Вплив куріння на основні системи організму людини
ТЕМА 3. ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ
Лекція 5. Шкідливі звички. Куріння, його дія на організм людини.
План:
1.Вступ. Історія вживання тютюну.
2. Вплив куріння на основні системи організму людини
2.1. Нервова система.
2.2. Серцево-судинна система.
2.3. Дихальна система.
2.4. Система травлення.
2.5. Статева система.
3. Куріння і молодь. Хвороби, спричинені тютюнокурінням.
Куріння. Його дія на організм людини.
Куріння - звичка, огидна для зору,
нестерпна для нюху, шкідлива для мозку,
небезпечна для легенів.
Яків І.
Проблема куріння сьогодні актуальна у всьому світі (1,2,3,4).
За оцінками Всесвітньої організації охорони (ВОЗ) здоров'я, на земній кулі кожні 6 секунд помирає одна людина від захворювань, пов'язаних з сигаретою. Якщо поширення паління не знижуватиметься, то, за прогнозами, до 2020 року щорічно передчасно помиратимуть 10 мільйонів чоловік. А до 2030 року паління стане єдиним найсильнішим чинником, що призводить до передчасної смерті.
На жаль, наша країна не виняток: 41% (12 млн. осіб) працездатного населення України курять, серед них 56% (8,4 млн.) становлять чоловіки та 26% (3,6 млн.) - жінки. Кожна третя жінка репродуктивного віку курить, а серед чоловіків у віці 20 - 29 років цей показник сягає 60% у містах та 70% у сільській місцевості. Щорічно тютюнокуріння в Україні спричиняє смерть від хвороб більш ніж 120 тис. осіб, або 22% випадків смертей серед працездатних чоловіків. Крім того, куріння завдає значних економічних збитків, призводячи до зниження працездатності, збільшення випадків пожеж, підвищення витрат на охорону здоров'я тощо. За підрахунками Світового банку, економічні збитки в Україні від тютюну щорічно становлять близько 10,7 млрд. грн., у той час як щорічний бюджет сектора охорони здоров'я становить близько 5,3 млрд. грн., а загальна сума відрахувань підприємств тютюнової галузі до бюджету щорічно становить тільки близько 1,3 млрд. грн. Рівень поширеності куріння серед населення продовжує зростати, особливо серед молоді.
Зважаючи на це, в Україні в останні роки на державному рівні здійснюються важливі кроки з контролю над тютюном. 2001 року затверджено Концепцію державної політики у сфері здійснення контролю над тютюном, яка є першим у світі міжнародним правовим договором у сфері громадського здоров'я. Щоправда, уряду та парламенту країни ще необхідно докласти політичної волі для ратифікації ринкової конвенції.
Крім цього, для подолання тютюнової епідемії необхідна консолідація зусиль політиків, державних діячів, працівників медицини, педагогів, соціальних працівників, діячів мистецтва та спорту, а також широкого кола представників громадських організацій. І особливо - прийти до розуміння особисто кожному курцеві того, що курити не тільки шкідливо для здоров'я, але й не модно, некультурно. У багатьох розвинених країнах світу куріння сприймається як пережиток минулого, як застаріла згубна звичка малої частки суспільства, і з цією звичкою воно ось-ось розлучиться (5,6).
Історія вживання тютюну
Тютюн родом з Америки. І хоча на старовинних китайських вазах зустрічаються малюнки із зображенням курців, проте до Колумбового відкриття тютюну в Старому Світі не знали.
12 жовтня 1492 року кораблі Христофора Колумба (7) пристали до невідомої землі. Колумб думав, що перед ним - східний берег казкової Індії. Місцеві мешканці називали свою землю, що виявилася островом, Гуанахані. Колумб дав їй нове ім'я - Сан-Сальвадор. Ця назва відтоді лишилася за одним з Багамських островів.
Серед найрізноманітніших подарунків від остров'ян Колумбу, було сушене листя рослини «петум». Це згорнуте в трубочку листя вони курили.
У пошуках золота Колумб поплив далі і 1492 року зійшов на берег Куби. Мешканці зустрічали прибулих з головешками в руках і з травою для куріння, яку вони називали «сигаро». Дим цієї трави, за образним висловом Колумба, вони «пили». Під час куріння «кожний три-чотири рази затягувався, випускаючи дим через ніздрі».
