Теоретичні основи соціальної роботи. підході інформування містить у собі оціночні категорії — адекватний-неадекватний, нормальний — патологічний

підході інформування містить у собі оціночні категорії — адекватний-неадекватний, нормальний — патологічний, здоровий — хворий і т.п. При другому — психолог уникає оцінок і орієнтується на роз'яснення, описування виявлених феноменів, при необхідності — багатоваріаитність трактування отриманих фактів.

Суттєвою є і термінологія, яку викорстовуює психолог у процесі інформування.

Можливе вживання спеціальної наукової термінології, навіть жарго­ну ("різноллановість мислення", "використання казуальної атрибуції" та інші), які незрозумілі клієнту, або урахування мовних та інших особли­востей клієнта, надання заключення на зрозумілій для нього мові.

Важливим є те, що при консультуванні не відбувається нав'язування клієнту єдиного правильного шляху вирішення міжособистих та внутрі­шньо особистіших проблем, а дається багатоваріантність можливої пове­дінки. На відміну від психокорекції тут вибір способу вирішення про­блеми або особистої трансформації залишається за клієнтом.

Найбільш відомими методиками, які відносять до способів психолог­ічного консультування вважаються раціональна психотерапія (Р.БиЬоіз), логотерапія (У.РгапкІ), психологія саморегуляції (А.Ма5Іо\у), позитивна психотерапія (М.РезезсЬкіап), конгнітивна терапія (А.Веек), раціональ-но-емотивпа терапія (А.ЕПіз), антипаційний тренінг.

Не дивлячись на те, що в деяких назвах присутній термін "психоте­рапія", методики фактично визнають консультативними. Це пов'язано, по-перше, з тим, що психологічна допомога надається безпосередньо че­рез вплив на світогляд клієнта; по-друге, в основі базується метод інфор­мування клієнта; по-третє, через так звану "терапевтичну мішень", якою у даному випадку є світосприйняття та світорозуміння девіанта, а потім вже його психологічні проблеми та невропатичні симптоми.

З вітчизняних методик консультування слід відзначити реконструк-тивно-особистісну психотерапію, яка базується на теорії відносин особи­стості В.Н.Мясищева, і є дуже актуальною в процесі консультування узалежнеиих, членів їх сімей. Головним завданням цього методу кон­сультування є інформування клієнта з метою:

— усвідомлення мотивів своєї поведінки, особливостей своїх відно­син, емоційних та поведінкових реакцій;

— усвідомлення неконструктивного характеру своїх відносин, емоц­ійних та поведінкових стереотипів;

— усвідомлення міри своєї участі і відповідальності у виникненні конфліктних та психотравмуючих ситуацій;

254 Соціальна робота

— усвідомлення глибинних причин своїх переживань і способів реа­гування, корені яких знаходяться у дитинстві, умов формування своєї системи відношень та цінностей;

— навчання розумінню та вербалізації своїх почуттів;

— навчання саморегуляції.

Консультування узалежнених та членів їх сімей за цим методом здійснюється в чотири етапи. На першому — відбувається переборюван­ня неправдивих та викривлених уявлень узалежненого про його хворо­бу, акцептація залежності; на другому — усвідомлення психологічних причин та механізмів узалежненпя; на третьому — вирішення конфлікту; на четвертому — реконструкція системи відносин особистості (один з варіантів методики подано у додатку "Курси терапії узалежнень").

Логотерапія відноситься до гуманістичного напрямку психотерапії, завданням якої є відновлення людиною загубленої духовності, свободи, відповідальності, виходячи з відомої позиції А.Ейнштейна, що "людина, яка вважає своє життя безглуздим, не тільки не щаслива, — вона взагалі навряд чи придатна до життя". У.РгапкІ вважав, що повернути втраче­ний сенс можливо за допомогою переконання. Переконання використо­вує систему логічно обгрунтованих унікальних цінностей життя при аб­солютній цінності трапсцендепції — сутності існування. Основу логоте-рапії становить зцілення душі за допомогою формування усвідомленого прагнення до сутності, і навіть до кінцевої сутності в альтернативу праг­нення до насолоди або влади.

Застосування методики самореалізації при роботі з адиктивиими по­рушеннями поведінки націлене на вироблення у клієнта навичок психо­логічної стратегії максимально використовувати у житті власний особис­ті спий потенціал, а саме:

1) внутрішню природу людини, її індивідуальну самість у вигляді головних потреб, здібностей, індивідуально-психологічних особливостей;

2) потенційні можливості, а не реальні кінцеві стани, реалізація яких детермінована екстрапсихічними факторами (цивілізацією, сім'єю, рефе­рентною групою, освітою і тлі.);

3) автентичність — здатність пізнати справжні власні потреби та можливості;

4) здатність приймати себе;

5) потребу у любові.

