ЕКОСОР – Економічна і Соціальна Рада ООН

ООН

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, заснована 26 червня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй.

Штаб-квартира знаходиться у Нью-Йорку.

Статут Організації Об'єднаних Націй було підписано в Сан-Франциско 26 червня 1945 року 50 державами.

Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу. Цілі створення ООН вказані в установчому документі ООН – в статуті (19 глав):

1. Підтримання міжнародного миру і безпеки і з цією метою приймає ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру, і проводить мирними засобами, у згоді зпринципами справедливості і міжнародного права, залагоджування або дозволу міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть привести до порушення миру;
2. Розвивиток дружніх відносин між націями на основіповаги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також вжиття інших відповідних заходів для зміцнення загального миру;
3. Здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального,культурного і гуманітарного характеру й у заохоченні та розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх незалежно від раси, статі, мови, релігії;

Члени-засновники - 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени. Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька,російська та іспанська.

На чолі ООН стоїть Генеральний секретар. Нині цю посаду займає Пан Гі Мун (Республіка Корея), який є восьмим Генеральним секретарем ООН. Він приступив до виконання обов'язків 14 жовтня 2006 року. 1 січня 2007 року рішенням Генеральної Асамблеї Пан Гі Мун був призначений на цю посаду.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки, Міжнародний Суд, Секретаріат. Крім того, до головних органів ООН входять контртерористичні органи: Контртерористичний комітет, Комітет санкцій проти “Аль-Каїди” та руху “Талібан” та Комитет 1540 (щодо попередження розповсюдження ядерної, хімічної, біологічної зброї та засобів їх доставки), а також Комітети із застосування санкцій РБ ООН.

Генеральна Асамблея ООН
Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом. Вона складається з представників усіх держав-членів, кожна з яких має один голос. Рішення з важливих питань, наприклад, питання миру й безпеки, прийому нових членів і проблеми бюджету, вимагають більшості у дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів.
Функції і повноваження
Відповідно до Статуту ООН, функції і повноваження Генеральної Асамблеї зводяться до:
-розгляду принципів співробітництва у справі підтримання міжнародного миру й безпеки, в тому числі принципів роззброєння та регулювання озброєнь, а також відпрацювання рекомендацій відносно цих принципів; ;
- обговорення будь-яких питань щодо міжнародного миру й безпеки, винесення на основі них рекомендацій за винятком тих випадків, коли суперечка або ситуація перебувають на розгляді Ради Безпеки;
- обговорення і, за винятком, відпрацювання рекомендацій з будь-яких питань в межах Статуту або з питань, що стосуються повноважень і функцій будь-якого органу ООН;
- проведення досліджень і підготовки рекомендацій з метою сприяння міжнародному політичному співробітництву, розвитку і модифікації міжнародного права, дотримання прав людини й основних свобод для всіх, а також сприяння міжнародному співробітництву в економічній і соціальній сферах, у сфері культури, освіти та охорони здоров'я;
- рекомендацій запровадження заходів мирного врегулювання будь-якої ситуації (незалежно від її походження), яка могла б спричинити збитки дружнім відносинам між націями;
- одержання та розгляду доповіді Ради Безпеки й інших органів ООН;
- розгляду й затвердження бюджету Організації Об'єднаних Націй і визначення озмірів внесків окремих членів;
- обрання непостійних членів Ради Безпеки, членів Економічної і Соціальної Ради, членів Ради з Опіки, які підлягають обранню; спільної з Радою Безпеки участі в обранні суддів Міжнародного Суду і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначення Генерального Секретаря ООН.
На підставі резолюції “Єдність на користь миру”, прийнятої ГА в листопаді 1950 року, Генасамблея може застосувати певні заходи у випадку загрози миру, порушення миру або акту агресії, якщо Рада Безпеки не спроможна діяти в цьому напрямі через відсутність єдності серед її постійних членів. ГА уповноважена негайно розглянути це питання, щоб запропонувати рекомендації державам-членам відносно колективних заходів, включаючи (у випадку порушення миру або акту агресії) використання збройних сил, якщо це необхідно, для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки.
Рада Безпеки ООН
Згідно зі Статутом ООН, Рада Безпеки несе основну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки. Робота РБ ООН організується на безперервній роботі. Для цього кожний з її членів повинен бути завжди представлений у Центральних установах ООН.

