Культурологічна та просвітницька діяльність івана мазепи

Іван Мазепа (1644-1709) — один з видатних і найсуперечливіших політич­них діячів України. Сфера його су­спільних інтересів досить широка, але ми торкнемося тільки просвітницької і культурницької діяльності. Він здобув високу освіту: спочатку в Києво-Могилянській колегії, а потім у колегії єзуїтів у Варшаві. Вступивши на службу до польського короля, багато подорожував по Західнії! Європі, набуваючи досвіду управління державою.

І. Мазепа зробив спробу утвердити самостійність України політич ними засобами, але хисткість його позицій, орієнтація на Московщину, Польщу, Швецію, Туреччину не мали підтримки з-поміж козацької старшини. Ігнорування громадської думки призвело до повної поразки, втрати навіть тих досягнень, які змогли зберегти наступники Б. Хмель­ницького.

Протягом 21-річного гетьманування І. Мазепа став одним із найба гатших феодалів Європи. Більшу частину своїх особистих прибутків піп віддає на розвиток просвітницьких, культурних та релігійних закладі 11 Ревний покровитель православ'я, він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових храмів у стилі козацького, або, як його часом називають, "мазепинського" бароко. Багато сил, часу, коштів він віддав Киеио Могилянській академії: наділив маєтками, звів головний корпус, допік кількість студентів до 2 тисяч.

І. Мазепа заснував багато шкіл і друкарень для того, щоб "українсьм молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами ОСВІ ти". Він сприяв перетворенню Чернігівської колегії на вищу школу-ліпсіі Гетьман листувався з багатьма вченими, яких запрошував до спін праці. Саме під його впливом козацька старшина посилає своїх сипім ні навчання до закордонних університетів, що зумовило формування іго дом власного кадрового потенціалу.

ПЕРШІ ШКІЛЬНІ ПІДРУЧНИКИ

Перший шкільний підручник українською мовою — "Буквар" І. Федорова, видшіііі'і у Львові 15 лютого 1574 р. Ця дата знамсиїш у культурному розвитку України й варта шанування: український иари4 одержав першу нормативну граматику.

Цей підручник навіть для того часу був незвичайний. У ньому роз­роблено струнку систему засвоєння граматики церковнослов'янської, а якщо бути зовсім точним, словеноруської мови.

Перша сторінка — це абетка. Розташування літер подано в уста­леній традиції того часу, але завдяки цьому виданню вона стала тради­ційною для всіх граматик, які базуються на кирилиці. Згідно з норма­ми того часу абетка подається також у зворотному порядку і впереміж з метою кращого засвоєння учнями. Наступний розділ — дво- та три-літерні сполучення. Це доцільна методика для засвоєння складів.

І. Федоров не обмежується суто букварним матеріалом. Він виділяє три невеликих розділи так, щоб полегшити підготовку дітей до вивчен­ня систематичної граматики. У першому розділі подаються зразки відмінювання різних дієслів у теперішньому часі однини й множини, що починаються з певної літери алфавіту. Кінець розділу пропонує заува­ження про форми дієслова "биті" (бути) пасивного стану в різних ча­сах — минулому, теперішньому, майбутньому.

Чи був аналог цьому "Буквареві"? За свідченням самого І. Федоро­ва, він користувався книгою Іоанна Дамаскіна "Букви словенскія". Але науковці стверджують, що найдавніші списки книги І. Дамаскіна відомі лише з XVI ст. Виходячи з аналізу обох видань можна припустити, що І. Федоров узяв за основу книгу І. Дамаскіна, грунтовно її переро­бив, доповнив, отже, виконав досконалішу редакцію.

У другій частині букваря наводяться тексти для читання та заучу­вання напам'ять. Це традиційна методика навчання в південних і східних слов'ян. Книжка закінчується сентенціями, де йдеться про користь навчання, подаються уривки з книги притч Соломонових та звернення до батьків про значення виховання дітей. Усе обґрунтовується уривка­ми з послань апостола Павла. Отже, буквар був розрахований і на дорослих.

