати кого чимсь» та похідні від нього постачання, постачальний, постачальник, постачальниця, постачальницький тощо. Напр.: «Солод на той час працював у відділі постачання» (М. Руденко). Уживане часом у засобах масової інформації слово поставщик є непотрібним запозиченням з російської мови.

Необхідно усвідомити, що явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного вживання слів. Незначна відмінність між двома словами приводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Отже, при використанні паронімів слід звертатися до відповідних тлумачних словників з метою уточнення значення, правопису і вимови потрібного слова.

Уміння розрізняти патронімічні слова і правильно вживати їх у мовленні - неодмінний складник культури мови.

Самостійна робота № 7

Тема: Стилістичне використання антонімів.

План:

1. Антонімія, її роль в системі виразових засобів мови.

2. Стилістичні можливості антонімів.

Література:

О. Пономарів "Стилістика сучасної української мови с. 53-70

Антоніми(гр. anti- проти та опута- ім’я) – це сло­ва, які мають протилежне значення. Наприклад: любов-ненависть, щастя- горе, великий- малий, чорний- білий, вперед- назад, високо- низько, говорити- мов­чати, радіти- сумуватита ін. Ці антоніми є різнокореневими.Значно більшу за чисельністю групу становлятьоднокореневіантоніми, утворені за допомогою префіксів, що надають словам протилежного значення.

Для творення однокореневих іменників-антонімів викори­стовується здебільшого префікс не-: воля- неволя, доля-недоля, правда- неправда, щастя- нещастя.

Однокореневі прикметники-антоніми утворюються за до­помогою префіксів без-, не-, проти-, а-, анти-.Наприклад:

совісний- безсовісний, болісний- безболісний, добрий- недобрий, ввічливий- неввічливий, природний- проти­природний, законний- протизаконний, моральний- амо­ральний, нормальний- анормальний, народний- антина­родний, державний- антидержавний.

Антонімія однокореневих дієслів будується на антонімії префіксів в- (у-)- ви-, під- (піді-) – від- (віді-),з- (с-)-роз-, на- роз-, при– від-та ін. Наприклад: в’їхати-виїхати, вбігти- вибігти, підійти- відійти, піднести- віднести, зв’язати- розв’язати, сформувати- розформу­вати, насипати- розсипати, накидати- розкидати, при­в’язати-відв’язати, причалити- відчалити.

Наведені антоніми є постійними, незалежними від кон­тексту, тобто загально мовними.Поряд із ними існуютьконтекстуальніантоніми, тобто слова, антонімічні зв’яз­ки між якими виявляються лише в певному контексті.

Наприклад:

1.Час пролітає з реактивним свистом.

Жонглює буденьсвятістю ісвинством (Ліна Ко­стенко).

2.Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.

Ще мить, ще мить, ще тількимить імить,

І раптом озирнусь, а це вжероки йроки! (Ліна Ко­стенко).

На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза(гр. antithesis)- зіставлення явищ, фак­тів, подій, думок та ін. з метою їх виділення. Наприклад:

1. Тіньчорна стрімкопадає униз -

Тобілий голуб такзлітає вгору (Ліна Костенко).

2.І я іду, і падаю, і знову

Спішу впередабоплетусь назад(В.Симоненко).

Самостійна робота № 8

Тема: Номінативні та стилістичні функції неологізмів.

План:

1. Виникнення неологізмів.

2. Загальномовні та індивідуальні неологізми.

3. Вживання у різних стилях мови.

Література:

О. Пономарів "Стилістика сучасної української мови с. 78-84

Неологізми – це слова, словосполучення, фразеологізми, окремі їхні значення, що з'явилися на певному етапі розвитку мови для позначення нових реалій і понять, актуалізація яких зумовлена соціальними і територіальними чинниками функціонування літературної мови, а також оказіоналізми (індивідуально-авторські новації), використані одноразово в мовній практиці певного автора, видання, редакції чи в конкретному тексті.
Новизну цих номінацій усвідомлюють мовці.

Неологізми – складний і неоднорідний масив лексики. Зосереджуючи увагу на хронологічному змісті поняття неологізм, або інновація, у роботі розглядаємо також нові загальномовні лексичні явища, що зародилися й вживалися в українській мові в попередній період. Крім того, зважаючи на брак в українській лексикографії словників нових слів і значень, непослідовну їхню фіксацію в матеріалах Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України, точно визначити час появи тих чи інших нових лексико-семантичних одиниць часто досить складно. Поряд із загальномовними неологізмами виникає також потреба розгляду індивідуально-авторських утворень.

