Предмет, методи та завдання історії держави і права України

Виникнення і розвиток науки історії держави і права.

Історія держави і права України — це новий предмет, який уведено в навчальні плани вищих і середніх юридичних навчальних закладів після проголошення Україною незалежності 24 серпня 1991 р.

Протягом існування Радянського Союзу у вищих навчальних закладах України вивчали історію держави і права Української РСР, яка основну увагу приділяла проблемам становлення і розвитку радянської влади, тобто з грудня 1917 р. і далі. Позитивними героями, діячами були тільки ті, хто боровся за радянську владу, позитивною, «народною» державністю - тільки радянська, соціалістична.

Вважалося, що Україна до радянських часів ніколи не мала своєї державності, свого права. Таку саму політику на українських землях, які внаслідок історичних обставин ще в добу Середньовіччя потрапили до складу інших іноземних держав — Польщі, Румунії тощо, проводили правлячі шовіністичні кола й цих країн.

На таких засадах виховувалося не одне покоління — українського народу, який почав забувати свою мову, історію, традиції.

На жаль, такої чи подібної позиції й донині дотримуються деякі українські вчені, виховані в часи тоталітарно-комуністичної системи, чи їх послідовники. Вони не можуть чи не хочуть переосмислити історію, дати нову, об'єктивну оцінку історичним і політичним фактам і подіям, історичним постатям, притримуються старих догм і політичних «ярликів» того часу.

Історія (у перекладі з грецької означає «дослідження», «знання», «оповідання») — це пам'ять людського суспільства, його свідомість і совість, засіб самоочищення, а головне — виховання прийдешніх поколінь.

Метоюнавчального курсу «Історія держави і права України» є оволодіння необхідними знаннями з історії держави і права нашої країни для кращого пізнання сутності, функцій і соціального призначення держави, її правової системи, орієнтування у внутрішніх й міжнародних процесах, перспективах і можливостях їх розвитку.

Предмет, методи та завдання історії держави і права України.

Предметом «Історії держави і права України» як наукової і навчальної дисципліни є вивчення у часових і просторових рамках процесу виникнення і розвитку державності і права на території України, їх суті, соціального значення, загальних закономірностей і характеристик в хронологічній послідовності, тобто від найдавніших часів до сучасності. Отож мова йде не тільки про українську державність і право, але й про інші держави й системи права, що існували на території України. Але у першу чергу в центрі уваги — проблеми української державності і основ права в їх історичному розвитку.

Історія держави і права України тісно пов'язана з іншими юридичними дисциплінами, у першу чергу з історією держави і права зарубіжних країн та теорією держави і права.

Тісний зв'язок існує в історії держави і права з історією України, яка вивчає усю сукупність виробничих, соціальних, політичних, ідеологічних та інших відносин в Україні.

Отже, з огляду на специфіку цього предмета, можемо зробити висновок, що історія держави і права є наукою юридичною, бо вивчає насамперед державно-правові проблеми; суспільно-політичною, бо держава і право належать до суспільно-політичних явищ; історичною, бо вивчає державно-правові явища в їх історичному розвитку. До того ж, ця дисципліна несе й вагоме ідеологічне навантаження, яким не можна нехтувати.

Основними принципами(підходами) історичного дослідження процесу виникнення, розвитку та суті держави і права в Україні є:

1) принцип об'єктивності — означає неупередженість, незаангажованість суджень, їх незалежність від світоглядних та суспільнополітичних орієнтацій дослідника, його незалежність від сьогоденної, часто скороминущої ситуації, відображення не тенденційно підібраних, вибіркових фактів, іноді — навіть фальшованих, перекручених, а всього спектра позицій і явищ, тобто аналіз державно-правових інститутів у всій повноті.

2) принцип всесторонності дослідження — передбачає глибоке опрацювання й аналіз наявного матеріалу, ґрунтовне вивчення проблеми, щоб мати змогу дати неупереджений виклад сутності, змісту певних державно-правових явищ та інститутів, їх оцінку;

3) принцип системності — означає необхідність розуміння того, що історія держави і права є системною наукою. Бо й самі держава та право є дуже складними і багатогранними системами, які потребують окремого вивчення. Отже, принцип системності забезпечує вивчення історії держави і права як в цілому, тобто як системи, так і її складових;

4) принцип історизму — полягає у виявленні об'єктивних закономірностей виникнення і розвитку держави і права в Україні, а також особливостей його процесу; закономірностей і особливостей переходу від одного якісно визначеного етапу їх розвитку до іншого. Цей принцип дає змогу використовувати позитивний досвід минулого для уникнення помилок у майбутньому;

5) принцип багатогранності, чи плюралізму — зумовлює багатогранність підходів до дослідження держави і права.

Крім основних принципів (засад) щодо вивчення і більш глибокого пізнання історико-правових явищ, широко використовуються ще методи пізнання,за допомогою яких науково-теоретичні засади пізнання стають реальною, дієвою, обгрунтованою наукою.

Серед таких методів найбільш універсальним, що має застосування і в багатьох інших науках, крім історії, є діалектичний метод, що виник ще за античних часів (Сократ, Платон, Аристотель), розвинений представниками німецької класичної філософії (І. Кант, Й. Г. Фіхте, Г. В. Гегель), потім К. Марксом. Квінтесенцією методу є закон єдності і боротьби протилежностей, вчення про суперечності як внутрішню причину розвитку природи і людського суспільства та про значну залежність цього розвитку від матеріальних умов його існування.

До загальнонаукових методів належать: формально-логічний, статистичний, порівняльно-історичний, функціонального аналізу, системно-структурний, моделювання, а до спеціально-наукових — історично-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний та ін.