Орієнтовна схема аналізу уроку

ЗАНЯТТЯ №2.

Тема: Планування роботи вчителя біології. Методика складання конспекту

уроку.

Мета: Розглянути основні вимоги до сучасного уроку. Ознайомитись зрізними видами конструювання навчально-пізнавальної та виховної діяльності учнів при вивченні шкільного курсу біології. Ознайомитись з методикою складання планів – перспективного, тематичного, плану-конспекту уроку; використання програми у плануванні.

Обладнання: навчальна програма з шкільного курсу біології, шкільні підручники з біології, методичні посібники з тематичним і перспективним плануванням, зразки планів-конспектів уроків біології.

План заняття

І. Значення планування в роботі вчителя. Перспективний (річний ) план.

ІІ. Календарно-тематичне планування уроків біології.

ІІІ. Поурочне планування. Структурні елементи розгорнутого конспекту уроку.

ІV. Методичний аналіз уроку.

Коротке пояснення.

Значення планування в роботі вчителя. Перспектив­ний (річний) план.

Навчання учнів біології має здійснюватися систематично, послідов­но, з урахуванням вимог програми з біології, згідно з кількістю годин, визначених навчальним планом школи. Плани роботи вчителя біології відображають навчально-виховний процес та систему поза­урочної роботи. Для організації навчально-виховного процесу вчитель повинен уміти складати плани: перспективний (річний), тематичний, план-­конспект уроку.

Перспективний (річний) план відтворює вивчення розділу біології за темами. Він дозволяє визначити місце теми в розділі за сезонами року, спланувати екскурсії, систему повторення, провести підготовчу роботу до теми у зв'язку із забезпеченням її засобами навчання. Перспектив­ний план потрібний кожному вчителю-початківцю для самоконтролю в строках проходження матеріалу, використання обов'язкових форм навчання, організації систематичного внугрішньопредметного і міжпред­метного повторення. Він може складатися за схемою (табл.1).

Календарно-тематичне планування уроків біології.

Тематичний пландозволяє бачити місце кожного уроку в системі уроків теми, визначити послідовність формування системи біологічних понять, практичних умінь і навичок, чергування методів та прийомів самостійної навчальної діяльності учнів.

Комплексний підхід до тематичного планування дає можливість вчителю своєчасно підготувати необхідні засоби навчання до кожного уроку. Від правильного планування залежать успішне засвоєння учнями провідних загально біологічних понять, розвиток пізнавальної активності, цілеспрямованості учнів, формування їхнього наукового світогляду. Тематичний план складається двічі на рік (перед початком кожного півріччя) за такою схемою:

Тема (назва теми і кількість годин).

Триєдина дидактична мета теми (освітня, виховна і розвиваюча).

Далі заняття розподіляються за такою формою (табл.2):

Поурочне планування. Структурні елементи розгорнутого конспекту уроку.

На основі календарно-тематичного плану вчитель складає розгорнутий план-конспект, який має бути конкретною програмою організації діяльності вчителя та учнів на уроці.

План уроку визначає систему по­нять, що вивчаються, формування загальнонавчальних і спеціальних умінь відповідно до змісту, відображає вирішення комплексу виховних завдань, розвиток особистістних якостей учнів. В плані розкриваються всі структурні елементи уроку, ретельно продумується кожний етап уроку, визначаються методи і засоби навчання.

План – конспект уроку може містити наступні основні структурні елементи і складається за схемою:

Тема уроку.

Завдання: освітні, розвиваючі, виховні.

Обладнання.

Методи і методичні прийоми.

Тип уроку.

Послідовність проведення уроку:

І. Актуалізація опорних знань.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу:

а) організація сприйняття і первинного осмислення навчального матеріалу;

б) організація глибокого осмислення і запам’ятовування навчального матеріалу;

в) узагальнення і систе­матизація нових знань.

ІV. Підсумок уроку.

V. Домашнє завдання.

Тему уроку слід писати конкретно і коротко. Під час плануван­ня навчально-розвиваючих і виховних завдань кожного конкретного уроку треба керуватися тематичним планом, в якому вони відтво­рені. Конкретизація цих завдань має бути пов'язана з формуванням і розвитком системи понять, що вивчаються. Під час визначення типу уроку слід керуватися дидактичними завданнями, які вчитель про­понує на урок.