У грудні 1492 року корабель «Санта-Марія» зазнав аварії. Людей і цінний вантаж вдалося врятувати, але на маленькому судні «Нінья» («Дитинка»), яке залишилося від експедиції, неможливо було розмістити екіпаж двох кораблів. Тому вирішили частину людей залишити й повернутися за ними згодом. Матроси, яких Колумб залишив на острові, стали першими європейцями, котрі навчилися курити за прикладом місцевих жителів. І хоча в уявленні набожних іспанців пускати дим з ніздрів могли тільки чорти, багато матросів втяглися в це заняття. Спокуса тютюном для них була сильнішою за будь-які переконання.
Рослина, яка отримала назву від провінції Тобаго (острів Гаїті), почала свій похід країнами й континентами. Після другого плавання Христофора Колумба (1493 - 1496 рр.) насіння тютюну завезли до Іспанії, звідти воно потрапило в сусідні європейські країни. Пізніше, у період великих географічних відкриттів, морськими й сухопутними караванними шляхами його доставляли практично в усі куточки земної кулі.
Вирощувати тютюн у Європі почали наприкінці XV століття в Іспанії; пізніше насіння його потрапило до Португалії. Завзятим розповсюджувачем тютюну в Європі був французький дипломат і учений у Жан Вільман Ніко (1530-1600)(8), на честь якого в середині 30-х років XVIII століття славетний шведський природознавець Карл Лінней (1761 – 1707) (9) дав тютюнові родову назву «Nicotiana - нікотіана». Народився в м. Німе на півдні Франції. Був послом Франції в Лісабоні (Португалія) з 1559 по 1561. Був посланий в Португалію для обговорення питань одруження шістнадцятирічної принцеси Маргарити де Валуа і п'ятирічного короля Себастіана Португальського.
Після повернення з Португалії купив тютюнові плантації. З Іспанії привіз тютюн у Францію. У 1560 Ніко ввів у вживання при французькому дворі нюхальний тютюн. Постійним покупцем тютюну стала королева-мати Катерина Медичі (10). Жан-Ніко підніс французькій королеві Катерині Медичі сухі листки тютюну, рекомендуючи нюхати їх від головного болю, який часто турбував королеву. Тютюн також сподобався головному настоятелеві мальтійського ордену, який сприяв поширенню його серед своєї братії. Усе це привело до того, що уся більша кількість парижан стала споживачами тютюну. Ім'я Ніко стало широко відоме.
Нюхання тютюну знайшло наслідувачів серед придворної знаті, а за Франциска II, сина Катерини, який теж страждав від мігрені, набуло своєрідної моди. За часів Людовика XIV нюхання тютюну було вже складовою частиною придворного етикету. У другій половині XVI століття нюхання тютюну змінилося курінням.
Отже, на кінець XVI століття куріння проникло до Іспанії, Португалії, Франції, Англії та Голландії. Тридцятирічна війна сприяла поширенню куріння в Німеччині та Швеції. На Русі тютюн з'явився за царювання Івана Грозного. Його завозили англійські купці через Архангельськ в інші міста Росії. А на кінець XVIII століття вже не було жодної країни, куди б не потрапив би тютюн.
Не можна сказати, що тютюн скрізь проникав безперешкодно. З релігійних (та економічних) мотивів у ряді країн, наприклад в Італії, його оголосили «забавою диявола». Римські папи навіть пропонували відлучати від церкви тих, хто курив тютюн. Для повчання інших, п'ятьох ченців, які були спіймані під час куріння, замурували живцем у монастирській стіні. В Англії за наказом Єлизавети І (11) курців прирівнювали до злодіїв і водили вулицями з мотузками на шиї. Проте Уолте Р(о)елі (12), фаворит двора королеви Єлизавети (відома легенда, що одного разу, коли в його присутності королева повинна була перейти через калюжу, він кинув у бруд свій дорогий плащ, щоб Єлизавета не забруднила ніг і ступала по плащу), популяризував куріння тютюну. Після смерті Єлизавети правління перейшло до Якова Стюарта (13), Яків (Іаков) VI Шотландський, він же Яків I Англійський (1566 — 625) — король Шотландії і перший король Англії з династії Стюартів, був першим государем, що правив одночасно обома королівствами Британських островів. Великобританії як єдиної держави тоді ще юридично не існувало, Англія і Шотландія були суверенними державами, які мали загального монарха.
Яків I оголосив куріння шкідливим, неблагочестивим і непідходящим для цивілізованої людини заняттям. Свою знамениту працю «Про шкідливість тютюну», яка була опублікована 1604 року, Яків І закінчив словами: «...звичка, огидна для зору, нестерпна для нюху, шкідлива для мозку, небезпечна для легенів...». Це була перша книжка про шкідливість куріння.
Незважаючи на шкідливість куріння, деякі лікарі все ж таки прописували його як засіб від нежиті й пропасниці, а дехто навіть вважав, що вдихання тютюнового диму може застрахувати від чуми.
Куріння тютюну, а також застосування його як ліків часто стало призводити до тяжких отруєнь, котрі нерідко закінчувалися смертю. Це змушувало уряди різних країн вести боротьбу з курінням. Застосовувалися усілякі покарання, у ряді країн досить жорстокі.
Але в цій боротьбі тютюн все ж таки виявився переможцем. Від торгівлі тютюновими виробами купці, плантатори, фабриканти одержували неймовірні прибутки.
У Росії торгівля тютюном і куріння дістали дозвіл за царювання Петра І, який, побувавши в Голландії, сам став запеклим курцем. Більше того, він усіляко схиляв до куріння своїх придворних і дозволив вільно завозити тютюн з-за кордону.
Швидко й широко розповсюдившись по планеті, тютюн став одним з найвідоміших творінь людських рук у сучасній історії.
На сучасному етапі куріння тютюну є найбільш поширеною шкідливою звичкою. На земній кулі нараховуються сотні мільйонів курців. За статистичними даними, зараз курить більше половини чоловічого й приблизно чверть жіночого населення планети. Частіше стало зустрічатися куріння підлітками.
Вплив куріння на основні системи організму людини
Нервова система
Куріння, насамперед, згубно діє на нервову систему людини. Взагалі нервова система людини розділена на центральну й периферичну. Центральна нервова система (ЦНС) містить у собі головний і спинний мозок, а периферична складається з нервів, які зв'язують ЦНС з усіма органами. Крім того, існує ще й вегетативна нервова система, яка складається із симпатичного й парасимпатичного відділів. Вона регулює мимовільні функції організму - діяльність серця, скорочення кровоносних судин, діяльність шлунково-кишкового тракту, рух зіниць ока та ін. Хронічне отруєння організму нікотином призводить до серйозних порушень у роботі всіх відділів нервової системи, починаючи з кори головного мозку й закінчуючи периферичними закінченнями нервів, пов'язаних з органами чуття.
Серед курців існує думка, що викурена ними цигарка надає прилив енергії, підвищує настрій, розумову працездатність, заспокоює нервову систему. І дійсно, чверть дози нікотину, отриманої після вдихання тютюнового диму, вже через 7 секунд потрапляє в мозок, а через 2-3 хвилини проникає у клітини головного мозку й на деякий час підвищує його активність. Виявляється, нікотин на початку своєї дії спричиняє розширення кровоносних судин, при цьому кровопостачання головного мозку поліпшується, завдяки чому виникає відчуття свіжості й бадьорості. Однак такий стан триває недовго: розширення судин незабаром змінюється їхнім звуженням, живлення мозку погіршується, знижується його діяльність, і людина знову починає відчувати пригнічений настрій, втому та розбитість. Щоб повернути бадьорий настрій, людина змушена знову закурити. Стан її здоров'я при цьому значно погіршується, послаблюється увага, порушується кмітливість. Людина стає нездатною до виконання попередньої роботи. Крім того, значно погіршується пам'ять.
Однак куріння згубно діє не лише на розумову працездатність. Воно здійснює негативний вплив і на діяльність м'язів, значно знижуючи м'язові сили людини. Річ у тому, що нікотин негативно впливає на передавання імпульсу з нерва на м'яз і тим самим викликає спазм гладких м'язів у різних органах. А великі дози нікотину діють подібно до отрути — кураре, що паралізує м'язову систему (14). (Кураре — південноамериканська стрільна отрута, що готується, головним чином, з кори рослини Strychnos toxifera M.R.Schomb. ex Benth. (Стріхнос отруйливий). Індійці Гвіани з річки Амазонка змащують ним кінці стріл. Тварина при пораненні стрілою з кураре втрачає рухливість і гине від зупинки дихання. Алкалоїди, що входять в кураре, біологічно не активні при попаданні в організм через шлунково-кишковий тракт. Таким чином, м'ясо тварин, отруєних отрутою кураре, придатне для використання в їжу, за словами місцевих жителів таке м'ясо вважається навіть делікатесом, оскільки при приготуванні воно стає м'якше і ніжніше.)
Але найбільшої шкоди нікотинова отрута завдає наднирковим залозам - парним гормональним органам нашого тіла, які відповідають за дуже багато важливих функцій. Саме вони виділяють у кров такі важливі гормони, як адреналін і норадреналін (катехоламін), що переносяться кров'ю у різні частини тіла й позитивно впливають на нервовий апарат внутрішніх органів. Інакше кажучи, це не місцеві, а загальні регулятори діяльності нервової системи. Нікотин негативно діє на наднирники, змушуючи їх без будь-якої потреби для організму й навіть завдаючи йому шкоди виробляти катехоламіни. У малих дозах нікотин сприяє посиленню, а у великих - скороченню викиду катехоламінів. У результаті цього невеликі дози нікотину призводять до підвищення кров'яного артеріального тиску, а великі - до пригнічення діяльності серцево-судинної системи. Саме цим і пояснюється різке падіння тиску в судинах у разі гострого отруєння нікотином, що спричиняє запаморочення, втрату свідомості й навіть смерть.
Отруйна дія нікотину на симпатичний відділ нервової системи призводить до розвитку вегетативних неврозів. У таких випадках людина скаржиться на головний біль, шум у вухах, запаморочення, роздратованість, швидку втомлюваність, втрату апетиту, безсоння. На жаль, багато курців виробили в себе звичку обов'язково курити перед сном і навіть у нічний час. У зв'язку з цим слід відзначити, що куріння перед сном збуджує нервову систему, внаслідок чого людина погано засинає, скорочується тривалість нічного відпочинку. До захворювань нервової системи, що мають стосунок до вживання тютюну, слід віднести мігрень та епілепсію. Мігрень характеризується періодично повторюваними приступами головного болю, причиною якого є спазми мозкових судин. У курців, які страждають від мігрені, нікотин ще більше звужує кровоносні судини мозку й тим самим посилює приступ головного болю. Навіть при схильності до мігрені куріння відіграє негативну роль, оскільки воно порушує і без того неврівноважений стан нервових центрів, що регулюють діяльність судин. Відмова від куріння в осіб, хворих на мігрень, знижує збудливість судинорухових центрів нервової системи, зменшує спазми мозкових судин, у результаті чого приступи мігрені стають рідшими й менш болісними. Тривале отруєння нервової системи нікотином ускладнює перебіг епілепсії. Після припинення куріння в більшості випадків захворювання частота й інтенсивність припадків зменшуються.
Свою згубну дію хронічний нікотинізм здійснює і на периферичну нервову систему. Внаслідок ураження периферичних нервів під впливом куріння виникають такі захворювання, як неврити, поліневрити, радикуліти та ін. Основною ознакою невриту є біль, який поширюється по всьому ураженому нерву. В осіб, що курять, біль при невритах значно сильніший, і хвороба важче піддається лікуванню. Ускладнюється перебіг радикуліту - запалення нервових корінців і плекситу - запалення нервових сплетінь. У багатьох курців спостерігаються невралгії, які, на відміну від невритів, характеризуються приступами болю без помітних патологічних змін в ураженому нерві. Сюди належать міжреберні невралгії, болі по ходу сідничного нерва та ін. Незважаючи на те, що перебіг захворювань периферичної нервової системи досить тяжкий і болісний, після припинення куріння вони легше піддаються лікуванню.
Куріння також є причиною гіпоксії (кисневого голодування) клітин головного мозку в результаті зменшення кількості кисню, що вдихається і збільшення насичення крові вуглекислим газом. А оскільки в курців нервові клітини постійно не отримують необхідну кількість кисню, то вища нервова діяльність у них здійснюється нижче своїх можливостей.