Загальномовні інновації в мові новітньої публіцистики істотно домінують. З-поміж таких неологізмів виокремлено кілька груп. Досить численну з них становлять одиниці на позначення нових понять, явищ чи предметів, тобто позасинонімічні неологізми: консюмеризм/консьюмеризм "боротьба споживачів за якість товарів і послуг", полтергейст "містичні явища та процеси, які неможливо пояснити (стугоніння, пересування предметів тощо)", прайс-лист "список цін на всі товари (а також на акції, цінні папери) та послуги, що надається якоюсь організацією, фірмою, підприємством тощо".

Розрізняють також синонімічні неологізми, що по-новому передають ставлення мовця до вже відомих понять, явищ, предметів, виділяючи в них своєрідну, досі не відому чи не помічену особливість, рису, грань. До них можна віднести такі слова, як: бутік "невелика крамниця з модними дорогими товарами", кілер "професійний найманий убивця", людомор "штучно створений голод; голодомор", поморівок "голод", електорат "виборці" тощо.

Серед нових слів, що активно поповнюють лексико-семантичну підсистему будь-якої мови, помітне місце займають словотвірні неологізми. Кожна лінгвальна система використовує закладені в ній можливості морфемного поєднання, а також постійно залучає іншомовні морфеми: необільшовик, політбомонд, спікерство, працетерапія, червонохрестівець "співробітник організації "Товариство Червоного Хреста", снідоносний, безкредитний та ін.

Збагачення словника відбувається також завдяки процесові зміни семантики ряду відомих лексичних одиниць, тобто за рахунок семантичних неологізмів. Майже ніколи неологізми не творяться заново, з невідомих у мові елементів. Найчастіше використовуються відомі слова, семантичний компонент яких (семема) виявляє потенційну здатність до переносного вживання, а згодом усталюється як переносне самостійне значення, пор: саркофаг перен. "спеціальна споруда над ядерними реакторами, установками, призначена для захисту довкілля від радіоактивних речовин", чорнобиль перен. "назва нового комп'ютерного віруса", самосел перен. "той, хто без офіційного дозволу влади, самовільно поселився в Чорнобильській тридцятикілометровій зоні", марафон перен. "тривала і напружена боротьба за щось", тайм-аут перен. "перерва, відпочинок" та ін.

Досить інтенсивно продукуються в українській мові й індивідуально-авторські неологізми, чи, як ще їх називають, оказіоналізми. Їх варто розглядати як складне явище системного (реалізація словотвірних можливостей, закладених у системі певної мови) і асистемного (ненормативність, функціональна й експресивна зумовленість, створення для ситуативних потреб) характеру. Як правило, це позанормативні периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою – увиразнення якоїсь ситуації, образу, фрагменту дійсності, на що вказує контекст. Основна сфера функціонування таких одиниць – художній та розмовний стилі, рідше –публіцистичний стиль. Досліджуваний період (початок XXI століття) характеризується збільшенням кількості індивідуально-авторських оказіоналізмів у мові підстилю засобів масової інформації. Це зумовлено взаємодією позамовних і внутрішньомовних чинників. Функціонуючи в мові сучасної публіцистики, оказіоналізми виконують номінативну, когнітивну, експресивно-оцінну функції.
Поряд із терміном індивідуальний новотвір, або оказіоналізм, у мовознавчій літературі паралельно використовують такі назви цього поняття, як індивідуальні слова, авторські, індивідуально-авторські неологізми, стилістичні, індивідуально-стилістичні неологізми, неологізми контексту, одноразові неологізми, літературні неологізми, слова-саморобки, слова-експромти, слова-метеори, неологізми поета, поетичні неологізми, егологізми. На означення незвичних слів, створених відповідно до ситуації, випадку чи контексту з переважною настановою не на номінацію, а на експресію, стилістичну маркованість тощо, у сучасній україністиці закріпився термін оказіональне слово, або оказіоналізм.

Враховуючи те, що новизна може стосуватися або лише семантики слова (новація за змістом), або тільки його матеріальної форми, або одночасно і змісту лексеми, і її форми, розрізняємо такі типи неологізмів (неолексем):
1. Власне неологізми – слова, що характеризуються абсолютною новизною як щодо форми, так і щодо змісту. Цей матеріал засвідчує, що в українській мові початку XXІ ст. значну групу становлять одиниці, які лінгвісти називають ще матеріальними неологізмами.

2. Новоутворення – слова, що відзначаються новизною форми. У них відомі морфеми виступають у незвичних поєднаннях, утворюючи слова із зовсім новими значеннями. Проведений кількісний аналіз (понад 3000 слів) дає підстави твердити, що такі одиниці становлять домінантну за обсягом і своєрідну групу. Ілюстрацією можуть служити лексичні утворення: громадянотворення "процес формування свідомого громадянина держави", україноментальний "характерний для ментальності українців", україновиховання "процес систематичного і цілеспрямованого формування особи патріота-українця", европейськість "європейський спосіб житія, ментальність", вуглехолдинг „вугільна компанія, яка сама не має виробничих підприємств, а володіє частиною або контрольними пакетами акцій яких-небудь інших компаній з метою контролю та керівництва їхньою діяльністю" та ін.