Під час складання плану уроку слід пам'ятати, що його струк­турні елементи - динамічні, тому залежать від типу уроку і його змісту. Наприклад, на вступних уроках необов'язковий такий елемент, як перевірка знань, умінь, навичок. На уроках, які розкривають зміст теми, мають місце всі його етапи, проте в тому разі, коли зміст нового матеріалу складний і великий за обсягом, вчитель може поділити його на логічні частини і, пояснивши кожну таку частину, відразу ж запро­понувати учням запитання, що дозволяють визначити, як вони зрозу­міли матеріал. У таких випадках закріплення здобутих знань прово­диться паралельно з вивченням нового матеріалу. На узагальнюючих уроках найчастіше відсутнє вивчення нового матеріалу. Отже, перш ніж приступити до складання плану уроку, треба визначити його тип.

Учителю-початківцю треба вміти розробляти конспект уроку. Він пишеться за тією самою схемою, що й план, але в ньому докладно висвітлюється кожний структурний елемент уроку, всі запитання і завдання для учнів з їхніми можливими відповідями і стенографічним описом усіх пояснень учителя.

Варіант конспективної форми складання плану-конспекту уроку біології (Див. додаток).

Методичний аналіз уроку. Методичні поради щодо підготовки і аналізу уроків біології (див. Додаток).

Завдання для самостійної роботи на занятті

1. На основі календарного плану, навчальної програми, підручників і робочих зошитів складіть тематичний план одного з розділів шкільного курсу біології (за вибором викладача).

2. Здійсніть методичний аналіз структурних елементів плану-конспекту уроку (однієї з тем за шкільною програмою).

Завдання для позааудиторної самостійної роботи

1. Прочитайте характеристику перспективного плану та обґрунтуйте його значення для системної організації навчально-пізнавальної діяльності учнів впродовж навчального року.

2.Використовуючи пояснення структури поурочного планування, навчальну програму, методичні посібники, розробіть план уроку за однією із тем шкільного курсу (за вибором студента).

3. Прочитати статті №1-4 за списком літератури.

Література:

1. Григорашик Н.З. З досвіду підготовки до уроку біології //Біологія і хімія в школі. -2001. -№1. - С.27-29.

2. Кулініч, О. Розминка як етап сучасного уроку біології / О. Кулініч // Біологія [газета]. – 2011. – Березень (№ 8). – С. 7-14.

3. Марковська Г. Нестандартні підходи до викладання біології.// Хімія. Біологія. – 2005. – Серпень (№44). – С. 4-6.

4. Структура і методика уроків біології. // Хімія. Біологія. - 2005. – Грудень (№70). – С. 3-31.

ДОДАТОК А

Примірна схема планування навчального заняття

Тема:

Мета:

навчальна: (визначається в загальнобіологічних поняттях, що
розкриваються на основі спеціальних та локальних понять, наприклад:
формувати поняття організації живих систем на основі вивчення будови рослинної клітини);

виховна: (визначається виховна мета, яка найбільш повно реалізується засобами даного уроку);

розвивальна: (передбачає, які знання, вміння та навички розви­ваються в учнів, а саме: а) інтелектуальні (аналіз, порівняння, вміння зробити висновки, тощо); б) уміння організації навчальної діяльності загальнонавчальні та предметні); в) інформаційні (уміння працювати з навчальною літературою); г) комунікативні (загальномовні вміння, прийоми спілкування тощо).

Форма навчального заняття: (при визначенні форми навчального заняття виходимо з класифікації, розробленої українськими дидактами: урок, семінар, навчально-практичне заняття, екскур­сія тощо.) Якщо вибрана така організаційна форма навчання, як урок, то визначаємо тип уроку (за класифікацією В. О. Онищука): урок засвоєння нових знань; урок формування навичок та умінь; урок комплексного застосування нових знань, умінь та навичок; урок узагальнення та систематизації знань; урок перевірки, оцінки і корекції знань, навичок та умінь; комбінований урок.

Методи навчання:

Обладнання: (визначаємо обладнання, необхідне для перевірки домашнього завдання та вивчення нового матеріалу: таблиці, слайди, кінофрагменти, мікропрепарати, дидактичний матеріал тощо).

