Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів
З огляду на нематеріальний характер інформації, однією із важливих умов виникнення правових відносин щодо неї є встановлення певної сукупності правил, що визначають правовий статус конкретної інформації та її матеріальних носіїв. Так, останнім часом значна увага приділяється питанням правового регулювання формування та функціонування інформаційних ресурсів, а сам цей термін почали широко використовувати в національному законодавстві. Одне з перших тлумачень поняття "інформаційний ресурс" було запроваджено нормами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про науково-технічну інформацію", згідно з якою інформаційні ресурси - це "сукупність довідково-інформаційних фондів з необхідним довідково-пошуковим апаратом і відповідними технічними засобами зберігання, обробки і передачі, що є у володінні, розпорядженні, користуванні державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, комерційних центрів, підприємств, установ і організацій".
Таким чином, було запроваджено комплексний підхід до поняття "інформаційний ресурс", згідно з яким останній складається з двох взаємопов'язаних елементів: безпосередньо інформації (сукупність довідково-інформаційних фондів) та певна інформаційна система, що забезпечує користування цим ресурсом (довідково-пошуковий апарат і технічні засобами зберігання, обробки і передачі).
Найбільш універсальне визначення інформаційного ресурсу міститься в Законі України "Про національну програму інформатизації"". Згідно зі ст. 1 Закону, інформаційний ресурс - це сукупність документів в інформаційних системах. Крім того, цією нормою визначаються основні види інформаційних систем, які забезпечують існування й доступ до інформаційних ресурсів, до яких належать: бібліотеки, архіви, банки даних тощо.
На жаль, у національному законодавстві немає єдиного визначення правового режиму інформаційних ресурсів, а більшість нормативно-правових актів регулюють правові режими інформаційних ресурсів в окремих інформаційних системах. Проте саме єдиний правовий режим може бути тією універсальною характеристикою, що об'єднує окремі документи в цілісну інформаційну систему.
Така концепція набула широкого визнання в науковій літературі, де вже достатньо давно використовується поняття правовий режим інформаційних ресурсів, яким характеризується сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини щодо того чи іншого інформаційного ресурсу. "Правові норми в даному випадку встановлюють обов'язкові вимоги, без яких інформаційний ресурс не можна включити до системи правових відносин і отримати повноцінні гарантії в процесі взаємодії суб'єктів з приводу конкретних об'єктів даного ресурсу".
Для більш чіткого розуміння змісту й сутності поняття „інформаційні ресурси" та їх правового режиму звернімося до підписано у рамках СНД Угоди "Про правовий режим інформаційних ресурсів Прикордонних військ держав-членів Співдружності Незалежних Держав". Щоправда, Україна від підписання цієї угоди утрималась, а сама угода виражає переважно концептуальні положення правового регулювання інформаційних ресурсів, що застосовуються в законодавстві Російської Федерації.
Ця угода (ст. 1) визначає інформаційні ресурси як оброблену у визначеному порядку сукупність документованої інформації в інформаційних системах. Відповідно сам документ - це засіб документування, що містить у зафіксованому вигляді згідно зі встановленими формами і правилами інформацію, необхідну для реалізації інформаційних процесів.
Крім того, слід зважити ще на такі два важливих для розуміння змісту поняття інформаційні ресурси, визначення:
- матеріальний носій інформації - матеріал із певними фізичними властивостями, який може бути використаний для запису і зберігання інформації;
- документована інформація - зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дають змогу її ідентифікувати.
Як уже зазначалося, правовий режим інформаційного ресурсу складається з правових норм, що визначають ключові правила, за якими той чи той інформаційний ресурс може бути залучений в обіг інформації в суспільстві.
Такими нормами, є:
1) право власності на інформацію, окремі документи та масиви документів в інформаційних системах;
2) порядок документування інформації, надання документам юридичної сили та її підтвердження;
3) категорії інформації відповідно до рівня доступу до неї;
4)мета й порядок захисту інформації;
5) права суб'єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах щодо певного інформаційного ресурсу.
Право власності на інформацію в межах інформаційного ресурсу є складною категорією, адже в рамках одного інформаційного ресурсу може бути використана інформація, права на яку належать різним особам. Це стосується як окремих документів, так і конкретної інформації (даних), що міститься в кожному з документів.
За Законом України "Про інформацію" (ст. 38), право власності на інформацію - це врегульовані законом суспільні відносини з володіння, користування й розпорядження інформацією.
Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Вона може бути таким об'єктом права як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження.
