Синтаксис усного й писемного мовлення
(зіставний аналіз)
СИНТАКСИС (від грец. sупtахіs)— побудова, устрій, зв'язок) — розділ граматики, що вивчає будову і значення словосполучень та речень, способи зв'язку слів у словосполученні й реченні.
Готуючи текст для публічного виступу, слід пам'ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речення, значні за кількістю слів і ускладнені за будовою багатьма відокремленими обставинами, означеннями, вставними і вставленими конструкціями, цілком можливі в науковій статті, монографії та под., і зовсім не бажані в лекції, доповіді, промові та інших формах усної комунікації. 1. На відміну від писемного, в усному тексті бажані питальні, окличні й риторичні, а не лише розповідні речення, наприклад:
Чи можливий такий результат?! Безперечно, — скажу я вам. За яких умов? — логічно запитаєте, ви. Моя доповідь і наведені в ній викладки є відповіддю на це питання.
2. Не словесні, а смислові повтори необхідні в усному мовленні для наголошування основної думки, підкреслення ключового моменту й посилення враження від сказаного. Досягається це за рахунок багатої синонімії української мови, не повторюючи форми вираження.
3. Однак слід уникати повторювання нетипових для усного мовлення складних сполучників: завдяки тому що, унаслідок того що, через те що й под., оскільки вони гальмують сприйняття й не сприяють створенню в аудиторії вільної, невимушеної атмосфери.
5. Речення слід будувати таким чином, щоб ключова фраза була розміщена в його першій частині. Набагато легше сприймається на слух зміст, коли речення починається Н. відмінком, ніж декількома конструкціями в непрямих відмінках із прийменниками, наприклад:
| неправильно | правильно |
| В останньому університетському збірнику, у першому його розділі, розміщено статтю професора Бойчишина, де йдеться... | Професор Бойчишин у своїй статті, що розміщена в останньому університетському збірнику, зазначив... |
6. У письмових текстах його частини закріплені за певним місцем на аркуші й виділені шрифтом чи засобами рубрикації (абзац, параграф, розділ тощо). В усному — можливі відступи, умотивовані повтори й перенесення окремих текстових частин.
8. Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:
| неправильно | правильно |
| Не дивлячись на обмежене фінансування.... | Незважаючи на обмежене фінансування... Попри обмежене фінансування... Дарма що нам обмежили фінансування... |
9. Перевагу слід надавати простим реченням, у яких зберігається прямий порядок слів: підмет іде перед присудком, означення — перед означуваним словом:
| неправильно | правильно |
| Було досягнуто високого рівня якості продукції, запланованого нашим підприємством | Наше підприємство досягло запланованого високого рівня якості продукції. |
10. Спільним для писемного й усного варіанту тексту є висока частотність у використанні та повторюванні стійких словосполучень (кліше) і водночас відсутність зайвих слів, що ускладнюють сприйняття:
| неправильно | правильно |
| Ми, на нашому підприємстві, можемо розраховувати лише на свої особисті сили. | Підприємству доводиться розраховувати лише на власні сили. |
11. Якщо підмет названий живою особою, то присудок матиме форму активного стану, наприклад:
| неправильно | правильно |
| У виступі міністра висвіт лювалося його бачення шляхів реформи освіти. | У виступі міністр висвітлив власне бачення шляхів реформи освіти. |
12. Негативно впливають на мову зайві слова й тавтологія:
| неправильно | правильно |
| звільнити із займаної посади | звільнити з посади |