Використана література:

Хід навчального заняття (на прикладі комбінованого уроку)

№ п/п	Етапи уроку	Діяльність вчителя	Діяльність учнів
	Організація кла­су до проведення уроку	Налаштовує клас на роботу, перевіряє готовність до уро­ку (наявність книжки, зоши­та тощо)	Готуються до уро­ку, чергові пода­ють інформацію про відсутніх учнів у класі
	Перевірка дома­шнього завдання	Ставить перед учнями запи­тання, після вирішення яких формується думка про якість підготовки як окре­мих учнів, так ікласу в ці­лому. Визначає прогалини у знаннях школярів	Працюють над ви­рішенням завдань
	Підготовка учнів до засвоєння но­вих знань: а) актуалізація опорних знань	Формує запитання, мета яких полягає у виявленні наявних знань учнів з нової теми, у відтворенні інфор­мації, яка є базою для ви­вчення нового матеріалу	Пригадують знан­ня з життєвого до­свіду, раніш ви­вченого матеріалу з будь-якого на­вчального предме­та
	б) мотивація на­вчально-пізнавальної дія­льності	Зацікавлює учнів у вивченні нового матеріалу, розкриває його значимість для самих школярів, для подальшого вирішення певних навчаль­них завдань
	Тема уроку	Записує тему уроку на дошці	Записують тему уроку у зошит
	Вивчення нового матеріалу:   а) сприймання ін­формації	Викладає учням запланова­ний програмний матеріал (можливе використання різ­них методів навчання). На даному етапі необхідно мак­симум уваги звернути на дія­льність учнів, на встанов­лення прямого та зворотного зв'язку між вчителем та учнями, на матеріалізовані результати діяльності шко­лярів	Слідкують за ви­кладом матеріалу, виконують завдан­ня, поставлені вчителем
	б) уточнення та розширення інфо­рмації	Якщо сприйняттяінформації проводилось наочним або практичним методом, то на даному етапі доцільно уточ­нювати знання учнів словес­ним методом з використан­ням таблиць, слайдів, схем тощо. Можлива демонстра­ція кінофільму тощо	Повідомлення учнів
	Закріплення знань   а) відтворення ін­формації	Ставить перед учнями запи­тання, метою яких є відтво­рення вивченого матеріалу, тобто ставить запитання для перевірки репродуктивного рівня засвоєння знань. На­приклад, які умови пророс­тання насіння?	Пригадують почуте на уроці і відпові­дають на запитання.
	б) оперування по­няттями	Ставить перед учнями за­вдання для вирішення яких необхідно використати мате­ріал уроку, тобтозавдання на перенесення знань у нову си­туацію. Наприклад: Чому на­сіння різних рослин висіва­ють не в один і той же час? Навіщо розпушують ґрунт біля рослин?	Використовують рі­зні інтелектуальні уміння для вирі­шення відповідних завдань
	в) узагальнення інформації у поняття	У 6-9 класах узагальнює знання учнів у спеціальні поняття, а в 10-11 класах у загально біологічні. Мета даного етапу - привести знання учнів у певну систему.
	Домашнє завдання	Записує на дошці домашнє завдання для всіх спільне. Крім того сильним учням можна дати диференційовані завдання.	Записують завдання в щоденник.

ДОДАТОК Б

Зразок оформлення плану-конспекту уроку

Тема уроку:Основні процеси життєдіяльності квіткової рослини. Дихання рослин (6 клас)

Мета уроку:

навчальна: продовжити формування в учнів такі загально біологічні понять, як:

- клітина — основна структурна одиниця живого (на основі поняття

клітинне дихання, як процес розщеплення поживних речовин і виві­льнення енергії, що є елементарною ланкою в ланцюгу загального процесу дихання рослинного організму в цілому);

- обмін речовин і перетворення енергії у рослинному організмі (на основі з'ясування біологічного значення процесу дихання, що забез­печує рослину певною кількістю енергії, необхідної для здійснення інших процесів життєдіяльності);

- взаємозв'язок організмів з навколишнім середовищем (у процесі з'ясування залежності дихання від умов зовнішнього середовища);

- єдність будови і функції рослинних організмів (при розгляді різноманітних пристосувань органів рослини до процесу дихання).

