Роль теорії еволюції у науково-філософському світогляді

Науково-філософський спосіб сприйняття дійсності,домінуючий в активності планетарно-космічного типуособистості, виключає спрощення і аргументацію будь-якоїпроблематики на основі застарілої інформації. Студенти частовибудовують свої міркування на основі підручників та іншої наукової літератури, інформація у яких відставала від сучаснихнаукових досягнень на десять, двадцять і більше років3. Цестосується і доказової бази процесу еволюції. В кращому разі,студенти-біологи доводять існування еволюції дослідженнямипочатку ХХ століття, в гіршому – знаходять порятунок укреаціонізмі.

Маю глибоке переконання, що факт визнання чи невизнанняеволюції, а також знання аргументації цього питання длястудентів вищих навчальних закладів будь-якого профілю є

(3Вирішення цієї проблеми, на мій погляд, залежить від двох складових: 1) у зростаючій ролі бібліотек (причому не тільки університетських, але і міських, центральних), які повинні не тільки задовольняти інформаційні запити студентів, але і зорієнтовувати їх пізнавальну активність, доносити сучаснішу інформацію;

2) у підвищенні професіоналізму викладачів вищих навчальних закладів, які повинні відрізнятися від вчителів у школах не лише масштабом і глибиною бачення тієї чи іншої проблематики (наукової дисципліни), але і знанням стану проблеми на даний момент, тобто володінням сучасною інформацією.) обов'язковим, оскільки він закладає основу світосприйняття.Формування планетарно-космічного типу особистості неможливе доти, доки в основу світосприймання не буде закладеносистему поглядів, що гарантує людині не підпорядковану роль уповсякденному існуванні (на кшталт: усе в руках Божих), асвободу вибору і самостійність у визначенні власної долі. Тільки коли людина знатиме, що повноцінність її власного життявизначається не надприродними силами, а нею самою, їїповсякденною працею в ім'я досягнення глобальної мети, тількив цьому випадку можливо об'єднати цивілізацію і спрямуватизагальні зусилля на освоєння довколишнього космосу.Зміст процесу еволюції повністю ще не з’ясовано і незрозуміло. Але, безумовно, він став глибшим та масштабнішим,аніж його вбачав основоположник теорії еволюції Чарльз Дарвін(1809-1882). Тому в даний час, відповідаючи на питання “пропоходження життя” або “про походження людини” потрібно неопонувати Ч. Дарвіну, наводячи заїжджені аргументи пронеспроможність його концепції– про походження людини відмавпи4 , що теорія еволюції помилкова, а знати як мінімум двареальні факти, які виводять розуміння теорії еволюції на якіснонові рівні. По-перше, у 30-ті – 40-і роки ХХ століття відбулося злиттядвох, спочатку відокремлених, напрямів мислення – генетики

(4Насправді Ч. Дарвін і його теорія еволюції до цієї концепції має лише опосередковане відношення. Сам Ч. Дарвін, як це витікає зі свідчень очевидців, скептично ставився до цієї ідеї і ніколи офіційно не висловлювався за її підтримку. Мало того, питання про “походження людини від мавпи” піднімалися задовго до Дарвіна. У 1699 р. у Лондоні вийшла книга лікаря і анатома Е. Тайсона, назва якої в перекладі з латині звучала так: “Орангутанг, або Людина лісова”, Тайсон вперше описав людиноподібних мавп шимпанзе. Трохи пізніше Жан Батист Ламарк (1744-1829) у своїй “Філософії зоології” написав, що людина могла виникнути від найбільш досконалої мавпи на зразок шимпанзе. - Лалаянц И.Э. Шестой день творения// Мироздание и человек - М.: Политиздат, 1990. – С. 243-347.)

Грегора Менделя (1822-1884) і еволюційного для популяціїпідходу Чарльза Дарвіна. В результаті утворилася та, що розробляється і до теперішнього часу синтетична теорія еволюції, якарозглядала вже не тільки зміни форм (еволюцію організмів), алеі розвиток змісту: молекул і генів. В основу нового напрямупокладено роботи С. Четверікова (1926), Р. Фішера (1930), С.Райта (1931), Дж. Холдейна (1932), Ф. Добржанського (1937,1941), Э. Майєра (1941) та ін.Синтетичну теорію еволюції можна охарактеризувати якгенетичний для популяції підхід до мікроеволюції5 і їїпоширення на інші еволюційні рівні та інші галузі біології. Посуті, вона є поєднанням генетичного для популяції підходу, щозабезпечує теоретичну точність, з підходом натуралістів довивчення природних популяцій і видів, що наближає дореальності. У своєму повному об'ємі синтетична теорія охоплюєнабагато більше галузей науки. Це не спеціальна теорія, якуможна підтвердити або довести її помилковість, а якась загальнатеорія, парадигма, здатна сприймати зміни і модифікації вшироких межах, як це і відбувалося протягом багатьох роківпісля її виникнення.В рамках сучасної теоріївиділяють чотири чинники еволюції: мутаційний процес, потік генів, природний відбір і дрейф генів.

Перші два чинники створюють мінливість, два інших чинникицю мінливість диференціюють. Чинники, які створюютьмінливість, є основою мікроеволюції, а чинники, щоїї диференціюють, продовжують процес, який приводить до (5В. В. Грант визначає мікроеволюцію як «систематичну зміну частот гомологічних алелей, ділянок хромосом або цілих хромосом в локальній популяції; інакше кажучи, мікроеволюцією називають будь-яке збільшення або зменшення частоти в генофонді якої-небудь варіантної форми, яка продовжує зустрічатися в популяції з покоління в покоління» - Грант В. Эволюционный процесс: Критический обзор эволюционной теории: Пер. с англ. – М.: Мир, 1991. – С.: 47.) встановлення нових частот варіантів. Еволюційну зміну в межахпопуляції можна розглядати як результат дії протилежних сил,що створюють і виокремлюють генетичну мінливість.При цьому слід зазначити, що сучасна еволюційна теорія підприродним відбором розуміє не “боротьбу за існування” вінтерпретації Ч. Дарвіна, а диференціальне розмноження альтернативних форм генів, генотипів або інших репродуктивних одиниць.

По-друге, наприкінці ХІХ - початку ХХ століття у працяхРудольфа Клаузіуса (1822-1888), Людвіга Больцмана (1844-1906), Альберта Ейнштейна (1879-1955) та ін., в основу теоріїеволюції були закладені закони термодинаміки, і вона знайшлафізико-математичне обґрунтування. Дещо пізніше завдяки працям А. Фрідмана, Г. Гамова, Я. Зельдовіча, І. Новіковата інших фізико-математична теорія еволюції була покладена воснову сучасних космологічних концепцій, які в свою чергузнайшли своє місце у сучасному світобаченні.