При використанні методики А.Ма5Іо\у, психолог опирається на твер­дження автора, що у особистості існують цінності буття (Б-цішюсті) іцінності, якіформуються за принципом ліквідації дефіциту (Д-цінності).

Теоретичні основи соціальної роботи 255

У процесі консультування проходить активація Б-цінностей, а саме: 1) цілістності — інтеграції та прагнення до однорідності взаємозв'язку; 2) досконалості, тобто природності доцільності; 3) завершеності; 4) спра­ведливості — законності; 5) життєвості — спонтанності, саморегуляції; 6) наповненості — диференційованості, складності; 7) простоти — щи­рості; 8) красоти; 9) бажаності; 10) унікальності — неповторності, інди­відуальності; 11) безпосередності — легкості, граційності, відсутності напруження; 12) гри — веселості, радості; 13) дійсності — чесності, реалістичності; 14) самодостатності — автономності, незалежності, вміння залишатись собою, незалежно від втручання інших людей.

Позитивна психотерапія опирається на здатність людини до самороз­витку та гармонійності. Основна мета консультування:

1) зміна уявлень девіанта про себе, про свої актуальні та базисні здібності;

2) пізнання ним (девіантом) традиційних для його особистості, його сім'ї, його культури механізмів переживання конфліктів;

3) розширення ним цілей свого життя, виявлення резервів та нових можливостей для переборювання конфліктних ситуацій та хвороб.

Психолог використовує транскультуральний підхід, зміст якого по­лягає в наданні клієнту інформації про відношення до подібних у нього проблем та ситуацій в інших культурах. Транскультуральні порівняння приводять до вироблення у узалежненого і, що дуже важливо, членів його сім'ї (спів-узалежнених) розуміння відносності власних життєвих цінностей, та навчають інтерпретувати власні негаразди в позитивному ракурсі.

Копгітивиий напрямок психотерапії частіше використовується під час консультування сиівузалежиених, батьків девіантів. Когнітивна терапія рахує, що емоційні порушення виникають через "когнітивну вразливість" — використання при аналізі зовнішніх подій жорстких, ірраціональних, оман­ливих викривлень. Серед когнітивиих викривлень виділяють:

— надгенералізацію, тобто узагальнення на основі одного-єдиного випадку;

— катастрофізацію — перебільшення наслідків будь-яких подій;

— персопалізацію — схильність інтерпретувати події в контексті особистих значень;

— дихотомічність мислення —- схильність до використання в мис­ленні крайностей;

— вибірковість абстрагування — концентрація ситуації на основі окремих фактів, вибірково взятих з контексту.

256 Соціальна робота

Метою консультування є виправлення помилкового сприйняття інфор­мації і модифікація переконань клієнта у напрямку їх раціоналізації та вироблення життєвої позиції, здорового глузду.

Близькою за змістом до копгітивиої терапії є раціонально-емотивна психотерапія. А.ЕПіз виділяє дванадцять головних ірраціональних ідей, які в процесі консультування повинні бути виправленими:

1) для дорослої людини необхідно, щоб кожен її крок був схвалений оточуючими;

2) існують погані, несхвальні вчинки — винні у них повинні бути покарані;

3) це катастрофа, коли все стається не так, як було заплановано;

4) всі негаразди нав'язані нам ззовні — людьми чи обставинами;

5) постійно треба бути насторожі — завжди існує щось, що викликає небезпеку;

6) кожен потребує чогось або кої'ось більш сильного, вагомого, ніж він сам;

7) потрібно у всьому бути освіченим, компетентним, адекватним;

8) те, що колись сильно вплинуло на наше життя, завжди буде на нього впливати;

9) уникати відповідальних та рішучих дій безпечніше, ніж їх приймати;

10) інші люди завжди прагнуть вплинути на наше благополуччя, тому необхідно робити все можливе, щоб вони змінювались у бажаному для нас напрямку;

11) ми не в силі керувати власними емоціями;

12) плисти за течією, спостерігаючи за життям — ось шлях до щастя.
Техніка терапії базується на сократівському діалозі — диспуті між

клієнтом та психологом з використанням законів логіки.

На логічних переконаннях базується і раціональна психотерапія, яка націлена на навчання клієнта мисленню, яке уникає логічних помилок і оман з метою попередження розвитку невротичних симптомів.

З вітчизняних методик корекції наркогешшх узалежнень протягом останніх років увагу привертає антипаційпий тренінг (В.Менделевич), який базується на здатності особистості завбачати розвиток подій, буду­вати процес прогнозування, використовуючи минулий життєвий досвід. Антипаційний тренінг базується на наступних принципах: а) відмова від претензій (ніхто нікому нічого не винен); б) відмова від однозначності (це може означати все, що завгодно); в) відмова від фатальності (все можливо, ніколи не знаєш де загубиш, а де знайдеш); г) заміна стратегії "все буде добре", на стратегію — "не завжди так буде".