виховна: виховувати в учнів почуття бережливого ставлення до до­вкілля в цілому й рослинного світу зокрема, космічна роль якого полягає у забезпеченні всіх живих організмів планети киснем.

розвиваюча: формувати в учнів пізнавальні інтереси й творче мис­лення, сприяти подальшому розвитку в них логічного мислення на основі аналізу причинно-наслідкових зв'язків.

Тип уроку:комбінований.

Методи навчання:усне індивідуальне опитування, розповідь з елементами бесі­ди та з використанням наочних та практичних методів у процесі демонстрування дослідів.

Обладнання:проростки квасолі, які розвиваються у воді, збагаченій повітрям, та у воді, на поверхні якої тонка плівка олії; пульвериза­тор; пагони під скляним ковпаком, що розвивались у темряві; вап­няна вода; посудини з сухим пророслим насінням; свічка; дротина; таблиця «Дихання рослин».

Використана література:

1. Костіков І.Ю. Біологія: підручн. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / І.Ю.Костіков та ін. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2014. – 256с.

2. Верзілін М. М. Загальна методика викладання біології / М.М.Верзілін. - К.: Вищашк., 1980.

№ п/п	Етапи уроку	Робота вчителя	Робота учнів
	Організація класу до уроку	Налаштовує клас на роботу, перевіряє готовність учнів до уроку, відмічає в журналі від­сутніх	Готуються до уроку, чергові подають інфо­рмацію про відсутніх учнів у класі
	Перевірка домашнього завдання	Дає 3-м учням індивідуальні письмові завдання з метою пе­ревірки попередньої теми «Транспірація. Внутрішня бу­дова листка в зв'язку з викону­ваними функціями». Викликає по черзі 3-х учнів до дошки для усного індивідуаль­ного опитування: 1. Що таке транспірація та в чому полягає її біологічне значення? 2. Яку будову мають ли­сткові продихи та яке їхнє зна­чення у випаровуванні води? Як впливають на процес транс­пірації умови зовнішнього се­редовища? 3. Листок як орган транспірації. Які особливості внутрішньої будови листка за­безпечують цей біологічний процес?	Виконують завдання протягом 5-8 хв.     Уважно слухають від­повіді товаришів, ви­правляючи помилки і неточності, роблячи доповнення та активно включаючись в роботу класу.
	Актуалізація опорних знань	За допомогою декількох запи­тань актуалізує опорні знання учнів про біологічний процес дихання рослинних організмів: 1. Як називається найменша структурна одиниця пе­реважної більшості живих організмів? 2. Чому не проростає на­сіння, повністю занурене у во­ду? 3. Як Ви вважаєте, чи дихає рослинний організм? 4. Які найважливіші з асиміляційних та дисиміляційних процесів у рослинному ор­ганізмові Вам відомі? 6. Яке, на Вашу думку, біологічне значення має процес дихання для рослин?	Відповідають на поставлені вчителем за­питання, користую­чись попередньо набу­тими знаннями та життєвим досвідом.
	Мотивація навчальної діяльності	Отже, з матеріалу попередніх уроків Вам відомо, що життєді­яльність будь-якого живого ор­ганізму залежить від процесів обміну речовин і енергії, що у ньому відбувається. При цьому взаємозв'язаними процесами обміну речовин і енергії в орга­нізмі є процеси асиміляції і ди­симіляції. Ви вже ознайомились з основним асиміляційним про­цесом живих зелених рослин­них організмів - фотосинтезом, що веде до утворення органіч­них речовин, необхідних будь-якому організму. Здатність до фотосинтезу - основна відмінна ознака рослин. У процесі його перебігу затрачається енергія, а рослини, вбираючи вуглекис­лий газ, виділяють вільний ки­сень. Проте, для рослин, як і для будь-якого іншого живого організму, характерним є зворо­тній до асиміляції процес - ди­симіляція, яка по-іншому нази­вається диханням. У тварин та людини процеси дихання є оче­видними. Але ж чи дихає рос­линний організм? Як відбува­ється цей процес у ньому? Від чого залежать умови його пере­бігу та яке його біологічне зна­чення? На ці та інші запитання Ви зможете отримати відповідь на сьогоднішньому уроці.	Уважно слухають розповідь учителя