Підставами виникнення права власності на інформацію є:
1) створення інформації своїми силами і своїм коштом;
2)договір на створення інформації;
3) договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.
Важливим є також право власності на масиви документів в інформаційних системах, (ст. 40, 41 Закону України "Про інформацію"). Результатами інформаційної діяльності можуть бути:
- інформаційна продукція - матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій;
- інформаційна послуга - здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності з доведення інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.
Таким чином, інформаційних ресурс загалом, як сукупність документів, також є об'єктом права власності, яке може відрізнятися від прав власності на окремі документи, що містяться в ньому.
Не менш важливим у правовому режимі інформаційного ресурсу є порядок документування інформації та інколи порядок надання документам юридичної сили та її підтвердження. Порядок документування інформації визначає форму подання документа і вид фізичного носія, на якому його закріплено. Найбільш поширеними носіями документів є паперові, магнітні та оптичні носії. Відповідно, документи можуть бути друковані, рукописні, аудіо, візуальні чи електронні. На носії та форми подання документів встановлені певні технічні стандарти. Порядок надання документам юридичної сили передбачає наявність у документі визначених законодавством обов 'язкових реквізитів, за якими можна визначити авторство, цілісність та достовірність документа.
Інформаційні ресурси поділяють залежно від категорії інформації за доступом до неї. Ці категорії зумовлені режимом доступу до інформації та її матеріальних носіїв, що містяться в конкретному інформаційному ресурсі. За режимом доступу до інформації інформаційні ресурси поділяються на:
- відкриті - інформаційні ресурси загального користування, які створюються для задоволення інформаційних потреб суспільства і право доступу до яких мають будь-які фізичні або юридичні особи;
- з обмеженим доступом — інформаційні ресурси, які використовують органи публічної влади, підприємства, установи та організації і їх посадові особи та працівники, відповідно до законодавства і з метою виконання обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції. З огляду на потребу у забезпеченні права власності на інформаційний ресурс та режими доступу до інформації, що міститься в інформаційному ресурсі, визначають і мету і порядок захисту інформації, що відображує діяльність, спрямовану на запобігання несанкціонованим діям щодо інформаційного ресурсу.
Для інформаційних ресурсів загального доступу основною метою захисту інформації є запобігання її блокуванню порушенню цілісності або знищенню інформації.
Для інформаційних ресурсів з обмеженим доступом, крім зазначеного вище, важливим є запобігання витоку інформації, тобто несанкціонованих дій, внаслідок яких інформація стає відомою чи доступною особам, що не мають права доступу до неї.
Залежно від мети захисту інформації визначають порядок її захисту, тобто заходи її правового, організаційного, технічного та криптографічного захисту.
Введення інформаційного ресурсу в обіг неможливе без установлення прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах щодо даного інформаційного ресурсу. Такими суб'єктами, можуть бути: власник інформації, власник інформаційного ресурсу, адміністратор інформаційного ресурсу та користувач інформаційного ресурсу.
Власником інформації є особа, наділена правами володіння, користування та розпорядження інформацією, що залучено до інформаційного ресурсу. Він має право вживати певних заходів для реалізації та забезпечення своїх прав і законних інтересів, зокрема, укладенням відповідних угод із власником інформаційного ресурсу, якими визначаються права останнього щодо використання інформації та її розповсюдження.
Власник інформаційного ресурсу — це особа у власності якої є сукупність (зібрання) окремих документів та інформаційна система, що становлять інформаційний ресурс. Він визначає організаційні та методологічні принципи створення інформаційного ресурсу, ухвалює рішення про залучення окремих відомостей і документів до інформаційного ресурсу, опрацьовує їх, ідентифікує, класифікує, відповідає за зміст документів, забезпечує їх зберігання і доступ до них, здійснює контроль за порядком користування інформаційним ресурсом та ін.
Адміністратор інформаційного ресурсу — це уповноважена власником цього ресурсу особа, яка здійснює супровід інформаційної системи, що є основою інформаційного ресурсу; відповідає за його функціонування, збереження даних і захист їх від руйнування, технічну підготовку документів для внесення їх до інформаційного ресурсу; здійснює обслуговування, веде облік користувачів інформаційного ресурсу та організовує контроль доступу до нього.
Користувач інформаційного ресурсу - будь-яка юридична або фізична особа, якій надано право доступу до інформаційного ресурсу. Користувач має право отримувати відомості й документи з інформаційного ресурсу та несе відповідальність за дотримання правил користування інформаційним ресурсом і використання отриманої інформації.