3. Трансформації – слова, у яких нова форма поєднується із значенням, яке передавалося раніше іншими лексичними засобами. Власне, це синонімічнінеологізми, які становлять у сучасній українській мові кількісно обмежену групу. Вони з'являються в мові здебільшого з метою надання більшої емоційності найменуванням предметів чи осіб, які мали до цього стилістично нейтральну назву. Такі одиниці відображають тенденцію до активізації вживання експресивніших форм, до необхідності вдосконалення мовного механізму.

4. Семантичні неологізми – слова, у яких нове значення передається формою, наявною в мові. Серед таких одиниць доцільно виділити два різновиди: а) слова, що повністю змінюють своє значення, втрачаючи всі властиві їм раніше; б) слова, у семантичній структурі яких виникає ще один лексико-семантичний варіант (ЛСВ) при збереженні всіх попередніх. Тому можна стверджувати, що серед семантичних інновацій досліджуваного періоду переважають одиниці другого типу: гуральня (розм. ірон). "підпільне виробництво, як правило неякісних, спиртних напоїв", гонконг "один із вірусів грипу, штам якого виділено вченими під час останніх епідемій", канікули "перерва в роботі когось/чогось".

3. Недавні входження нових явищ дійсності – предметів, процесів, абстрактних понять.

Одним з найважливіших джерел розвитку словникового складу мови є номінативна діяльність її носіїв. Під номінативною діяльністю розуміють створення слів для позначення нових явищ дійсності — предметів, процесів, абстрактних понять. Важливе значення має також походження інновацій – чи це неологізми-запозичення, чи неологізми на основі питомої лексики. Щодо першої групи відомо, що вони входять до мови-реципієнта разом із реалією або поняттям і відразу ж засвоюються. Інтенсивність процесу освоєння неолексем названої вище другої групи має різні етапи, які визначаються названими чинниками.

Порівняно нове явище у лексичному розвитку мов – абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації.

Поява й існування неологізмів виправдана лише тоді, коли є потреба у виконанні певної називної або художньо-зображувальної функції. Коли такої потреби немає, новотвір зайвий і позбавлений перспективи закріпитися в лексичному складі мови. Не прищеплюються в мові ті неологізми, що не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям. Приміром, штучно створені і занесені в деякі словники неологізми гружчик, грузовик, золушка, новомісяччя, щелкунчик у мовній практиці витіснені більш удалими відповідниками: вантажник, вантажівка, попелюшка, молодик (новий місяць), лускунчик.

Отже, поява в сучасній українській мові значної кількості лексичних новотворів — цілком закономірне явище. Помічено, що в періоди докорінних суспільних змін у словнику будь-якої національної мови виникає значна кількість нових слів-понять.

Самостійна робота № 9

Тема: Застаріла лексика зі стилістичного погляду.

План:

1. Основні групи застарілих слів.

2.Використання в різних стилях мови.

Література:

1. О. Пономарів "Стилістика сучасної української мови с. 84-91

2. Н.Д.Бабич "Практика, стилістика і культура української мови" с.39-40

Зникнення в мові слів і окремих значень являє собою складне явище, що відбувається повільно і не відразу. Втрата слова чи його значення - наслідок тривалого процесу архаізації відповідного мовного факту, коли він з явища активного словникового запасу спочатку робиться надбанням пасивного словника, і лише потім поступово забувається і зовсім зникає з мови.

Цей процес не являє собою прямолінійного процесу; у ряді випадків застарілі слова згодом знову повертаються в активний запас лексики мови.

Природно, що велике значення в ступені застарілості того чи іншого слова. й окремого значення має час виходу його з активного вживання. У великій мірі вони визначаються також:

- місцем даного слова з відповідним значенням у номінативній системі

загальнонародної мови;

- первісною поширеністю слова і тривалістю споживання в складі активного словника;

- наявністю чи відсутністю ясним і безпосереднім зв'язком з родинними

словами.

Крім того, що застарілі слова різні по ступеню своєї архаїчності, вони

відрізняються один від одного причинами, внаслідок яких вони застаріли.

Виділяють дві основні категорії слів:

історизми;

архаїзми.

Таким чином, чітко просліджується неоднорідність лексики мови. Слова розрізняються між собою не тільки тим, відкіля і коли вони з'явилися в

мові, життєво важливі це слова чи ні, але і тим, що вони виявляються різнорідними в ряді випадків по своєму стилістичному вживанню й експресивної зафарбованості.