	Оголошення теми уроку	Записує на дошці тему уроку та зачитує питання, які будуть розглядатись на ньому: 1. Поняття про клітинне дихання як процес розщеплен­ня поживних речовин івивіль­нення енергії, що міститься в них. 2. Особливості дихання коренів, пагонів та насіння рос­лин. 3. Залежність процесу дихання від зовнішніх умов.	Записують у зошити тему уроку та основні питання, що виносять­ся на розгляд.
	Вивчення нового матеріалу: а) сприйняття інформації	Пояснення вчителя. Відомо, що більшість живих організмів планети мають клі­тинну будову, тобто клітина являється основною структур­ною одиницею живого. Разом з тим, основою проявів життя є обмін речовин, або метаболізм. Отже, можна говорити, що процеси цього обміну проявляються початково саме на елементарній структурній ланці - на клітинному рівні, а тому клітина є ще й основною функціональною одиницею живих організмів. Тому обмін речовин і перетворення енергії відбуваються саме на клітинному рівні. Асиміляція та дисиміляція - два взаємопов'язані процеси обміну. 3 основним асиміля­ційним процесом - фотосинте­зом, Ви вже знайомі. У результаті його здійснення під впли­вом енергії Сонця, зелені клі­тини рослинних організмів, що містять хлорофіл, синтезують органічні речовини з неоргані­чних. Найважливішим дисиміляційним процесом у живих ор­ганізмів, а отже й у рослин є дихання. Оскільки клітина є елементарною структурною одиницею, процес дихання рос­лини організмів починається на рівні "дихання" окремих клі­тин, з яких вони побудовані. Які органічні речовини синте­зуються в рослинному організ­мі? Клітинне дихання - це процес розщеплення поживних речовин, синтезованих в проце­сі фотосинтезу, а послідуючим є вивільнення енергії, необхід­ної клітині для забезпечення інших процесів життєдіяльнос­ті. Вихідними речовинами для дихання є білки, жири й вугле­води. Кінцевими ж продуктами розщеплення всіх органічних речовин є вуглекислий газ і во­да. Для процесу дихання рос­линній клітині необхідний ки­сень, який надходить в неї шляхом дифузії. Замальовує на дошці дану схе­му клітинного дихання, супро­воджуючи цей процес відпові­дним коментуванням. Отже, дихання - складний біо­логічний процес, який характе­рний усім живим організмам. Починається він на клітинному рівні, а результатом його здійс­нення є виділення енергії, яка використовується для різнома­нітних процесів життєдіяльнос­ті рослинної клітини і організму в цілому. Які ж органи рослинного орга­нізму беруть безпосередню участь у процесах дихання? На сьогоднішньому уроці Ви переконаєтесь, що усі органи рослини, в тому числі й насін­ня, причетні до складного про­цесу дихання. Особливості дихання коренів рослин. Для нормального росту і розви­тку рослини необхідно, щоб до її коренів надходило свіже по­вітря. У цьому можна переко­натися на нескладному досліді. Беруть дві одинакові посудини з водою, у якій розчинені всі необхідні рослинам мінеральні речовини. У кожну посудину поміщають по два однаково розвинуті проростки (напри­клад, квасолі). Воду однієї посудини щодня насичують пові­трям за допомогою пульвериза­тора. На поверхню води у дру­гій посудині наливають тонкий шар олії. Олія затримує надхо­дження повітря у воду. Через певний час рослини у другій посудині перестають рости й гинуть. Чому? Рослини гинуть через нестачу повітря, потріб­ного для дихання коренів. Корені, як і всі органи рослини дихають. Під час дихання клі­тини кореня вбирають кисень і виділяють вуглекислий газ. На важких глинистих і заболо­чених ґрунтах рослини особли­во страждають від нестачі кис­ню. Вода в таких ґрунтах виті­сняє повітря і нормальне ди­хання коренів порушується. Вирощуючи рослини, треба стежити, щоб до коренів по­стійно надходило свіже повіт­ря. Що для цього, на вашу