Взаємодія між усіма фахівцями, які працюють з даним контингентом дітей та їх батьками.

Основними напрямками діяльності психолога є оптимізація спілкування підлітка з однолітками і дорослими, формування у нього почуттявласної гідності і впевненості в собі, розвиток уміння ставитиперед собою цілі і володіти собою. У своїй роботі психолог повинен використовувати такі методи, як спостереження, бесіда з батьками та вчителями, з самим учням проектні методи (наприклад, малюнок «сім'я»,незавершені пропозиції). Якщо з батьками та педагогами встановилися довірливі відносини, якщо вони націлені на співпрацю з психологом для надання допомоги дитині, можна використовувати різні методики.

Різні діагностичні прийоми, такі як, портрет моєї родини, неіснуюче тварина та ін, допомагають шкільного психолога виявити перш всього можливі причини дезадаптивних поведінки дитини, характер внутрішніх проблем, особливо захисних механізмів.

Практичний психолог повинен застосовувати в роботі з такими дітьми різного роду тренінги та аутотренінги. Так як у дітей "групи ризику" спостерігаються порушення в пізнавальної діяльності, то робота психолога та педагога полягатиме в розвитку у цих дітей таких процесів, як увага, пам'яті, мислення, розвитку сприйняття і орієнтування в просторі, використовувати у своїй роботі корекційні вправи, спрямовані на розвиток образного, логічного мислення, формування прийомів самоконтролю.

Вихователі ГПД повинні знаходитися у тісній співпраці з педагогами і батьками таких дітей. Для подолання згубних звичок використовувати бесіди, проводити цікаві заходи для залучення цих дітей у колектив. Завершуючи розмову про дітей "групи ризику", доречно виділити кілька загальних правил, яких необхідно дотримуватися в роботі з цією категорією дітей.

По-перше, відповідальність педагога тут особливо велика, оскільки від правильності і точності висновків багато в чому залежить доля учня. Будь-яка здогадка (наприклад, про необхідність звернення до інших фахівців за допомогою) повинна бути ретельно перевірена в діагностичній роботі.

По-друге, необхідні особлива обережність і продуманість в тих випадках, коли потрібно розповісти іншим людям про проблеми дитини. Для цього слід відмовитися від клініко-психологічної термінології та будуть використанілише буденно - життєву лексику. При цьому необхідно давати батькам і іншим вчителям ясні і точні рекомендації, як допомогти дитині, яка відчуває труднощі.

По-третє, слід звертати особливу увагу на особливості сімейної ситуації. Робота з сім'єю дитини "групи ризику" виявляється найчастіше більш важливим засобом психопрофілактики, ніж робота з групою учнів і з вчителями. Дотримання цих умов дає можливість допомогти дитині, створити умови для компенсації труднощів.

Форми роботи з дітьми «групи ризику»:

- Індивідуальна;

- Групова.

Етапи роботи з дітьми «групи ризику»:

1. Формування банку даних дітей і підлітків «групи ризику»;

2. Діагностика проблем особистого і соціального розвитку дітей і підлітків, які потрапляють у сферу діяльності педколективу психологом;

3. Консультування .

4. Корекційні та тренінгові заняття.

5.Навчання школярів групи ризику за допомогою урочної системи.

Класний керівник, соціальний педагог, при потребі – практичний психолог, є головними дійовими особами в роботі з дитиною «групи ризику».

Етичні норми допомоги дитині:

У своїй індивідуально-профілактичній роботі з дитиною, яка знаходиться у соціально складній ситуації, педагог повинен керуватися такими заповідями: