Проаналізуйте передумови та процес формування багатопартійної системи незалежної України

У житті сучасного суспільства значну роль відіграють політичні партії - атрибут розвинутої політ. системи.

Багатопартійність - наявність у суспільстві, державі двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу.

Основні передумови й етапи формування багатопартійності в Україні.

- історичний досвід багатопартійності в Україні;

- розширення демократизації суспільного життя, гласність;

- виникнення і розвиток в Україні дисидентства;

- нездатність КПРС виконувати керівну роль у суспільстві, яку вона собі привласнила.

Основними етапами формування багатопартійності в України були:

- перший етап (1988-1989 pp.) - виникнення неформальних організацій, легальної організованої опозиції; активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України; розмежування всередині правлячої КПРС, організаційна консолідація Демократичної платформи;

- другий етап (1990-1991 pp.)- створення багатьох партій, їхній поділ на центристські та радикальні; поява парламентської опозиції; ініціювання представниками демократичного блоку важливих державних рішень, серед яких найголовніше - Декларація про державний суверенітет України;

- третій етап ( на зламі 1991-1992 pp.)- партійне будівництво в умовах повної державної незалежності; розширення багатопартійності: на початок 2005 р. в Україні було зареєстровано 127 політичних партій; зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами.

Роль Народного руху України в формуванні багатопартійності.

Видатна роль у досягненні незалежності України, розвитку демократії в українському суспільстві і становленні плюралізму в державі належала Народному руху України.

Організація «Народний рух України за перебудову» («Рух») виникла восени 1988 р. із представників різних творчих союзів.

На початку своєї діяльності «Рух» не йшов на конфронтацію з КПУ. Але вже восени 1989 р. ситуація змінилася. На установчому з'їзді «Руху» пролунала пропозиція створити на його базі кілька партій. На базі «Руху» згодом утворилися багато народно-демократичних, національно-патріотичних, ліберальних партій.

Втрата КПРС та її «бойового загону» КПУ монополії на владу

Утворення «Руху» знаменувало втрату монополії компартії України на політичну діяльність.

В Україні почалося формування багатопартійності.

Цей процес активізувався після лютневого (1990 р.) пленуму ЦК КПРС, який погодився виключити з Конституції СРСР Статтю 6, яка закріплювала керівну роль компартії в радянському суспільстві.

III Позачерговий З'їзд народних депутатів СРСР, що відбувся в березні 1990 p., ухвалив Закон СРСР «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) СРСР», що відкрив шлях до формування багатопартійності в СРСР (Стаття 6 Конституції СРСР була відмінена на законодавчому рівні).

Іншим джерелом багатопартійності в Україні, -стала КПРС, у лавах якої наростали протиріччя:

- група комуністів-реформаторів оголосила про створення Демократичної платформи; своєю головною метою вони проголосили перетворення КПРС у демократичну партію парламентського типу;

- інша група комуністів утворила Марксистську платформу, що продовжувала сповідати ідеологію неосталінізму.

У жовтні 1990 р. Верховна Рада УРСР скасувала Статтю 6 Конституції УРСР про керівну роль компартії України.

17 жовтня 1990 р. сесія Верховної Ради УРСР прийняла Закон «Про політичні партії та громадські організації в УРСР».

Після цього процес створення нових партій в Україні набув швидких темпів.

II з'їзд Руху проголосив курс на створення блоку «Демократична Україна» з метою відсторонення КПУ від влади і проголошення повної державної незалежності України.

Створення партій національно-демократичної орієнтації.

У 1990-1991 pp. Інтенсивно відбувалося створення партій національно-демократичної орієнтації.

У квітні 1990 р. близько 500 делегатів з'їзду УГС заявили про її розпуск і створення на її основі Української республіканської партії. (УРП)-перша політична партія, заснована в умовах багатопартійності. Лідери партії - Л. Лук'яненко, С. Хмара - мета проголосили створення Української незалежної соборної держави і перетворення України на цивілізовану європейську державу.