дум­ку, можна зробити практично? Для цього ґрунт розпушують культиваторами або сапами. Розпушення ґрунту допомагає зберегти вологу на сухих ділянках. Коли ґрунт під­сихає, на його поверхні утво­рюється кірка, яка сприяє швидкому випаровуванню води. Під час розпушування кірка руйнується і в поверхневому шарі зберігається волога. Неда­рма розпушування іноді нази­вають "сухим поливанням". Кажуть так: "Краще один раз добре розпушити, ніж два рази погано полити". Пропонує учням провести дослід. Візьміть невеликий горщечок з будь якою кімнатною росли­ною й опустіть його в широку скляну посудину, заповнену водою. Що відбувається? Які висновки можна зробити за результатами даного досліду? Дихання пагонів. Що називається пагоном? Стебло з розміщеними на ньому листками становлять па­гін рослинного організму. Які ж особливості його дихан­ня? Органічні речовини з неоргані­чних зелена рослина утворює тільки на світлі. Ці речовини використовуються рослинами для живлення. Але, як Ви уже з'ясували, рослини не тільки живляться. Вони дихають, як усі живі істоти. Дихання відбу­вається безперервно і вдень і вночі. Проведемо наступний дослід. Візьмемо пагін якої-небудь ро­слини, на якому не менше 10-12 листків. Помістимо пагін у склянку з водою, а поряд по­ставимо склянку з прозорою вапняною водою. Потім усе це накриємо скляним ковпаком й помістимо у темну шафу. Чи буде за таких умов відбуватись процес фотосинтезу? Чому? У темряві рослини не можуть виділяти ки­сень: вони лише дихають, виді­ляючи при цьому вуглекислий газ. А тому, налита в склянку вапняна вода й стала каламут­ною (характерна реакція на присутність вуглекислого газу). Дихання пагонів, звичайно не припиняється й на світлі, але при цьому в рослині відбува­ються два протилежних проце­си. Які? (фотосинтез та дихан­ня). Слід пам'ятати, що рослини у процесі фотосинтезу вуглекис­лого газу вбирають набагато більше, ніж виділяють його, дихаючи. Декоративні рослини в кімнаті при доброму освітленні виділяють удень значно більше кисню, ніж вбирають його у темряві вночі. Дихання насіння. Пригадайте, які умови є необ­хідним для проростання насін­ня? А чи дихає насіння? Чи потрібен йому кисень для дихання? Який газ виділяється коли ди­хає насіння? Щоб відповісти на ці запитання, було проведено такий дослід. Потрібно взяти дві прозорі скляні посу­дини й покласти в одну з них 30 сухих непророслих зернівок пшениці, а в другу - таку саму кількість пророслого її насіння. Обидві посудини щільно закри­ваємо й ставимо в темне тепле місце. Наступного дня (на сьо­годнішньому уроці) перевіри­мо, чи змінився склад повітря у пляшках з насінням. Опускаємо в пляшку з сухим насінням запалену свічку, при­кріплену до дротини. Свічка продовжує горіти. Бо в пляшці з сухим насінням склад повітря майже не змінився: непроросле насіння дихає дуже слабо, а то­му запас кисню в пляшці збері­гся майже повністю. Тепер відкриємо пляшку з про­рослим насінням і опустимо свічку до дна. Свічка погасне. Чому? Проросле насіння, вико­ристовуючи для дихання ки­сень з повітря, виділило багато С02, який не підтримує горін­ня. Дослід показав, що насіння, проростаючи, вбирає кисень та виділяє вуглекислий газ, тобто дихає. Це природно, бо рослини - живі організми. Пропонує одному з учнів помі­ряти температуру повітря в обох дослідних посудинах. Що ж спостерігається? Чому? Отже, у банці з пророслим на­сінням температура повітря дещо більша, що вказує на те, що в процесі дихання насіння виділяється тепло, яке нагріває його. Особливо багато тепла виділяється тоді, коли насіння проростає. Сире проросле на­сіння дихає енергійніше, ніж сухе непроросле. Засипане тов­стим шаром сире насіння про­ростає і швидко зігрівається. Зародки в такого насіння ги­нуть. Насіння втрачає схожість. Щоб запобігти цьому, насіння збирають тільки сухим і збері­гають у сухих добре провітрю­ваних приміщеннях. Доступ повітря до насіння повинен бу­ти постійним. Це необхідно й для сухого насіння, хоч інтенсивність дихання у нього є меншою. Отже, на сьогоднішньому уроці Ви ознайомились з поняттям клітинного дихання та з особ­ливостями дихання коренів, па­гона та насіння рослин. При цьому. Ви можливо помітили, що дихання в значній мірі за­лежить від зовнішніх умов. Пригадайте, що підтверджує цю істину? (Значення розпу­шення ґрунту, для дихання ко­ренів й розвитку рослин, пра­вила зберігання насіння, тощо).	