Центральна нервова система постійно регулює обмін речовин. Під негативним впливом тютюнового диму нормальний обмін речовин порушується. Причому страждають усі види обміну: білковий, жировий, вуглеводний, водний, вітамінний. Наприклад, вміст вітаміну С у крові знижується в 3 рази. Кожна викурена сигарета нейтралізує близько 25 мг вітаміну С - майже третину добової потреби організму. Адже цей вітамін бере участь в утворенні речовин, які забезпечують міцність кровоносних судин, запобігає розвитку раннього атеросклерозу, стимулює кровотворення, сприяючи синтезу еритроцитів і гемоглобіну крові; необхідний для нормальної роботи наднирників, гіпофізу, статевих залоз, печінки.
У курців також недостатньо засвоюється вітамін А. У результаті цього розвивається так звана куряча сліпота - ослаблення зору в сутінках. А при прогресуючому зменшенні вітаміну А в крові настає тяжке захворювання очей - ксерофтальмія, що виявляється в сухості епітелію і рогівки ока. Нікотин та інші отруйні речовини тютюну, безпосередньо діючи на зоровий нерв, призводять до порушення зору внаслідок атрофії зорового нерва. Внаслідок цього зменшується гострота зору й звужується поле зору. Іноді в курців виникають розлади зорового апарату відомі під назвою послідовного контрасту кольорів. У таких випадках у сітчастій оболонці ока враження від побаченого, наприклад, блакитного кольору, залишається так довго, що при погляді на предмет, який має інший колір, на нього наноситься колір, додатковий до блакитного. Крім того, у деяких людей в результаті куріння з'являється схильність до утримування зображень і подвійного зору. Від таких форм захворювання, навіть після припинення куріння, одужання настає дуже повільно: під час огляду, як правило, виявляється гіперемія або запалення зорового нерва і прилеглих до нього частин сітчастої оболонки. Такий стан дуже небезпечний, і якщо своєчасно не прийняти міри, з повним припиненням куріння, то це може привести до атрофії зорового нерва, причому поступово зникаюче нервове волокно в стовбурі нерва замінюється сполучною тканиною.
Також велику загрозу представляє розвиток тютюнової амбліопії - погіршення зору, яке не супроводжується видимими змінами в очному яблуці. Якщо хвороба прогресує, на сітчастій оболонці утворюється нечутлива ділянка. Крім амбліопії, під негативним впливом нікотину часто спостерігається порушення здатності розрізняти кольори. Це порушення відбувається у певній послідовності. Спочатку зникає сприйняття зеленого кольору, потім красного, жовтого (кольори світлофора) і, нарешті, синього. Практично можна сказати, що розвивається дальтонізм (вроджене відхилення від нормального колірного зору, яке полягає в нездатності розрізняти деякі кольори). У людей, які страждають глаукомою (захворювання очей), куріння є однією з причин підвищення внутрішньоочного тиску й розладу зору. Після припинення куріння зір значно поліпшується.
Куріння може бути причиною зниження слуху й навіть привести до повної глухоти. Причиною зниження слуху можуть бути ураження як звукопровідного, так і звукосприймального апарату. Безпосередньою причиною зниження слуху в курців є хронічні запальні процеси верхніх дихальних шляхів, що легко переходять на слизові оболонки євстахієвих труб, за допомогою яких глотка й носова порожнина сполучаються з барабанною порожниною середнього вуха. При цьому запальні процеси можуть поширюватись і на барабанну перетинку, викликаючи її потовщення. Крім цього, у курців зменшується рухливість слухових кісточок, розміщених у барабанній порожнині і необхідних для чіткої передачі звуків у внутрішнє вухо. Часто запалення переходить і на слуховий нерв. Зниження слуху може настати також і при надмірному курінні внаслідок пригнічення слухового нерва нікотином. Відмовившись від куріння, функція органу слуху відновлюється без будь-якого лікування.
Неповноцінними у курців є й інші органи чуття - нюху та смаку. Відомо, що нормальне сприйняття запахів підвищує апетит, допомагає визначити якість страв, орієнтуватися в обставинах тощо. Що ж стосується курців, то слабкі запахи вони не сприймають зовсім. Нюх і смак погіршуються в них за рахунок впливу нікотину на рецептори відповідних нервів. Після відмови від куріння нормальні відчуття здебільшого відновлюються.