31 січня 1992 року в Центральних установах відбулося перше засідання Ради на вищому рівні за участі голів держав і урядів 13 з 15 її членів та міністрів іноземних справ інших двох членів. Рада може проводити свої засідання не тільки в Центральних установах. Так, у 1972 році вона збиралася в Аддис-Абебі (Ефіопія), а наступного року - в Панамі.
Коли у Раду надходить скарга відносно загрози миру, вона спочатку звичайно рекомендує сторонам спробувати досягти згоди мирними засобами. У деяких випадках сама Рада проводить розслідування і надає посередницькі послуги. Вона може призначати спеціальних представників або звертатися до Генерального секретаря з проханням здійснити ці призначення або надати добрі послуги. Вона може встановлювати принципи мирного врегулювання.
Якщо та або інша суперечка призводить до бойових дій, Рада прагне передусім якомога скоріше покласти їй кінець. У багатьох випадках Рада давала вказівки про припинення вогню, що грали важливу роль у відвертанні ескалації бойових дій. Крім того, вона направляє миротворчі сили Організації Об'єднаних Націй для сприяння ослабленню напруженості в районах конфліктів, роз'єднання військ ворогуючих сторін і створення спокійної обстановки, що дозволить шукати шляхи мирного врегулювання. Рада може приймати рішення про вжиття примусових заходів, вступ економічних санкцій (наприклад, торговельного ембарго) або здійснення колективних військових дій.
За рекомендацією Ради Безпеки Генеральна Асамблея може зупинити здійснення тієї або іншою державою її прав і привілеїв як члена Організації, якщо відносно неї Рада Безпеки вжила заходи превентивного або примусового характеру. Держава-член, що систематично порушує викладені у Статуті принципи, може бути виключена Асамблеєю з Організації Об'єднаних Націй за рекомендацією Ради.
Держава - член Організації Об'єднаних Націй, що не є членом Ради Безпеки, може брати участь, без права голосу, в її обговореннях у тих випадках, коли Рада знаходить, що інтереси цієї країни порушені. Держави - члени Організації Об'єднаних Націй і держави, не що є її членами, запрошуються прийняти участь, без права голосу, в обговореннях, що проводяться Радою, якщо вони є сторонами у цій суперечці; умови участі держави, що не є членом ОООН, визначаються Радою Безпеки.
Члени РБ ООН
До складу Ради входять 15 членів. З них – п’ять постійних (Китай, Російська Федерація, Велика Британія, США і Франція), а також 10 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.
Кожен член Ради має один голос. Рішення з питань процедури вважаються прийнятими, коли за них подані голоси не менше 9 з 15 членів. Для прийняття рішень з питань по суті необхідна згода дев'яти членів, включаючи обов’язковий консенсус серед п’яти постійних. Це - правило "одностайності великих держав", яке ще часто називається "правом вето". Відповідно до Статуту, всі члени ООН мають виконувати рішення Ради Безпеки.

Економічна і Соціальна Рада (ECOSOC)
ECOSOC була заснована відповідно до Статуту ООН у якості головного органу, що, діючи під керівництвом Генеральної Асамблеї, покликаний сприяти:
- підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення й умовам економічного та соціального прогресу та розвитку;
- вирішенню міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах, галузі охорони здоров'я й подібних проблем; міжнародному співробітництву у сфері культури та освіти;
- загальній повазі й дотриманню прав людини та основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови й релігії.
Функції і повноваження
ECOSOC наділена наступними функціями і повноваженнями:
· слугувати центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем глобального й міжгалузевого характеру, а також для вироблення рекомендацій щодо політики з цих проблем для держав-членів і системи ООН;
· проводити й організовувати дослідження, складати доповіді та виробляти рекомендації з міжнародних питань в економічній і соціальній сферах, галузях культури, освіти, охорони здоров'я;
· заохочувати повагу й дотримання прав людини та основних свобод;
· скликати міжнародні конференції і складати для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;
· вести переговори зі спеціалізованими установами відносно угод, що визначають їхні взаємини з ООН;
· погоджувати діяльність спеціалізованих установ шляхом консультацій з ними і винесення рекомендацій таким установам, а також шляхом винесення рекомендацій Генеральній Асамблеї і членам Організації Об'єднаних Націй;
· надавати послуги, схвалені Генеральною Асамблеєю, членам Організації Об'єднаних Націй, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;
· консультуватися з відповідними неурядовими організаціями з питань, що входять до компетенції Економічної і соціальної ради.

Рада з Опіки
При створенні міжнародної системи опіки, згідно зі Статутом ООН, у якості одного з головних органів ООН створена Рада з Опіки, на яку покладено завдання спостереження за управлінням територіями, що підпадають під систему опіки. Головна мета системи полягала у сприянні покращенню положення населення підопічних територій та їх прогресивному розвиткові в напрямку до самоврядування або незалежності. Рада з Опіки складається з п'ятьох постійних членів РБ ООН - Китаю, Російської Федерації, Сполученого Королівства, Сполучених Штатів Америки і Франції.
Рада з Опіки призупинила свою роботу 1 листопада 1994 року після того, як остання з підопічних територій ООН – Палау – набула 1 жовтня того ж року незалежності. Шляхом резолюції, прийнятої 25 травня 1994 року, Рада внесла до своїх правил процедури поправки, які передбачають відміну зобов'язання про проведення щорічних засідань. Рада погодилася збиратися у необхідних випадках за своїм рішенням, рішенням голови Ради, на прохання більшості своїх членів або Генеральної Асамблеї чи Ради Безпеки.

Міжнародний Суд
Міжнародний Суд є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Місцем знаходження Суду є Палац Націй у Гаазі (Нідерланди).
Суд розпочав працювати в 1946 році, замінивши Постійну Палату Міжнародного Правосуддя, яка функціонувала в Палаці Націй з 1922 року. МС ООН діє відповідно до Статуту, який є невід'ємною частиною Статуту ООН.
Функції Суду
На Суд покладена подвійна функція: вирішення у відповідності з міжнародним правом юридичних суперечок, переданих на його розгляд державами, а також винесення консультативних вироків з юридичних питань, переданих йому належним чином уповноваженими міжнародними органами й установами.
Склад
Суд складається з 15-ти суддів, які обираються на дев'ятирічний термін Генеральною Асамблеєю і Радою Безпеки ООН, що засідають незалежно одна від іншої. У складі МС не може бути двох громадян однієї держави. Кожні три роки проводяться вибори третини суддів, але судді, які вибувають, можуть бути переобрані. Члени Суду не можуть бути представниками своїх урядів, вони є незалежними суддями.
Судді мають задовольняти вимоги своїх країн щодо призначення на вищі судові посади, або вони повинні бути юристами з визнаним авторитетом у сфері міжнародного права. Склад Суду також повинен забезпечити представництво найголовніших форм цивілізації і основних правових систем світу.
МС ООН не залучає до розгляду суперечок суддю, який перебуває у громадянстві держави-учасниці суперечки. В такому разі ця держава може призначити для розгляду справи іншу особу в якості судді ad hoc.

Секретаріат
Секретаріат ООН - це міжнародний персонал, який працює в установах у всьому світі й виконує різноманітну повсякденну роботу Організації. Він обслуговує також інші головні органи ООН та здійснює прийняті ними програми й політичні настанови. На чолі Секретаріату стоїть Генеральний секретар, який призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки терміном на п’ять років з можливістю переобрання на новий термін.
Спектр обов'язків Секретаріату різноманітний - від керівництва миротворчими операціями до посередництва в міжнародних суперечках, від підготовки оглядів економічних і соціальних тенденцій та проблем до підготовки досліджень з прав людини і стійкого розвитку. Крім того, персонал Секретаріату орієнтує та інформує світові ЗМІ про роботу ООН; організує міжнародні конференції з проблем світового значення; стежить за виконанням рішень органів Організації Об'єднаних Націй і здійснює переклад виступів і документів на офіційні мови Організації.
Центральні установи ООН розміщені у Нью-Йорку, однак Організація має свої представництва в Женеві, Відні й Найробі.