Уважно слухають пояснення вчителя, відповідають на поставлені їм у процесі роз­повіді запитання, проводять відповідні записи у зошитах та роблять відповідні узагальнення й висновки.   Відповідають на поставлене вчителем запитання Замальовують в зоши­ти схему, що відобра­жає процес клітинного дихання та уважно слухають пояснення вчителя до неї, робля­чи відповідні виснов­ки і узагальнення.     Висувають гіпотези відповідей та обґрунтовують їх.     Уважно слухають ме­тодику проведення досліду, спостерігають за його результатами, відпові­даючи на поставлені до них запитання та роблячи висновки про особливості дихання коренів рослин.     Висуваючи гіпотези відповідей, аналізують власні судження.     Один із учнів прово­дить цей дослід, решта спостерігають, пояс­нюють результати та роблять відповідні ви­сновки про наявність у ґрунті повітря.   Уважно слухають ме­тодику проведення даного досліду, спо­стерігають за його результатами, відпові­даючи на поставлені вчителем запитання та роблячи висновки про особливості дихання наземних пагонів у темряві, коли не від­бувається фотосинтез.   Користуючись наяв­ними знаннями, відпо­відають на поставлені вчителем запитання. Уважно слухають роз­повідь вчителя про методику проведення даного досліду, спо­стерігають за його ре­зультатами, відповідаючи на поставлені до них запитання та роблячи висновки про особливості дихання пророслого та сухого насіння.   Відповідають на по­ставлені запитання.
	б) розширення інформації	Пропонує учням заповнити таблицю: Дихання Фотосинтез 1. Вбирається   2. Виділяється   3. Умови перебігу   4. В яких клітинах відбувається   5. Органічні речовини при цьому   6. Енергія при цьому	За допомогою вчите­ля, опираючись на ба­зові знання, викону­ють дане завдання.
	в) відтворення інформації	Задає учням запитання репро­дуктивного характеру: 1. Що представляє собою про­цес клітинного дихання? 2. Якими є кінцеві продукти розщеплення всіх органічних речовин? 3.Куди витрачається енергія, що виділяється в процесі ди­хання? 4. Як довести, що корені диха­ють? 5.Чому розпушують ґрунт? 6.Чому розпушування ґрунту називають "сухим поли­ванням"? 7. Яким способом можна довес­ти, що рослини дихають у темряві також? 8.Як змінюється склад повітря внаслідок того, що насіння дихає? 9. Які умови потрібні для збері­гання насіння?	Відповідають на по­ставлені вчителем за­питання, використо­вуючи набуті на уроці знання?
	г) оперування поняттями	Вчитель ставить запитання: 1. Чому клітину можна вважати найменшою структур­ною і функціональною одини­цею живого? 2. Як можна підвищити врожай культурних рослин, впливаючи на їх кореневі сис­теми? 3.Чим відрізняється ди­хання від фотосинтезу?	Використовуючи по­передні та набуті знання, висувають гі­потези відповідей та обґрунтовують їх.
	д) узагальнення інформації	Сьогодні ми ознайомились з особливостями прояву у рослин однієї із загальних власти­востей живих організмів - ди­хання. Ще раз переконались з Вами в цілісності рослинного організму та його взаємозв'язку з навколишнім середовищем.
	Домашнє за­вдання.	Запишіть у щоденники завдан­ня на наступний урок: вивчити параграф 18, 28, 51.Закладіть вдома дослід про значення роз­пушування ґрунту для дихання коренів. Результати спосте­режень доповісти на наступних уроках	Записують у щоден­ник домашнє завдання.

