ЗПР психогенного походження

Такі випадки фіксуються досить рідко, так само як і затримка психічного розвитку соматогенного походження. Повинні бути вже дуже несприятливі умови соматичні або мікросоціальної, щоб виникла затримка психічного розвитку цих двох форм. Значно частіше ми спостерігаємо поєднання органічної недостатності центральної нервової системи з соматичною ослабленістю або з впливом несприятливих умов сімейного виховання.

Затримка психічного розвитку психогенного походження пов'язана з несприятливими умовами виховання, що викликають порушення формування особистості дитини. Ці умови - бездоглядність, часто поєднується з жорстокістю з боку батьків, або гіперопіка, що теж є вкрай несприятливою ситуацією виховання в ранньому дитинстві. Бездоглядність призводить до психічної нестійкості, імпульсивності, вибуховості і, звичайно, безініціативності, до відставання в інтелектуальному розвитку. Гіперопіка веде до формування егоцентризму, відсутності самостійності в діяльності, недостатній цілеспрямованості, нездатності до вольового зусилля.

Дана форма зв'язана з несприятливими умовами виховання: 1) асоціальна родина; 2) виховання за типом гіперопіки або гіпоопіки. Несприятливі соціальні умови, що травмують психіку дитини, сприяють виникненню стійких відхилень у її нервово-психічній сфері. Цю форму ЗПР треба вміти відрізняти від педагогічної занедбаності, що виявляється, насамперед в обмежених знаннях і уміннях дитини внаслідок недоліку інтелектуальної інформації. Дана форма ЗПР спостерігається при аномальному розвитку особистості за типом психічної нестійкості, обумовлена явищами гіпоопіки і гіперопіки. У дитини в умовах бездоглядності (гіпоопіки) не формується довільна поведінка, не стимулюється розвиток пізнавальної активності, не формуються пізнавальні інтереси.

Патологічна незрілість емоційно-вольової сфери сполучиться з недостатнім рівнем знань і бідністю уявлень. Розвиток дитини в умовах гіперопіки (надмірної, зайвої опіки) веде до виникнення в нього таких негативних рис особистості, як відсутність або недостатність самостійності, ініціативності, відповідальності. Діти з такою формою ЗПР не здатні до вольового зусилля, у них відсутня довільна форма поведінки. Усі ці якості призводять до того, що дитина виявляється непристосованою до життя.

Патологічний розвиток особистості за невротичним типом спостерігається в дітей, що виховуються в умовах, де панують брутальність, деспотичність, жорстокість, агресивність. Дана форма ЗПР часто зустрічається в дітей, позбавлених родини. У них відзначається емоційна незрілість, мала активність. Психічна нестійкість поєднується з затримкою формування пізнавальної діяльності.

4. ЗПР церебрально-органічного ґенезу

Така форма займає основне місце в поліморфній групі затримки психічного розвитку. Діти з даною формою ЗПР характеризуються стійкістю і виразністю порушень в емоційно-вольовій сфері і пізнавальній діяльності. Функціональні розлади ЦНС накладають відбиток на психологічну структуру цієї форми ЗПР.

Причини - різні патологічні ситуації вагітності і пологів: родові травми, асфіксії, інфекції під час вагітності, інтоксикації, а також травми і захворювання центральної нервової системи в перші місяці і роки життя. Особливо небезпечний період до 2 років.

Травми і захворювання центральної нервової системи можуть привести до того, що називається органічним інфантилізмом, на відміну від гармонійного і психофізичного інфантилізму, причини якого не завжди зрозумілі. Таким чином, органічний інфантилізм - це інфантилізм, пов'язаний з органічним ураженням центральної нервової системи, головного мозку.

Залежно від особливостей прояву затримки психічного розвитку будується корекційна робота.

Увага.Усім дітям із ЗПР властиве зниження уваги. Слід відзначити, що зниження стійкості уваги може мати різний характер: максимальне напруження уваги на початку виконання завдання й подальше її зниження; настання зосередження уваги після певного періоду роботи; періодичні зміни напруження уваги та її спаду впродовж всього часу роботи.