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найбільш відомих установ - Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО(Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку),Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), програми щоб уникнути голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП), і захист вразливих груп, і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).

Активну участь у розробцi Статуту ООН взяли представники України. Глава делегацiї України на конференцiї у Сан-Франциско, мiнiстр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комiтетi, де були розробленi Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших пiдписала Статут i увiйшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Пiсля проголошення незалежностi України участь у дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави. Одним з найважливіших пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. На сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ.

ООН та інші організації її системи працюють з метою забезпечення дотримання прав людини, охорони навколишнього середовища, боротьби з хворобами і скороченням масштабів бідності. Установи Організації Об'єднаних Націй розробляють норми та правила безпечного й ефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій і захисту інтересів споживачів. ООН є ініціатором міжнародних кампаній боротьби з обігом наркотиків і тероризмом.

Працюючи в усіх регіонах світу, Організація Об'єднаних Націй та її установи надають допомогу біженцям, здійснюють програми розмінування, допомагають збільшити обсяги виробництва продовольства та відіграють провідну роль у боротьбі зі СНІДом.

Вейна Юлія

Генеральна асамблея ООН

Генеральна Асамблея ООН — головний дорадчий, директивний та представницький орган Організації Об'єднаних Націй.

1. Створена у 1945 році згідно із статутом ООН.

2. Штаб-квартира: Нью-Йорк, США

3. Установчий документ – Статут ООН (підписаний 26 червня 1945 року в Сан-Франциско і набув чинності 24 жовтня 1945 року, після того, як був ратифікований постійними членами Ради Безпеки ООН.)

4. Згідно із Статутом Організації Об'єднаних Націй, Генеральна Асамблея ООН має такі функції і повноваження:

розглядати загальні принципи співпраці в підтримці міжнародного миру і безпеки, у тому числі в питаннях роззброєння, і робити відповідні рекомендації;

обговорювати будь-які питання, що відносяться до підтримки міжнародного миру і безпеки, і робити рекомендації відносно цих питань, за винятком коли дана суперечка або ситуація знаходяться на розгляді Ради Безпеки;

організовувати дослідження і готувати рекомендації в цілях сприяння міжнародній політичній співпраці, розвитку і кодифікування міжнародного права, здійснення прав людини і основних свобод і сприяння міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній областях і в області культури, освіти і охорони здоров'я;

рекомендувати заходи мирного залагоджування будь-якої ситуації, яка могла б порушити дружні стосунки між націями;

отримувати і розглядати доповіді Ради Безпеки і інших органів ООН;

розглядати і затверджувати бюджет Організації Об'єднаних Націй і встановлювати розмір внесків держав-членів

обирати непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад і органів ООН і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального секретаря.

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї «Єдність на користь світу» від 3 листопада 1950 р. (резолюція 377 (V)), Асамблея може також вживати заходів, якщо Рада Безпеки не здатна діяти через голосування проти одного із своїх постійних членів у випадку, коли існують підстави вбачати загрозу миру, порушення миру чи акт агресії. Асамблея може негайно розглянути це питання з метою надати членам Організації необхідні рекомендації щодо колективних заходів для підтримування чи відновлення міжнародного миру та безпеки.

Одна держава-член організації має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвідують сесії ГА. Рішення з окремих важливих питань, таких, як рекомендації відносно миру і безпеки і вибори членів Ради Безпеки, приймаються більшістю в дві третини держав-членів; рішення ж з інших питань приймаються простою більшістю голосів.

В останні роки особлива увага приділялася досягненню консенсусу з питань, що обговорюються, а не прийманню рішень шляхом проведення офіційного голосування, що і забезпечувало активнішу підтримку рішень Асамблеї. Голова Асамблеї, після проведення консультацій та досягнення домовленості з делегаціями, може запропонувати прийняти резолюцію без голосування.