ДОДАТОК В

Орієнтовна схема аналізу уроку

1. Мета та завдання уроку (освітні, виховні, розвивальні), їх вза­ємозв'язок та шляхи реалізації.

2. Готовність учителя та учнів до уроку, облаштування уроку, наочні та навчальні посібники, ТЗН, санітарно-гігієнічний стан класу і т.д.

3. Організаційна структура. Тип уроку, його місце в системі занять із предмета, чіткість, послідовність етапів уроку, дозування часу, відповідність етапів уроку характеру пізнавальної діяльності учнів.

4. Зміст уроку:

Ø науковість навчального матеріалу, його виховне та розвивальне значення; правильність відбору матеріалу за обсягом, змістом і труднощі для учнів; співвідношення теоретичного та дидак­тичного матеріалів;

Ø групування, класифікація матеріалу навколо ключових понять;

Ø спрямованість матеріалу на зв'язок із життям.

5. Методичне забезпечення уроку:

а) використання методів і прийомів навчання, характер їх сполучення, обґрунтованість його вибору, доцільність та ефективність (відповідність змісту матеріалу рівню підготовленості учнів і т.д.), відповідність принципам навчання;

б) темп навчальної роботи;

в) методика проведення різних частин уроку:

Ø постановка пізнавальних завдань перед учнями;

Ø методика перевірки домашніх завдань;

Ø методика викладення нових знань;

Ø методика проведення та закріплення навчального матеріалу;

Ø методика перевірки та оцінка знань, умінь і навичок учнів;

Ø прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів (їх
сприйнятгя, пам'яті, мислення, уяви тощо);

Ø організація репродуктивної та творчої діяльності учнів, їх співвідношення;

Ø застосування на уроці проблемного та елементів программного навчання (використання навчальних карток, завдань, перфокарт то­що);

Ø врахування індивідуальних особливостей та інтересів учнів, рівня їх підготовленості, здійснення індивідуалізації навчання та ди­ференційованого підходу;

Ø організація різних видів самостійної роботи учня (відтворювальних, творчих та ін.), їх місце на уроці;

Ø домашнє завдання (як задається обсяг);

Ø здійснення виховного навчання на уроці;

Ø виховання свідомості й переконань, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості, культури, навчальної праці учнів;

Ø виявлення та застосування на уроці внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків у навчальному матеріалі;

Ø обґрунтування їх педагогічної доцільності.

6. Поведінка та доцільність учнів на уроці:

а) порядок і дисципліна учнів, методика їх підтримання;

б) активність, самостійність, інтерес до занять учнів різного рівня підготовленості; зосередженість і стійкість уваги на різних етапах уроку;

в) діяльність учнів, їхня організованість, охайність; ставлення до
невстигаючих і порушників дисципліни; характер участі в роботі на уроці окремих учнів і всього колективу;

г) ставлення учнів до вчителя і один до одного (підслуховування,
боязкість, доброзичливість, повага, взаємодопомога, підказки і т. д.).

7. Характеристика ділових якостей вчителя:

а) рівень наукових знань учителя і його підготовленість до уроку;

б) знання вчителем теорії навчання та виховання учнів, методики
предмета, психології та гігієни, його вміння застосовувати ці знання на уроці;

в) педагогічний такт, стиль у роботі, культура праці та поведінки, мова вчителя;

г) взаємостосунки вчителя з класом та окремими учнями мови вчителя.

8. Загальні результати уроку:

а) виконання плану уроку;

б) досягнення загальноосвітніх, виховних та розвиваючих цілей уроку;

в) загальна оцінка уроку, результати його, ефективність і якість.

Додаток Г.

Схема перспектив­ного плану.

Назва теми	К-сть годин	Строк прове-дення	Повторення матеріалу	Лабораторно-практичні роботи, екскурсії, досліди, спостереження	Позаурочні заняття	Позакласні заняття
Внутрішньо предметне	Між-предметне

Схема тематич­ного плану.

№ п/п і кількість годин

Тема заняття

Тип заняття

Поняття

Методи і методичні прийоми

Досліди і спостереження

Обладнання

Самостійна робота учнів

Повторення матеріалу

Література

Домашнє завдання

демонстраційні

лабораторні

Внутрішньо предметне

Між предметне

Для вчителя

Для учнів