Застаріла лексика також належить до розряду пасивної. Ступінь застарілості слова залежить від тривалості його використання: Чим довгіше вживалося слово, тим менше торкається його процес старіння. Причиною зникнення лексем – зникнення з життя певних понять (історизми – зникнення реалії запричинить зникнення слів. Архаїзми – це слова, які замінилися іншими (персть – палець, десниця – права рука, шуйця – ліва рука тощо). Історизми не мають синонімів у сучасній мові. Вони вживаються тоді, коли виникає потреба датихарактеристику минулим епохам. Як правило, вони виконують номінативну функцію в історичних працях (науковий стиль), а також в художньо-белетристичних творах, де по-справжньому відтворюють характеристику людей, суспільства, політичного устрою, цілої епохи.

Інколи можуть виконувати стилістичну функцію урочистостіпри зображенні героїчних подій чи вчинків людей.

Архаїзми у номінативній функції не вживаються, а виступають як стилістичний засіб у художньо-белетристичному та публіцистичному стилях. Як правило, це старослов’янськічистароукраїнські елементи. Зрідка вони використовуються в науковому стилі. Окремі в офіційно-діловому. У невідповідному контексті, архаїзми набувають гумористичного звучання.

Самостійна робота № 10

Тема: Однозначність та багатозначність термінів в діловодстві.

План:

1. Підсистеми термінологічної лексики.

2.Загальнонаукові та вузькоспеціальні терміни.

Література:

З.Мацюк, Н.Станкевич "Українська мова професійного спілкування" с.131-143

Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право. Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення.

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги: 1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не оборудка); 2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу; дебітор - боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі); 3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор - спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі, позика - позиковий і позичка - позичковий;). Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві.

Наприклад: справа - означає один документ і сукупність документів; одиниця зберігання документів в архіві (юридична справа), різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. Щодо використання термінів у документах - слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень. Іншомовні слова - це слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення, їх слід вживати в разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать фінансові терміни, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

Термін можна вивчати у різних понятійних планах, наприклад: одні вчені розглядають термін у контексті професійного мовлення, номенклатурних знаків тощо, інші зіставляють номенклатурні знаки і терміни, ще інші протиставляють предметні терміни і власне-терміни.
Сучасні українські термінологи глибше, ніж їх попередники початку століття, розробляють теорію терміна як мовного знака, теорію термінології як підсистеми загальнолітературної мови. А. Залізний формулює такі вимоги до терміна: 1) змістовність –точна відповідність слова поняттю, прозора внутрішня форма
терміна; 2) пластичність, або гнучкість, – здатність до творення похідних термінів; 3) мовна досконалість – короткість,
милозвучність, легкість для запам'ятовування; 4) відповідність
міжнародним нормам.
На нашу думку, термінами є спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам,
явищам, діям з якої-небудь галузі знання – науки, культури, техніки, політики, економіки.
Термін, як правило, повинен вживатися лише в одній формі. Терміни поступово поширюються і переходять в загальнонародний вжиток; дотримуватись правил утворення похідних форм термінів; не
випускати в обіг слів, утворених кимось.
Термінологія поділяється на:
- суспільно-політичну – використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія,
право, дипломатія;
- мистецьку – охоплює музику, театр, кіномистецтво, образотворче
мистецтво, архітектуру, літературознавство;
- наукову – стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія,
географія, геологія, астрономія;
- технічну – обслуговує такі галузі техніки й виробництва, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіотехніка,
електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво.
Виділяється також термінологія сільськогосподарська, медична,
спортивна, військова.

Самостійна робота № 11

Тема: Мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів.

План:

1. Вживання професіоналізмів.

2. Жаргонізми та арготизми, їх вживання

Література:

О. Пономарів "Стилістика сучасної української мови с. 96-102

В окремий шар виділяються професіоналізми –слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії.

Професіоналізми є просторічними відповідниками термінів, їхніми «неофіційними синонімами» і покликані забезпечити усне спілкування людей

певної професії, а отже, не застосовуються в юридичних (офіційних) текстах.

Порівняй: пара – заняття у ВНЗ, негативна оцінка, вікно – час, коли

можливого заняття немає, шапка – початкові реквізити документів, як правило, оформлені кутовим способом праворуч.

Професіоналізми можуть бути метафорами (вікно, шапка, баранка – кермо автомобіля, стакан – місце в автомобілі для перевезення затриманих, підозрюваних тощо), скороченнями слів (опер – оперативний уповноважений, дорозслідування – додаткове розслідування, Мін’юст –Міністерство юстиції) або просторічними замінниками складних понять та іншомовних термінів (зняти пальчики – виявити сліди рук на місці злочину бо на якомусь предметі, відкатати людину – дактилоскопіювати, вивідка – відтворення обстановки і обставин події, терпило – потрепілий). За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу, бо нефахівцеві досить щось назвати, не вдаючись до його опису.