Програмові завдання трудового виховання дошкільників

Тема 8

ПЕДАГОГІЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ПРАЦЕЮ ДІТЕЙ У РІЗНОВІКОВІЙ ГРУПІ

План

1. Програмові завдання трудового виховання дошкільників

2. Педагогічні умови та форми організації праці дітей у різновіковій групі

3. Організація спільної праці у різновіковій групі

Література

1. Гураш Л. Принципи організації роботи. Різновікова група / Л. Гураш // Дошкільне виховання. - 2015. - № 2. - С. 18.

2. Зображувальна діяльність у дошкільному навчальному закладі / Н. А. Горошко. - Харків: Ранок, 2007.

3. Калуська Л. В. Планування навчально-виховного процесу в різновіко­вих групах / Л. В. Калуська // Дитячий садок. - 2002. - № 35.

4. Давидчук А.М. Заняття в різновіковій групі дитячого садка. – К.:Рад. шк., 1990. – 144 с.

5. Кузьменко В. Індивідуалізація виховання і навчання в дошкільних на­вчальних закладах: методичні рекомендації для дошкільних працівників / В. Кузьменко. - К.: КМІУВ імені Б. Грінченка, 2002.

6. Михайлова А. І. Організація роботи з дітьми різновікових груп: Методичний посібник для вихователів дошкільних закладів / А. І. Михайлова, Е. М. Кушнаренко, Н. В. Губанова. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2008. – 64 с. – (Серія «Бібліотека вихователя дитячого садка»).

Програмові завдання трудового виховання дошкільників

Трудова діяльність дошкільника як система суспільно зумовлених фізичних і психічних дій, спрямованих відповідно до його вікових особливостей на досягнення певної мети, є важливою для життя самої дитини та інших людей, які її оточують. У різних суспільних умовах ця діяльність має різну психологічну характеристику, що залежить від того, як праця поєднується із суспільним способом життя, як її організовують вихователі у дошкільній установі, батьки в домашніх умовах.

Психологічна готовність до праці - це якість особистості, що характери­зується комплексною складною структурою, яка в цілому визначає позитив­не ставлення до праці та здатність успішно її виконувати.

Передумови виховання цих найважливіших якостей сучасної людини закладаються ще в дошкільному віці. Треба якомога раніше виробити в дити­ни позитивне ставлення до виконання трудових завдань і здатність їх ви­конувати. Сформована у дошкільному віці готовність дітей до праці є фун­даментом для поєднання у шкільному віці навчання та виховання з про­дуктивною працею.

Визначаючи завдання та зміст трудового виховання, педагог різновіко­вої групи повинен керуватися програмовими вимогами до кожної вікової групи дошкільного навчального закладу і враховувати трудові вміння та навички конкретно у дітей своєї групи.

Трудове виховання дітей усіх вікових підгруп потрібно спрямувати на реалізацію таких програмових завдань:

1. Виховання позитивного ставлення до праці дорослих, прагнення їм давати їм посильну допомогу, зацікавленості в результатах праці; формування уявлень про потребу праці в житті людини, про стан лення дорослих до праці, суспільний характер праці.

2. Формування трудових навичок та їх подальше вдосконалення, вмін­ня працювати охайно, спритно, у визначеному темпі.

3. Виховання працелюбності, звички до трудового зусилля, відпові­дальності, турботливості, бережливості, готовності взяти участь у роботі.

4. Виховання навичок організації роботи, вміння підготувати все не­обхідне для роботи і по закінченню прибрати, навести лад на ро­бочому місці.

5. Формування позитивних взаємин між дітьми, доброзичливого став­лення до роботи інших у процесі спільної праці, прагнення допо­могти товаришеві.

Визначені групи завдань реалізуються на всіх етапах дошкільного віку, але відповідно до кожного року життя вони конкретизуються, поступо­во ускладнюються й розширюються. Від молодшого до старшого дошкіль­ного віку підвищуються вимоги до якості трудових умінь, темпу діяльнос­ті, рівня самоорганізації та самостійності дитини в ході праці, вміння взає­модіяти у колективі. Форми організації дитячої праці стають різноманітні­шими і все більше набувають колективного характеру. В умовах різновіко­вої групи дуже важливо дотримувати диференційованого підходу й органі­зовувати трудове виховання з урахуванням реального складу групи, наяв­них у дітей умінь і навичок.

