Ситуацію з оцінюванням ускладнюють деякі моменти.
Тема 1. Науково-дидактичні основи педагогічних оцінювань
1. Психолого-педагогічні аспекти оцінювання. Поняття про педагогічне оцінювання, його роль і місце у навчально-виховному процесі. Функції та принципи педагогічного оцінювання.
2. Підходи щодо визначення основних видів і форм педагогічного оцінювання. Педагогічне вимірювання та оцінювання.
Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є систематичне отримання його учасниками об’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності. Цю інформацію і вчитель (викладач) і учні (студенти) отримують у процесі діагностування, перевірки та оцінки навчально-пізнавальної діяльності учнів. Успішність навчання вимірюється та оцінюється кількісними та якісними показниками. Головна мета вимірювання та оцінювання – оптимізація навчального процесу та вдосконалення навчальних програм. Саме цим займається педагогічна діагностика (сукупність методів вимірювання та оцінювання кількісних та якісних показників успішності).
Педагогічна діагностика користується такими основними поняттями, сформованими західною педагогікою, що на жаль, не мають точного еквівалента українською мовою:
- оцінювання 1 (evaluation);
- оцінювання 2 (assessment), у деяких авторів – педагогічне оцінювання;
- вимірювання (measurement);
Тестування (testing).
Дуже важливо розрізняти оцінювання 1 (evaluation) та педагогічне оцінювання 2 (assessment). Оцінювання (evaluation) – є «процесом систематичного збирання та інтерпретації свідчень, що веде до встановлювання одержаних результатів» (Harlen W., 1998) Таке оцінювання має за мету розгляд усіх факторів, що впливають на процес навчання: цілі програми, як програма або курс складені, матеріали, методологію, діяльність учителя та оцінювання досягнень учнів.
Педагогічне оцінювання (assessment) є частиною оцінювання (evaluation). Це – низка процесів, що тісно пов’язані з навчанням, та які використовують для визначення того, що знає, розуміє та вміє учень; це, також, – формулювання висновків на основі порівнювання кількісних показників, отриманих з різних джерел, зі стандартами. Коли вчителі здійснюють таке оцінювання, вони вимірюють результати та досягнення учнів, діагностують проблеми, що мають учні, забезпечують зворотній зв'язок (відгук та поради) на отримані результати.Педагогічне оцінювання – це прикладна наукова теорія, що сформувалася на стику педагогіки, психології, теорії вимірів, статистики, математики, логіки і філософії. Одночасно, педагогічне оцінювання можна розглядати як процес практичної освітньої діяльності, націлений на здобуття об'єктивних оцінок рівня поточної і підсумкової підготовленості тих, хто навчається
У вітчизняній дидактичній літературі використовують поняття контроль, перевірка, оцінювання, оцінка, облік, які вживаються у різних значеннях, і як синоніми. Їх не можна ототожнювати. Поняття контроль означає спостереження, виявлення, вимірювання й оцінювання знань та умінь учнів. Перевірка є компонентом (засобом) контролю і означає виявлення і вимірювання рівня і якості знань, об’єму праці учня. Окрім перевірки контроль містить оцінювання (як процес) та оцінку (як результат перевірки) – вимірювання ЗУН учнів, погляд на їх рівень. Оцінки фіксуються у вигляді балів в журналах, табелях успішності, базах даних. Основою для оцінювання успішності учня є результати контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчального процесу за певний період, причин його неефективного функціонування. Отже, структура контролю складається з таких компонентів: перевірки, оцінювання (як процесу і результату), обліку.
Наукові праці, в яких досліджується питання якості знань суб’єктів, які навчаються, досить часто містять синонімічне вживання категорій "освітній моніторинг" та "педагогічне оцінювання". У нашому курсі ці поняття розмежовані на основі підходів до визначення категорії "якість освіти", яка тлумачиться у політичному, управлінському і педагогічному контекстах. Моніторинг якості освіти характеризується стандартизованим спостереженням за освітнім процесом, оцінкою та прогнозуванням його перспективного стану в полі функціонування освітніх інституцій, систем освіти. Педагогічне оцінювання відображає процес взаємодії викладача і студента, в ході якого визначається якість засвоєних знань, що суттєво впливає на подальший процес навчання. Педагогічне оцінювання поєднує почуттєво-емоційні та раціональні чинники, що посилюють його значення в контексті забезпечення успішного індивідуального професійного розвитку студентів.