5. Структура:

Голова;

Заступники Голови;

Допоміжні органи:

Шість головних комітетів:

1) Комітет з питань роззброєння і міжнародної безпеки (Перший комітет) — займається питаннями роззброєння та відповідними питаннями міжнародної безпеки

2) Комітет з економічних і фінансових питань (Другий комітет) — займається економічними питаннями

3) Комітет з соціальних і гуманітарних питань і питань культури (Третій комітет) — займається проблемами соціального та гуманітарного характеру

4) Комітет із спеціальних політичних питань і питань деколонізації (Четвертий комітет) — займається різноманітною політичної тематикою, яка не входить до кола відання Першого комітету, а також питаннями деколонізації

5) Комітет з адміністративних і бюджетних питань (П'ятий комітет) — займається адміністративними питаннями та бюджетом ООН

6) Комітет з правових питань (Шостий комітет) — займається міжнародними правовими питаннями

Генеральний комітет, який складається з Голови та 21 заступника Голови Асамблеї та голів шести головних комітетів, виносить рекомендації Асамблеї щодо затвердження порядку денного, розподілення пунктів порядку денного та організації роботи.

Комітет з перевірки повноважень призначається Генеральною Асамблеєю на кожній сесії. Він надає Асамблеї звіти про повноваження представників.

Робочі групи Асамблеї (В минулому Генеральна Асамблея санкціонувала створення робочих груп для розглядання важливих питань, в тому числі Спеціальну робочу групу відкритого складу з питань конфліктів та сприянню забезпечення міцного миру та стійкого розвитку в Африці та Спеціальну робочу групу з комплексного та скоординованого здійснення рішень та наступній діяльності за результатами великих конференцій та зустрічей на вищому рівні ООН в економічній та соціальній сфері, які завершили свою роботу).

Регіональні групи ( є механізмами для проведення консультацій та надання допомоги в роботі з процедурними питаннями. Це групи африканських держав, азіатських держав, східноєвропейських держав, держав Латинської Америки та Карибського басейну, західноєвропейських та інших держав. Туреччина, яка з метою виборів входить до складу Групи західноєвропейських та інших держав, є також членом Групи азіатських держав.)

6. Участь України.

Українська та Білоруська Радянські Соціалістичні Республіки були членами-засновниками ООН поряд із Радянським Союзом у цілому. Тому Україна є учасником з дати прийнятт статут ООН (6.26.06.1945) та набрання ним чинності (24.10.1945).

[У 1997 р. мiнiстра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН]

Єрикалова Ольга

ЕКОСОР – Економічна і Соціальна Рада ООН

Рік1945

СкладЕКОСОР складається з 54 членів ООН, що обираються Генеральною Асамблеєю; 18 членів ЕКОСОР обираються щорічно строком на три роки. Вибувають член Ради може бути переобраний негайно. Обрання відбувається в наступному порядку: 6 членів - від держав Східної Європи, 13 - від держав Західної Європи та інших держав, 11 - від держав Азії, 14 - від держав Африки, 10 - від держав Латинської Америки. Кожен член ЕКОСОР має одного представника.

Штаб-квартира Нью-Йорк

Установчий документ Статут ООН

Мета та цілі:

ЕКОСОР єодним з головних органів ООН. Він координує економічну і гуманітарну діяльність ООН, основні напрями якої закріплені в ст. 55 Статуту ООН. З метою створення умов стабільності і благополуччя ООН сприяє: а) підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення і умов економічного і соціального прогресу і розвитку; б) вирішення міжнародних проблем в області економічної, соціальної, охорони здоров'я і подібних проблем; міжнародному співробітництву в галузі культури і освіти; в) загальній повазі і дотриманню прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії.

Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада має такі функції і повноваження:

Ø обговорює міжнародні економічні й соціальні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН;

Ø проводить дослідження, складає доповіді, розробляє рекомендації з міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах Генеральній Асамблеї, членам Організації та зацікавленим спеціалізованим установам;

Ø заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;

Ø скликає міжнародні конференції і розробляє для подання Генеральній Асамблеї проекти конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

Ø веде переговори зі спеціалізованими установами відносно домовленостей, угод, що стосуються взаємовідносин цих установ з ООН;

Ø погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій;

Ø надає послуги і допомогу (за ухвалою Генеральної Асамблеї) членам ООН, а також спеціалізованим установам на прохання останніх;

Ø консультує відповідні неурядові організації з питань, які входять до її компетенції.

Порядок роботи. ЕКОСОР, як правило, проводить організаційну сесію і дві чергові сесії на рік. Організаційна сесія скликається у другій вівторок в січні, перша чергова сесія - у другий вівторок у квітні і друга черговасесія - у першу середу в липні. •

Спеціальні сесії Ради проводяться: а) за рішенням Ради; б) на вимогу або за згодою більшості членів Ради; в) на вимогу Генеральної Асамблеї або Ради Безпеки. Сесії проводяться у Центральних установах ООН.

Кожен член ЕКОСОР має один голос. Рішення ЕКОСОР приймаються більшістю голосів членів Ради, що беруть участь у голосуванні.

Склад: ЕКОСОР + допоміжні органи

Допоміжні органи. Згідно зі ст. 68 Статуту ООН ЕКОСОР створює комісії в економічній і соціальній областях і по заохоченню прав людини, а також такі інші комісії, які-можуть бути необхідними для виконання його функцій.

До складу допоміжних органів Ради входять:

а) дев'ять функціональних комісій: Статистична комісія, Комісія з народонаселення і розвитку, Комісія соціального розвитку, Комісія з прав людини, Комісія зі становища жінок, Комісія з наркотичних засобів, Комісія з попередження злочинності та кримінального законодавства, Комісія з використання науки і техніки в цілях розвитку та Комісія з питань сталого розвитку;

б) п'ять регіональних комісій: Економічна комісія для Африки (Аддіс-Абеба, Ефіопія), Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (Бангкок, Таїланд). Економічна комісія для Європи (Женева, Швейцарія), Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського району (Сантьяго. Чилі) та Економічна і соціальна комісія для Західної Азії (Бейрут, Ліван);

в) п'ять постійних комітетів: Комітет але програмі і координації, Комісія з населених пунктів. Комітет з неурядовиморганізаціям, Комітет з переговорів з міжурядовими агентствами та Комітет з енергетики та природних ресурсів;

г) ряд експертних органів та організацій, зокрема, в галузі планування розвитку, природних ресурсів, нових і відновлювальних джерел енергії та використання енергії в інтересах розвитку, економічних, соціальних і культурних прав

Членство України з 1945

Ковальчук Павло

ЄС

Європейський Союз — це інтеграційне міждержавне об’єднання 27 європейських країн, що поєднує в собі риси міжнародної організації і федеральної держави. ЄС — унікальне міжнародне явище. Він поєднує ознаки міжнародної організації і держави, проте формально не є ні тим, ні іншим. Союз не є суб'єктом міжнародного публічного права, проте має повноваження на участь в міжнародних відносинах і грає в них чималу роль. ЄС є найпотужнішим міждержавним об’єднанням: він займає перше місце у світі за розмірами ВВП, третє місце за чисельністю населення, сьоме місце за площею, найвищі показники у світі за рівнем якості життя та доходами населення.

Ключова внутрішня мета: сприяння економічному та соціальному прогресу головним чином через створення зони без внутрішніх кордонів, підтримка економічної та соціальної цілісності, заснування економічного та монетарного союзу та запровадження єдиної валюти. Зовнішня мета полягає у ствердженні його ідентичності на міжнародній арені через спільну зовнішню політику та політику безпеки Керівними принципами діяльності ЄС є повага національної самобутності, демократії та фундаментальних прав людини