Гуманістична позиція дорослих полягає в належній увазі до вирішення завдань, пов'язаних зі становленням дитини як особистості. Важливо сприя­ти тому, щоб участь дитини у посильних трудових справах викликала в неї почуття радості, позитивно впливала на формування основ культури осо­бистості, розвиток індивідуальності дитини (її інтересів, смаків, здібностей).

Реалізація завдань трудового виховання залежить від правильної ор­ганізації праці дітей, уміння вихователя враховувати у роботі своєрідність спільного життя та виховання дітей різного віку.

2. Педагогічні умови та форми організації праці дітей у різновіковій групі

Праця дітей у дитячому садку стає засобом виховання, якщо врахувати такі педагогічні умови:

• систематичне залучення кожної дитини до праці;

• урахування рівня трудового навантаження дітей;

• правильний добір необхідного обладнання;

• створення у групі трудової атмосфери.

Плануючи трудову діяльність, потрібно чітко визначити:

• місце праці в режимі дня;

• види і форми її організації;

• виховні, розвивальні та навчальні завдання;

• можливості залучення до участі кожної дитини групи.

Питання організації праці та виховання взаємин між дітьми різного віку в змішаній групі треба розглянути на основі характеристики різних форм праці та об'єднань дітей.

У різновіковій групі, як і в одновіковій, працю дітей організовують у формі:

• трудових доручень (індивідуальні або групові);

• чергування;

• колективної праці, у якій бере участь уся група (підгрупа).

В одних випадках такі форми використовують для організації трудової діяльності дітей одного віку, в інших - для залучення до праці дітей різно­го віку.

Важливою умовою формування особистості дитини в ході праці є пе­дагогічно доцільне використання і поєднання індивідуальної та колектив­ної праці.

Під час оволодіння дітьми новими трудовими діями їхню працю мож­на організовувати лише як індивідуальну, тобто коли дитина працює неза­лежно. Індивідуальну працю організовують як із дітьми молодшого, так і старшого дошкільного віку. Вона потребує особливої уваги з боку педаго­га. Організація в подальшому трудової діяльності дітей підгрупами, група­ми й усім колективом можлива лише на основі оволодіння кожною дити­ною доступними трудовими діями, тобто коли дитина навчиться працюва­ти незалежно від інших.

У процесі підготовки дошкільників до колективної праці в різновіковій групі вихователь повинен:

1) викликати у старших дітей інтерес до молодших і виховувати бажан­ня турбуватися про них;

2) виховувати у старших бажання спілкуватися з молодшими, спільно працювати, гратися, займатися;

3) вчити дітей співпрацювати з однолітками і молодшими;

4) систематично організовувати спільні трудові доручення.

Колективні трудові завдання (у вигляді чергувань чи доручень), техні­кою виконання яких діти вже оволоділи, організовують починаючи із се­реднього дошкільного віку.

Характерними ознаками колективної праці є:

• загальна мета;

• розподіл частин трудових завдань між тими, хто працюють;

• залежність їхніх дій у ході праці;

• колективний результат;

• спільна відповідальність за результат усіх учасників праці.

3. Організація спільної праці у різновіковій групі

Спільна праця є однією з основних форм організації діяльності молод­ших дітей, та іноді вона доцільна і в роботі зі старшими дошкільниками. Як і в одновікових групах, спільна праця дітей різного віку характеризується спільним місцем роботи і зазвичай однойменними трудовими діями, але жод­ної залежності від інших ніхто не відчуває. Вагоме значення спільної пра­ці, особливо для дітей молодшого і середнього дошкільного віку, в тому, що вихователь закріплює трудові вміння, сприяє виробленню нових навичок, навчає доводити справу до кінця і виконувати її у правильній послідовнос­ті. При цьому дорослий може індивідуалізувати міру власного керівництва, впливати на кожного залежно від його праці. Так, одній дитині можна за­пропонувати зібрати листя на ділянці, іншій - помити квіти тощо. Залежно від характеру роботи до спільної праці можна залучати дітей суміжного віку (молодшого і середнього, старшого і середнього тощо), а також усю групу.

