Тема 4. Семінарські заняття.

Питання для обговорення:

1. Семінарське заняття як форма навчання історії. Види семінарських занять

2. Організація і проведення семінарських занять.

3. Семінар як взаємодія і спілкування учасників.

4. Спецсемінари і спецкурси з історії.

Література:

Гончарова Н.О. Методика викладання історії у вищій школі: Навчальний посібник. – Харків: ФОП Шейніна О.В., 2009. – С. 205-218.

Методика викладання історичних дисциплін у вищій школі: Курс лекцій: Навчально-методичний посібник для магістрантів денної та заочної форм навчання / П.І. Горохівський (авт.. і упорядник). – Умань: ПП Жовтий О., 2013. – Лекція 8.

Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – Київ, 2010. – С. 176-185, 198-203.

Перше питання передбачає детальний розгляд семінарського заняття як однієї з головних форм організації навчання історичних дисциплін, як частину навчального процесу у вищій школі. Потрібно звернути увагу на види семінарських занять та їх особливості.

Семінарське заняття − вид навчальних практичних занять, який передбачає самостійне вивчення студентами попередньо запропонованих викладачем запитань з теми лекційного курсу, переліку самостійних завдань з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення, конспектування історичних джерел тощо.

Необхідно розкрити історію семінарських занять. Необхідно розкрити роль і місце семінарів у сучасній вищій школі. Зокрема, вони є засобом розвитку у студентів культури наукового мислення. Семінар призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна мета семінарських занять − забезпечити студентам можливість оволодіти навичками і вміннями використання теоретичних знань згідно особливості кожної науки.

Слід зазначити, що на семінарах вирішуються такі педагогічні завдання: розвиток творчого професійного мислення; пізнавальна мотивація; професійне використання знань у навчальних умовах. Крім того у ході семінарського заняття викладач вирішує і такі завдання, як повторення і закріплення знань, контроль, педагогічне узагальнення тощо.

Розглядаючи друге питання, необхідно відмітити, що семінари складаються з двох взаємопов'язаних ланок − самостійного вивчення студентами програмового матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності. Зважаючи на це, семінарські заняття тісно пов'язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищому навчальному закладі і зорієнтовані на формування у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання.

Варто зауважити, що якість проведення семінарських занять з історичних дисциплін залежить від рівня підготовки студентів.

Підготовка до семінару здійснюється в кілька етапів: прослуховування лекції з теми семінару, вивчення і конспектування рекомендованої літератури, складання тексту виступу (план, тези, доповідь), безпосередня участь у проведенні семінару.

Необхідно розкрити значення семінарських занять.

Окрім того, семінарські заняття дають змогу викладачу донести до студентів необхідну інформацію, перевірити її засвоєння, уміння використовувати в навчальній і науковій роботі.

Необхідно охрактеризуватифункції семінарських занять у вищій школі.

Головний зміст третього питання – розповідь про семінар як процес взаємодії і спілкування учасників. Слід звернути увагу на класифікацію семінарських занять, та дати її коротку характеристику.

Варто зробити стислий огляд основних видів семінарських занять. просемінар, власне семінарські заняття, серед яких найпоширенішими є такі види: дослідження, розгорнута бесіда, доповідь (повідомлення), обговорення рефератів і творчих робіт, розв'язування завдань, диспут, конференція тощо.

Ефективність семінарського заняття значною мірою залежить від підготовки викладача, яка передбачає опрацювання літератури, рекомендованої студентам; ретельне продумування додаткових запитань для студентів; вступного і заключного слова з окремих питань і теми загалом. Істотну роль у процесі підготовки до семінарських занять відіграють наочні посібники (карти, таблиці, схеми, діафільми, фотоальбоми тощо).

Розглядаючи четверте питання слід звернути увагу на відмінність між спецсемінаром і спецкурсом, адже спецкурс – це курс, який вивчається студентами на старших курсах з метою оволодіння вузькоспеціалізованими, новітніми розробками у галузі історичних знань, формування актуальних для певної спеціалізації умінь і навичок.

Його керівник повинен бути висококваліфікованим фахівцем у певній галузі, мати достатню кількість наукових праць з проблем спецкурсу, який читає.

Необхідно вказати на особливості спецкурсу. Важливою є роль вступної лекції до спецкурсу. У ній характеризуються мета і завдання спецкурсу, подається огляд історіографії проблеми, розглядаються напрями досліджень, основні наукові концепції, визначається наукове і навчальне значення спецкурсу.

Спецсемінар − курс, що вивчається студентами на старших курсах в межах вузької спеціалізації і передбачає оволодіння спеціальними засобами професійної діяльності в обраній для спеціалізації галузі науки або практики.

До проведення спецсемінарів залучають відомих вчених, а також спеціалістів-практиків − працівників підприємств, наукових установ, інших організацій.

Неохідно виділити характерні риси спецсемінару.

На вступному занятті викладач, як правило, робить огляд змісту спецсемінару, тем студентських наукових робіт, списку літератури з досліджуваної проблеми. Розподіляючи теми доповідей, він акцентує увагу на проблематиці спецсемінару, методиці роботи над науковим повідомленням.

Система обговорення доповіді на спецсемінарі може бути різною. Більшість керівників спецсемінарів спершу заслуховують доповідь (повністю або основні положення), а потім пропонують студентам обговорення. Слід вибудовувати роботу так, щоб всі студенти виступили із запитаннями або зауваженнями. Вони можуть не лише вказувати на переваги і недоліки доповіді, а й розвивати її положення. Ефективною є практика письмових рецензій на доповідь і зачитування їх після виступу доповідачів.

Важливим завданням спецсемінару є вироблення у студентів вміння готувати наукові доповіді і рецензії, об'єктивно аналізувати роботи інших студентів, індивідуально і колективно обговорювати матеріал.