ІСТОРІЯ

Іскрою, що розпалила факел європейської єдності, стала промова Уїнстона Черчилля, проголошена їм в Цюріху в 1946 році. Виражаючи настрої післявоєнної епохи, він говорив про «Сполучені Штати Європи» (вперше це гасло, за даними багатьох історичних джерел, прозвучало на першому конгресі Ліги Миру і Свободи в 1868 р. з вуст Бакуніна) і запропонував як перший практичний крок в цьому напрямі створити свого роду «Раду Європи». Отже можна стверджувати, що у витоків європейської інтеграції в нинішньому її вигляді стояв Уїнстон Черчилль, а його практичними послідовниками стали - Жан Монне і Робер Шуман - на першому етапі, де Голль і Аденауер - на другому. Моне взагалі називають батьком об'єднаної Європи. Він очолював Комісаріат по плануванню і адміністрації де Голля після звільнення Франції. Монне підготував проект об'єднаної Європи, а потім добився його прийняття лідерами низки західноєвропейських країн. У основі проекту лежала ідея створення Європейського Об'єднання вугілля і сталі (ECSC). За її реалізацію взявся Робер Шуман, що досяг успіху в цій справі, хоча уряд Великобританії від участі в проекті відмовився. Близько року зайняла копітка робота над доведенням підготовленого Жаном Моне і схваленого Робером Шуманом проекту створення Європейського Об'єднання вугілля і сталі до стадії конкретної угоди. І ось 18 квітня 1951 р. воно було підписане. До складу ECSC входили 6 країн: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди. Успіх Договору надихнув ці держави розширити процес на інші сфери. У 1957 році Римський Договір встановив Європейське економічне співтовариство і Європейське співтовариство по атомній енергії. Вони, відповідно, були націлені на створення митного союзу і ломку внутрішніх торгівельних бар'єрів усередині Співтовариства, а також розвиток атомної енергетики в мирних цілях. У 1967 році сталося злиття виконавчих органів трьох Співтовариств, внаслідок чого була створена базова структура, що визнається і сьогодні, з такими основними інститутами, як Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу, Парламент і Суд. Наступним наріжним каменем в процесі європейської інтеграції став Маастріхтський договір (Договір про ЄС) 1992 року, який визначив три стовпи Європейського Союзу: перший - це Європейське Співтовариство, два нових - це міжурядова співпраця в міжнародній політиці і безпеці, а також в правосудді і внутрішніх справах. Крім того, Маастріхтський договір визначив рамки для єдиної валюти і більшої політичної інтеграції. Подальші кроки обговорювалися на Міжурядовій конференції, яка почалася в 1996 році в Туріні і завершилася підписанням Амстердамського договору в червні 1997 року. Завданням нового століття декларувало розширення Європейського Союзу і включення нових членів — особливо країн з Центральної і Східної Європи. На початку XXI століття Європейський Союз вступив в новий етап перетворень, мета яких - зробити цю організацію демократичнішою і здатною ефективно функціонувати в умовах, коли в її склад входитимуть близько тридцяти держав. У столиці Греції 16 - 17 квітня 2003 р. пройшов історичний самміт розширення ЄС, в якому взяли участь глави держав, урядів і міністерств закордонних справ 15 країн-членів і 10 кандидатів в члени ЄС. На цій зустрічі Європейський Союз прийняв до своїх лав 10 нових членів: до «п'ятнадцяти» офіційно приєдналися Угорщина, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія і Естонія. Це розширення було п'ятим по рахунку і найбільш складним в історії Європейського Союзу. Угода про розширення ЄС була ратифікована парламентами всіх 15 країн, що входили на той момент в ЄС. Всі майбутні члени ЄС, окрім Кіпру, провели референдуми з питання про членство в Союзі. 1 травня 2004 року 10 нових членів формально стали членами ЄС. Територія об'єднаної Європи збільшилася майже на чверть, а населення - на одну п'яту. Ще 75 мільйонів чоловік приєдналися до 375 мільйонів колишніх жителів Союзу, перетворивши його на найбільшу в світі політико-економічне утворення. А в січні 2007 року, з приєднанням до ЄС Болгарії і Румунії, спільна чисельність населення Союзу зросла приблизно до 500 мільйонів чоловік. Проте розширений ЄС став бідніший:.