Політичний спектр партій України на початку 90-х pp.

В Україні почали діяти партії різної політичної спрямованості. За відношенням до соціально-економічних систем, ідеології та політики вони поділялися на ліві, центристські та праві

*Ліві партії - політичні партії та групи, що проголошують своїми цілями побудову соціалізму чи суспільства, у якому повинна бути забезпечена соціальна рівність громадян.

Для лівих партій характерне використання соціальної демагогії та неприйняття уроків історичного минулого. Рішуче протистоять правим («буржуазним») силам.

1. Комуністична партія України (КПУ). 1993 р. Перший секретар ЦК - П. Симоненко.

Програма: побудова соціалізму, зв'язки із СНД, вступ до Союзу з Росією і Бєларуссю, відновлення оновленого Союзу.

В економіці - відмовлення від курсу ринкових реформ, особливо від приватизації.

В ідеологічній і духовній сфері - протидія пропаганді антикомунізму, націоналізму, надання російській мові статусу державної. Різко негативне ставлення до Президента і виконавчої влади.

2. Соціалістична партія України (СПУ). 1991 р. Лідер - О. Мороз. Програма СПУ близька до КПУ, але помірна, схильна вписуватися в існуючі політичні структури.

На початку 90-х pp.. позитивне ставлення до жовтневої революції поєднувала з прагненням до забезпечення державної незалежності України.

В економіці - багатоукладність з вирішальною роллю держсектору. Критикує соціальну політику влади. Мета партії '- побудова соціалізму.

3. Селянська партія України (СелПУ). 1992 р. Лідер - С. Довгань. Програма - проголошено збереження колективних форм господарювання на селі.

. *Центристські партії -дотримуються помірних політичних позицій. Виступають за розвиток ринкових відносин, захист приватної власності, соціальний захист населення і втілення гуманістичних цінностей. Сприяють зміцненню політичної стабільності в суспільстві.

До центристських наприкінці 1980-х - початку 1990-х pp. належали:

1. Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ),

2. Демократична партія України (ДемПУ),

3. Партія демократичного відродження України (ПДВУ),

4. Соціал-демократична партія України (СДПУ),

5. Партія «зелених» та ін.

Їхні головні вимоги:

- в економіці: масштабні ринкові реформи, захист вільного підприємництва і приватної власності;

- у політичній сфері: побудова правової держави, забезпечення демократичних свобод громадян;

- у духовній сфері: національне відродження і втілення гуманістичних цінностей.

Центристи стоять на позиціях незалежності України, розділяють деякі програмні вимоги правих, при цьому підкреслюють перевагу прав окремої людини над правами нації.

* Праві партії- відстоюють, інтереси власників, національні й консервативні позиції. Часто укладають союз із релігійними силами. Рішуче протистоять лівим партіям.

До правих партій в цей період належали:

1.Українська республіканська партія (УРП),

2.Українська народно-демократична партія (УНДП),

3.Українська національна партія (УНП),

4.Українська християнсько-демократична партія (УХДП),

5.Конгрес українських націоналістів (КУН) та ін.

Спільною стала національна орієнтація і радикалізація вимог, унітарна і правова держава, українська національна ідея і християнські цінності, але водночас виступають за забезпечення прав національних меншин. Послідовно захищають приватну власність. Украй негативно ставляться до лівих сил.

Формування політичних блоків.

В умовах подальшого загострення соціально-економічної та політичної кризи політичні партії для вирішення питань стали утворювати союзи і блоки.

На весну 1993 р. в Україні існувало 5 основних політичних блоків:

- консервативно-комуністичний (СПУ, КПУ та ін.);

- націонал-демократичний центр (РУХ);

- націонал-державний блок (УРП, ДемПУ);

- соціал-ліберальний («Нова Україна»);

- націонал-радикальний блок (УНА-УНСО, ДСУ тощо).