Спільна праця об'єднує дітей не тільки однією дією (всі разом збирають листя, прибирають у груповій кімнаті тощо), а й загальним результатом (усі попрацювали і на ділянці стало чисто). У виховному значенні важливо, щоб виконання власного завдання, як частини спільної роботи, дозволяло дити­ні почуватися членом колективу, зрозуміти загальну користь справи і від­повідальність за свою працю та працю товаришів.

Таке розуміння виникає лише в кінці, після завершення роботи всіма дітьми. Тому загальну працю треба продумувати й організовувати так, щоб трудові завдання розподілялися своєчасно і діти могли завершити їх при­близно одночасно, а вихователь має оцінювати результати виконання за­вдань кожною дитиною, підкреслювати їх значення для загальної роботи.

Важливо, щоб разом з усіма працювали й молодші діти. Організовуючи загальну працю й об'єднуючи дітей на підгрупи чи ланки, залежно від ха­рактеру роботи, можна гуртувати дітей одного або різного віку.

Спільну працю у змішаних групах, як і в одновікових, організовують лише зі старшими дітьми (5-6 років). Ця праця передбачає наявність у дітей гар­них трудових навичок і полягає у виконанні низки послідовних етапів (3-4). Наприклад, миття іграшок можна організувати так: 2-3 дітей миють, 2-3 ді­тей витирають, попередньо ополіскуючи у чистій воді, хтось складає чисті іграшки на полички тощо.

У ході такої праці кожна дитина виконує лише частину роботи, багато­разово повторюючи одну й ту саму дію, і щоразу передає результат власної праці наступному учасникові спільної праці. Діти перебувають у залежнос­ті одні від одних уже в самому процесі роботи. При цьому неодноразово ви­никають ситуації, які потребують спільних зусиль, спілкування з приводу виконання завдань. У спільній праці створюються реальні можливості для взаємодії та формування позитивних взаємин між дітьми, діти навчають­ся допомагати одні одним.

Трудове виховання пов'язане насамперед із формуванням у малюків життєвої потреби у праці, тому розпочинати його необхідно з розвитку в дошкільників емоційної готовності до праці. Вихователь обов'язково пови­нен враховувати інтереси, уподобання, здібності, індивідуальні особливості вихованців, уникати жорсткої регламентації трудової діяльності дошкіль­нят, частіше організовувати роботу з невеликими групами дітей в атмосфе­рі відвертості, доброзичливості, взаємоповаги та взаємодопомоги.

Щоб трудова діяльність дітей була змістовною, треба подбати про те, щоб усіляка справа спонукала їх до творчого пошуку. Тому не завжди доцільни­ми є докладні інструкції та вказівки перед початком роботи, а краще дати дітям змогу самостійно визначити ефективний спосіб виконання завдань.

Праця дітей різного віку має неабияке виховне значення як для молод­ших дошкільників, так і для старших. Неможливо переоцінити вплив факто­рів, які виникли в ході спільної діяльності, коли старша дитина поспішає до­помогти молодшій, а молодша із задоволенням приймає допомогу старшого.

Проте такі взаємини дітей різного віку зазвичай не виникають самі со­бою, а є результатом щоденної та копіткої роботи педагога, його вміння ба­чити позитивні сторони спільного життя дітей і спиратися на них у форму­ванні дружнього дитячого колективу.

Організація спільної праці дітей різного віку за умов змішаної групи сприяє вирішенню всіх завдань трудового виховання і має особливе значен­ня для формування трудових навичок та позитивних взаємин.

Організовуючи спільну працю дітей різновікової групи - господарсько- побутову, працю в природі або іншу - вихователь з метою формування тру­дових навичок має вміло використовувати об'єднання молодших і старших дітей; спиратися на позитивний приклад старших дітей, на їхні досконалі­ші навички виконання роботи.

