Реабілітаційний напрям соціально-педагогічної діяльності студента-практиканта

Реабілітаційні послуги - послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство.

Реабілітаційні заходи - комплекс заходів, якими здійснюється реабілітація клієнтів.

Мета– соціальна інтеграція неповноцінної людини, тобто більш активна участь в житті суспільства.

Соціальна інтеграція – неоднобічне пристосування неповноцінної людини до суспільства, але й відповідне формування оточуючого середовища спрямоване на полегшення його життя.

Головними завданнямиреабілітації є: а) функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення); б) пристосування до повсякденного життя і праці; в) залучення до трудового процесу; г) диспансерний нагляд за реабілітованими.

Провідним принципом реабілітаційного процесу є забезпечення для осіб відповідної категорії рівних можливостей приймати участь у житті оточуючого суспільства.

Категорії людей, яким надаються реабілітаційні послуги (клієнти):

· бездомні;

· родини з проблемами дитячої занедбаності, сексуальними, фізичними зловживаннями відносно дитини або одного з партнерів;

· подружні пари, що мають серйозні сімейні конфлікти;

· родини, в яких дитина виховується лише одним із батьків, з конфліктами, що ґрунтуються на насильстві, спричинюють делінквентну поведінку та труднощі у навчанні дитини;

· ВІЛ-інфіковані люди та їхні родини;

· люди з низькими доходами через безробіття, відсутність годувальника, фізичні обмеження, недостатність навичок та інші фактори;

· люди, життя яких було змінено через покарання внаслідок порушення закону;

· незаміжні вагітні дівчата-підлітки;

· особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, які мають особисті або сімейні проблеми;

· люди із соматичними чи психічними захворювання, інвалідністю;

· алко- та наркозалежні, їхні родини;

· мігранти, біженці, меншини з недостатніми ресурсами та можливостями, жертви расизму й інших форм дискримінації;

· люди із затримкою розвитку (інваліди розвитку) та їхні родини;

· люди похилого віку, неспроможні адекватно функціонувати;

· діти з проблемами у навчанні та їхні родини;

Реабілітацію поділяють на взаємопов'язані між собою види -- медичну, соціальну, чи побутову і професійну, чи виробничу , психологічну, педагогічну, фізичну та трудову реабілітацію.

Вони мають розгалуження і свої специфічні завдання.

План відновних заходів розробляють, виходячи з наступних принципів:

1. реабілітаційні заходи повинні починатися як можна раніше;

2. послідовності - вони повинні здійснюватися безупинно і послідовно (4 фази реабілітації);

3. їхнє здійснення повинно бути комплексним за участю медичних робітників, психологів, педагогів, юристів і ін.;

4. при упорядкуванні плану необхідно враховувати індивідуальні особливості особистості що реабілітується і перебіги в неї патологічного процесу, у тому числі її психосоціальних, біологічних особливостей і зв'язків із трудовим колективом, віку, освітнього цензу, фаху, сімейно-побутової обстановки.

5. принцип партнерства – реабілітувати або ресоціалізувати людину без її активної участі неможливо. Необхідно створити атмосферу довіри та співпраці, систему відносин “лікар – хворий”.

Етапи визначення реабілітаційної програми:

1. Проведення реабілітаційно-експертної діагностики.

2. Визначення реабілітаційного прогнозу.

3. Визначення технічних засобів реабілітації та послуг, які допоможуть клієнту відновити порушені або компенсувати втрачені можливості.

Методи з реабілітаційних послуг поділяють на:

· економічні;

· правові;

· політичні;

· соціально-психологічні;

· медико-соціальні;

· адміністративно-управлінські.