Наступний підручник, що за значенням не поступається "Букварю" І. Федорова, — "Граматика словенська", укладена Лаврентієм Зи-нішієм і надрукована 1596 р. у Вільно. Автор був високоосвіченою людиною. Невідомо, де він здобув освіту, можливо, навчався в Ярос­лавській єзуїтській колегії, згодом викладав у Львівській і Брестській братських школах, працював у Віленській, ректором якої був його брат Стефан. "Буквар" І. Федорова вже не задовольняв вимог, що постали перед суспільством, і А. Зизаній, спираючись на свій педагогічний

досвід, систематизував церковнослов'янську мову. У підручнику відби­то риси живої народної мови XVII ст. "Граматика словенська" стала великим кроком уперед у слов'янській філології.

Із плином часу розвиваються і вдосконалюються уявлення про світ, систематизуються методики в усіх галузях знань. Наука про мову вхо­дить у нормативне русло, розвивалася й українська філологія. Потрібен був підручник, який би узагальнив набутки слов'янських мов, досвід попередніх граматик і відбивав сучасний стан мовознавства. Цю важку, але почесну місію взявся виконувати Мелетій Смотрицький. Його "Граматика" вийшла у світ у 1619 р. Вона знаменувала цілу епоху в унормуванні слов'янських мов — української, російської, білоруської, була єдиним підручником в Україні, Росії, Білорусії протягом трива­лого часу.

М. Смотрицький розпочав свою освіту в Острозькій школі. Після закінчення її князем К. Острозьким був направлений до Віленської ака­демії. Потім він слухав лекції у Лейпцизькому, Віттенберзькому та Нюрнберзькому університетах. Напевно, в одному з них він дістав ступінь доктора медицини. Приблизно з 1600 р. працював у Віленській місцевій братській школі, активно виступав як полеміст. За своє воле­любне слово був підданий репресіям. М. Смотрицький був одним із перших ректорів Київської братської школи. Після Києва знову Вільно — місто, де він створив "Граматику".

"Граматика" М. Смотрицького — один з найвизначніших творів слов'янського мовознавства. Несприятливі умови, в яких йому довелося працювати, не позначилися на якості підручника. Шкільництво дістало гідну подиву капітальну працю; "Граматика" була адресована насампе­ред викладачам. Вона велика за обсягом, насичена різними приклада­ми, поясненнями, винятками з правил, вказівками. У передньому слові автор звертається до вчителів і учнів, говорить про велике значення гра­матики у вивченні мови, складанні тексту "писания и письма вырозу-мения". Не позбавлені доцільності методичні вказівки щодо викладання мови. Це важливий документ педагогічної і методичної думки XVII ст. Він наголошує, що вчителі відповідальні за те, щоб діти "часу даремно не витрачали, поглиблювали свої знання".

КОЛЕШ В УКРАГНІ

Після Берестейської унії 1596 р. Річ Посполита посилює вплив та утиски щодо ук­раїнської культури. Щоб покатоличити молодь на Правобережжі, За­карпатті та Буковині, відкриваються єзуїтські та уніатські колегії: спо­чатку у Львові, Вінниці, Барі, Кам'янці-Подільському, а згодом і в усіх великих містах.

На землях Лівобережної України середню освіту давали колегії в Чернігові (заснована в 1700 p.), Харкові (1721), Переяславі (1738), Луцьку, Вінниці, Кам'янці, Немирові та ін.

Навчальні програми колегій передбачали вивчення рідної та інозем­них мов: французької, німецької, італійської. Обов'язковими були істо­рія, географія, малювання.

Харківська колегія — центр освіти Слобожанщини. У 1765 р. тут відкрилися додаткові класи, де викладали інженерну справу, артиле­рійську справу, архітектуру, геодезію, географію.

Випускники колегій могли продовжувати навчання в Києво-Моги-лянській академії, яка була першим вищим навчальним закладом у сло­в'янському світі.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Перші книгодрукарі слов'ян. Яким був їх внесок у розвиток духовності народу?

2. Охарактеризуйте Києво-Могилянську академію, її роль і значення в культурному розвитку України.

3. Який вплив на гуманістичний розвиток України мала Реформація?

4. Особливості культурно-мистецького процесу доби козаччини.

5. Якими були перші шкільні підручники?