Ситуацію з оцінюванням ускладнюють деякі моменти.
По-перше, оцінювання проводиться вже після того, як закінчився процес навчання, тобто в кінці будь-якого курсу або чверті (півріччя).
По-друге, інформація щодо оцінювання результатів та досягнень учнів є неконструктивною, бо подається у вигляді отриманих балів (оцінки), що є дуже формальним. Бал або оцінка класифікує учнів по рівнях, але не дає реальної допомоги, проясняючи їх проблеми, та не вказує на шляхи їх подолання. На жаль, у сучасній школі оцінювання все ще спрямовано на отримані знання (завжди легше перевірити знання, наприклад, граматики, або певного словникового запасу), а не на вміння використовувати мову в реальному житті. Замість того, щоб показати учням, чого вони досягли (позитив), оцінювання у сучасній школі концентрується на недоліках, помилках, тому, що учні не засвоїли (негатив), а учні є пасивними учасниками оцінювання.
Поступальне вдосконалення загальної середньої і вищої освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, на навчання його самостійно оволодівати новими знаннями, на формування функціональних, мотиваційних та соціальних компетентностей.
У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень школярів як складової навчального процесу. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку повинна не просто дати людині суму знань, умінь та навичок, а сформувати її компетентність як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Поняття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості. Компетентісний підхід до освіти передбачає вміння на основі знань вирішувати проблеми, які виникають у різних життєвих ситуаціях. Рада Європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття компетентостей, пропонує власний перелік ключових компетентностей, якими мають володіти молоді європейці: їх можна об’єднати в три основні напрями:
ü соціальні, пов’язані з соціальною діяльністю особистості, життям суспільства;
ü мотиваційні, пов’язані з інтересами, індивідуальним вибором особистості;
ü функціональні, пов’язані зі сферою знань, умінням оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом.
На підставі міжнародних та національних досліджень українські вчені виокремили п’ять наскрізних ключових компетентностей (таблиця 1).Найбільш універсальними, ключовими є компетентності, яких потребує сучасне життя. Вони конкретизуються на рівні освітніх галузей і навчальних предметів для кожного рівня навчання. Перелік ключових компетентностей визначається на основі цілей загальної середньої освіти та основних видів діяльності учнів, які сприяють оволодінню соціальним досвідом, навичками життя й практичної діяльності в суспільстві. Їх формування здійснюється в рамках кожного навчального предмета.
Таблиця №1 Наскрізні ключові компетентності
| Компетентність | Сфера виявлення компетентності | Види діяльності в межах компетентності | Навчальні предмети, через які в основному формується компетентність |
| 1. Вміння вчитися | Індивідуальний досвід участі в навчальному процесі | Організація своєї праці для досягнення результату, успіху; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки | Усі навчальні предмети |
| 2. Здоров’язберігаюча | Збереження та зміцнення фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я | Здатність вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах | Основи здоров’я, біологія, фізична культура, географія, екологія, хімія |
| 3. Загальнокультурна (комунікативна) | Спілкування, толерантна поведінка в умовах культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між людьми й народами. Збереження соціальних, громадських та культурних традицій | Оволодіння усним і письмовим спілкуванням у сфері культурних, мовних, релігійних відносин. Оцінювання найважливіших досягнень національної, європейської та світової культур | Українська мова і література, рідна мова і література, зарубіжна література, іноземні мови, предмети художньо-естетичного циклу, історія, етика, психологія |
| 4.Соціально - трудова | Суспільні відносин (політика, релігія, міжнаціональні відносини), трудові відносини | Здатність орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави. Здатність брати на себе відповідальність, брати участь у прийнятті рішень, здатність до співпраці, уміння розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях. Оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності. Організація власної трудової та підприємницької діяльності; оцінювання власних професійних можливостей, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці. | Історія, географія, громадянська освіта, економіка, етика, правознавство, філософія, технології |
| 5.Інформаційна | Інформаційні та комунікаційні технології | Оволодіння новими інформаційними технологіями, здатність відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її. Уміння використовувати джерела інформації для власного розвитку | Інформатика, технології, математика |
Компетентність як інтегрований результат навчальної діяльності учнів формується передусім на основі опанування змісту загальної середньої освіти. Виявити рівень такого опанування покликане оцінювання.
Оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.
Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.