З цією метою доцільно використовувати окремі доручення: покажи, будь ласка...; запроси...; допоможи... тощо. Досвід старших дошкільників викорис­товують як зразок і для оволодіння молодшими дітьми вміннями чергово­го. Так, наприклад, чергування у куточку природи з дітьми 4-5 років вихова- і ель спочатку організовує під власним керівництвом: розповідає і показує, що і як треба робити, який потрібен догляд за тваринами і рослинами, озна­йомлює з обов'язками чергових, виконує власне цю роботу разом із дітьми .ібо спостерігає за дітьми впродовж усього чергування. Надалі, коли діти се­редньої підгрупи більш-менш оволоділи новими трудовими діями, до скла­ду чергових доцільно ввести старшу й обізнанішу дитину, доручити їй най­складнішу справу, а решта дітей виконують те, що вже вміють. Далі склад­ну роботу можна доручати робити разом старшій і молодшій дитині і т. д.

Заслуговує на увагу і досвід систематичного призначення на чергуван­ня дітей різного віку. Організовуючи спільні чергування, вихователь має пам'ятати, що працюють діти всі разом, але обов'язки в кожної вікової під­групи різні відповідно до їхніх умінь і можливостей.

Наприклад, залучаючи дошкільників до допомоги в підготовці до занят­тя з малювання, педагог може розподілити обов'язки так: діти середньої під­групи розкладають аркуші, серветки, підставки для пензлів, а старші - фар­би, склянки з водою. Залучаючи дітей до спільного чергування в їдальні, вихователь може доручити дітям середньої підгрупи накривати столи для своєї підгрупи, а старшим - для своєї, але старшим додатково доручає при­бирати після їжі всі столи.

З розглянутих прикладів можна дійти висновку, що участь у спільній праці привчає дітей до взаємодії. Такі форми організації дітей різного віку можна використовувати і в інших видах трудової діяльності для вирішення різноманітних виховних завдань, а не лише прищеплення навичок, зокре­ма, для формування позитивних взаємин, бажання й уміння дітей різного віку об'єднуватися для спільної праці.

Важливим елементом керівництва трудовою діяльністю дошкільників є оцінка результатів спільної праці. Щоб оцінні судження педагога не втра­чали своєї стимулювальної ролі, їх потрібно урізноманітнювати, викорис­товуючи народні приказки і прислів'я; вдаватися до об'єктивної педагогіч­ної оцінки систематично, а не час від часу. Характер взаємодії дітей оціню­ють, відображаючи особливості дотримання дітьми правил співпраці щодо:

♦ розподілу частини колективної праці;

♦ погодження дії у ході її виконання;

♦ здійснення взаємоконтролю, взаємодопомоги (показ, порада, практичні дії).

У вирішенні завдань виховання дітей дошкільного віку в процесі трудо­вої діяльності важливе значення має креативний підхід вихователя до по­будови методики виховної роботи, прагнення зберегти індивідуальність кожної дитини, всіляко заохочувати прояви самостійності, ініціативності.

На нашу думку, головним є не стільки зміна та конкретизація змісту про­грами, скільки творче використання педагогічного трудового виховання, побудованого з урахуванням вимог сьогодення.

Використання різних видів і форм організованої трудової діяльності дітей змалку пробуджує у них стійкий інтерес, потребу в продуктивній ді­яльності, що є основою для свідомого наповнення власного буття змістов­ною, особистісно й суспільно корисною самостійною трудовою діяльністю.

Відповідно до чинних програм не треба зводити життя дітей лише до участі в організованій діяльності. Натомість варто намагатися наповнити його цікавою та змістовною діяльністю самостійного, вільного типу впро­довж кожного дня, надаючи малюкам змогу і право вибору: де, коли, скіль­ки часу, з ким і як діяти.

Особистісний спосіб буття дитини дошкільного віку не може бути за­безпечений поза визнанням дитини суб'єктом власного життя, а отже, поза розвитком її свідомості та смосвідомості, спільності й самобутності, діяль­ності та самодіяльності. Ця суб'єктивність найповніше реалізується у діяль­нішому бутті дитини, а найактивнішим малюк проявляє себе в умовах не- регламентованої, вільної діяльності.