Пам’ять.Особливо страждають ті її види, які вимагають участі розумових процесів (запам’ятовування). Знижені й найбільш елементарні види пам’яті. Механічна пам’ять цих дітей характеризується зниженою продуктивністю перших спроб запам’ятовування. Утім , час необхідний для повного заучування. близький до норми. Хоча такі діти й зазнають труднощів на початковому етапі запам’ятовування слів, у більшості випадків вони успішно справляються із завданням (розумово відсталі діти впоратися з цим не в змозі)

Мислення. Діти з ЗПР демонструють високий порівняно з розумово відсталими дітьми рівень розумової діяльності, особливо під час розв’язання наочно-дієвих і наочно-образних завдань. Доволі високі показники спостерігаються під час виконання завдань за наочним зразком. Особливості розумової діяльності найбільш яскраво виявляються в словесно-логічному мисленні: відсутність готовності до рішення, недостатня виразність орієнтовного етапу в їхньому розв’язанні, невміння контролювати себе в процесі виконання завданння, низький рівень розвитку головних розумових операцій.

Висновок

Затримка психічного розвитку належить до «прикордонної» форми дизонтогенеза і полягає в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. Взагалі для даного стану є характерними гетерохронні прояви відхилень й істотні розбіжності як і ступеня їх виразності, так і у прогнозі наслідків.

Є різноманітні класифікації затримки психічного розвитку. Класифікація До. З. Лебединської включає чотири основних клінічних типи ЗПР. Це затримки психічного розвитку наступного походження: конституційного, соматогенного, психогенного і церебрально-органичного.

Діти із психічного розвитку поступаються своїм одноліткам у фізичному розвитку, відрізняються інфантилізмом в пізнавальній роботі і у вольовій сфері, ніяк не входять у навчальну діяльність, швидко втомлюються, відрізняються низькою працездатністю.

Діти із ЗПР відвідують, в основному дошкільні освітні установи компенсуючого і комбінованого виду, і навіть групи короткочасного перебування для дітей із відхиленнями у розвитку. У цих установах для дітей можна створювати групи як корекційно-розвиваючої групи, так і консультативної чи діагностичної спрямованості.

Список використаної літератури

1. Блінова, Л. М. Діагностика й корекція освіти дітей із затримкою психічного розвитку / Л. М. Блінова. – М. : НЦ ЭНАС, 2003. – 136 з.

2. Власова, Т. А. Про дітей з відхиленнями у розвитку / Т. А. Власова, М. З. Певзнер. – М. : Просвітництво, 1973. – 175 з.

3. Дмитрієва, Є. Є. Про особливості спілкування з дорослими 6-річних дітей із ЗПР / Є. Є. Дмитрієва // Дефектологія. – 1988. – №1. – З. 68-72.

4. Защиринская, Про. У. Психологія дітей із затримкою психічного розвитку : навчальний посібник: Хрестоматія / Про. У. Защиринская. – СПб. : Йдеться, 2007. – 168 з.

5. Злоказова, М. У. Вплив соціальних і спадкових чинників формування затримки психічного розвитку / М. У. Злоказова // Російський психіатричний журнал. – 2004. – №4. – З. 49-52.

6. Коррекционная педагогіка / І. А. Зайцева, У. З. Кукушин, Р. Р. Ларін та інших. – Ростов н/Д : МарТ, 2002. – 301 з.

7. Лебединская, До. З. Основні питання клініки і систематики затримки психічного розвитку / До. З. Лебединская // Дефектологія. – 2006. – №3. – З. 15-27.

8. Основи спеціальної педагогіки і психології / М. М. Трофімова, З. П. Дуванова, М. Б. Трофімова, Т. Ф. Пушкіна. – СПб. : Пітер, 2006. – 304 з.

9. Спеціальна дошкільна педагогіка / під ред. Є. А. Стребелевой. – М.: Академія, 2001. – 312 з.

10. Спеціальна психологія / під ред. У. И.Лубовского. - М.: Академія, 2006. – 464 з.